Кафедра економіки АПК
КУРСОВИЙ ПРОЕКТ
з економіки підприємства на тему:
Проблема формування та ефективного функціонування ринку зерна на прикладі селянсько-фермерського господарства імені Мічуріна
Ружинського району
Житомирської області»
Виконала: студентка 2 курсу 2 групи
факультету економіки та менеджменту
спеціальності «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності»
Кучерук Світлана Борисівна
Науковий керівник:
к.е.н., доцент Кільніцька Олена Сергіївна
Житомир - 2012
ВСТУП........................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. Науково – теоретичні аспекти дослідження ринку зерна……7
1.1 Економічні основи формування та функціонування ринку
зерна……………………………………………………………...7
1.2 Історична роль та місце України як світового виробника
зерна…………………………………………………………….10
1.3 Державне регулювання ринку зерна…………………...……15
РОЗДІЛ 2. Сучасний стан, рівень розвитку та оптимізація виробництва
зернових в СФГ імені Мічуріна………………………...……37
2.1 Природна, організаційно-економічна та соціальна
характеристика підприємств Ружинського району
(Житомирської області).
2.2 Виробничо-економічна характеристика підприємства
2.3 Розрахунки
РОЗДІЛ 3. Шляхи досягнення стабілізації регіонального ринку зерна.
3.1 Формування попиту і пропозиції зерна.
3.2 Напрямки покращення конкурентоспроможності продукції.
3.3 Конкуренція та конкурентоспроможність в системі
виробництва зерна.
РОЗДІЛ 4. Вступ. Інвестиційні проекти.
4.1 Оцінка ефективності вкладення інвестицій в селянсько-
фермерське господарство імені Мічуріна.
4.2 Детальна оцінка ефективності інвестиційного проекту.
ВСТУП
Дана тема є актуальною, тому що зернове виробництво займає провідне місце в структурі аграрного сектора економіки України. Від рівня та ефективності його розвитку залежить добробут населення, гарантування національної продовольчої безпеки, експортні можливості країни.
Значне скорочення обсягів виробництва зерна протягом останніх років пояснюється негативним впливом комплексу організаційно-економічних та техніко-технологічних чинників. Низький рівень ефективності і конкурентоспроможності зерновиробництва як базової галузі сільського господарства створює перешкоди на шляху формування повнокровного внутрішнього ринку зерна та продуктів його переробки, унеможливлює розширення зовнішніх ринків.
Незважаючи на сприятливий природно-економічний потенціал Ружинського району та зростаюче значення зернового господарства для економіки сільськогосподарських товаровиробників і регіону в цілому, галузь продовжує залишатися у стані стагнації як за кількісними, так і за якісними показниками розвитку. Через недостатню ефективність заходів державного регулювання ринкових процесів поглиблюються диспропорції у співвідношенні попиту і пропозиції на регіональному ринку зерна.
Науково-методологічні основи ефективності зернового виробництва, проблеми теорії й практики інтенсифікації галузі знайшли широке відображення в аграрній економічній літературі. До найбільш комплексних належать праці В.І. Бойка, О.А. Богуцького, М.Г. Лобаса, І.І. Лукінова, В.П. Мертенса, О.М. Онищенка, П.М. Рибалкіна, П.Т. Саблука, А.І. Степанова, О.О. Сторожука, М.І. Щура та інших. Вагомий внесок у наукове розроблення питань організації й розвитку аграрного ринку, в тому числі формування ринку зерна, зробили В.І. Бойко, Б.Б. Губський, Ю.С. Коваленко, 3.П Ніколаєва, П.Т. Саблук, В.П. Ситник, Л.М. Худолій, О.М. Шпичак та інші.
Проте якщо проблеми функціонування зернопродуктового підкомплексу на рівні держави досліджені достатньою мірою, то цілий ряд важливих аспектів підвищення ефективності виробництва та формування ринку зерна в природно-економічних зонах і областях потребують додаткового розгляду. Це стосується насамперед комплексного аналізу факторів, що впливають на рівень і динаміку показників економічної ефективності зерновиробництва, обґрунтування шляхів відновлення конкурентоспроможності галузі, визначення особливостей кон’юнктури регіонального зернового ринку та напрямків підвищення ефективності його функціонування. Отже, необхідність подальшого вирішення теоретичних і прикладних проблем ефективного розвитку зернового господарства, удосконалення економічних відносин та функціонування ринку зерна в регіоні зумовила вибір теми курсового проекту, визначила її мету, задачі та структурну побудову.
