У більшості випадків поняття логістичної мережі ототожнюється з таким поняттям як:
мережі дистрибуції – запланованої сукупності каналів переміщення запасів від одного чи більше джерел до центрів розподілу і від них до споживачів. При цьому може бути один чи більше рівнів розподілу (джерело: APICS Dictionary. The Industry Standard for More than 3500 Terms and Definitions/Eleventh Edition. – The Association for Operation Management, 2005. P. 24; переклад В. Сергєєва [14]).
Логістичний канал – це відособлена сукупність ланок логістичної системи, яка орієнтована за матеріальним потоком з метою виконання маркетингових вимог і/чи економії на масштабах операційної логістичної діяльності за рахунок гармонізації трансакційних одиниць упаковки, зберігання, вантажопереробки і транспортування продукції.
Це досить поширене у практиці логістичного менеджменту поняття, яке у зарубіжній літературі подається також як " логістичний трубопровід " (Logistical pipeline). Його трактування у значній мірі пов’язується більшістю дослідників з поняттям маркетингового каналом (каналом дистрибуції/розподілу).
У найбільш традиційному підході логістичний канал визначений як частково упорядкована множина елементів логістичної системи, яка складається з споживача, постачальника, логістичних посередників, перевізників, страхувальників і інших учасників процесу товароруху.
Логістичний канал – це ідеальна базисна структура товарного потоку для комбінації товар/ринок. Це означає, що фізичний рух товарів розглядається як процес (тобто без розділення лінійного управління і/чи розділення ресурсів), що проходить через різні бізнес-одиниці від постачальника до споживача (джерело: Terminology in Logistics. ANNEX Dictionary/European Logistics Association, 1994. P. 63; переклад В. Сергєєва [14]).
На сьогодні поняття "логістичний канал" не є однозначним і досить часто поєднується з розглядом маркетингового (дистрибуційного) каналу. У цьому зв’язку Д. Бауерсокс і Д. Клосс вказують на існування принципових відмінностей у маркетингових і логістичних функцій у каналах фізичного розподілу: "Оскільки …для повного задоволення логістичних потреб необхідно виконати багато різних дій, не дивно, що фірми як правило намагаються об’єднати свої зусилля і навички у структурі маркетингового каналу. Успішний і ефективний розподіл досяжний тільки у результаті співробітництва і взаємодії всіх учасників каналу" [8].
ВИСНОВКИ
При розгляді сутності логістичного менеджменту принципово важливим є концептуальне представлення сутності потокового процесу. У загальнотеоретичному підході потоковий процес складає доцільну сукупність видів діяльності з управління логістичними операціями і циркулює у межах відповідної логістичної системи (на мікро, мезо чи макрорівні). За таким уявленням випливає принципова особливість потокового процесу: потоковий процес завжди є інтегрованим (охоплює матеріальні, інформаційні, фінансові, сервісні потоки) у межах відповідної логістичної системи, а його рух супроводжується логістичними витратами (logistical costs) – витратами на виконання відповідних логістичних операцій. Логістичний менеджмент, відображаючи загальну стратегію і тактику виробничо-господарської діяльності підприємства на конкурентному ринку, зосереджує увагу його органів управління насамперед на проблемах споживача. За тим, що відносини виробника і споживача є достатньо динамічно змінюваними і невизначеними, необхідно виділяти постійно діючі критерії діяльності виробника, які відповідають потребам і вимогам споживачів. А саме: "точно у термін"; точно визначена кількість поставленого товару; гарантована якість як товару, так і обслуговування споживача; швидке реагування виробника-постачальника на зміну вимог і потреб споживача; оптимізація сукупних витрат.
КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
Розділ 3
НАУКОВІ ОСНОВИ
ЛОГІСТИЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
|
СТРУКТУРА РОЗДІЛУ
3.1. Методологія і наукова база логістичного менеджменту
3.2. Закони і закономірності логістичного менеджменту
3.3. Принципи логістичного менеджменту
Висновки, ключові терміни, контрольні питання
3.1. МЕТОДОЛОГІЯ І НАУКОВА БАЗА ЛОГІСТИЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
ПРЕДМЕТ НАУКИ ЛОГІСТИЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Актуальність, значення і складність вирішення проблем надійної і ефективної адаптації промислових підприємств у ринкові значною мірою зростає у зв’язку зі зміною ідеології виробничо-економічних відносин. Підприємства вимушені переходити до формування організаційно та технологічно гнучких виробничих потоків, здатних до оперативного реагування на зміни споживчих смаків удосконаленням чи принциповим оновленням асортименту продукції, що виробляється. На будь-якому промисловому підприємстві об’єктивно виникає потреба в застосуванні інноваційних технологій управління, які визначали б структуру, логічність організації, методи та засоби ефективної прибуткової діяльності, спрямовані на підвищення цінності виробленої продукції для споживача.
Особливого значення в подальшому розвитку теорії та завдань практики управління виробничими системами набуває комплексне вирішення проблеми системної оптимізації виробничо-господарської діяльності на основі концепції логістики, такої, що забезпечує новий рівень економічних відносин через формування більш широкого та комплексного спектру видів діяльності і відповідних організаційно-виробничих утворень, їх поглибленої інтеграції та адаптації, орієнтованої на споживача, підвищення конкурентоспроможності. Управління з позицій логістики є необхідним елементом доцільної форми організації сучасних виробничо-господарських відносин.
Для вирішення існуючих проблемних питань щодо найбільш повного осмислення сутності логістичного менеджменту та ефективності його прикладення у сфері матеріального відтворення, потрібне чітке усвідомлення її базових цілей і завдань, поглиблений науковий аналіз та опис розвитку логістики як певної галузі знань. Тобто використання логістики має бути забезпечено чітким і однозначним викладенням теоретичних положень, які, з одного боку, будуть знаходитися у руслі системного підходу, а з іншого – надання йому своєї специфічної особливості і універсальності. Вважається, що на сучасному етапі існує можливість розширення спектру логічних схем, які дозволяють досліджувати проблеми розвитку логістики.
Повноцінне використання будь-якої теорії, в тому числі й теорії логістики та її практичного досвіду, здійснене лише за умов досягнення відповідного рівня розвитку економіки, наукового та підприємницького мислення, отримання змістовних даних у рамках кожної моделі. За вищенаведеним, тільки при отриманні змістовних, науково обґрунтованих даних у площині існуючого спектру знань можна вести мову про комплексний підхід до проблеми встановлення основних закономірностей розвитку логістики.
Логістичний менеджмент – це складова загального менеджменту підприємства з потужним прикладним забезпеченням. Він стрімко розвивається, доповнюючи та уточнюючи теоретичні і практичні складові теорії та практики ефективного управління підприємницькою діяльністю. Наукові знання у області логістичного менеджменту стали можливими завдяки загальному процесу розвитку виробництва, економіки, менеджменту, суспільного життя й культури. Їх отримують на основі існуючої системи пізнавальних засобів, вибіркового сприйняття основоположних методологічних положень і інструментарію близьких за спрямуванням областей суспільних, технічних і економічних наук.
Фахівці відзначають, що ринкові зміни настільки інтенсивні, що теорія логістичного менеджменту (зокрема, понятійний апарат) просто не встигає за практикою, особливо у сферах використання сучасних інформаційних технологій і систем, управління ланцюгами поставок, електронного бізнесу, віртуальної логістики і т. ін. Важливою його передумовою став зв'язок прикладних наук та виробничого досвіду, впровадження системного стилю мислення менеджерів у наукові знання.
|
Формування і розвиток наукових знань у області логістичного менеджменту – це творчий акт, що тісно пов'язаний з рівнем інтелектута активними діями дослідника-управлінця, аналізом ситуації, правильним вибором альтернативи та прийняттям найбільш ефективного рішення. Логістичний менеджмент знаходиться на стикові прикладних наук і практики виробничо-господарської діяльності суб’єктів ринкових відносин. У ньому проявляється новий ступінь розвитку корпоративного менеджменту, який базується на переведенні результатів прикладних наук у практичну площину – планування і управління доцільною сукупністю інтегрованих і адаптованих до змінюваних умов зовнішнього середовища взаємодоповнюючих внутрішніх і зовнішніх потокових процесів, їх взаємодіючих елементів і ресурсів.
