Виробник, який витрачає свої кошти на придбання капіталу, відмовляється від альтернативних варіантів їх використання, зокрема, він може вкласти гроші в банк, придбати цінні папери тощо. Оскільки доход, обумовлений позичковим процентом, розповсюджується на всю вкладену суму, розрахунок його проводиться по формулі складних процентів: FV = PV×(1+i)n, де: FV – сума коштів через n років, PV – вкладена сума коштів, i – процентна ставка, n – кількість років.
Отже, прибуток, що міг отримати виробник, якби вклав у банк або передав у позику свої кошти, є альтернативною вартістю капіталу. Перед п/п, яке бажає збільшити капітал, завжди стоїть складна задача. Йому потрібно зіставити витрати на придбання капіталу з тим чистим прибутком, який він може отримати від використання, наприклад, машин, для купівлі яких він позичає капітал. Проблема полягає в тривалому використанні капіталу. Платити треба сьогодні, а віддачу він буде давати протягом ряду років. Витрати, які він робить сьогодні, неможливо безпосередньо порівнювати з прибутками у майбутньому. Для цього використовують теперішню вартість майбутніх доходів.Процедура за допомогою якої визначається сьогоднішня вартість будь-якої суми коштів, яка може бути одержана в майбутньому називається дисконтуванням вкладень. Розрахунок робиться за формулою:
де: PV – сьогоднішня вартість коштів; n – кількість років; FV – сума одержана в майбутньому через n років; i – процентна (дисконтна) ставка;
Ставка дисконту – це, як правило, процент який можна отримати на ринку за наданий в кредит капітал. Інвестиційні рішення п/п зумовлені: необхідністю компенсування фізичного і морального зносу капіталу; можливістю отримання додаткового доходу від поповнення або оновлення капітальних фондів. Довгострокові інвестиції мають певну специфіку їх обґрунтування:
1. треба оцінити корисний строк функціонування нового капіталу;
2. необхідно визначити, який прибуток отримуватиме фірма за кожний рік використання створеного капіталу.
Прийняття будь-якого інвестиційного рішення включає в себе порівняння вартості одиниці капіталу в даний момент з майбутнім прибутком. Треба обчислити сьогоднішню вартість майбутніх потоків грошей, які фірма очікує одержати від інвестицій, та порівняти її з інвестиційними витратами. Фірмі слід робити інвестиції, якщо сьогоднішня вартість очікуваних у майбутньому потоків грошей перевищує інвестиційні витрати.
Чиста сьогоднішня вартість інвестицій (NRV) дорівнює різниці між сьогоднішньою цінністю майбутніх потоків грошей та інвестиційними витратами: 
де PV - вартість інвестицій у капітал; p1, p2,…pn очікуваний прибуток кожного з n років, за які фірма очікує окупити інвестиції; i – ставка дисконту для дисконтування майбутнього потоку прибутків.
Дане рівняння визначає чисту вигоду фірми від інвестування. фірмі слід інвестувати лише в тому випадку, коли чиста сьогоднішня вартість інвестицій має додатне значення: NRV > 0. Якщо NRV = 0, то фірмі байдуже – інвестувати чи не інвестувати.
Ринок землі
Земля є невідтворним фактором виробництва. Тому, як би не змінювалась ціна цих факторів, їх не можна запропонувати більше ніж їх існує. Можна зробити висновок, що пропозиція землі абсолютно нееластична. Це значить, що ціни на землю визначаються рівнем попиту на окремі ділянки. Ціни на землю пов’язані з земельною рентою – ціною послуг землі.
Земельна рента – це ціна, яка виплачується за використання землі.
За використання землі протягом певного часу виплачується грошова сума в формі орендної плати. Орендна плата за використану землю визначає ціну землі. Чим вища орендна плата, тим вища ціна землі.
Ринкова ціна землі складається із суми всіх майбутніх орендних платежів, які, як очікується, здібна принести конкретна ділянка землі, тобто ціна на землю уявляють собою дисконтну вартість майбутньої земельної ренти: 
де RF – річна рента, очікувана з даної ділянки землі в n році; і – поточна ставка позичкового процента.
Земля є вічним фактором, строк її використання нескінченний. Тому складання починається з одиниці і йде до нескінченності. В зв’язку з тим, що 
стає все менше з збільшенням n, додаток до одержаної суми, поступово наближається до нуля, по мірі того, як n наближається до нескінченності, і досягає своєї межі, коли РF однакова за кожен рік, тобто: 
де R – річна рента; і – ринкова ставка позичкового проценту.
Оскільки пропозиція землі абсолютно нееластична, то попит є єдиним фактором, який визначає земельну ренту. В цьому випадку крива попиту для споживачів є кривою граничної доходності ресурсу (М RР), яка зменшується в результаті дії закону спадної віддачі. Тому крива попиту – спадаюча крива.
Попит на землю залежить від якісної неоднорідності землі. Більш продуктивна земля користується більшим попитом, крім того важливе також її місцезнаходження. За інших однакових умов, попит буде більший на землю, яка розташована стратегічно вигідно по відношенню до матеріалів, праці тощо.
Мал. 7.16. Визначення земельної ренти.
Мал. 7.16. відображає визначення земельної ренти. Крива пропозиції землі (S) – паралельна осі Y; Збільшення, або зменшення попиту на землю (з D1 до D2) призводить до значних змін величини ренти (з R1 до R2). Якщо попит дуже не значний (D3), то земля виступає як „безкоштовний” товар, тобто якість ділянки землі настільки низька, що фермерам було б невигідно вводити її в обіг. Дана ділянка землі є “безкоштовним” і тільки частково використаним ресурсом.Рента виступає в двох основних формах:
а) чиста економічна рента як доход, який приносять виробничі ресурси в силу їх обмеженості;
б) диференційна рента як доход, який приносять ресурси в залежності від його якості.
