А) Література
1. Закон України “Про правові засади цивільного захисту” / відомості Верховної Ради України, 2004, N 39, ст.488.
2. Кучма М. М. Цивільна оборона (цивільний захист): Навчальний посібник. – Львів: "Магнолія плюс", 2006. 359 с.
3. Медичні сили і заклади державної служби медицини катастроф. Методичні рекомендації / Під ред. В.О.Волошина. – Київ, 1998. – 39 с.
4. Черняков Г.О., Кочін І.В., Сидоренко П.І. Медицина катастроф. – К.: “Здоров’я”, 2001. – 348с.
5. Дубицкий А.Е., Семенов И.О., Чепкий Л.П. Медицина катастроф. – К.: “Здоров’я”, 1993. – 462с.
| 5. | Навчальні питання і розрахунок часу | |
| 1. | Рятувальні й інші невідкладні роботи (РІНР) | 20 хв. |
| 2. | Спеціальна обробка | 25 хв. |
| 3. | Порядок проведення часкової і повної спеціальної обробки | 25 хв. |
| 4. | Засоби для проведення часкової і повної спеціальної обробки | 22 хв. |
1. рятувальні й інші невідкладні роботи (РІНР)
У результаті впливу стихійних сил природи, поки ще не повністю підвладних людині, аварій, катастроф, а також застосування сучасних засобів ураження у воєнний час, можуть утворюватися численні вогнища ураження, які викликають екстремальні ситуації, що порушують нормальну життєдіяльність людей і роботу об'єктів та сприяють утворенню великих зон радіоактивного зараження (РЗ), катастрофічного затоплення і виникнення масових пожеж. А це, у свою чергу, може завдати економіці країни і населенню величезних збитків, пов'язаних з руйнуванням будівель і споруд, знищенням матеріальних цінностей, порушенням процесів виробництва, масової загибелі людей і тварин. Для ліквідації наслідків, викликаних надзвичайними ситуаціями, передбачається проведення РІНР.
Проведення РІНР — одне з головних завдань ЦО. Воно пови нно вирішуватися силами ЦО у взаємодії з військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил і спеціалізованими формуваннями інших міністерств та відомств.
Заходи щодо організації і проведення РІНР у районах стихійних лих, а також у можливих вогнищах ураження від застосування сучасної зброї плануються і готуються у мирний час. У випадку факту лиха вони уточнюються і проводяться з урахуванням обставин, що склалася.
Цілі і зміст РІНР
РІHP мають різний зміст, але організовуються і проводяться, як правило, одночасно, як єдиний комплекс. При цьому обов’язкововраховується, що кожному виду стихійних лих властиві свої специфічні особливості, з яких випливають певні вимоги до складу сил, що залучаються, їх технічного оснащення і способів дій.
РІНР у мирний, і у воєнний час проводяться:
для порятунку людей, надання першої медичної допомоги постраждалим і ураженим та евакуації їх у лікувальні установи;
локалізації аварій і усунення ушкоджень, які заважають проведенню рятувальних робіт;
ліквідації аварій, які загрожують життю людей (на АЕС, хімічно небезпечних об'єктах, енергетичних і комунальних мережах, нафто- і газопроводах та інших аналогічних об'єктах і мережах);
забезпечення життєдіяльності міст і ОГ;
створення необхідних умов проведення відбудовних робіт.
До рятувальних робіт відносяться:
Ö пошук потерпілих;
Ö розкриття зруйнованих, пошкоджених і завалених сховищ та укриттів і діставання з них, а також з частково зруйнованих або палаючих будинків й інших споруд, людей;
Ö надання постраждалим першої медичної допомоги;
Ö винесення (вивезення) їх з вогнищ ураження до місця розміщення медичних формувань і установ;
Ö надання необхідної лікарської допомоги ураженим і евакуація їх на лікарняну базу.
