Понятійний апарат логістичного

Тестом на першокласний інтелект є перевірка здатності утримувати у голові дві протилежні ідеї у один й той же час і при цьому зберігати здатність діяти. Ф. Скотт Фіджеральд

МЕНЕДЖМЕНТУ

СТРУКТУРА РОЗДІЛУ

1.1. Сучасна система поглядів на встановлення поняття «логістичний менеджмент»

1.2. Потоковий процес як об’єкт дослідження й управління

1.3. Логістичні функції і операції

1.4. Логістична система та її об’єктна декомпозиція

Висновки, ключові терміни, контрольні питання

 

2.1. СУЧАСНА СИСТЕМА ПОГЛЯДІВ НА ВСТАНОВЛЕННЯ ПОНЯТТЯ "ЛОГІСТИЧНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ"

СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ДО ВИЗНАЧЕННЯ

ПОНЯТТЯ ЛОГІСТИЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

Перехід на усвідомлене застосування логістики підприємствами, визначається її концептуальними оптимізаційними можливостями, що за-безпечують новий рівень економічних відносин через формування більш широкого та комплексного спектру видів діяльності і відповідних організаційно-виробничих утворень, їх поглибленої інтеграції та адаптації, орієнтованої на споживача, підвищення конкурентоспроможності. Це позначилося на різних підходах як до визначення змісту, так і до напрямів дослідження сучасного стану логістики.

Виділяють такі п’ять основних ключових елементів всіх найбільш поширених трактувань поняття логістики, що підводять до її розгляду як системи управління потоковими процесами [60].

1. Процес товароруху: визначення логістики становить рух матеріального потоку від постачальника матеріальних ресурсів до споживача, чи всередині підприємства при виготовленні проміжного і кінцевого продукту.

2. Управління процесом товароруху: визначення логістики – матеріальний потік як предмет управління, планування, організації, контролю і координації.

3. Суб’єкти виробничо-господарської діяльності: як об’єкти застосування логістики на різних рівнях управління.

4. Види діяльності суб’єктів виробничо-господарської діяльності: як сфери прикладення логістики.

5. Система управління процесом товароруху: об’єднання в єдине ціле функцій логістики на основі певних принципів і встановлених відносин.

Таким чином, найбільш поширеними є уявлення про логістику як науково-практичний напрям господарювання, що полягає у ефективному управлінні товаропотоками у сферах виробництва та обігу. Реалізація та-кого напряму забезпечується логістичним менеджментом як ієрархічно структурованою системою виробничо-економічних відносин, що реалізується у ході відпрацювання й прийняття рішень про управління товаро-потоками.

За найбільш прагматичним підходом сутність логістичного менеджменту визначається таким чином:

це сукупність засобів і форм управління постачанням, виробництвом і збутом для досягнення стратегічних, тактичних і оперативних цілей і завдань підприємства;

це інструмент управління взаємовідносинами персоналу підприємства з зовнішніми партнерами і споживачами продукції (послуг) [ 13].

Саме логістичний менеджмент забезпечує:

організацію всіх внутрішніх і зовнішніх зв’язків підприємства, здатну адекватно і досить гнучко реагувати на зміни зовнішнього середовища;

одночасну реорганізацією існуючого ресурсного потенціалу підприємства з метою посилення взаємодії між учасниками потокових процесів;

створення специфічної ринкової ніші підприємства, яка забезпечує споживачів очікуваними логістичними послугами.

У першому випадку, на підприємстві логістичний менеджмент розглядається як синергія основних управлінських функцій (організації, планування, регулювання, координації, контролю, обліку та аналізу) з логістичними операціями і функціями для досягнення цілей логістичної системи підприємства.

 

 

У другому випадку, логістичний менеджмент – це управлінський персонал підприємства.

Для більш поглибленого дослідження такої системи необхідно провести визначення змістуструктурних елементів сукупного поняття "логістичний менеджмент" – " логістичний " і " менеджмент ".