Метою курсового проекту є уточнення теоретичних положень і розроблення практичних пропозицій щодо удосконалення механізму економічних відносин в зернопродуктовому підкомплексі, комплексної оцінки та обґрунтування напрямків підвищення ефективності виробництва і функціонування ринку зерна в регіоні з урахуванням загальнодержавних тенденцій. Для досягнення поставленої мети забезпечувалося вирішення таких задач:
ü узагальнити й розвинути науково-теоретичні і методичні основи системної оцінки ефективності виробництва та формування ринку зерна;
ü дослідити сучасний стан і структурно-динамічні тенденції розвитку зернової галузі в регіоні;
ü провести економіко-статистичний аналіз факторів варіації показників економічної ефективності виробництва і реалізації зерна, обґрунтувати шляхи підвищення конкурентоспроможності продукції,
ü з’ясувати кількісні та якісні ознаки формування ринку зерна в умовах кризового стану галузі;
ü визначити напрямки удосконалення механізму економічних відносин, системи ціноутворення на зерно та формування інфраструктури зернового ринку.
Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і прикладних проблем ефективності виробництва та формування ринку зерна..
Об’єктом дослідження обрано селянсько-фермерське господарство імені Мічуріна (Житомирська обл. Ружинський р-н с. Зоряне). Для порівняння регіональних особливостей із загальними закономірностями розвитку зернової галузі та функціонування ринку зерна використовувалася також інформація в цілому по Україні. Інформаційну базу дослідження становлять матеріали Міністерства аграрної політики України, Державного комітету статистики України, річні звіти сільськогосподарських підприємств, літературні джерела.
Теоретичною і методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, системний підхід до вивчення економічних явищ і процесів, закони суспільного розвитку, наукові праці вчених-аграрників з проблем реформування агропродовольчого сектора економіки, ефективності виробництва та функціонування ринку зерна.
Поставлені в курсовому проекті задачі вирішувалися за допомогою таких методів дослідження: монографічного, статистико-економічного, детермінованого аналізу, графічного - оцінка стану і тенденцій розвитку зернової галузі, комплексний аналіз ефективності виробництва і реалізації зерна; абстрактно-логічного, розрахунково-конструктивного, балансового, експертних оцінок - вивчення існуючих ознак формування зернового ринку та обґрунтування напрямків підвищення ефективності його функціонування.
Висновки і практичні рекомендації за результатами дослідження можуть слугувати основою при розробленні системи заходів по підвищенню ефективності виробництва зернових культур та удосконаленню економічного механізму функціонування ринку зерна в регіоні. Запропоновані методичні підходи щодо комплексної оцінки ефективності зерновиробництва, маржинального аналізу фінансових результатів, показників рентабельності і беззбитковості можуть бути використані в аналітичній роботі як сільськогосподарських підприємств різних організаційних форм, так і територіальних органів управління АПК.
РОЗДІЛ 1. Науково – теоретичні аспекти дослідження ринку зерна.
1.1 Економічні основи формування та функціонування ринку зерна.
Функціонування раціонального ринку зерна сприятиме розвитку і підвищенню ефективності вирощування зернових культур в Україні. Виходячи із законів ринкової економіки та специфіки зернопродуктового підкомплексу, розвиток згаданого ринку повинен передбачати: господарську самостійність виробників та створення умов для конкуренції учасникам ринкової торгівлі зерном і зерно-продуктами; наявність різних форм підприємств системи заготівлі, зберігання і переробки зерна; певний порядок формування і розподіл державних ресурсів зерна; економічні методи регулювання ринкових відносин при реалізації зерна. За таких умов основним завданням державного регулювання повинен бути захист інтересів виробників і споживачів зерна для забезпечення прибутковості виробництва зернопродукції та контролю за еквівалентністю цін на зерно і засоби виробництва, що постачаються сільському господарству, регулювання умов поставок зерна на ринок. Метою державного регулювання ринку зерна повинна бути підтримка функціонування ринкового механізму й коригування його розвитку в потрібному для країни напрямі.