У ході рятувальних робіт проводять:
þ розвідку вогнищ ураження і маршрутів виступу формувань на ділянки (об'єкти) робіт;
þ локалізацію і гасіння пожеж на ділянках проведення робіт і шляхах виходу до них;
þ подачу повітря в завалені захисні споруди з пошкодженою фільтровентиляційною системою;
þ виведення (вивезення) населення з небезпечних місць і зон зараження та затоплення в безпечні райони;
þ санітарну обробку людей і знезаражування одягу, дезактивацію і дегазацію техніки, транспорту і засобів захисту, знезаражування території і споруд, продовольства, харчової сировини, води і фуражу.
До невідкладних відносять роботи, проведені для створення умов успішних і безпечних рятувальних робіт, забезпечення життєдіяльності міст та запобігання подальших руйнувань і втрат серед населення в результаті впливу вторинних факторів ураження. Це локалізація аварій, які загрожують життю людей, відновлення діяльності найважливіших ОГ, функціонування інженерних і транспортних мереж, споруд міського господарства.
При проведенні таких робіт:
· прокладають колонні шляхи;
· влаштовують проїзди в завалах і на заражених ділянках;
· відновлюють пошкоджені мости і роблять переправи;
· локалізують аварії на енергетичних, газових, водопровідних, каналізаційних і технологічних мережах;
· відновлюють окремі установки і мережі водопроводу, енергопостачання, лінії зв'язку;
· зміцнюють чи руйнують конструкції, які загрожують обвалом і перешкоджають безпечному руху людей та техніки, проведенню рятувальних робіт;
· ремонтують і відновлюють пошкоджені захисні споруди для подальшого їх використання.
У ході РІНР здійснюються також:
· санітарне очищення вогнищ ураження, медична розвідка для оцінки санітарно-епідемічної обстановки і визначення потрібної кількості медичних сил;
· організація комендантської служби й охорони громадського порядку;
· збирання матеріальних цінностей; забезпечення харчуванням і предметами першої необхідності населення, яке залишилося без домівок.
Для запобігання чи зменшення збитків від очікуваних стихійних лих передбачається проведення комплексу організаційних та інженерно-технічних заходів, таких як будівництво берегозахисних і берегоукріплюючих споруд, обвалування і підсипання дамб, штучне зниження інтенсивності танення льодовиків і снігу тощо.
Спеціальна обробка
Спеціальна обробка – складова частина ліквідації наслідків радіаційного, хімічного, бактеріологічного забруднення і проводиться з метою відновлення готовності техніки, транспорту і особового складу формувань до виконання своїх завдань з проведення рятувальних робіт.
Спеціальна обробка включає:
§ санітарну обробку особового складу;
§ дезактивацію;
§ дегазацію;
§ дезинфекцію.
Санітарна обробка – ліквідація з особового складу радіоактивних речовин, знешкодження та видалення отруйних речовин і бактеріологічних засобів.
Дезактивація – знищення радіоактивних речовин із забруднених поверхонь до допустимих розмірів зараження, безпечних для людини.
Дегазація – знешкодження забруднених об’єктів шляхом руйнування (нейтралізації) чи знищення отруйних речовин.
Дезинфекція – знищення заразних мікробів і руйнування токсинів на об’єктах, які були заражені.
Дезінсекція – знищення комах і кліщів.
Дератизація – знищення гризунів.
Залежно від обставин, часу, засобів спеціальна обробка поділяється на часткову і повну.
Часткова спеціальна обробка проводиться силами особового складу формувань і населення самостійно.
Повна спеціальна обробка проводиться силами штатних невоєнізованих формувань.
Для безпосереднього ведення робіт створюються невоєнізовані формування:
ª збірні загони (команди, групи) РХЗ;
ª команди, групи знезараження;
ª санітарні обливальні пункти (СОП) (на базі лазні);
ª станції знезараження одягу (СОО) (на базі пралень, фабрик хімічної чистки);
ª станція обеззараження транспорту (СОТ) (на базі мийних).
Дезактивація. Техніка, майно, одяг, місцевість, продукти харчування, вода, які забрудненні радіоактивними речовинами підлягають дезактивації. Суть дезактивації полягає у відриванні радіоактивних частин від поверхні та знищення їх з оброблених об’єктів.
При часткові дезактивації техніки та одягу видаляють радіоактивні речовини з усієї поверхні методом обмітання чи обтирання.