Економічний зміст поняття "логістичний" складає виконання органами управління підприємства завдання двоякого характеру: максимально забезпечити потреби і вимоги споживача (у переважній кількості випадків забезпечення і підтримування високої якості обслуговування споживача потребує значних початкових витрат) при забезпеченні оптимального рівня сукупних витрат на таку діяльність.

У контексті дослідження структурного елемента " логістичний " найбільш продуктивними є міркування Є. Крикавського, за якими слово " логістичний " має визначати управління потоковими процесами на засадах логістики [22]. Тобто, управлінські рішення щодо виявлення і розвитку відношень всіх учасників процесу формування і трансформації споживчих властивостей матеріального продукту не повинні суперечити логістичному підходу. А саме: найбільш результативно використовувати адаптивні і інтеграційні властивості логістики в управлінні сукупністю внутрішніх і зовнішніх потокових процесів. Є Крикавський при розгляді визначення і сутності логістичного менеджменту відзначає різнобічний характер оцінки результатів його впровадження. Приймаючи погляди вченого на інтеграцію функцій і процесів у логістичному менеджменті як принципово важливими, у підручнику вони подаються за текстом першоджерела [23].

"…концепція логістики може генерувати певні корисні результати як на рівні інтеграції функцій, так і на рівні інтеграції логістичних процесів, сфер діяльності тощо. У кожному з названих випадків логістична інтеграція має на меті усунути "шви", які існували до початку інтеграції. Переважно такі "шви" (стики) мають природне походження: є наслідками спеціалізації, інституалізації, локалізації компетенцій тощо. Водночас, такі "шви" створюються і спеціально для чіткої ідентифікації меж і границь об’єкта, для страхування успіху в конкурентній боротьбі, з метою концентрування зусиль на предметах діяльності виключної компетенції тощо. Для прикладу, завданнями логістики може бути передбачена інтеграція (задля переборення бар’єрів, усунення "швів"): логістичних функцій складування і транспортування; фаз постачання і виготовлення; матеріальних та інформаційних потоків; сфер логістики та маркетингу; стратегічного і операційного управління; локальних і національних (глобальних)стратегій розвитку.

Стосовно названих "пар залежностей" завжди існує дилема: чи досліджувати і приймати рішення ізольовано для однієї частини пари, не беручи до уваги наслідків в другому елементі пари, рішення для якої приймається теж без взаємозв’язку із першою частиною, чи приймати спільне для обох елементів рішення і тоді, ймовірно, попередні рішення стануть лише субоптимальними, тобто не узгоджуватимуться із оптимальними рішеннями для пари залежностей. Очевидно, що шлях від віртуального обґрунтування інтегрованого рішення до його реального втілення супроводжуватиметься певними витратами на створення необхідних умов впровадження, певними поступками у свободі дій, певними обмеженнями компетенції, певними організаційними змінами тощо. В нагороду ж – очікування додаткових корисних результатів: підвищення конкурентної спроможності, забезпечення економічного зростання, зниження сукупних витрат, прискорення обороту капіталу, підвищення рентабельності капіталу, підвищення рівня обслуговування клієнта тощо."

Щодо дослідження структурного елемента " менеджмент ", то необхідно звернути увагу на позицію більшості фахівців, за якою таке поняття є занадто узагальненим і має досить складну семантику. У англо-американському трактуванні "менеджмент" (англ. management – управління) – це складне поняття функціонального характеру, що охоплює великий спектр виробничо-господарських процесів і функцій підприємств (у тому числі матеріально-технічне постачання, виробництво і збут готової продукції). Менеджмент також розглядається як організаційне поняття, що характеризує суб’єктів економічних відносин, їх роль і діяльність. Перший підхід є домінуючим, оскільки менеджмент окреслює завдання діяльності підприємства і його бізнес-процеси. Другий підхід зосереджується на встановленні ролі менеджера різних рівнів підпорядкування.