Широкий набір досліджень, що використовуються у формуванні й розвитку потокових процесів, зумовлює комплекс відповідних підходів і методів, які застосовуються у логістичному менеджменті. Вони складають методологічний інструментарій для організації ефективного управління потоковими процесами на відповідному рівні (мікро- чи макро-) економіки з врахуванням властивостей логістики по вибірковому сприйнятті оптимізаційних методологічних положень і інструментарію суміжних загальнотеоретичних, технічних і економічних наук.
СИСТЕМНЕ УЯВЛЕННЯ ЛОГІСТИЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Існує конкретна сукупність явищ і процесів, пов’язаних з формуванням та трансформацією товаропотоків, які у межах підприємства досить складно відстежувати. Вони пов’язані з певними факторами і умовами функціонування галузей народного господарства та економічної системи у цілому, що необхідно брати до уваги при розгляді напрямків удосконалення діяльності підприємства. Виникають та розвиваються нові господарські відносини, що базуються на кооперації виробників, постачальників і споживачів з метою інтегрованого управління бізнес-про-цесами на всіх стадіях життєвого циклу продукції на базі інформаційних технологій. До найбільш важливих особливостей таких відносин слід віднести:
існування структурної ієрархії міжвиробничих відносин, як такої, що у найбільшій мірі впливає на розвиток підприємств і всієї галузі у цілому;
внутрішньогалузеву і міжгалузеву взаємозалежність й визначеність сировинних ресурсів, комплексність їх використання, спрямованість на задоволення потреб споживачів у кінцевій продукції тощо;
поєднання централізації і децентралізації в методах планування і управління виробництвом, розподіл функцій планування і управління по рівням ієрархії, усунення дублювання таких функцій;
оперативність прийняття рішень, виходячи з динамічності розвитку ринкової економіки країни, змін на окремих сегментах товарного ринку;
рівень керованості діяльністю промислових підприємств, виходячи з динаміки розвитку ринкової економіки країни, оперативність прийняття управлінських рішень, які забезпечують адаптацію до таких змін.
Системне уявлення логістичного менеджменту має відображати три основні характеристики її взаємозв’язку з навколишнім середовищем: функціональні властивості (зміст системи); морфологія (складові частини системи і зв’язки між ними) інформаційні властивості (оцінка точності опису та невизначеності системи).
Тобто, менеджер-дослідник повинен, по-перше, описати систему логістичного менеджменту за трьома вище означеними характеристиками і вже потім, об’єднавши такі описи, починати її формування.
а) Функціональні властивості. Це прояв певних властивостей (функцій) при взаємодії системи логістичного менеджменту з зовнішнім середовищем.
У найбільш загальному підході функція розглядається з точки зору наслідків (позитивних, негативних – дисфункціональних, нейтральних – афункціональних), що викликані зміною одного параметру у інших параметрах об’єкта (поняття функціональності), або з точки зору взаємозв’язку окремих частин у рамках деякого цілого (поняття функціонування). Сукупність функцій дозволяє уявити досліджуваний об’єкт як ієрархічно організовану систему.
Система логістичного менеджменту створюється для управління певними логістичними функціями / процесами, тобто вона складає функціональну систему підприємства як бізнес-системи.
Функція задається системі логістичного менеджменту дослідником зовні і показує, яку роль вона має виконувати по відношенню до більш загальної системи управління підприємством (надсистеми), до якої вона включена як складова поряд з іншими системами (виробництва, маркетингу, фінансів і т. д.). Такі системи по відношенню до системи логістичного менеджменту розглядаються як зовнішнє середовище. Це визначається таким.
1. Будь-яка зміна логістичної функції, що генерована зовнішнім середовищем (тобто іншими функціональними системами), буде викликати зміну механізму логістичного управління. Це, у свою чергу, призведе до зміни структури системи логістичного управління зв’язків як у напрямку її розвитку, так і регресу.
2. З ускладненням логістичної функції у межах існуючої структури управління підприємством відбувається зміна такої функції. У майбутньому це може викликати виділення її нової частини, тобто розвиток (чи рганізацію) системи логістичного менеджменту. Функція, визначаючи структуру, функціонування та розвиток системи, розглядається як її головний системоутворюючий фактор.