Повна дезактивація здійснюється наступними методами:
a змивання РР дезактивуючим розчином, водою і розчинниками з одночасною обробкою забрудненої поверхні щітками дегазаційних машин і приладів;
a змивання РР струменем води під тиском;
a знищення РР газо крапельним потоком;
a знищення РР витиранням забрудненої поверхні тампонами, які змочені у дезактивуючому розчині, водою і розчинниками;
a змітання радіоактивного пилу віниками, щітками тощо;
a знищення радіоактивного пилу методом пилевідсмоктування.
Метод дезактивації вибирається відповідно до виду забруднення.
Дезактивація споруд проводиться обливанням водою. Обливання починається з даху і ведеться з верху вниз. Особливо старанно обливається вікна, двері, карнизи і нижні поверхи будинку.
Дезактивація внутрішніх приміщень і робочих місць проводиться за допомогою обливання дезактивуючим розчином, водою, обмітанням мітлами і щітками, а також протиранням. Починати дезактивацію слід зі стелі. Стелю, стіни, майно протирають вологими ганчірками, підлога миється теплою водою з милом або 2-3% содовим розчином.
Дезактивація ділянок територій, які мають тверде покриття може проводитися змиванням радіоактивного пилу струменем води під великим тиском за допомогою поливальних машин або змітанням радіоактивних речовин підмітально прибиральними машинами.
Ділянки територій, яку не мають твердого покриття, дезактивуються шляхом зняття зараженого шару ґрунту товщиною 5-10 см, дорожніми машинами (бульдозерами, грейдерами), засипкою забруднених ділянок шаром чистого ґрунту товщиною 8-10 см; переорюванням зараженої території плугом на глибину до 20 см, збиранням снігу та льоду. Щоб зменшити перенесення радіаційного пилу з одного місця на інше використовують в’яжучі рецептори, які створюють плівку, перешкоджаючи пилоутворенню.
Дезактивація води проводиться кількома способами, зокрема: фільтруванням чи перегонкою забрудненої води, з використанням іонообмінних смол або відстоюванням криниці, проводять багаторазового відкачування з них води і знешкодженням ґрунту з дна. Ділянка місцевості, яка прилягає до криниці у радіусі 15-20 мдезактивується шляхом зняття шару ґрунту товщиною 5-10 см з наступним засипанням її незабрудненим піском.
Дезактивація продуктів і харчової сировини проводиться шляхом обробки або заміни тари. Заражена готова їжа і хліб знищуються.
Для проведення дезактивації користуються дезактивуючими розчинами, які створюються на базі порошків СФ-2 (СФ-2У) або при їх відсутності пральними засобами, чи промисловими відходами, які необхідні для пом’якшення води, що дає можливість краще змити з поверхні бруд разом з радіоактивними речовинами. З цією метою розчини можна підігріти.
Розчин для дезактивації готується на основі порошку СФ-2У (СФ-2) шляхом розчинення останнього у воді з розрахунку отримання 0,15%-го розчину (на двадцятилітровий бідон (каністру) – 30 г, на столітрову бочку – 150 г, на цистерну ємністю 6 000 л – 9 кг).
Порошок СН-50 – суміш спеціальних речовин. Для дезактивації техніки використовується 1% водний розчин при температурі повітря від 25 до 14оС. Використовують пасти РАС-1, форетіла, лабеміда, миючі засоби – „Новость”, „Лотос”, „Кристал”. У Чорнобилі використовували: сульфазол (СФ-2У) – 0,5-0,6%; щавлеву кислоту – 0,5-1,5%; трилон Б – 0,3-0,4%; глинодиламід – 15-20%; вода – 77-83%. Ефективність розчину у 8 раз вища, ніж штатних.
При проведенні дезактивації необхідно:
1. Організувати контроль опромінення і зараження особового складу, який обслуговує площадку.
2. Періодично перевіряти зараженість обладнання і приладів, які не використовувалися при проведенні дезактивацій них робіт і, при необхідності, проводити їх дезактивацію.
3. Слідкувати за тим, щоб відповідні канави і поглинаючі колодязі під час роботи не переповнялись.
4. Закопати після закінчення робіт на площадці канави, ями і поглинаючі колодязі, огородити знаками заражену територію.