Досить часто менеджмент вживається як синонім керівництва чи управління підприємством, що вийшло з сфери підприємницької діяльності і стало використовуватися для позначення управлінських завдань, спрямованих на отримання прибутку. Відзначимо, що менеджмент, на відміну від теорії управління, у якості пріоритету встановлює активізацію людського потенціалу в управлінні. Поряд з цим, вважається, що менеджмент чи управління – це практично гра у дефініції [77].

 

У підтримку цієї позиції наводяться наступні аргументи:

термін "менеджмент" у англомовних країнах вживається досить вільно у різних значеннях;

вихідний зміст терміну "менеджмент" є досить складним для розуміння широкому колу практиків, оскільки з етимологічних позицій він має специфічне американське коріння і навряд чи може однозначно перекладений на іншу мову, включаючи навіть англійську мову Старого світу;

термін "менеджмент" може означати як функцію, так і людей, її виконуючих; він може вказувати на соціальне чи посадове положення і одночасно означати учбову дисципліну і область наукових досліджень [77].

Ряд дослідників сутність менеджменту і відповідно логістичного менеджменту представляють такими положеннями (далі по тексту [13]).

"У загальному розумінні, менеджмент – це здатність досягати визначеної мети, використовуючи працю, інтелект, мотивацію поведінки колективу підприємства. Менеджмент – це функція, вид діяльності з уп-равління людьми у самих різноманітних організаціях, а також область людського знання, що допомагає здійснити таку функцію. На нашу думку, поняття "менеджмент" і "управління", з одного боку, і "менеджер" і "уп-равлінець", – з іншого, не є повністю ідентичними. По-перше, термін "менеджмент" практично завжди має на увазі наявність "менеджера" – людини, суб’єкта управління, який діє у певній організації. У більш загальному розумінні використовується термін "адміністрування" (логістичне адміністрування), який у більшій мірі відображає абстраговану систему управління. По-друге, менеджер – це професійний управляючий, який усвідомлює, що він представник особливої професії з спеціальною підготовкою.

У культурному контексті поняття "менеджмент" досить тісно по-в’язане з поняттям бізнес-діяльності, яка спрямована на отримання прибутку шляхом створення та реалізації певної продукції і / чи послуг. Таким чином, логістичний менеджмент – це управління комерційними, господарськими організаціями. Широкий інтерес до логістичного менеджменту викликаний як інтенсивним розвитком логістики – функціональної і підприємницької діяльності, так і відповідним розвитком системи професійної бізнес-освіти, яка є частиною інфраструктури управління. Умови розвитку логістичного менеджменту досить прийнятні саме в ринковій економіці, де особливо важливі горизонтальні зв’язки і послуги суспільного користування, які задовольняють сукупну суспільну потребу і оплачуються споживачем, швидко оформляються у самостійний вид бізнесу (логістичне підприємництво)".

З позицій логістичного менеджменту діяльність будь-якого підприємства пов’язана з перетворенням висхідних потоків ресурсів у очікуванні блага (матеріального та нематеріального характеру) для покупця / споживача. За тим, що його діяльність має своє головне призначення – місію, яка визначає ділову активність та поведінку на ринку, логістичний менеджмент дозволяє реалізувати таку місію за ради якої персонал і керівництво об’єднуються та здійснюють свою підприємницьку діяльність. А саме:

задоволення потреб і вимог споживача;

визначення місця та ролі організації у системі ринкових відносин; реалізації нею підприємницьких цілей (виживання та ріст на конкурентному ринку, прибутковість тощо);

формування стійкого ділового іміджу (відповідальність перед бізнес-партнерами, покупцями і кінцевими споживачами, суспільством у цілому).