Успіх функціонування системи логістичного менеджменту визначається її підпорядкованістю таким принципам.
Принцип сумісності логістичних функцій.
Всі елементи системи логістичного менеджменту повинні визначатися сукупністю головних (ключових) функцій, що забезпечує можливість взаємодії таких елементів. Таким чином, вести мову про цілісність системи логістичного менеджменту можна лише тоді, коли функції елементів системи відповідають умовам формування та розвитку системи у цілому.
Принцип лабільності логістичних функцій.
Підвищення стійкості та збереженості системи йде шляхом укладення її структури. Системи логістичного менеджменту, які мають велику кількість елементів та взаємозв’язків, характеризуються значним різноманіттям функцій, а відповідно великими можливостями щодо збереження своєї стійкості і розвитку.
Посилення стійкості системи логістичного менеджменту забезпечується не тільки ускладненням її структури, але і дублюванням функцій її елементів, що мають різну структуру. У такому випадку елементи повинні мати значно більшу кількість різноманітних функціональних властивостей.
Принцип нейтралізації дисфункції.
Для забезпечення збереженості чи розвитку системи логістичного менеджменту у ній повинні розгортатися чи передбачатися механізми нейтралізації процесу порушення функції, де досягається підтримкою стійкого функціонування системи за рахунок якісних внутрішніх функціональних переходів, що у свою чергу забезпечує такій системі динамічну стійкість і стабільність.
Принцип зосередження логістичних функцій.
Існує ієрархія функцій елементів підпорядковані функціям системи логістичного менеджменту. Тобто, функції елементів більш нижчого рівня мають бути підпорядковані функціям елементів більш вищого рівня.
б) Морфологія. Це виявлення складових частин системи та зв’язків між ними.
Суттєвим фактором при представлені системи логістичного менеджменту є навколишнє середовище. Теоретично – це все, що залишається поза межами системи. Практично доводиться обмежуватися безпосереднім (реальним) середовищем, яке складається із систем, що включають хоча б однин елемент, "Вихід" який у той же час є "Входом" для деякого елемента системи, або ж навпаки.
Морфологічний опис системи логістичного менеджменту представляють схемою (графом) чи операцією над множиною. При цьому проводять декомпозицію системи S. Бінарне відношення між розділеними елементами (функціональними підсистемами) представляють таким чином:
S = S 1 U S 2, (3.1)
де S 1, S 2 – відповідно перша і друга функціональна підсистема.
У свою чергу, кожну таку підсистему можна розділити на наступні підсистеми. Так підсистеми S 1 і S 2 можна представити таким чином:
S 1 = S 11 U S 12 U S 13,
S 2 = S 21 U S 22 U S 23, (3.2)
де S 11,…, S 13; S 21,…, S 23 – функціональні підсистеми відповідно першої і другої функціональної логістичної підсистеми.
Тоді система логістичного менеджменту у розгорненому виді при визначеному рівні розділу буде представлена таким чином:
S = [(S 11 U S 12 U S 13) (S 21 U S 22 U S 23)], (3.3)
На попередній стадії впровадження системи логістичного менеджменту її розділ як правило доводять до трьох рівнів, доходячи до підсистем, функцій та операцій. Такого опису буває достатньо для прийняття принципового рішення щодо об’єкту проектування.
Інформаційні властивості. Це оцінка точності, рівня невизначеності та керованості системи.
Такий опис виходить з вивчення системи логістичного менеджменту як інформаційного процесу, що і на сьогодні становить одне із найбільш цікавих і важливих у теоретичному і практичному відношенні завдань.
Сутність інформаційного опису системи логістичного менеджменту визначається такими вихідними положеннями.
1. Розвиток будь-якої системи логістичного менеджментувизначається постійним вдосконаленням комплексу логістичних знань з метою їх використання у сфері матеріальної (виробничо-технологічної) діяльності. Інакше кажучи, логістична система може бути представлена як потік унікальної інформації наукового, технічного та іншого характеру. Такий потік носить послідовний та колективний характер: будь-яка наукова робота базується на певній множині раніше висловлених ідей. Нові наукові роботи у сфері логістики з’являються у результаті подальшого розвитку та переосмислення раніше виконаних робіт. У відсутності обмежуючих факторів швидкість росту публікацій, як носіїв наукової інформації, повинна визначатися досягнутим рівнем розвитку науки.
