Глобальне проблеми людства та шляхи їх вирішення

Узагальнено Організація Об’єднаних Націй розподіляє всі країни світу на три основні групи:

1. Розвинені країни з ринковою економікою (РКРЕ);

2. Країни, що розвиваються, також з ринковою економікою (КРРЕ);

3. Країни з перехідною економікою (КПЕ).

Існує також класифікація країн за рівнем прибутків на одну особу:

1. Країни з високим рівнем прибутків (КВРП);

2. Країни з прибутками вище середнього рівня (КПВСР);

3. Країна з прибутками нижче середнього рівня (КПНСР);

4. Країни з низьким рівнем прибутків (КНРП), а також за рівнем індексу розвитку людського потенціалу (ІРЛП):

1. Країни з високим ІРЛП;

2. Країни із середнім ІРЛП;

3. Країни з низьким рівнем ІРЛП.

Класифікація країн за рівнем розвитку сільського господарства має належить продовольчій організації ООН-ФАО, яка до групи розвинених країн відносять також країни з розвиненим сільським господарством.

В узагальненому вигляді аналіз розвитку сільського господарства в країнах світу передбачає наступне:

1. Значна частина людей нині живе краще, ніж кілька десятиліть тому.

2. Ринкова економіка є єдиним відомим типом організації, що забезпечує розумне поєднання особистої свободи, ініціативи і можливостей для максимальної кількості людей.

3. Існують нації, групи й окремої особи, які залишаються поза вигодами ринків й економічного зростання.

4. Ринкова економіка, яка за своєю сутністю демократична і навіть ліберальна, в умовах застосування нещадної й безжалісної ідеології неприборканого капіталізму здатна сприяти зростанню нерівності та створювати дуалістичні громади і двополюсний світ. Однак існує громади соціал-демократичного типу, де поєднанні добробут людей і соціальна справедливість.

5. Приборкання крайнощів глобального капіталізму й регулювання ринків, забезпечення прибутків тим, хто тимчасово або постійно не здатний їх одержувати, є завданням громадських інституцій.

6. Нещодавно деякі держави й уряди свідомо відмовилися від частки відповідальності і стали слухняними інструментами глобального капіталізму.

7. Нині у світі існує велика концентрація економічної і фінансової влади при «природному» поєднанні капіталу та влади. Такий «порядок» можна виправити тільки за допомогою законів (маються на увазі закони, які б запобігали таким типам концентрації – автори).

8. У багатьох інституціях, включаючи приватні підприємства й інші економічні організації, традиційні системи влади і розподілу ролей зруйновано(скоріше змінилися-автори), що зумовило можливості ширшої участі громадської у сучасних видах економічної діяльності через збільшення кількості акціонерів і рівня впливу персоналу на бізнес свого підприємства. Тобто, на створення умов для одержання прибутків, участі в управлінні та функціонуванні ринкової економіки впливають різноманітні громадські та приватні ініціативи і політика.

9. Існує багато ознак посилення ізоляції й відчуження людей у вигляді часткової й тимчасової зайнятості, «гнучкого» робочого графіка, що зумовлює появу відсутності захисту від звільнення, а також збереження і частково відродження різних форм експлуатації при зниженні за таких умов ролі профспілок і послаблення, таким чином, позиції працівників у його стосунках з роботодавцем.

Сучасні процеси глобалізації характеризуються такими основними ознаками:

1. Реальна інтеграція економічних країн на регіональному або глобальному рівні внаслідок дій міждержавних угод і транснаціональних компаній.

2. Формування глобальних проблем у сфері забезпечення продовольством, енергетики, демографії, екології, поширення ядерної та звичайної зброї, нерівномірність економічного розвитку регіонів планети тощо, які можна розв’язувати тільки за умови об’єднання зусиль міжнародної спільноти.

3. Стрімкий розвиток міжнародної торгівлі, який поєднує економіки країни, що раніше ніколи не торгували між собою.

4. Посилення процесів міжнародного поділу праці при одночасному поширенні інтенсивних технологій у процесі об’єднання окремих частин народногосподарських комплексів різних країн, задіяних у створенні кінцевого продукту.