Таким чином, у розгляді сутності та змісту поняття "логістичний менеджмент" вихідним є уявлення про особливу функцію загальної системи управління підприємством, що реалізується через інтегроване управління внутрішніми і зовнішніми потоковими процесами, забезпечення необхідних і достатніх умов прогресуючого розвитку такої системи у певному часовому періоді. Сутність такої функції зводиться до активного впливу на параметри будь-якого процесу з метою усунення небажаних відхилень (що виникли чи прогнозовані) від встановлених режимів його проходження, у підтримці найбільш оптимальної адаптації внутрішніх можливостей підприємства до змінюваних умов зовнішнього середовища. Поряд з таким, виконання такої функції управлінським апаратом підприємства передбачає і вочевидь приводить до цілеспрямованого формування певних внутрішніх і зовнішніх відносин всіх учасників сукупних потокових процесів, відповідних елементів і ресурсів.

Поряд з цим відзначимо, що завдяки існуючому сьогодні у логістиці теоретичному плюаризму, поняття "менеджмент" і "управління" досить часто вживаються як синоніми. Тому у підручнику, залежно від тематики викладеного матеріалу, використовуються як термін "логістичний менеджмент" так і "логістичне управління" (відповідно "менеджмент" і "управління"). У ряді випадків використання того чи іншого терміну обумовлено використаної авторами першоджерел інформації.

Таким чином, реалізація логістичного менеджменту, як специфічної функції управлінського апарату підприємства, призводить до виникнення і відтворення доцільної сукупності виробничо-економічних відносин на основі інтегрованих і адаптованих сукупних потокових процесів, елементів і ресурсів з метою забезпечення стійких конкурентних переваг та прогресуючого розвитку всім учасникам таких відносин.

Підсумовуючи вище викладене, сутність логістичного менеджменту може бути визначена такими положеннями.

У сучасних умовах підприємство складає взаємопов’язану і взаємозалежну сукупність елементів: – матеріальної бази, персоналу і менеджменту, як діяльності по організації робіт і управлінню підприємством, включаючи також взаємовідносини між людьми на виробництві. Саме логістичний менеджмент поєднує персонал і матеріальну базу, визначає порядок перетворення персоналом вихідних ресурсів у кінцевий продукт. У сукупності структура підприємства і загальна система управління визначають сутність організаційного забезпечення логістичного менеджменту, його статику, яка переходить у динамічний стан з моменту, коли керівники всіх рівнів починають виконувати свої функції у процесі поточної логістичної діяльності підприємства.

Сукупність взаємопов’язаних елементів, яка представляє логістичний менеджмент як єдине ціле, складає собою складну відкриту систему, для якої характерна інтенсивна взаємодія із зовнішнім середовищем, де в умовах ринку відбувається обмін енергією, матеріалами і інформацією.

Системність логістичного менеджменту полягає у тому, що окремі блоки функціональної діяльності підприємств складають загальну систему, пов’язану з цільовими та синергічними принципами підприємницької діяльності підприємства.

Отже, логістичний менеджмент – це інтегруюча функція управління, яка координує і оптимізує логістичні функції (поряд з інтеграцією видів діяльності) з іншими функціоналами підприємства, включаючи маркетинг, продажі, виробництво, фінанси і інформацію. У сферу його впливу все більше включаються питання, які раніше вирішувалися відокремлено підрозділами підприємства.

З позицій підприємницької діяльності логістичний менеджмент спрямовується на забезпечення виконання корпоративної стратегії підприємства (набуття стійких конкурентних переваг у довгостроковій перспективі) шляхом оптимізації витрат і втрат матеріальних, інформаційних, фінансових, трудових, енергетичних і інших видів ресурсів.

Це зумовлено значними змінами підходів до організації та управління бізнесом, насамперед, виникнення нових форм конкурентної боротьби, що ґрунтуються на стратегічній взаємодії підприємств. А саме.

