Наукова база логістичного менеджменту

Актуальність, значення і складність вирішення проблем надійної і ефективної адаптації промислових підприємств у ринкові значною мірою зростає у зв’язку зі зміною ідеології виробничо-економічних відносин. Підприємства вимушені переходити до формування організаційно та технологічно гнучких виробничих потоків, здатних до оперативного реагування на зміни споживчих смаків удосконаленням чи принциповим оновленням асортименту продукції, що виробляється. На будь-якому промисловому підприємстві об’єктивно виникає потреба в застосуванні інноваційних технологій управління, які визначали б структуру, логічність організації, методи та засоби ефективної прибуткової діяльності, спрямовані на підвищення цінності виробленої продукції для споживача.

Особливого значення в подальшому розвитку теорії та завдань практики управління виробничими системами набуває комплексне вирішення проблеми системної оптимізації виробничо-господарської діяльності на основі концепції логістики, такої, що забезпечує новий рівень економічних відносин через формування більш широкого та комплексного спектру видів діяльності і відповідних організаційно-виробничих утворень, їх поглибленої інтеграції та адаптації, орієнтованої на споживача, підвищення конкурентоспроможності. Управління з позицій логістики є необхідним елементом доцільної форми організації сучасних виробничо-господарських відносин.

Для вирішення існуючих проблемних питань щодо найбільш повного осмислення сутності логістичного менеджменту та ефективності його прикладення у сфері матеріального відтворення, потрібне чітке усвідомлення її базових цілей і завдань, поглиблений науковий аналіз та опис розвитку логістики як певної галузі знань. Тобто використання логістики має бути забезпечено чітким і однозначним викладенням теоретичних положень, які, з одного боку, будуть знаходитися у руслі системного підходу, а з іншого – надання йому своєї специфічної особливості і універсальності. Вважається, що на сучасному етапі існує можливість розширення спектру логічних схем, які дозволяють досліджувати проблеми розвитку логістики.

Повноцінне використання будь-якої теорії, в тому числі й теорії логістики та її практичного досвіду, здійснене лише за умов досягнення відповідного рівня розвитку економіки, наукового та підприємницького мислення, отримання змістовних даних у рамках кожної моделі. За вищенаведеним, тільки при отриманні змістовних, науково обґрунтованих даних у площині існуючого спектру знань можна вести мову про комплексний підхід до проблеми встановлення основних закономірностей розвитку логістики.

Логістичний менеджмент – це складова загального менеджменту підприємства з потужним прикладним забезпеченням. Він стрімко розвивається, доповнюючи та уточнюючи теоретичні і практичні складові теорії та практики ефективного управління підприємницькою діяльністю. Наукові знання у області логістичного менеджменту стали можливими завдяки загальному процесу розвитку виробництва, економіки, менеджменту, суспільного життя й культури. Їх отримують на основі існуючої системи пізнавальних засобів, вибіркового сприйняття основоположних методологічних положень і інструментарію близьких за спрямуванням областей суспільних, технічних і економічних наук.

Фахівці відзначають, що ринкові зміни настільки інтенсивні, що теорія логістичного менеджменту (зокрема, понятійний апарат) просто не встигає за практикою, особливо у сферах використання сучасних інформаційних технологій і систем, управління ланцюгами поставок, електронного бізнесу, віртуальної логістики і т. ін. Важливою його передумовою став зв'язок прикладних наук та виробничого досвіду, впровадження системного стилю мислення менеджерів у наукові знання.

Формування і розвиток наукових знань у області логістичного менеджменту – це творчий акт, що тісно пов'язаний з рівнем інтелектута активними діями дослідника-управлінця, аналізом ситуації, правильним вибором альтернативи та прийняттям найбільш ефективного рішення. Логістичний менеджмент знаходиться на стикові прикладних наук і практики виробничо-господарської діяльності суб’єктів ринкових відносин. У ньому проявляється новий ступінь розвитку корпоративного менеджменту, який базується на переведенні результатів прикладних наук у практичну площину – планування і управління доцільною сукупністю інтегрованих і адаптованих до змінюваних умов зовнішнього середовища взаємодоповнюючих внутрішніх і зовнішніх потокових процесів, їх взаємодіючих елементів і ресурсів.

У якості наукової бази логістичного менеджменту виділяють такий спектр дисциплін: математику, дослідження операцій, технічну та економічну кібернетику, економіку і менеджмент і т. д. [14] (рис. 3.3).

Рис. 3.3. Структурна схема наукової бази логістичного менеджменту

Широкий набір досліджень, що використовуються у формуванні й розвитку потокових процесів, зумовлює комплекс відповідних підходів і методів, які застосовуються у логістичному менеджменті. Вони складають методологічний інструментарій для організації ефективного управління потоковими процесами на відповідному рівні (мікро- чи макро-) економіки з врахуванням властивостей логістики по вибірковому сприйнятті оптимізаційних методологічних положень і інструментарію суміжних загальнотеоретичних, технічних і економічних наук.

Наукова база логістичного менеджменту виходить з таких складових: предмету і об’єкту науки, методів наукового пізнання та теорії.

Предмет науки логістичного менеджменту – це конкретна сукупність знань про об’єктивні закономірності формування й розвитку процесів формування та функціонування організаційних утворень, що розглядаються як логістичні системи на мікро-, мезо чи макрорівні, а також система економічних відносин учасників доцільної сукупності взаємовизначених і взаємопов’язаних потокових процесів, що об’єкти-вно виникають на різних етапах суспільного відтворення благ матеріального і нематеріального характеру.

У найбільш загальному виді пізнання предмету науки логістичного менеджменту здійснюється не відразу, а у процесі послідовного переходу від явищ і процесів, які емпірично спостерігаються, до теоретичних знань їх сутності: безпосереднє спостереження (дослідження реальної дійсності через збір та аналіз інформації) → абстрактне мислення (формулювання абстракцій як наукових узагальнень) → практична діяльність (перевірка гіпотез, ідей через встановлення причинно-наслідкових зв’язків між компонентами проблеми за даними спостереження) → результат діяльності (оцінка результату, перевірка правильності гіпотези, її коригування) → висновки та узагальнення.

Такий шлях пізнання науки логістичного менеджменту обумовлений тим, що об’єктивні закономірності не існують у чистому виді, а проявляють себе лише у масі конкретних явищ та процесів.

Об’єкт науки логістичного менеджменту – це сукупність потокових процесів, що вивчаються наукою логістичного менеджменту у ході пізнання свого предмету.