Це регулювання повинно здійснюватись переважно економічними методами і ґрунтуватись на зацікавленості й добровільній участі суб'єктів ринку в реалізації урядових програм. Особливе значення має цінова політика держави, яка знаходить свій вияв у рівні цін.
Ринок зерна - це функціонування зернопродуктового підкомплексу, який є сукупністю обмінних операцій, за допомогою яких регулюються господарські зв'язки і здійснюються купівля - продаж зерна і продуктів його переробки.
На ринку зерна однією з ключових проблем залишається нестабільність та непередбачуваність позицій, що зумовлюється значними коливаннями валових зборів зерна. В останні роки через низький рівень матеріально - технічного забезпечення сільськогосподарські товаровиробники не в змозі чинити опір примхам природи, в результаті чого відхилення у рівнях виробництва зерна між мінімальним та максимальним їхніми значеннями становили 2,5 рази.
Сільськогосподарські підприємства останніми роками дещо скоротили виробництво зернової продукції. Проте їхня питома вага у загальному виробництві зерна залишається високою - близько 78%.
Основними виробниками товарного зерна залишаться великі сільськогосподарські підприємства, хоча їхня внутрішньогосподарська структура буде змінюватись. Відділення, бригади, цехи увійдуть до складу об'єднань (асоціацій) і кооперативів, які взаємодіятимуть на основі ринкових відносин (купівлі - продажу продукції і послуг) і на базі нової кооперації своїх засобів братимуть участь в розвитку виробничої і соціальної інфраструктури.
Важливою умовою створення ринку зерна і розвитку конкуренції в сфері його реалізації є також розвиток системи зберігання зерна виробниками у власних і орендованих сховищах, що дасть змогу протягом року підтримувати певний рівень пропозиції зерна і не допускати монополізації його запасів посередницькими фірмами, ліквідації перепон на шляху руху товарних потоків зерна на території України. Це дасть можливість виробникам зерна і торговельним посередникам в різних регіонах України конкурувати при продажу і купівлі зерна на оптових ринках і біржах.
З погляду сезонної цінової динаміки останніми роками, український зерновий ринок відрізняється різкими коливаннями цін.
Державне регулювання ринку зерна не відіграє стимулювальної ролі щодо виробництва зерна та не здатне ринковими методами ефективно реагувати на впливи світового зернового ринку.
Ефективність та прогнозованість державного регулювання ринку зерна є об'єктивною передумовою зростання зернового сектора України. Недостатня системність та неузгодженість законодавства України, а також його вибіркове виконання, справляють суттєвий негативний вплив на стан зерновиробництва та ефективність маркетингу зерна, що призводить до втрат для учасників зернового ринку та економіки в цілому.
Стратегічний підхід до державного регулювання зернового ринку та вдосконалення законодавчої та нормативно-правової бази, що регулює правовідносини на ринку зерна, можуть істотно покращити результативні показники функціонування як окремих суб'єктів зернового ринку, так і в цілому агропродовольчого сектора України.
Тому першочерговими завданнями, що потребують невідкладного вирішення, є:
- встановлення тарифів на перевезення сільськогосподарської продукції залізничним транспортом;
- встановлення сезонних знижок;
- стимулювання експорту зерна;
- забезпечення державної підтримки з впровадження ресурсоощадних технологій
Складна фінансова ситуація в більшості господарств останніми роками через порівняно низькі реалізаційні ціни на зерно та різке подорожчання матеріальних ресурсів, традиційне невирішення питань кредитування не дають змоги повною мірою забезпечити технологію обробітку зернових культур добривами, пальним та пестицидами. Це призводить до значно більшого коливання пропозиції на ринку зерна, ніж внутрішнього попиту.
Внутрішній попит є величиною стабільнішою, ніж загальна пропозиція чи загальний попит, він відображає ємність внутрішнього ринку. Починаючи з 1991 р., простежуємо тенденцію до зниження внутрішнього попиту здебільшого через скорочення витрат зерна на корм.
Використання зерна на корм є найбільш вагомою складовою внутрішнього попиту і становить більше 51%.
Використання зерна на продовольчі цілі має тенденцію до зменшення, що пояснюється скороченням кількості населення і становить близько 7,5 млн. тон, тобто 30% в структурі внутрішнього попиту. Безумовно, найбільшу питому вагу у фонді споживання займає пшениця.
