Тема 11. Регулювання та оцінка виробничих запасів

Мета теми: розкрити методологічні основи регулювання та оцінки виробничих запасів на підприємстві.

1. Оптимізація запасів та інтервалів поставки матеріалів

2. Оцінка руху виробничих запасів та її вплив на собівартість продукції

 

На рівні підприємства запаси належать до об'єктів, які потребують великих капіталовкладень, і тому являють собою один із чинників, що визначають політику підприємства та впливають на рівень ефективності його функціонування. За природно-речовинним складом розрізняють такі основні групи виробничих запасів: сировина та основні матеріали; допоміжні матеріали; напівфабрикати та комплектуючі вироби; зворотні відходи виробництва; паливо — технологічне; тара і тарні матеріали; запасні частини; малоцінні та швидкозношувані предмети.

У теорії управління запасами розроблені дві основні системи управління: система управління з фіксованою величиною запасу та система управління з фіксованим інтервалом часу між замовленнями.

Система з фіксованою величиною запасу. Основним параметром цієї системи є величина замовлення, який має бути не тільки раціональним, а й оптимальним. Критерієм оптимізації є мінімум сукупних (загальних) витрат на зберігання запасів і повторення замовлення. Цей критерій ураховує три фактори, які впливають на величину загальних витрат, а саме: площу складських приміщень, витрати на зберігання запасів, вартість оформлення замовлення. Величина запасів матеріалів істотно впливає на ефективність роботи підприємства: з одного боку, збільшення запасів унаслідок постачання великими партіями потребує більших оборотних коштів, додаткових витрат на зберігання матеріалів, компенсацію можливого псування та втрат, з іншого боку, постачання великими партіями зменшує кількість поставок і транспортно-заготівельні витрати. Зменшення величини партії поставок зумовлює зворотний ефект: втрати й витрати, пов'язані зі зберіганням запасів, зменшуються, а транспортно-заготівельні витрати зростають

Оптимальна величина запасу за критерієм мінімізації сукупних витрат на зберігання та повторення запасів розраховується за формулою Вільсона:

 

де Мр — річна потреба у матеріалах;

С_п - транспортно-заготівельні витрати на одну партію поставки;

Ц_м — ціна одиниці матеріалу без урахування транспортно-заготівельних витрат;

К_н — коефіцієнт, що враховує втрати, пов'язані з відволіканням коштів у запаси й витрати на зберігання матеріалів.

Система з фіксованим інтервалом часу між поставками. Згідно з цією системою замовлення здійснюються в жорстко визначені моменти часу з рівними інтервалами, наприклад один раз на місяць, один раз на тиждень тощо. Визначення інтервалу часу між замовленнями визначають з урахуванням оптимальної величини запасу за формулою:

де Т— кількість робочих днів на рік;

Мр — річна потреба у матеріалах;

п_м — оптимальна партія поставки, од.

Одним із нових сучасних підходів до організації виробничого процесу є упровадження системи «точно за часом» (”just in time”), згідно з якою обробка та рух матеріалів і виробів здійснюються точно в той момент, коли в них виникає потреба.

Основні переваги системи «точно за часом»:

- скорочення запасів;

- зменшення складських приміщень;

- висока пропускна спроможність;

- високі прибутки та продуктивність;

- висока гнучкість системи;

- своєчасна доставка.

Основні недоліки системи «точно за часом»:

- невеликі запаси підвищують ризик зупинки виробничого процесу внаслідок непередбачених ситуацій;

- упровадження системи вимагає докорінної перебудови організації процесу виробництва, що потребує великих ресурсних затрат.

Згідно з положеннями бухгалтерського обліку в Україні, при відпуску запасів у виробництво та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з наступних методів:

- за ідентифікованою собівартістю;

- за середньозваженою собівартістю (проводиться по кожній номенклатурній позиції запасів, виражається відношенням сумарної вартості залишку запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів до загальної кількості запасів на початок звітного місяця й одержаних у звітному місяці запасів);

- собівартості перших за часом надходження запасів – ФІФО (витрати на матеріали у складі собівартості продукції обчислюються за собівартістю перших партій, тоді як продукція продається в поточних цінах);

- собівартості останніх за часом надходження запасів – ЛІФО (вартість матеріалів у фінансовій звітності відображається за їх поточною вартістю, тому прибуток від реалізації продукції близький до реального);

- нормативних затрат (полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції, які встановлені підприємством);

- ціни продажу.

Контрольні питання:

1. Для чого створюються запаси на підприємстві?

2. У чому сутність системи управління запасами? Які її основні елементи?

3. Перелічіть основні методи класифікації запасів.

6. Які системи управління запасами впроваджені на вітчизняних підприємствах?

7. Дайте характеристику системи з фіксованою величиною запасу.

8. Як визначається оптимальна величина запасу?

9. Охарактеризуйте систему з фіксованим інтервалом поставок.

10. Які витрати виникають у процесі підготовки та утримання запасів?