2. Кожна серйозна наукова концепція повинна викликати деяку кількість нових наукових робіт, які її розвивають чи спростовують [40]. За таким система логістичного менеджменту може бути описана експоненціальною залежністю:
dy
¾ = ky, (k > 0 ), (3.4)
dt
де у – обсяг логістичної інформації (наприклад, кількість публікацій з питань логістичного управління промисловим підприємством);
k – константа, яка характеризує (в середньому) відгук на появу такої логістичної інформації;
t – час, за який досліджується механізм росту об’єму такої логістичної інформації.
На підставі рівняння (3.4) визначаємо, що швидкість росту об’єму
dy
логістичної інформації ¾ пропорційна досягнутому рівню або, відносна
dt
1 dy
швидкість росту ¾ ¾ залишається постійною величиною.
y dt
При вирішенні рівняння (3.4) отримуємо рівняння експоненти (рис. 3.1, крива а):
y = aekt, (k > 0 ), (3.5)
Рис. 3.1. Графічна інтерпретація інформаційного опису системи
Логістичного менеджменту
3. Система логістичного менеджменту формується й розвивається на множині запропонованих наукових ідей, поданих у вигляді певних інформаційних потоків, які можуть бути як правильними так і помилковими, не завжди зрозумілими для менеджерів [66].
Це призводить до виникнення ситуації стримування проходження таких потоків: частина наукових результатів ("інформаційний шум") за певних причин не сприймається проектантами логістичних процесів, наприклад, через сумнівність чи неповноту представлених результатів.
За таких умов виникає ефект стримування інформаційного потоку, першопричиною якого стає дія низки інформаційних трансформаторів. Їх основне призначення – перетворення наукових інформаційних потоків на технічні, що безпосередньо формують знання й досвід підприємства у сфері логістичної діяльності. Тому ефективність системи логістичного менеджменту значною мірою визначається рівнем формування та трансформування наукових інформаційних потоків (вищі навчальні заклади, інститути перепідготовки фахівців, інформаційні центри інше) у прикладні інформаційні потоки логістичного спрямування.
4. Механізм росту об’єму логістичного інформації, заданий рівнянням (3.5) не може зберігатися скільки завгодно довго. Поступово починають визначатися стримуючі фактори, в результаті чого відбувається порушення експоненціальної залежності проходження інформаційного потоку. У таких умовах формується новий механізм росту об’єму логістичної інформації, який описується диференціальним рівнянням:
dy
¾ = ky (b – y), (0 < y < b, k > 0), (3.6)
dt
Такий ріст обмежений, оскільки b є максимальним значенням величини y. Відносна швидкість росту об’єму інформації складає:
1 dy
¾ ¾ = ky (b – y), (3.7)
y dt
Вона вже не є постійною – вона стає лінійною функцією y. Чим вище стає досягнутий рівень досліджуваного показника, тим нижче виявляється швидкість росту об’єму логістичної інформації. Рішення диференціального рівняння (3.7) має вид (рис. 3.1, крива б):
b
y = ¾¾¾¾, (k > 0), (3.8)
1 + ae (- k bt )
При такому підході система логістичного менеджменту може розглядатися як складна самоорганізуюча система, що управляє інформаційними потоками (потоками знань). Рівень розвитку такої системи буде оцінюватися швидкістю розвитку таких потоків. Якщо відсутні обмежуючі фактори (ідеальний випадок), то інформаційна модель системи логістичного менеджменту описується законом експоненціального росту потоків інформації. Така залежність зберігається тільки до моменту, коли відчутно не зміняться зовнішні умови, в яких розвивається система. Ці зміни призводять до порушення експоненціального росту інформаційного потоку. В такому разі можлива поява точки перетину – переходу у логістичну залежність.
