Типи сховищ для зберігання зерна та вимоги до них.

У нашій країні основні типи зерносховищ – одноповерхові склади з горизонтальними або похилими підлогами і елеватори. У господарствах зустрічаються різні типи складів. Особливістю багатьох з них є потреба в побудові засіків для різних партій насіння, як за культурами, так і в межах однієї культури, залежно від сортових ознак та посівних якостей.

Типове насіннєсховище місткістю 500т, яке можно збудувати з цегли, шлакобетонного каменю або шлакобетонних пластин. Покрівлю можно зробити з азбестоцементних волокнистих листів або з рубероїду. Підлоги в засіках з асфальта на битонній основі. Насінне сховище має 21 засіку загальною місткістю 475т, для розміщення насіння в мішках загальною масою 25т. Щоб запобігти нерівномірному обігріванню або охолодженню насіння, стінки засіки розташовують з зовнішньої стінки складу на відстані 0,5 м. Внутрішні віконні рами обтягують металевою сіткою для захисту від птахів, а двері оббивають з низу покривельними листами на висоту 500 мм для захисту від гризунів.

Очищене і висушене насіння, яке надходить на зберігання доставляють машинами, і через лоток засипають в приймальний бункер транспортером. Кінець транспортера вставляють в середину сховища через відчинене вікно проти відповідної засіки. Вивантажування проводять помічаючи бункер транспортера у відповідний напрямок. При відкритті зернова маса через закріплений лоток потрапляє на транспортер і по ньому надходить на кузов автомобіля. При горизонтальних підлогах у засіках залишок зернової маси підгрібають до лотка.

Насіння яке зберігається в тарі (в мішках) укладають на гранчасті в штабель, заввишки до 6 мішків. Біля сховища є асфальтована площадка для теплового обігріву насіння і повітря сонячного сушіння. У сховищі потрібна вентиляція і електроосвітлення.

Елеватор – це сховище великої місткості. Сучасний елеватор потужне промислове підприємство для приймання, обробки, зберігання і відпускання зерна. Це фабрика, на якій зерно доводять до кондиції, споживання, формують великі однорідні за місткістю партії зерна. Він складається з двох основних частин: робочої башти із силосного корпусу, або кількох корпусів. Зернові маси зберігаються у силосах заввишки до 30 м, а іноді і більше. Місткість елеватора залежить від кількості силосів, їхньої висоти і поперечного перерізу.

Силоси споруджують із монолітного, або з зібраного залізобетону. Вони бувають циліндричними і прямокутними. Місткість силосів становить найчастіше від 150 до 600 т. При заданій висоті силосів завантажувана в зернова маса повинна мати добру сипкість і бути стійкою при зберіганні. Тому в силоси завантажують на зберігання тільки партії сухого зерна.

Робоча башта має висоту 50-65 м. У її поверхах розміщені високопродуктивні зерноочисні машини, аспіраційні пристрої, автоматичні ваги, а іноді і зерносушарки. В загальному вигляді схема руху зерна на елеваторі така: зернова маса з приймальних точок (на хлібоприймальному) пункті в вагоні або суден надходить у приймальну яму розташовану нижче рівня поверхні землі під баштою елеватора, звідти потужними ковшами норіями зерно піднімається у верхню частину башти елеватора, потрапляє на автоматичні ваги, а потім самопливом надходить на зерноочисні машини. Потім зернову масу переміщують у силоси. Випуск зерна із силоса відбувається самопливом після відкриття засіки на стрічки підсилосного транспортера, потім зернова маса відправляється в спеціальні випускні силоси і пристрої вивантаження у вагони або судна.

Незважаючи на бурхливе зростання мережі зерносховищ в нашій країні, збиральний період у деяких районах масового виробництва зерна господарства і хлібоприймальні пункти, ще застосовують тимчасове зберігання зерна у бунтах і на площадках. Під бунтами розуміють укладені за певними правилами під відкритим небом насипом або в тарі партій зерна. При такому зберіганні зерновій масі роблять форму конуса, піраміди або іншої конфігурації, що дає змогу легше укріпити бунт, легше стікання атмосферних опадів.

При зберіганні в бунтах важко вести спостереження за станом зернової маси у внутрішніх ділянках її. Крім того легко зерно забруднюється, псується і часто знищується птахами і гризунами. У відкритих бунтах легко зерно проростає.

У бунтах не можна зберігати насінні фонди. Якщо свіже зібране зерно продовольчого або фуражного призначення треба тимчасово зберігати в бунтах, слід звернути увагу на таке: вибір площадки для бунтів і підготовку її для розміщення зерна, підготовку зернової маси до укладання в бунт; спосіб укриття бунтів. Площадку для бунтів слід обладнати на рівному місті, щоб на неї не затримувалася вода. Вона повинна бути зручною для під’їзду автомобілем, доставки транспортних механізмів, зерноочисних машин, установок для активного вентилювання тощо. Площадку асфальтують або втрамбовують грунт і роблять насипи з дерева, сухих, салом’янних (очеретяних) матів, чи вистилають плівками.

Дуже важливо площадку обладнати так щоб бунти розташовувалися вузькою (торцевою) частиною у напрямі панівних вітрів у осінньо-зимовий період.

Не менше значення має підготовка зернової маси до укладання в бунт. При будь-якому стані за вологістю вона повинна бути охолоджена до температури 8ºС і нижче. Це запобігає активному розвитку в неї кліщів і комах, та значною мірою зменшує можливість самозігрівання.

Для укривання бунтів використовують брезент,солом’яні та очеретяні мати, солому (яка закладається в зернову масу, при застиганні вона з нахилом з верхньої частини соломин до низу).Укриття закріплюють так, щоб воно не зривалося вітром і забезпечувало стікання опадів нижче основи бунту.

Для зменшення втрат зерна будують ємкості з металу або синтетичних плівкових матеріалів. Металеві бункери добре захищають зернову масу від зволоження, доступу шкідників (комах та гризунів). Вони можуть бути збудовані за короткий строк з найменшими затратами праці, займають менші площі ніж підлогові склади чи бунти, їх легко з’єднати комунікаціями з іншими сховищами зерна. Слід також мати на увазі. Що металеві ємкості придатні тільки для зберігання зернових мас з вологістю 1-2%. Але і за цих умов не виключена можливість утворення конденсаційної вологи внаслідок перепаду температур. Щоб не допустити пліснявіння, самозігрівання зерна, треба своєчасно виводити конденсат (або запобігати його появи) за допомогою установки для активного вентилювання.

Якщо зерно має низьку вологість, і періодично вентилюється зернова маса, то малі і середні металеві ємкості придатні для зберігання насіннєвих фондів основних зернових культур. [7]