Тарифне нормування оплати праці як складова організації заробітної плати здійснюється за допомогою тарифної системи.
Тарифна система відображає поділ працівників за професіями, спеціальностями і кваліфікацією.
Професія характеризує трудову діяльність і зайнятість працівника відповідно до одержаної ним підготовки, придбаних теоретичних знань і практичних навичок.
Спеціальність відображає внутрішньопрофесійний поділ праці. Це поняття вужче порівняно з поняттям «професія».
Кваліфікація - сукупність виробничих знань, умінь, певних практичних навичок.
За допомогою тарифної сітки, що є основою регулювання проф. – кваліфікаційного поділу та руху раб. сили, можна встановити рівні середньої кваліфікації робітників та складності роботи.
Для правильного використання робочої сили на підприємствах під час планування чисельності робітників, перетарифікації робіт великого значення набуває зіставлення середнього розряду робітників і робіт. Ці величини мають відповідати один одному. Якщо середній розряд робіт випереджає середній розряд робітників, то це призводить до несвоєчасності освоєння виробничих потужностей, втрат робочого часу, випуску бракованої продукції. У цьому разі необхідно посилити роботу щодо підвищення кваліфікації робітників. Якщо ж середній розряд робітників вищий середнього розряду робіт, то кваліфікаційна робоча сила недовикористовується, фонд заробітної плати перевитрачається.
Важливим елементом тарифної системи є тарифна ставка. Тарифна ставка визначає розмір заробітку за годину, день або місяць роботи.
Ставка 1-го розряду- це мінімальна заробітна плата працівника, визначена в колективному договорі, тобто вона відбиває законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче від якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці.
Тарифні ставки наступних розрядів розраховують множенням тарифної ставки 1-го розряду на відповідний тарифний коефіцієнт:
Тn = T1*Kn
T1 – тарифна ставка 1-го розряду;
Кn - тарифний коефіцієнт даного розряду.
Денні тарифні ставки установлюються в тих галузях, в яких розраховуються змінні норми виробітку.
Місячні тарифні ставки використовуються для певних категорій допоміжних робітників, а також робітників, зайнятих експлуатацією електроенергетичних установок.
Середня тарифна ставка робітників визначається як середня арифметична величина із тарифних ставок, зважена на кількість робітників, котрі мають однакові тарифні ставки.
Знаючи середній тарифний коефіцієнт або середній тарифний розряд, можна визначити середню тарифну ставку:
Тс = Т1 • Кс,
де Т1 - тарифна ставка 1-го розряду для даної групи робітників і (робіт);
Кс - середній тарифний коефіцієнт даної групи робітників (робіт).
Тс = Тм + (Тб-Тм)-(Рс-Рм),
де Тб, Тм - тарифні ставки, які відповідають більшому і меншому із двох суміжних розрядів тарифної сітки, між якими знаходиться відомий середній розряд;
Рс - середній тарифний розряд робітників (робіт);
Рм - менший із двох суміжних розрядів тарифної сітки, між якими знаходиться відомий середній тарифний розряд.
Безтарифні системи оплати праці вирізняються гнучкістю, простотою і доступністю для розуміння всіма працівниками, забезпечують їх заінтересованість у результатах праці. Велике поширення вони мають на акціонерних, малих і приватних підприємствах в різних модифікаціях і моделях.
В умовах становлення ринкової економіки, подальшої індивідуалізації заробітної плати, дедалі більшого поширення набуває контрактна система оплати праці, яка може застосовуватися поряд з існуючою на підприємстві системою оплати праці.
