Інформаційні та електроні послуги к динамізуючий чинник міжнародної економічної діяльності

Найдинамічнішою формою послуг, що визначає характер розвитку не тільки системи міжнародної економічної діяльності,й парадигму процесу, є комерційна діяльність в інформатизацій та програмувальній сфера. Сучасні прояви науково-технічного прогресу виявляються у радикальній зміні сутності продукту сфери послуг на основі інформаційних технологій і комп’ютерної техніки.

Нові технології у сфері послуг наближають їхніх виробників до споживачів, дають змогу долати часові та географічні бар’єри для контактів, розширювати міжнародні ринки збуту. Застосування комп’ютерних систем та інформаційних мереж відкриває доступ виробників і споживачів до величезного масиву інформації. Причому інформаційні послуги дають змогу в режимі реального часу контактувати з потенційними партнерами, оперативно формувати економічну стратегію, здійснювати торговельні та фінансові операції. За допомогою сучасних інформаційних мереж можна надати навіть освітні й медичні послуги, незважаючи на національну належність сторін.

Ця сфера, яку інколи називають «новою економікою», дедалі більше поширюється в світі, про що, зокрема, свідчить і постійне збільшення витрат на технології. Лідерами у цій сфері протягом останніх десятиліть ХХ ст. і на початку ХХІ ст. є США та інші провідні ринкові держави. У 1999-2001 рр. відповідні витрати західноєвропейських країн становило 200-250 млрд дол.

Через механізм ринку інформаційних послуг і завдяки експлуатації інформаційного ресурсу створюється 50-60% сукупного суспільного продукту індустріально розвинутих країн. Розвиток інформаційних технологій зумовило економічне зростання починаючи з кінця ХХ ст. Так, із запровадженням американської моделі «нової економіки», що ґрунтується на інформаційних технологіях та передбачає поширення венчурних інвестицій, та зменшується рівнем безробіття.

У сучасному світі провідні позиції на ринку інформаційних послуг зумовлюються лідерством у галузі інформаційних технологій. Це дає змогу вигравати й боротьбу за ресурси – фінансові, матеріальні та людські. Адже фахівці є головним носієм людського ресурсу, а виїзд найкращих фахівців із бідніших кран до багатших посилює технологічний розрив.

Завдяки технологічно-інормаційному лідерству група країн так званого «золотого мільярда» забезпечує перерозподіл ресурсів. Основним постачальником їх стають менш розвинуті країни, які не мають доступу до стратегічного виду ресурсів – інформаційно-технологічних.

В останні роки швидкими темпами зростає кількість користувачів Інтернету у різних регіонах світу (таб.12.1).

Таблиця 12

Чисельність користувачів послугами Інтернету у регіонах світу

Водночас і в багатьох інших країнах спостерігається швидкий прогрес високотехнологічних галузей. Так, в Індії забезпечується щорічне зростання у сфері послуг з програмного забезпечення на 50-60%. Очікується, щ саме Індія, Китай та інші держави Азії (незважаючи на відсутній дефіцит кадрів і традицій університетського навчання, нижчі, ніж у США та Західній Європі витрати на НДДКР) забезпечать в оглядовому майбутньому масове збільшення користувачів послугами та провайдерів Інтернету, поширення характерних для «нової економіки» об’єктів високотехнологічного виробництва, засобів мобільного телефонного зв’язку.