На даний час панівною є системотехнічна модель логістики. За нею логістика розглядається як складна система, що підлягає проектуванню, створенню, випробуванню, експлуатації та управлінню. Її методологічною основою є комплексне вивчення явищ, ситуацій чи об’єктів як єдиного цілого з позицій системного підходу. Незважаючи на принципову значимість такого підходу для розкриття сутності логістики, дещо передчасним є розгляд фахівцями даної моделі як такої, що здатна забезпечити комплексне вирішення всіх виробничо-економічних, соціальних та інших проблем підприємства. Але ж відомо, що будь-яка модель охоплює лише один аспект досліджуваного явища, за яким необхідне кропітке та поглиблене співставлення результатів, отриманих спеціалістами різного профілю, які досліджують проблему розвитку науки різними методами. Повноцінне використання будь-якої теорії, в тому числі й теорії логістики, та її практичного досвіду, здійснене лише за умов досягнення відповідного рівня розвитку економіки, наукового та підприємницького мислення, отримання змістовних даних у рамках кожної моделі.
За вищенаведеним, тільки при отриманні змістовних, науково обґрунтованих даних у площині існуючого спектру знань можна вести мову про комплексний підхід до проблеми встановлення основних закономірностей розвитку логістичного менеджменту.
Ефективність впровадження на підприємстві теоретичних здобутків у будь-якій області логістики у значній мірі визначається такими показниками організації інформаційного потоку, як динаміка росту відповідних наукових публікацій, початком і результативністю його трансформації та практичного втілення теоретичних напрацювань. Трансформований науковий інформаційний потік сприймається вже таким, що безпосередньо формує практичний досвід. Іншим результатом інформаційного опису логістичної системи є те, що розвиток логістики як певного інформаційного потоку не має меж. Існують періоди прискореного зростання темпів логістичних досліджень та їх уповільнення, тобто чергуються періоди розвитку та функціонування логістичної системи. Відомо [55], що тривалість періодів уповільнених темпів у розвитку науки збільшується у два рази при переході від одного періоду до наступного. У свою чергу, періоди прискорених темпів скорочуються в два рази при переході до наступного періоду.
Підтвердженням наведених закономірностей є узагальнені результати аналізу формування та розвитку на пострадянському просторі наукових інформаційних потоків у сфері логістики за останні двадцять років, які отримані на основі систематизації досяжних в Україні даних про публікації з питань теорії та практики логістики.
а) У більш загальному підході можна вважати, що залежності появи в Україні кількості публікацій з проблем логістики у визначеному часовому періоді апроксимуються експонентами. Це дозволяє прийняти підпорядкованість темпів розвитку логістики на пострадянському просторі загальному закону розвитку науки за інформаційною моделлю.
б) Порушення експоненціального ходу кривих спостерігається лише в інтервалі 1991 – 1994 рр., коли країни пострадянського простору були охоплені загальною економічною кризою, що неминуче позначилося і на активності роботи науковців.
в) У середньому щорічно логістичні дослідження промислового спрямування складають 40 – 60% від загальної кількості публікацій. При цьому рівень актуальності проблеми дослідження логістики підприємства в публікаціях відповідає загально визначеному рівню – подвоєння сукупної кількості публікацій в середньому становить 2 – 2,5 разів.
Поряд з цим аналіз сучасного стану використання державними органами інструментів впливу на формування та розвиток логістичної системи на макро- і мікрорівні свідчить про їх недосконалість. Цілі і завдання держави щодо створення системних умов для чіткої взаємодії вітчизняного ринку товарів і логістичних бізнес-процесів тільки починають визначатися. Тому всі аспекти вітчизняного логістичного менеджменту на макрорівні носять більш модельний, ніж організаційно-технологічний характер. На даний час прояви логістичного підходу в удосконаленні діяльності промислових галузей економіки країни відбивають, насамперед, об’єктивно обумовлені загальні тенденції еволюції виробничо-економічних процесів у динамічному ринковому середовищі.
Ступінь використання вітчизняними підприємствами методів і технологій логістичного менеджменту визначається рівнем оптимізації виробничо-економічних відносин, інтеграції й адаптації у часових і просторових параметрах їх середовища видів діяльності та викликаних ними потокових процесів, капіталу, засобів праці і предметів праці, необхідних для найбільш результативного залучення власних чи залучених ресурсів до створення споживчої вартості з отриманням стійкого прибутку. Різноманіття трактувань поняття логістики, їх досить широкий зміст, що у тій чи іншій мірі включає функції і завдання логістичного менеджменту, свідчить про незавершеність формування її концепції та важливість подальшого дослідження цієї сфери діяльності. Використання логістики має бути забезпечено чітким і однозначним викладенням теоретичних положень, які, з одного боку, будуть знаходитися у руслі системного підходу, а з іншого – надання йому своєї специфічної особливості і універсальності [60]. Вважається, що на сучасному етапі існує можливість розширення спектра логічних схем, які дозволяють досліджувати проблеми розвитку логістичного менеджменту.