Існує конкретна сукупність явищ і процесів, пов’язаних з формуванням та трансформацією товаропотоків, яку у межах підприємства досить складно відстежувати. Вона пов’язана з певними факторами і умовами функціонування галузей народного господарства та економічної системи у цілому, що необхідно брати до уваги при розгляді напрямів удосконалення діяльності підприємства. Виникають та розвиваються нові господарські відносини, що базуються на кооперації виробників, постачальників і споживачів з метою інтегрованого управління бізнес-процесами на всіх стадіях життєвого циклу продукції на базі інформаційних технологій. До найбільш важливих особливостей таких відносин необхідно віднести:

існування структурної ієрархії відносин, як такої, що у найбільшій мірі впливає на розвиток окремих підприємств і всієї галузі у цілому;

внутрішньогалузеву і міжгалузеву взаємозалежність й визначеність сировинних ресурсів, комплексність їх використання, спрямованість на задоволення потреб споживачів у кінцевій продукції тощо;

поєднання централізації і децентралізації в методах планування і управління виробництвом, розподіл функцій планування і управління по рівням ієрархії, усунення дублювання таких функцій;

оперативність прийняття рішень, виходячи з динамічності розвитку ринкової економіки країни, змін на окремих сегментах товарного ринку;

рівень керованості діяльністю промислових підприємств, виходячи з динаміки розвитку ринкової економіки країни, оперативність прийняття управлінських рішень, які забезпечують адаптацію до таких змін.

Умови формування й розвитку логістичного менеджменту є найбільш прийнятними саме в умовах ринкових відносин, де найбільш принципово важливим є встановлення горизонтальних зв’язків у процесі розробки, промислового освоєння матеріальної продукції з відповідним набором сервісного забезпечення з метою задоволення сукупної суспільної потреби, що оплачується покупцями і кінцевими споживачами.

На підставі вище викладеного формулюється поняття:

логістичний менеджмент – це функція органів управління спеціалізованих і інтегрованих організаційно-економічних систем з використання логістичного підходу до доцільного і цілеспрямованого інтегрованого управління сукупністю внутрішніх і зовнішніх потокових процесів у визначених часових і просторових параметрах середовища сукупних виробничо-економічних відносин, що дозволяє їх учасникам отримати очікувані стійкі конкурентні переваги і вигоди.

 

Призначення логістичного менеджменту визначається підтримкою корпоративної стратегії підприємства за умови оптимізації витрат ресурсів, забезпечення системної стійкості підприємства у довгостроковій перспективі на конкурентному ринку за рахунок роз-в’язання протиріч між вихідними нормативними регульованими параметрами функціонування його логістичної системи та нормативними регульованими параметрами функціонування такої системи, що прописані за вимогами і обмеженнями обслуговуваних споживачів.

 

ОБ’ЄКТ І СУБ’ЄКТ ЛОГІСТИЧНОГО УПРАВЛІННЯ

Структуризація системи логістичного менеджменту підприємства виходить з наявності його організаційної структури, яка складається із взаємопов’язаних і взаємозалежних суб’єктів і об’єктів логістичного управління, що реалізують встановлену мету логістичної діяльності.

 

 

У якості суб’єкталогістичного управління розглядається як окрема людина так і група людей. У випадку офіційного, організаційно і юридично визначеного характеру логістики на підприємстві – це посада чи їх сукупність, що утворюють його окремі логістичні підрозділи.

Щодо об’єктів логістичного управління, то у їх якості виступають насамперед ресурси підприємства (матеріальні, інформаційні, фінансові, кадрові і ін.). На цій підставі у практиці логістичного менеджменту набули широкого вжитку такі поняття як "управління запасами", "управління фінансами", "управління якістю (праці, продукції, процесу обслуговування тощо)", "управління ефективністю виробництва" і т. ін. У вихідному понятті "логістичне управління" знаходить відображення процес застосування не тільки логістичних функцій організації, планування і моніторингу логістичної діяльності підприємства, а й інших функцій, які є визначальними у встановленні ефективності всього управління підприємством.