Реалізація зернової продукції за маркетинговими каналами показує, що переважна більшість зерна (понад 60%) реалізується товаровиробниками комерційним та іншим структурам неринкового типу. Питома вага названого каналу реалізації при продажу кукурудзи становить 83%, жита - 62%.
Зернотрейдери скуповують 70% реалізованої виробниками пшениці.
Великі коливання обсягів виробництва зерна по роках є основною причиною відчутного коливання обсягів його експорту.
На сьогодні необхідною є модернізація існуючої системи державної підтримки і регулювання АПК, спрямована на забезпечення її прозорості й прогнозованості.
1.2 Історична роль та місце України як світового виробника зерна.
Україна належить до провідних держав - зерновиробників світу. Виробництво зерна в Україні традиційно тривалий історичний період посідає одне з основних місць у розвитку сільського господарства, якій належить пріоритетне значення в забезпеченні продовольчої безпеки країни, слугує сировинною базою для виготовлення ряду промислових товарів. Воно належить до важливих джерел створення кормових ресурсів, має велике значення у формуванні експортних поставок продовольчих товарів держави.
Виробництво зерна в Україні традиційно належить до стратегічних галузей розвитку не тільки сільського господарства, а й усього народногосподарського комплексу країни. Зернове господарство відноситься до основних пріоритетів розвитку продовольчого сектора економіки країни,
є важливим джерелом прибутковості сільськогосподарських підприємницьких структур. Це зумовлюється наявністю сприятливих ґрунтово-кліматичних умов для вирощування зернових культур, споконвічною високою хліборобською майстерністю працьовитого українського селянства, вигідним економічним та геополітичним положенням України.
Вирощування зернових культур в українському селі належало до традиційної галузі сільськогосподарського бізнесу селян-фермерів, залежного не лише від кліматичних умов, а також від політико-економічних факторів. Радянська історична наука намагалася показати позитивний вплив Жовтневої революції на сільське господарство, висвітлюючи особливості здійснення аграрної революції, тобто ліквідацію поміщицького та великого селянського землеволодіння. Соціально - економічні експерименти більшовиків в аграрному секторі України завершилися глобальними руйнівними наслідками, позаяк відбулася дезорганізація зернового господарства – основної галузі сільськогосподарського виробництва.
У ХХ столітті половину зернових культур становили посіви пшениці та жита, які відносились до елітних харчових хлібів. Їх вирощування вимагало значних енергетичних затрат, особливо на стадіях посівної кампанії та жнив, хоча обмолот зернових тривав протягом глибокої осені до початку зими.
Після особливо сприятливих для зернового виробництва 1985-1990 рр. і рекордних за урожаями 1990 і 1992 рр. спад і стагнація виробництва зерна спостерігалися у всьому світі до самого 1997 р. Однак той спад не перевищував 3 - 4 % валових зборів в цілому по зерну, по пшениці - 8 % і по кормовому зерну - 6 %. Завдяки науково-технічному прогресу більшості країн вдалося подолати застій, і вже 1997 рік став рекордним по виробництву зерна у світі.
Наша криза виявилася глибшою і більш затяжною. Свідоцтвом її є: падіння валових зборів зерна і урожайності, що прогресує з початку 90-х років, значні перепади урожайності по роках, погіршення якості зерна. За цей період втрачено 2,5-2,7 пунктів клейковини, пшениць І-ІІ класу в останні роки зовсім не стало, а питома вага ІІІ-ІV класу, що класифікуються як продовольче зерно, із 83 % у 1986-1990 р. понизилась до 54-60 % у 1996 - 1997 рр., практично не вирощуються тверді пшениці, погіршилась якість і інших видів зернових.
На відміну від світових показників, середньорічний валовий збір за 1991-1998 рр. зменшився порівняно з 1986 - 1990 рр. на 26 %. За рівнем валових зборів зерна у 90-х роках країна повернулася у 60-ті роки, і стабілізація процесів не прослідковувалася. Середньорічний валовий збір за 1991-1995 рр. склав 38,5 млн. т, а за три наступні не перевищить 29 млн.т.
В 90-х роках у зв'язку з тим, що різко скоротилось внесення мінеральних і органічних добрив, посилився вплив несприятливих погодних умов на урожайність, помітнішим став її перепад по роках (рис.1).
Рисунок 1