5. Формування міжнародної транспортної мережі на світовому океані та материках при створенні на територіях останніх так званих «транспортних кордонів» для переміщення товарів і вантажів, що особливо важливо для України, яка знаходиться на перетині транспортних шляхів Західна Європа-Схід і Північна Європа – Південь.

6. Розвиток мережі кабельного та супутникових систем зв’язку, що забезпечило формування міжнародного інформаційного простору не тільки у сфері швидкого обміну інформацією, а й об’єднання через систему телебачення культур різних народів, що полегшує порозуміння людей з різними поглядами.

7. Формування світової банківської мережі та прискорення фінансових розрахунків між країнами, фірмами, що пришвидшує обіг капіталу, створюючи нові можливості для його нарощування.

8. Підтримка міжнародними установами, включаючи ООН,принципів, правил і форм створення міжнародного ринку праці при забезпеченні прав людини на працю, зумовлених посиленням міграції населення бідних країн до країн «золотого мільярда».

9. Зміні ролі держави як формоутворення основи національних економік.

10. Встановлення єдиних стандартів на сировину, продовольчу продукцію, бухгалтерський облік, інтелектуальна власність тощо.

ГЛОБАЛЬНА ПРОДОВОЛЬЧА ПРОБЛЕМА настільки багатогранна й багатоаспектна, що фактично вона є комплексом проблем, які пов’язані між собою і взаємно впливають одна на одну. Голод – це не просто проблема не виробництва потрібних обсягів продовольства аграрним сектором економіки країни, це проблема економіки, всіх її складових. Голод може бути і в умовах стратегічно повного забезпечення і, навіть, перевиробництва продовольства, коли у частини нації просто немає коштів, щоб купити потрібні продукти харчування. Типовим прикладом цього був голод 1974 року в Бангладеш, який виник при поєднанні безробіття,спричиненого повінню, та різким підвищенням цін на продукти за фактичної бездіяльності уряду.

Багаторічні дослідження багатьох вчених за Світовою програмою боротьбою з голодом у концентрованому вигляді були викладені в «Декрарації Беладжо» (за назвою італійського курортного містечка, де у 1989 р. відбулася Міжнародна неурядова конференція з питань боротьби з голодом):

1. Мільярд людей не мають достатньо грошей для придбання потрібного для нормальної працездатності продовольства;

2. Половина з них настільки бідні, що не мають можливості навіть купити продовольства для підтримки мінімальної життєвої активності;

3. Кожній із шести новонароджених має вагу менше, ніж потрібно для нормального розвитку, а кожній третій до п’яти років має недостатню вагу;

4. Внаслідок споживання продуктів, в яких недостатньо заліза, йоду та вітаміні А, сотні мільйонів людей страждають на різні хвороби.

Водночас усі потреби людини можна узагальнити при модифікуванні ідеї для будь-якого регіону земної кулі залежно від їх важливості:

1. Продукти, питна вода та безалкогольні напої, що споживаються дома;

2. Продукти, питна вода та безалкогольні напої, що споживаються в установах громадського харчування;

3. Житло, у тому числі наймане;

4. Електроенергія та різні види палива для опалювання домівок і приготування їжі;

5. Одяг;

6. Освіта і книги;

7. Меблі та обладнання для дому, книги, спортивне обладнання, інформаційні системи(газети, журнали, радіо, телевізори,комп’ютери, Інтернет, телефон) тощо;

8. Медичне обслуговування з усією інфраструктурою;

9. Транспорт – громадський та приватний з усією інфраструктурою;

10. Іграшки, канцелярські товари, квіти тощо;

11. Побутове обслуговування, постачання технічної води, ремонт домашнього обладнання тощо;

12. Дослідження, релігія, подорожі, підтримка обороноздатності країни;

13. Алкогольні та тютюнові вироби.

Глобалізація нині охоплює всі види діяльності людини не тільки у сфері поступового формування єдиного всесвітнього народногосподарського комплексу, включаючи і сільське господарство, але і у сфері фінансових інститутів, інтелектуальної діяльності людини, сервісні, культурні, комунікаційні тощо. При цьому національні економіки взаємодіють через міжнародні економічні відносини, водночас їх динамічні складові системи виробництва, розподілу, обміну та споживання, що вийшла за межі національних господарств, підпорядковуються законам глобалізації.