Дегазація. При дегазації розчинниками ОР не знешкоджуються, а розчиняються і видаляються із зараженої поверхні разом з розчинником. Розчинниками можуть бути – бензин, гас, дизельне пальне, дихлоретан, спирт.
Дегазаційні розчини:
a дегазаційний розчин №1 є 2% (за вагою) розчином дихлораміна ДТ-2 у дихлоретані і призначається для дегазації техніки, засобів індивідуального захисту і місцевості, заражених іпритом. Використовується при температурі повітря до – 35оС при нормі витрати 0,5-0,6 л/м2. термін придатності розчину з моменту виготовлення не більше 5-7 діб;
a дегазаційний розчин №2 бш є водним розчином 10% їдкого натрію і 25% моноетаноламіна і призначений для дегазації техніки, ЗІЗ, місцевості, заражених зоманом. Температура замерзання розчину – 30оС. Норма витрати 0,5-0,6 л/м2. Термін придатності розчину не більше 1 року;
a дегазаційний розчин №2 аш (аміачно-луговий) являє собою розчин 2% ідкого натрію, 5% моноеталаміна і 20-25%аміачної води. Призначення і норма витрати та сама, що і розчину №2 бш. Температура замерзання розчину – 40оС. Для виготовлення 100 л розчину у ємність заливають 10 л води і розчиняють у ній 2 кгрозтертого їдкого натрію. Додають 85 л 20-25% аміачної води і 5 л моноетаноламонію. Одержаний розчин перемішують 3 хвилини. Розчин готовий;
a 1% водна суспензія ДТС-ГК призначена для дегазації техніки, засобів індивідуального захисту шкіри, місцевості заражених зоманом та іпритом. Використовується при температурі повітря +5оС та вище. Норма витрати 1,5 л/м2;
a водна кашка ДТС-ГК – (дві частини ДТС-ГК та одна частка води). Використовується для дегазації металевих та дерев’яних поверхонь заражених VX, зоманом та іпритом при температурі повітря не нижче +5оС;
a 1% водний розчин порошку СН-50 – призначений для дегазації (дезактивації) техніки, зараженої VX, зоманом та іпритом за допомогою комплекту ДК – при температурі повітря від 25 до 40оС. У каністру місткістю20 л висипають 1 пакет (200 г) порошку СН-50 і перемішують 1-3 хвилини.
Способи проведення дегазації:
Хімічний спосіб здійснюється поливанням дегазаційними речовинами або розсипанням сухих дегазуючих речовин за допомогою спеціальних машин.
Механічний спосіб – зрізання та видалення верхнього шару за допомогою бульдозерів, грейдерів на глибину 7-8 см, а снігу до 20 см, або нейтралізації забрудненої поверхні з використанням покриття із соломи, очерету, дощок тощо.
Фізичний спосіб заснований на випаровуванні ОР із зараженої поверхні і частковим їх розкладанням під дією високотемпературного газового потоку. Проводиться за допомогою теплових машин.
Дегазація території з твердим покриттям, зараженої шкірнонаривними і нервово-паралітичними ОР, проводиться обробкою розчином хлорного вапна.
В умовах мінусових температур використовують дегазаційний розчин № 1 для техніки і транспорту, а шкіри 0,5% (по вазі) розчин монохлораміна Б.
Дезінфекція може проводитися хімічним, фізичним, механічним та комбінованим способами.
Хімічний спосіб – знищення хвороботворних мікробів і руйнування токсинів дезінфікуючими речовинами – основний спосіб дезинфекції.
Фізичний спосіб – кип’ятіння білизни, посуду та інших речей. Використовується в основному при кишкових інфекціях.
Механічний спосіб - здійснюється такими ж методами, що і дегазація та передбачає видалення зараженого ґрунту або використання мастил.
