Ринок праці (РП)– система суспільних відносин, пов’язаних із купівлею-продажем товару “робоча сила”. У ринковій ек-ці РП охоплює всіх здатних працювати: як зайнятих, так і не зайнятих найманою працею (особи, що не працюють, але бажають працювати й шукають роботу; особи, котрі хоча і мають і роботу, проте не задоволені нею і шукають друге місце основної або додаткової роботи; особи, які зайняті, проте явно риикують втратити роботу і тому шукають друге місце роботи). Елементи РУ: товар, попит, пропозиція, ціна. Товар – індивідуальна робоча сила – сук-ть фіз.-х та дух-х якостей людини, які використовуються у процесі вир-ва тов-в і послуг. Працівник продає свою роб силу на певний період роботодавцю, ці відносини регулюються трудовим договором. Сукупний попит на робочу силу – ринковий попит усіх фірм, орг-й, що діють на ринку. Індивідуальний попит – попит ркоемого роботодавця. Пропозиція – чисельність працездатних людей з урахуванням її статі, віку, освіти, професії, кваліфікації. Кон’юнктура ринку – співвідношення попиту і пропозиції праці на даний період, яке визначає ставки зар/плати на конкретні види праці та рівень зайнятості населення (трудодефіцитна, трудонадлишкова, рівноважна).
Сегментація РП.
Сегментація РП – поділ працівників і робочих місць на замкнуті сектори, зони, які обмежують мобільність робочої сили своїми рамками. Ознаки сегментації: територіальне положення; демографічні показники(вік, стать); соц-ек-і критерії (освіта, рівень квал-ї, стаж); ек-і критерії(розподіл покупців за формами вл-ті, за їх фін-м станом, розподіл продавців за рівнем мтер-ї забезпеченості); психографічні показники (особисті якості роб-в, належність до певних верств); поведінкові хар-ки. Сегментація ринку передбачає поділ РП на первинний і вторинний. На перв-му присутні „хороші роботи” (стабільна зай-ть; високі зар/пл.; професійний рост; використання проф-х технологій; наявність ефективних профспілок). Вторинний ринок – ринок, на якому присутні „погані роботи” – протилежний первинному. Сегменти створюються і малоконкурентоспроможних груп, яким потрібна робота: молодь, котра досягла працездатного віку, працівники похилого віку, інваліди, жінки з дітьми).
Елементами ринку праці є:
Товар,який він пропонує, попит, пропозиція та ціна.
У сучасній економічній літературі відсутня одночасна відповідь на запитання що вважати товаром на ринку праці: робочу силу, працю чи послуги праці?Проте більшість авторів схильні до думки, що товаром на ринку праці є індивідуальна робоча сила.
1. Індивідуальна робоча сила являє собою сукупність фізичних та духовних якостей людини, які використовуються в процесі виробництва товарів і послуг.
2. Попит. Попит може бути індивідуальний і сукупний.
Сукупний попит на робочу силу- це ринковий попит усіх фірм, організацій, що діють на ринку
Індивідуальний попит на робочу силу – це попит окремого роботодавця (підприємця, фірми).
3. Пропозиція робочої сили характеризується чисельністю працездатних людей з урахуванням їх статі, освіти, професії і кваліфікації.
Функції ринку праці.
Ринок праці виконує такі функції:
Узгоджує економічні інтереси суб’єктів трудових відносин
Забезпечує конкурентне середовище кожної із сторін ринкової взаємодії
Забезпечує пропорційність розподілу робочої сили відповідно до структури суспільних потреб і розвитку техніки
Підтримує рівновагу між попитом на робочу силу та її пропозицією
Формує резерв трудових ресурсів для забезпечення нормального процесу суспільного відтворення
Сприяє формуванню оптимальної професійно- кваліфікаційної структури
Стимулює працю, встановлює рівноважні ставки заробітної плати
Впливає на умови реалізації особистого трудового потенціалу
Дає інформацію про структуру попиту і пропозиції, місткість, кон’юнктуру ринку.
Типи і види ринку праці.
Розрізняють зовнішній або професійний ринок праці і внутрішній ринок Зовнішній ринок охоплює відносини між покупцями і продавцями робочої сили в масштабах країни, регіону, галузі. Це відносини, що виникають з приводу наймання працівників відповідної професії, спеціальності, а отже, потребують жорсткої кваліфікації робіт і чіткого визначення їх змісту.
Внутрішній ринок являє собою систему соціально-трудових відносин у межах одного підприємства в середині якого розміщення робочої сили і визначення її ціни, тобто заробітної плати, відбувається згідно з адміністративними правилами і процедурами. Внутрішній ринок передбачає рух кадрів у середині підприємства, переміщення з однієї посади на іншу. Це переміщення може відбуватися як по горизонталі так і по вертикалі.
Зовнішні і внутрішні ринки тісно пов’язані. У країна з розвинутою економікою може переважати як один так і інший ринок праці. Практика функціонування ринків праці багатьох країнах свідчить про існування відкритого і прихованого ринків праці. Відкритий ринок охоплює все працездатне населення це насамперед організовано, офіційна частина ринку населення, яке перебуває на обліку в держ. служ зайнятості, безробітні, а також випускники держ служ проф навчання. До прихованого ринку належать працівники, які зайняті на підприємствах і організаціях, проте мають велику ймовірність опинитися без роботи з причини зниження темпів розвитку виробництва, його конверсії, ліквідації колишніх економічних і виробничих взаємозв’язків.
