Лікування хворих на виразкову хворобу шлунка і 12-палої кишки у фазі загострення захворювання при відсутності ускладнень можна проводити в амбулаторних умовах із звільненням хворого від роботи або без нього, але з обов'язковим виконанням загальних рекомендацій: виключення канцерогенних препаратів (тобто сприяють формуванню виразки), припинення куріння і зловживання алкоголем.
При вираженому больовому синдромі харчування: в перший тиждень призначають дієту No 1 а і 1 б. При легкому перебігу загострення показана дієта No1. Харчування дробове, 5-6 разів на добу. З їжі виключають всі екстрактивні речовини. Супи краще давати протерті вегетаріанські або молочні. Відварене м'ясо і риба повинні бути у вигляді парових котлет, тефтелей, фаршу. Через 1-2 тижні при поліпшенні стану м'ясо і рибу можна вживати, але добре проварені. З інших страв рекомендуються яйця всмятку, овочі протерті в тушкованому вигляді, киселі з солодких ягід, печені або терті сирі солодкі яблука, черствий білий хліб або сухе галетне печиво, протерті рідкі каші, молоко, вершки, вершкове масло [15].
Комплексна терапія гострої виразки шлунка і 12-палої кишки будується залежно від локалізації, віку хворого, особливостей шлункової секреції, наявності або відсутності хелікобактерної інфекції, супутніх захворювань. Схема лікування для кожного хворого підбирається індивідуально. З метою ерадикації HP застосовують три або чотири базисних препарату, поєднання яких може широко варіювати. При дуоденальної (в 12-палої кишці) локалізації виразки перевагу слід віддавати поєднанню одного-двох антибіотиків та блокаторів "протонної помпи", тоді як при виявленні виразкового дефекту в шлунку краще використовувати антибіотики та Н2-гістаміноблокатори. Показаннями для профілактики хелікобактерної інфекції, визначеними в Маастрихтському консенсусі 2-2000, є виразкова хвороба в будь-які періоди загострення або ремісії, атрофічний гастрит, стан після резекції шлунка з приводу раку шлунка, наявність раку шлунка в родичів у минулому [15].
Найбільш ефективними вважають амоксицилін у дозі 1 г 2 рази на добу, кларитроміцин - по 500 мг 2 рази на добу, тетрациклін - по 1 г 2 рази, блокатори протонної помпи (омепразол, рабепрозол) - по 20 мг 2 рази. Якщо профілактика вже проводилася раніше, в схему включають не менше 4 препаратів, причому дуже ефективні препарати вісмуту, які можна призначати і при "потрійний" терапії, якщо призначення двох антибіотиків небажано.
Переважно призначати хворим Н2-гістаміноблокатори останніх генерацій (ранітидин, нізатідін, роксатідін), так як циметидин викликає велику кількість побічних ефектів. В якості симптоматичної терапії при наявності больового синдрому показані препарати з групи холінолітиків (атропін, платифілін, метацин) або спазмолітиків (но-шпа, папаверин). Слід пам'ятати, що холінолітики протипоказані в літньому віці, при глаукомі та аденомі простати. Препарати антацидного і антисекреторних дії показані при виразковій хворобі 12-палої кишки майже у всіх випадках, а при виразці шлунка - в тому випадку, якщо кислотність нормальна або підвищена.
Серед засобів, що пригнічують секрецію (виділення) соляної кислоти, останнім часом широко застосовують М-холинолитик гастроцепин по 1 таблетці 2 рази на добу, антацид малокс по 1-2 таблетці через 1,5 год після їжі. Після рубцювання виразки при підвищеній або нормальної кислотності для профілактики загострення рекомендується один з цих препаратів або Н2-гістаміноблокатор в підтримуючих дозах на ніч протягом від декількох місяців до року.
Призначаються ретаболіл, метилурацил, аллантон, актовегіл, джефарніл, солкосерил нетривалими курсами і залежно від супутніх захворювань. Так, солкосерил має сенс застосовувати при наявності судинної патології. Денол і сукральфат (вентер) не рекомендується поєднувати з Алмагель. Препарати, що містять вісмут (вікалін, вікаін, денол), застосовують з обережністю при наявності супутнього ураження нирок [29].
Оскільки роль психічних чинників у виникненні та розвитку виразкової хвороби надійно доведена, терапевтичний вплив слід направляти також на стабілізацію психоемоційної сфери пацієнта. Можна рекомендувати відвідування психотерапевта, заняття аутотренінгом, у важких випадках використовуються транквілізатори денного типу. Серед методів фізіотерапевтичного впливу хороший ефект роблять КВЧ-терапія, озокеритові і парафінові аплікації. Хірургічне лікування виразкової хвороби проводиться у випадках рефрактерності виразки до консервативної терапії (відсутність ефекту від різних комбінацій препаратів протягом 3 місяців), рецидивах загострень більше 2 разів на рік і при розвитку будь-яких ускладнень (за винятком кровотеч незначного обсягу, припиняються самостійно). При виразках шлунка виконують втручання в обсязі субтотальної (неповної) резекції шлунка. В комплекс лікування виразкової хвороби обов'язково включається лікувальна фізкультура – ЛФК. ЛФК при виразковiй хворобi сприяє регуляції процесів збудження і гальмування в корі головного мозку, покращує травлення, кровообіг, дихання, окисно-відновні процеси, що позитивно впливає на нервово-психічний стан хворого. При виконанні фізичних вправ уважно ставляться до областi шлунка та дванадцятипалої кишки. В гострому періоді захворювання ЛФК не показана. Фізичні вправи призначають через 2-5 днів після припинення гострого болю. У цей період процедура лікувальної гімнастики не повинна перевищувати 10-15 хвилин. У положенні лежачи виконують вправи для рук, ніг з обмеженою амплітудою руху [6]. Наявність крові в калі не є протипоказанням до призначення лікувальної гімнастики. Однак, в цих випадках виключають вправи, які активно втягують у діяльність м'язи живота і підвищення рівня внутрiшньогочеревного тискy. При припиненні гострих явищ фізичнe навантаження поступово збільшують. Щоб уникнути загострення, роблять це обережно, з урахуванням реакції хворого на навантаження [24].
Вправи виконують у вихідному положенні лежачи, сидячи, стоячи. Для попередження спайкового процесу, на тлі загальноукрiплюючиx вправ, включаються спеціальні вправи з акцентом на діафрагмальнe дихання і розслаблення. Гарний ефект в розслабленнi м'язів шлунка дає сегментарний масаж.
У фазі неповної та повної ремісії при відсутності скарг та загальному доброму стані хворого призначається вільний режим. Використовуються вправи для всіх м'язових груп з обмеженням навантаження на м'язи черевної стінки, вправи зі снарядами (вагою до 1,5-2 кг), на координацію, спортивні ігри (без змагань). Щільність занять середня, тривалість до 30 хвилин.
У санаторно-курортних умовах обсяг і інтенсивність занять ЛФК збільшуються; широко використовуються лікувальна, дозована ходьба, прогулянки, гра у волейбол, катання на лижах та ковзанах, плавання у вільному режимі (без змагань). Таким чином, обсяг фізичних навантажень залежить від фази захворювання: загострення, неповна або повна клінічна фазa виразкової хвороби [25].
РОЗДІЛ 2
