Відношення логістичного процесу до отримання споживчої

цінності"

 

До основних логістичних процесів підприємства, як правило, відносять процеси матеріально-технічного постачання та збуту. Тобто, це такі процеси, що додають виробленому продукту споживчої цінності: процеси закупки, зберігання, транспортування, поставки, сервісного забезпечення продукції тощо.

Допоміжні та управлінські логістичні процеси безпосередньо не додають продукту цінності, але збільшують його споживчу вартість. До них відносять: управління логістичним персоналом, управління документацією, бюджетне управління, адміністративно-господарська діяльність.

Необхідно відзначити, що розуміння споживчої цінності не тотожно поняттю споживчої вартості. У більшості випадків цінність виробленого продукту (кінцевої готової продукції чи послуги) визначається їх споживчою вартістю, яка є базою, об’єктивним обґрунтуванням формування ринкової ціни. Основні процеси мають у діяльності підприємства найбільшу значимість, оскільки вони зумовлюють задоволення потреб і вимог споживача, а відтак, цінність виробленого продукту для споживача. Від основних логістичних процесів залежить вибір допоміжних логістичних процесів, логістична організація підприємства, а також вибір процесів управління основними і допоміжними процесами. Допоміжні і управлінські процеси задаються основними процесами, але всі вони взаємопов’язані і взаємовизначені і розглядаються, як єдиний бізнес-процес.

Офіційного класифікатора та переліку типових основних, допоміжних і управлінських процесів сьогодні не існує. Тому кожне підприємство самостійно визначає, які саме процеси задіяні у його логістичній діяльності, класифікує їх та ранжує за рівнем значимості у формуванні споживчої цінності (впливу на якість отриманих результатів "Виходів"). Ранжвання логістичних процесів дозволяє виділити ключові процеси (процеси, які є найбільш значимими для підприємства за впливом на кінцеві результати його діяльності) та критичні процеси, у яких відхилення технологічних показників призводить до суттєвого погіршення кінцевого результату.

Поряд з таким, у логістиці ранжування процесів на основні та допоміжні є у певній мірі умовним. Наприклад, процес допродажної підготовки продукції для підприємства-виробника може розглядатися як допоміжний, але для покупця / кінцевого споживача він додає цінність такій продукції. У найбільш загальному підході критерієм ранжування логістичних процесів на основні та допоміжні може бути рівень цінності результату такого процесу для внутрішнього чи зовнішнього споживача.

3. Ступінь деталізації опису логістичного процесу.

На рис. 2.5 представлена схема деталізації логістичних процесів на прикладі великого промислового підприємства. Логістичний процес на підприємстві має досить складну структуру і може розглядатися на різному рівні деталізації. Для реальної роботи менеджера важливо первісно визначити практично доцільну ступінь такої деталізації (глибину опису).

Як приклад, у якості процесу першого рівня може розглядатися закупка сировини та матеріалів для забезпечення виконання виробничого процесу. Такий процес включає роботи: планування закупок, укладення договорів поставок, оформлення замовлень, отримання матеріальних ресурсів, оплата замовлення, зберігання ресурсів, формування внутрішнього замовлення та відпуск ресурсів у виробництво.

За такою ознакою вся логістична діяльність підприємства розглядається як сукупність взаємопов’язаних процесів, що складає логістичну систему. Тому використання для логістичного управління підприємством принципу взаємопов’язаних процесів розглядається власне як технологія впровадження чи реорганізації логістичної системи за процесним підходом (рис. 2.6).

 

 

Рис. 2.5. Класифікація логістичних процесів за ознакою

"Ступінь деталізації опису процесу"

 

 

 

 

Рис. 2.6. Схема взаємодії процесів підрозділів підприємства

За такою схемою відбувається локалізація управління процесами у рамках кожного функціонального підрозділу: керівник підрозділу та його замісники отримують від керівництва складального цеху внутрішнє замовлення (у вигляді інформації та відповідних матеріалів, як результату діяльності підрозділу-замовника) на поставку необхідних для виконання виробничого процесу матеріалів. Відповідно керівник відділу логістики та його замісники управляють процесом поставки матеріалів, забезпечуючи результативність процесу виготовлення продукції. При цьому визначаються межі процесів відповідно за "Входами" і "Виходами".

Вимоги до виконання процесів формулюються у вигляді відповідних регламентів (взаємодія підрозділів, види матеріалів та вимоги до їх кількості, якості, графік поставки тощо). За рахунок локалізації управління процесами в середині кожного підрозділу відбувається чітка структуризації їх діяльності, визначаються зони відповідальності, розподіл ресурсів та порядок взаємодії між собою.

Таким чином, розуміння сутності логістичного процесу виходить з системного розгляду діяльності підприємства як сукупності таких процесів (основаних, допоміжних та управлінських) та розробки системи управ-ління такими процесами (за суттю логістичної системи). Роль такої системи у структуризації діяльності підприємства визначається насамперед новою культурою управління: розробляються та впроваджуються документи, що регламентують розподіл зон відповідальності та обов’язків керівників підрозділів та виконавців (як по горизонталі, так і по вертикалі управління); положення про підрозділи, посадові та робочі інструкції, внутрішні стандарти взаємодії підрозділів тощо.

На підставі узагальнення вищевикладеного, визначимо сутність та зміст потокового процесу такими положеннями.

1. Процес відбиває зміни у стані потоків, які представлені змінами будь-яких абсолютних величин, що його характеризують. Відтак, при встановленні структури потокового процесу опису, аналізу та реорганізації підлягають певні види потоків (робіт, інформації, матеріальних ресурсів, фінансів тощо) (рис. 2.7).

"Реальність" потокового процесу (мережі процесів) досягається шляхом його "прив’язування" до структури функціональних підрозділів підприємства через взаємовизначену та взаємопов’язану сукупність ресурсів, до яких застосовуються операції з метою забезпечення їх руху у певному проміжку часу від початкової точки ("Вхід" процесу) до кінцевого результату ("Вихід" процесу).

 

Рис. 2.7. Приклад представлення структури потокового процесу як