Охарактеризувати структуру, передумови і форми функціонування ВЕМ.

Господарський механізм — це механізм, що забезпечує взає­модію підсистеми, яка управляє, та підсистеми, якою управля­ють. Він складається із сукупності конкретних форм і методів свідомого впливу на економіку. Основними елементами будь-якого господарського механізму є господарюючі суб'єкти і господарські відносини. Основними елементами будь-якого господарського механізму є господарюючі суб'єкти (організатори виробництва) і відносини, у які вони вступають з приводу організації суспільного виробни­цтва (або господарські відносини).

Складові економі. механізму підприємства як механізм формування і використання ресурсів (капіталу); механізм управління за тратами; механізм управління фінансами; мотиваційний механізм; механізм взаємодії з ринком.

Структура цього механізму визначається через:

•організаційно-технічну систему або формування вертикалі них зв'язків між підрозділами й адміністративним центром та горизонтальних зв'язків між окремими підрозділами;•систему планування діяльності підрозділів;•систему контролю й оцінки діяльності підрозділів; •установлення матеріальної відповідальності підрозділів;•мотиваційний механізм функціонування.

Для забезпечення ефективної організації внутрішньовиробничих економічних відносин на підприємстві мають бути створені відпо­відні умови. До них належать: майнова відокремленість, відносна економічна самостійність, прогресивна нормативна база, система обліку руху матеріальних цінностей, витрат і продукції, раціональна система оцінки і матеріального стимулювання діяльності, економі­чна відповідальність за кінцеві результати праці. Економічні форми функціонування підрозділів:

1) підрозділи — центри витрат;

2) підрозділи — центри прибутку, серед яких виокремлюють:

• підрозділи, що формують розрахунковий умовний прибуток

• підрозділи — центри реального прибутку.

Підрозділи, що є центрами витрат, виготовляють, як правило, продукцію внутрішньокоопераційного призначення. Їх діяльність досить жорстко регламентується, а ефективність оцінюється за показниками витрат. Це передусім підрозділи (цехи, дільниці та ін.) технологічної спеціалізації, яким притаманні зв'язки в межах технологічної послідовності обробки.

Підрозділи, що є центрами прибутку, виготовляють або кінцеву продукцію, яку реалізують на ринку, або проміжну продукцію внутрішньокоопераційного призначення, яку передають іншим підрозділам за внутрішніми планово-розрахунковими цінами і створюють таким чином розрахунковий умовний прибуток як частину прибутку підприємства. Як правило, це підрозділ предметної та змішаної спеціалізації.

2. Підприємницька модель фірми ґрунтується на уявленні про підприємство як сферу реалізації підприємницької ініціативи та наявних у підприємця або доступних для залучення ресурсів. По­ведінка підприємства є результатом взаємодії підприємців (мене­джерів) усіх рівнів.

Точка беззбитковості – кількість продукції, яку повинно реалізувати підприємство, щоб покрити видатки на виготовлення цієї продукції.

Напівфабрикати та комплектуючі вироби — матеріали, які "пройшли попередню обробку та необхідні для процесу виробни­цтва поряд з основними матеріалами та сировиною.

Білет 5

1. Охар. с-у показників планування, обліку та оцінки д-ті всіх підрозділів п-ва.

2. З виробничо-технічного погляду підприємство являє собою техніко-технологічний комплекс, систему робочих машин та ме­ханізмів, які відповідають його потужності та видам продукції (робіт, послуг), що випускаються.

Послідовно-паралельний технологічнтй зв'язок.

Коефіцієнт безпеки. На основі беззбиткового обсягу виробництва визначається рі­вень безпеки операційної діяльності. Критерієм такої безпеки є ступінь перевищення беззбиткового обсягу виробництва над фак­тичним (плановим) обсягом виготовлюваної продукції.

Паливо — технологічне та для задоволення господарських потреб;

Білет 6