З позицій загальної теорії систем уявлення про процес проектування системи логістичного менеджменту слід розглядати з позицій визначення функцій, властивих всім системам: прийняття рішення, формулювання проблеми, кількісні визначення, оцінка, оптимізація, субоптимізація, ієрархічна організація, управління, планування та регулювання [40, 60].
"Прийняття рішення" – це термін, який вживається у випадках для позначення дії. Він визначається вибором одного варіанту з декількох можливих. Прийняття рішення розглядається як інтерактивна процедура, кожний цикл якої включає декілька послідовних кроків.
Фаза "Формування стратегії проектування системи логістичного менеджменту":
досягається угода про те, як визначити завдання, що потребує розв’язання;
визначається світогляд проектувальника системи логістичного менеджменту (вихідні передумови, передбачення, система цінностей та пізнавальна спрямованість);
досягається угода про основні методи, що будуть використовуватися для інтерпретації реальних фактів;
досягається угода про те, яких результатів очікують самі проектувальники системи логістичного менеджменту;
починається пошук та розробка варіантів.
Фаза "Оцінка проекту системи логістичного менеджменту ":
Ідентифікація результатів та наслідків, що властиві кожному з варіантів;
угода про те, що обрані властивості і критерії для оцінки результатів відповідають встановленим цілям;
вибір моделей вимірювання та рішень, які будуть використовуватися для оцінки й порівняння варіантів;
угода про метод вибору конкретного варіанту.
Фаза "Реалізація проекту системи логістичного менеджменту":
оптимізація – визначення найкращого рішення;
субоптимізація – спроба оптимізації з роз’ясненням того, чому найкраще рішення не може бути отримано;
складність, яка пов’язана з тим фактом, що для розв’язання завдання необхідно бути проведено спрощення реальності, але вимога адекватності вирішення реальної ситуації визначається "достатньою складністю" рішення;
конфлікти, їх розумне урегулювання, управління ними;
критична оцінка результатів, що отримані від впровадження проекту системи логістичного менеджменту (результати можуть викликати у проектувальників оптимізм чи песимізм щодо можливості досягнення цілей та виправдання очікувань вищого керівництва);
повернення до початку циклу незалежно від успіху чи невдачі у отриманні очікуваних результатів.
При розгляді процесу реалізації проекту системи логістичного менеджменту особлива увага приділяється процесам передачі інформації за кожним зв’язком. Так названий процес дифузії пов'язаний з первісною передачею нововведень від проектувальника до користувача, потім передаються технології, що базуються на таких інноваціях. На передачу технології проектування системи логістичного менеджменту впливають формальні та неформальні фактори. Така процедура відома як модель інформаційної пов’язаності (Information Linker Model – ILM). Вона представлена на рис. 3.2.
Формальні фактори:
документування – це процедура визначення формату, структури та мовних засобів опису повідомлень про інновації проектування системи логістичного менеджменту;
розподіл – процедура визначення фізичних каналів розподілу інформації щодо проектування системи логістичного менеджменту;
організація – процедура визначення природи ділової активності, ресурсів, відносин, тенденцій, які призводять до успіху чи невдачі процесу передачі інноваційних технологій проектування системи логістичного менеджменту.
Рис. 3.2. Загальна структура моделі інформаційної пов’язаності у проектуванні системи
Логістичного менеджменту
Неформальні фактори – це зв’язки та контакти між персоналом підприємства, персональні думки та індивідуальні сприйняття джерела знань логістики, думка про інші проекти проектування системи логістичного менеджменту.
Цінність такої моделі та порівняння різних проектів системи логістичного менеджменту визначається з допомогою економічних факторів. Це пояснюється відносною легкістю обчислення та їх простою для розуміння.
