Тема 2. Структура та форми функціонування внутрішнього економічного механізму

Мета теми: розкрити структуру внутрішнього економічного механізму та дослідити тенденції його розвитку за різних умов створення та функціонування підприємства.

1. Структура внутрішнього економічного механізму та принципи його побудови.

2. Організаційні передумови функціонування внутрішнього економічного механізму.

3. Форми функціонування внутрішнього економічного механізму.

4. Еволюція економічного механізму вітчизняних підприємств.

 

Господарський механізм— це механізм, що забезпечує взаємодію підсистеми, яка управляє, та підсистеми, якою управляють. Центральним у системі господарського механізму є економічний механізм, що діє через економічні інтереси як усвідомлені матеріальні потреби людей та складається з комплексу економічних способів, методів, важелів, нормативів, показників, за допомогою яких реалізуються об'єктивні економічні закони.

Внутрішній економічний механізм підприємства - це система економічних методів та важелів, що, по-перше, забезпечує зовнішні зв’язки підприємства і створює відповідні умови отримання доходу, по-друге, сприяє розвитку виробничих відносин у середині підприємства.

Структура внутрішнього економічного механізму включає в себе:

-організаційно-економічну систему або формування вертикальних зв’язків між підрозділами й адміністративним центром та горизонтальних зв’язків між окремими підрозділами;

- систему внутрішньогосподарського ринку;

- систему планування діяльності підрозділів;

- систему контролю й оцінки діяльності підрозділів;

- систему матеріальної відповідальності підрозділів;

- мотиваційний механізм.

Організаційно-економічна система підприємства визначається переважно формою зв’язків між окремими підрозділами. Можна визначити три типи технологічних зв’язків виробництва:

1. Послідовний технологічний зв’язок, якому притаманна відкрита мережа зв’язків між виробництвами, що спеціалізуються на виробництві однорідного кінцевого продукту. У такій мережі вихідна сировина послідовно переробляється в кілька етапів. Центром цієї системи (головним виробництвом) є виробництво кінцевого продукту, яке визначається результатами діяльності всіх елементів технологічної системи. Така мережа зв’язків характерна для металургійної, текстильної, хімічної, лісової та інших галузей промисловості.

2. Паралельний технологічний зв’язок, що являє собою мережу зв’язків з розгортанням виходів з першої виробничої ланки в ряд паралельних виробництв, які виготовляють з напівфабрикатів різні кінцеві продукти. Центральним елементом такої виробничої системи є виробництво, яке переробляє вихідну сировину. Така структура має місце у нафтопереробній, деревообробній, взуттєвій та швейній промисловості.

3. Послідовно-паралельний технологічний зв’язок — це мережа зв’язків з різними входами вихідної сировини у ряд виробництв з послідовним розгортанням входів у такі виробництва, одно- чи дворівневим напівфабрикатом і кінцевим продуктом. У середній ланці такої виробничої системи виготовляються напівпродукти для кінцевої ланки, проте вони самі можуть бути кінцевими продуктами. Така структура характерна для машинобудівних галузей промисловості (авіаційної, автомобільної, суднобудівної та ін.).

Для забезпечення ефективної організації внутрішньогосподарських економічних відносин на підприємстві мають бути створені відповідні умови. До них належать: майнова відокремленість, відносна економічна самостійність, прогресивна нормативна база, система обліку руху матеріальних цінностей, витрат і продукції, раціональна система оцінки і матеріального стимулювання діяльності, економічна відповідальність за кінцеві результати праці.

Внутрішній економічний механізм може мати різні форми функціонування. Вони різняться ступенем свободи поведінки підрозділів, формами їх зв’язків і показниками ефективності діяльності. При дещо спрощеному підході можна виділити такі економічні форми функціонування підрозділів:

1) підрозділи — центри витрат;

2) підрозділи — центри прибутку, серед яких виокремлюють: підрозділи, що формують розрахунковий умовний прибуток;

3) підрозділи — центри реального прибутку.

Вибір режиму функціонування внутрішнього економічного механізму визначається наступними чинниками:

- призначен­ням продукції,

- величиною підприємства,

- розмірами його підроз­ділів.

На форму функціонування економічного механізму підприєм­ства істотно впливає тип виробництва. Від нього залежить виробнича структура підприємства та його підрозділів, характер технологічних процесів та їх оснащеність, форми організації виробництва, праці та управління.

Основними вимогами до сучасної виробничої системи є:

- висока ефективність (висока продуктивністю при мінімальних витратах виробництва);

- висока адаптивність (високий рівень гнучкості техніки і технології, який забезпечував би мінімум витрат трудо­вих і матеріальних ресурсів при зміні (оновленні) об'єктів виробництва);

- стабільність (постійний склад і структура технічних засобів, технологічного процесу та організації виробництва протягом певного періоду часу).

Контрольні питання:

1. Дайте визначення поняття «господарський механізм».

2. У чому полягає сутність економічного механізму підприємства?

3. З'ясуйте складові внутрішнього економічного механізму підприємства.

4. Що таке організаційно-технічна система підприємства?

5. Які різновиди зв'язків можна встановити між підрозділами та адміністративним центром підприємства?

6. Від яких чинників залежить форма зв'язків між окремими підрозділами підприємства?

7. У чому полягає сутність мотиваційного механізму функціонування підприємства та його підрозділів?

8. Які основні принципи побудови внутрішнього економічного механізму підприємства?