Особливості праці як товару. Особливості ринкової пропозиції праці.

Праця — це доцільна, свідома, організована діяльність людей, спрямована на ство­рення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення суспільних і особистих потреб людей. Процес праці містить три основні моменти: доцільну діяльність людини, тобто власне працю; пред­мет праці, на який спрямована праця; засоби праці, з допомогою яких людина впливає на предмет праці.

Розрізняють конкретну й абстрактну працю. Конкретна праця — це доцільно спрямована діяльність людини, результатом якої є створення певної споживної вартості. Абстрактна праця — це витрати людської енергії, частка затрат суспільної праці безвідносно до тієї конкретної форми, в якій вона здійснюється.

Подвійність поняття «праця» зумовлює і подвійність п змісту. Змістом конкретної праці є кількісний і якісний склад трудових функцій (відмінність у професіях, рівнях кваліфікації працівників), їх співвідношення і взаємозв'язок у конкретному процесі праці. Отже, конк­ретна праця виражає й технологічний аспект. Загальні ознаки праці визначаються передусім формою власності і відображають відношення працівників до засобів виробництва, до продукту своєї праці. З урахуванням цих ознак праця може бути відчуженою і невідчуженою від процесу виробни­цтва і його результатів, безпосередньо і опосередковано суспіль­ною, вільною і вимушеною.

Часткові ознаки характеризують специфічні особливості фун­кціонування робочої сили. За цими ознаками розрізняють такі види праці залежно від: способу здійснення — розумова й фізична; кінцевого результату праці — продуктивна й непродук­тивна; рівня складності праці — складна й проста; рівня творчості — творча й нетворча. Зміст і характер праці тісно взаємозв'язані.Робоча сила є об’єктом купівлі - продажу. Купівля товару (робоча сила) називається наймання на роботу. При цьому робоча сила називається найманою робочою силою, а працівник – найманим працівником. Працівник продає свою робочу силу підприємцю на певний період, залишаючись власником цього товару.

Найманий працівник і підприємець юридично рівноправні і користуються правами людини й громадянина однаковою мірою. Відносини між найманим працівником та роботодавцем оформлюються трудовим договором (контрактом).У цьому документі вказуються взаємні права і обов’язки обох сторін щодо виконання умов купівлі – продажу робочої сили. Згідно з трудовим договором найманий працівник повинен працювати в організації підприємця за певною професією, кваліфікацією, мати певне робоче місце й дотримуватись режиму праці в організації. Підприємець зобов’язаний виплачувати найманому працівникові заробітну плату відповідно до його кваліфікації і виконаної роботи, забезпечувати умови праці, які передбачені законодавством про працю та зайнятість, колективним договором і трудовим договором.

16. Стратегія регулювання ринку праці. Пасивна та активна політика на ринку праці.

Регулювання ринку праці.

Аналізуючи механізм функціонування сучасного ринку праці, можна помітити, що в сучасних економічних системах коли економіка вільної конкуренції не спроможна впоратись із низкою економічних і соціальних проблем, створюється механізм функціонування ринку праці з елементами державного регулювання цього ринку. Для того щоб ліпше зрозуміти механізм функціонування державного ринку праці необхідно визначити яка саме частина населення потрапляє на ринок праці.

Державне регулювання ринку праці здійснюється на підставі законодавчих актів. Закони гарантують всім працездатним особам працездатного віку: право здійснювати будь-яку законну економічну діяльність, захист від дискримінаційної практики найму на роботу і звільнення, безкоштовну допомогу в пошуках роботи відповідно до інтересів, вихідну грошову допомогу у разі втрати постійної роботи, безкоштовне навчання й перенавчання безробітних.

Закони визначають основні завдання державних служб, інших міністерств і соціальних партнерів у регулюванні ринку праці.