Стан системи логістичного менеджменту управління та його властивості характеризуються значеннями параметрів її складових елементів і їх взаємовідносинами. На всіх етапах проектування системи логістичного менеджменту необхідно знаходити такі зв’язки, визначати ступінь їх пізнання, складність вирішення недостатньо відомих (а окремих випадках зовсім невідомих) відносин та визначити їх вплив на параметри і характеристики ланцюгу поставок більш вищого рівня у ієрархічній структурі управління підприємством. Оскільки процес проектування системи – це насамперед процес створення інноваційної умови, яка досить часто не має близького для себе прототипу, то співвідношення елементів системи логістичного менеджменту недостатньо відомі. Тому у процесі проектування при оцінці альтернативних варіантів логістичної системи (перший рівень системного розгляду) та при розробці її окремих елементів (підсистем) (наступні рівні розгляду) такі відносини повинні бути тим чи іншим методом прогнозовані.
Останнє означає, що ступінь достовірності відносин елементів проектованої системи логістичного менеджменту буде носити вірогідний характер. Саме таке уявлення сутності проектування системи логістичного менеджменту дозволяє для оцінки простоти чи складності варіантів системи використовувати величину ентропії системи.
Розглянемо відзначені види складності/простоти системи логістичного менеджменту на простих відношеннях, коли її структура R складає собою сукупність бінарних відносин r 1, …, rn. З метою відпрацювання методологічного підходу до оцінки складності/простоти проектованої системи логістичного менеджменту представимо такі відносини одним видом властивостей. Виконаємо аналіз взаємовідносин між елементами системи за ступенем їх вивченості, наприклад, за такими ознаками: взаємозв’язок елементів може бути встановлена без проведення спеціальних робіт, для встановлення взаємозв’язку елементів необхідно провести експериментальні роботи. Відзначені властивості відносин елементів системи при оцінці альтернативних варіантів її проектування не можуть бути точно указані, але їх можна визначити у вірогідному виді, використовуючи метод експертних оцінок.
Представляючи міру структурної складності/простоти системи логістичного менеджменту аналогічно запису Н -теореми Больцмана [38], вона може бути визначена таким чином:
k
Н = ∑ pi ×ln pi, (3.10)
i = 1
де pi – вірогідність наявності у системі і -ї властивості відносин елементів, що її складають.
Представлений варіант розрахунку складності/простоти системи логістичного менеджменту може бути проілюстровано розглядом можливих альтернатив її проекту на першому рівні декомпозиції: постачальницькою та збутовою ланками системи.
Припустимо,що експертний опит засвідчив такі значення вірогідностей і -го відношення:
постачальницька підсистема (елементи підсистеми 1-1, 1-2 і 1-3):
р 1-1 = 0,6; р 1-2 = 0,1; р 1-3 = 0,3;
збутова підсистема (елементи підсистеми 2-1, 2-2 і 2-3):
р 2-1 = 0,5; р 2-2 = 0,1; р 2-3 = 0,4.
Тоді за форм. 3.10 отримаємо такі значення величини ентропії:
для постачальницької підсистеми:
НR 1 = 0,6 × ln 0,6 + 0,1 × ln 0,1 + 0,3 × ln 0,3) = 0,896;
для збутової підсистеми:
НR 2 = (0,5 × ln 0,5 + 0,1 × ln 0,1 + 0,4 × ln 0,4) = 0,939.
Висновки.
Отриманий результат вказує, що для конкретної системи логістичного менеджменту її постачальницька підсистема більш складна, а ніж його збутова підсистема.
Поряд з таким за певних умов, необхідно також прийняти до уваги таке.
Постачальницька підсистема системи логістичного менеджменту підприємства, за тим, що визначається необхідністю формування його стратегічних взаємовідносин з постачальниками, повинна бути більш складною у проектуванні. Поряд з таким, на підставі отриманих експертних оцінок може виникнути ситуація: за необхідності проведення всебічних й поглиблених маркетингових досліджень ринків збуту готової продукції, збутова підсистема може бути більш складною. Тобто, такий метод оцінки складності системи логістичного менеджменту не дає її абсолютного значення, а є лише відносною мірою оцінки альтернативних варіантів, за якою виконується їх ранжування за критерієм "складність – простота системи".