Логістичний менеджмент визначається активним організаційно-уп-равлінським впливом на параметри будь-якого об’єкту з метою усунення небажаних відхилень від встановлених режимів управління потоковими процесами, підтримуванням стану упорядкованості і динамічної рівноваги підприємства з зовнішнім середовищем при стимулюванні підприємства на випередження стагнації і банкрутства.

Логістичний менеджмент складає одну з форм виробничо-госпо-дарських відносин і відображає причинно-наслідкові зв’язки і залежності, що виникають у процесі виконання суспільного виробництва. Ефективність логістичних управлінських відносин визначається такими умовами.

а) Сумісність суб’єктів і об’єктів логістичного управління, їх відповідність один одному у процесі функціонування. Розумна і здатна людина, яка на певній адміністративній посаді не має чіткого розуміння сутності і змісту логістичної діяльності, не здатна чітко і правильно сформулювати відповідні управлінські рішення і донести їх до підлеглих.

б) Відносна самостійність суб’єкта і об’єкта логістичного управління у рамках їх єдності. За умови, що існує вірогідність прийняття суб’єктом рішення, яке не завжди може враховувати інтереси об’єкта логістичного управління (працівника, який має власне розуміння виниклої ситуації логістичного характеру та підходів до її розв’язання), останній повинен мати можливість проявити активність у реалізації її на практиці.

в) Взаємодія суб’єкта і об’єкта логістичного управління між собою. Базується на принципах зворотного зв’язку з відповідним реагуванням на отриману інформацію, яка циркулює між ними. Таке реагування є вихідною умовою коригування наступних дій, спрямованих на узгодження функціонування суб’єкта і об’єкта логістичного управління при їх адаптації до змін зовнішнього середовища та змін їх внутрішнього стану.

г) Мотивація суб’єкта і об’єкта логістичного управління до чіткої і усвідомленої взаємодії. Формуються умови, коли суб’єкт приймає уп-равлінське рішення і доводить його до об’єкта у вигляді розпорядження (команди), а об’єкт своєчасно і точно його виконує. Ступінь досягнення суб’єктом і об’єктом логістичного управління своїх цілей визначається напряму ступенем досягнення цілей управління у цілому.

 

МЕТА І ЗАВДАННЯ ЛОГІСТИЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

Головною метою логістичного менеджменту є зосередження можливостей органів управління організаційно-економічної системи на отримання конкурентних переваг і вигод за рахунок раціонального управління сукупністю потокових процесів у визначених часових і просторових параметрах середовища сукупних виробничо-економічних відносин всіх учасників таких процесів на основі концепції логістики.

Головна мета логістичного менеджменту, до якої прагне підприємство, посилюється такими підцілями:

проектування і реалізація ефективної логістичної системи, яка спрямована на застереження/виявлення відхилень в плануванні, управлінні та контролі потокових процесів та їх усунення;

проектування та реалізація ефективної функціонально узгодженої і технологічно раціональної організаційної структури логістичної системи.

Досягнення цілей логістичного менеджменту має підкріплятися конкретними завданнями, які чітко сформульовані і зрозумілі виконавцям, терміни їх виконання визначенні та намічені шляхи для їх виконання, очікуваний результат є вимірюваним, Дотримуючись принципу системності, такі завдання мають бути взаємопов’язані і спрямовані на виконання єдиної головної мети логістичного менеджменту.

Основні завдання логістичного менеджменту:

створення комплексних інтегрованих систем матеріальних, інформаційних та інших логістичних потоків;

стратегічне узгодження, планування та контроль за використанням логістичних потужностей у сферах виробництва і обігу;

постійне удосконалення логістичної концепції у рамках обраної стратегії у ринковому середовищі;

досягнення високої системної гнучкості шляхом швидкого реагування на зміни зовнішніх та внутрішніх умов функціонування.

Глобальні завдання логістики прийнятні для будь-якої логістичної системи та спрямовуються на виконання інтегрованих функцій. Вони тісно пов’язані з визначенням та рішенням загальних завдань, що їх безпосередньо віднесено до реалізації корпоративної стратегії логістики.

