СПРОМОЖНОСТІ ЗАБИВНОЇ ВИСЯЧОЇ ПАЛІ
Вихідні дані по навантаженням і типу конструкцій будівлі приймаються за табл.4, а по інженерно-геологічним умовам за табл.2, 3.
Таким чином фундамент мілкого закладення і пальовий фундамент проектують під одну колону або стіну, що дозволяє порівняти два варіанти улаштування фундаментів у конкретно прийнятих грунтових умовах.
Завдання складається з визначення несучої спроможності забивної висячої палі, Fd; допустимого навантаження на палю, N палі, що дорівнює
Fd
Nпалі = ---------; (2)
gк
де gк – коефіцієнт надійності, який при теоретичному визначенні несучої спроможності забивної висячої палі дорівнює 1,4;
а також необхідної кількості паль у фундаменті
(1,1¸1,3) N
n = --------------- (3)
Nпалі
Де N – розрахункове значення вертикального навантаження на пальовий фундамент, яке приймається рівним N=1,15 х Nn;
1,1¸1,3 – коефіцієнт, який враховує власну вагу паль і ростверку, що повинні входити у навантаження, а також наявність ексцентриситету у позацентрово навантажених фундаментів.
Розрахунок виконується у такій послідовності:
Вибір глибини закладення ростверку.
Глибину закладення ростверку вибирають виходячи з конструктивних особливостей будівлі і величини навантаження аналогічно глибині закладення фундаменту мілкого закладення.
При цьому ростверк може бути повністю розташований у слабкому шарі грунту і в межах глибини сезонного промерзання.
Вибір довжини паль.
Довжину паль приймають в залежності від інженерно-геологічних умов і величини навантаження, яке вони сприймають. Нижній кінець забивної висячої палі повинен заходити у несучий шар грунту на глибину не менше 1м.
В якості несучого шару може використовуватись глинистий грунт з показником текучості IL =<0,6 (при наявності вибору бажано за несучий шар приймати грунт з IL =<0,4), а також піщані грунти щільні і середньої щільності (слід віддавати перевагу піскам крупним і середньої крупності).
Якщо за грунтовими умовами можливе використання паль різної довжини, то при великих навантаженнях слід віддавати перевагу довгим палям (їх кількість у фундаменті буде меншою).
Довжина палі визначається як різниця між відміткою нижнього кінця і відміткою підошви ростверку з урахуванням заведення палі у ростверк на 5-10см. При цьому враховують каталог типових збірних залізобетонних паль. Розміри поперечного перерізу палі приймають в залежності від її довжини. Для цивільного і промислового будівництва поперечний переріз палі приймають не більше 0,35х0,35м.
Визначення несучої спроможності палі.
Несуча спроможність забивної висячої палі згідно до [7] складається з несучої спроможності під нижнім кінцем і несучої спроможності по боковій поверхні. Порядок розрахунку згідно до приклада, наведеного нижче.
4.Визначення допустимого навантаження на палю і кількості паль у фундаменті згідно до формул (2) і (3).
Кількість паль у кущі заокруглюється до більшого цілого числа незалежно від величини дробової частини.
Кількість паль у стрічковому фундаменті визначається на 1п.м. і може бути дробовим числом.
У графічній частині завдання викреслюється розташування палі у грунті з розбиванням її довжини на елементарні шари для визначення несучої спроможності з усіма необхідними розмірами і відмітками (див.рис.).
ПРИКЛАД РОЗРАХУНКУ
ВИХІДНІ ДАНІ:
| Нормативні навантаження | Відмітка планування, м | Глибина підвалу, м | Переріз колони (ширина стіни) | ||
| Nn kH | Mnх, kH.м | Mn У, kH.м | |||
| -0,7 | 1,7 | 0,4х0,6 |
Розрахункові значення навантажень
N = 1900 х 1,15 = 2185кН;
Mх= 230 х 1,15 = 265кН.м;
Mу= 72 х 1,15 = 83кН.м.
Інженерно-геологічний розріз будівельного майданчику і необхідні параметри грунтів наведені на рис.