Загальні завдання логістичного менеджменту:

здійснення наскрізного контролю потокових процесів у логістичних системах;

розробка та удосконалення способів управління матеріальними потоками;

багатоваріантне прогнозування обсягів виробництва, перевезень, запасів тощо;

визначення незбалансованості між потребами виробництва та можливостями матеріально-технічного забезпечення, а також потребами у логістичних послугах при збуті кінцевої готової продукції та можливостями логістичної системи;

стандартизація вимог до якості послуг та окремих операцій;

раціональне формування господарських зв’язків;

визначення точок зосередження витрат часу, матеріальних, трудових та грошових ресурсів;

оптимізація технічної та технологічної структури транспортно-складських комплексів;

визначення стратегії і технології фізичного переміщення матеріальних ресурсів, напівфабрикатів, готової продукції;

формалізація актуалізованих (поточних, оперативних) цілей і параметрів функціонування логістичної системи.

До основних, науково визначених проблем, які має вирішувати логістичний менеджмент відносять:

формулювання та комплексне усвідомлення концептуального підходу до формування і прогресуючого розвитку логістичної системи на різних ієрархічних рівнях;

вибір конкретних цілей логістичної діяльності на стратегічну перспективу, поточний період і роботи у оперативному режимі часу та визначення шляхів їх досягнення з оптимальними витратами матеріального і нематеріального характеру;

пошук та реалізацію найбільш оптимальних рішень щодо реорганізації виробничо-господарської діяльності підприємства в умовах обмежених матеріальних і фінансових можливостей, виходячи з ретельного аналізу всіх етапів свого життєвого циклу, досвіду взаємодії внутрішньосистемних елементів і системи у цілому з зовнішнім середовищем;

розробку найбільш ефективних заходів щодо об’єднання зусиль, ресурсів і інших можливостей підприємства та його партнерів у конкретних часових і просторових параметрах середовища їх відносин з метою досягнення конкретних спільних проміжних і кінцевих цілей, виділення та вирішення відповідних конкретних проблем утримання конкурсних переваг і вигод у довгостроковій перспективі;

виділення відповідних за встановленими цілями сукупності проблем і завдань логістичного управління потоковими процесами від "первинного джерела до кінцевого результату", встановлення умов інтеграції зусиль і можливостей для нівелювання існуючих чи можливих відхилень у функціонуванні такої системи, подолання загального характеру проблем ситуаційного характеру досягненням синергічного ефекту стратегічної взаємодії;

інтеграцію та адаптацію оптимізаційних методологічних положень і інструментарію загальнотеоретичних, економічних і інших наук у нове системне наукове знання, яке забезпечує прийняття і реалізацію актуальних, багатоваріантних і гнучких, але конкретних управлінських рішень з метою досягнення у динамічно змінюваному середовищі функціонування підприємства нових конкурентних переваг і вигод за умови стійкого утримання існуючих питомих витрат на виробничо-господарську діяльність, або їх зменшення; встановлення і утримання компромісного балансу "витрати – доходи".

Сформульовані основні положення логістичного менеджменту не суперечать сутності й змісту корпоративного менеджменту підприємства, але дозволяють по-іншому розставити деякі акценти. А саме:

завдання максимального завантаження виробничих потужностей замінюється завданням мінімізації термінів внутрішньовиробничого проходження оборотних коштів;

передбачається резервування виробничих потужностей (або ж можливість своєчасного доступу до них, наприклад за рахунок логістичного аутсорсингу) з метою швидкого реагування на зміни вимог і потреб покупців та кінцевих споживачів виробленої продукції і відповідного набору сервісного забезпечення;

пріоритет виготовлення великих партій стандартної продукції поступається вимогам споживача щодо забезпечення вищої якості продукції й відповідного набору сервісного забезпечення (у тому числі актуалізація питання виконання індивідуальних замовлень).