Дезинфікуючі речовини і розчини:
ü формальдегід – безколірний задушливий газ, який розчиняється у воді. На забезпеченні знаходиться 35-40% водний розчин формальдегіду, який називається формаліном. Формалін має різкий запах, активно діє на вегетативні і спорові форми мікробів і використовується для дезинфекції техніки, ЗІЗ, одягу, взуття, зберігається у металевих бочках і скляних бутлях по 40 л;
ü фенол – тверда речовина рожево-коричневого кольору, добре розчиняється у воді. Водний розчин фенолу (90%) називається карболовою кислотою. 3-5% розчину її знищує вегетативні форми мікробів. Фенол з отрутою. Зберігається у металевих бочках і скляних бутлях;
ü крезол – темно бура масляниста рідина із запахом фенолу, слабо розчиняється у воді. Добре розчиняється у лузі і кислоті. Використовується у вигляді 5% горючих мильно-крезолових розчинів для знищення вегетативних форм мікробів. Крезол є отрутою;
ü лізол – червоно бура масляниста рідина, розчин крезолу у рідкому калійному милі. У воді розчиняється добре. Використовується у вигляді 5% водних розчинів. Зберігається у 100 л металевих бочках;
ü нафтамезол – суміш 35% крезолу і 65% нафтенового мила. 10% водний розчин нафтамезолу має дезинфікуючу дію і мийні властивості.
Для знищення токсинів можна використовувати 10% водні розчини їдкого натрію і сірчистого натрію.
Висновок: Своєчасно проведена часткова або повна спеціальна обробка відновлює готовність техніки, транспорту і особового складу формувань до виконання своїх завдань з проведення рятувальних робіт. Підтримання у постійній готовності до використання технічних засобів спеціальної обробки, наявність дезактивуючих, дегазаційних і дезинфікуючих речовин і розчинів дозволить своєчасно і у повній мірі виконати спеціальну обробку особового складу, техніки та озброєння, що дозволить успішно виконати поставлені завдання по ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.
порядок проведення часкової і повної
Спеціальної обробки
При зараженні РР обробка полягає у механічному видаленні РР з відкритих частин тіла, зі слизових оболонок очей, носа, ротової порожнини, одягу, спорядження і одягнутих засобів індивідуального захисту. Вона проводиться після зараження і повторюється після виходу із зони зараження.
При проведенні часткової санітарної обробки у зоні радіоактивного зараження ЗІЗ не знімають. Спочатку слід протерти, обмести або обтрусити забрудненні засоби захисту, одяг, спорядження і взуття, а потім усунути РР з відкритих частин рук і шиї.
Порядок проведення часткової санітарної обробки на незараженій місцевості:
Ø знімають засоби захисту шкіри і обтрушують їх, чи протирають ганчіркою, змоченою водою (дезактивуючим розчином);
Ø не знімаючи протигазу, обтрушують або обмітають радіоактивний пил з одягу. Коли є можливість, то верхній одяг знімають і витріпують;
Ø обливають чистою водою відкриті частини тіла, потім маску протигаза;
Ø знімають протигаз і старанно миють водою обличчя;
Ø прополіскують рот і горло. Якщо не вистачає води, відкриті частини тіла і маску протигаза протирають вологою ганчіркою, яку змочують водою з фляги;
Ø при зараженні краплиннорідкими ОР необхідно, не знімаючи протигаза, негайно провести обробку відкритих шкіряних покривів, забруднених ділянок одягу, взуття, спорядження і маски протигаза. Така обробка проводиться з використанням індивідуального протихімічного пакету (ІПП-8), причому краплі потрібно зняти протягом 5 хвилин після попадання на шкіру;
Ø при зараженні БЗ часткову санітарну обробку проводять таким чином: не знімаючи протигаза, обмітанням та витрушуванням, видаляють БЗ, які осіли на одяг, взуття, спорядження і ЗІЗ.
Коли дозволяють обставини, спорядження та одяг знімають, старанно протирають підручними засобами, а потім витрушують. Знімати та одягати одяг треба так, щоб відкриті частини тіла не торкалися до зовнішньої забрудненої поверхні. Потім рідиною з ІПП-8 обробляють маску протигаза. При відсутності ІПП-8 для часткової обробки можна застосовувати воду з фляги та мило.
Замість ІПП можна також користуватися 3% розчином перекису водню, та 3% їдкого натрію (при відсутності їдкого натрію, його можна замінити силікатним клеєм у тій же кількості.
У жодному випадку не можна користуватися для часткової санітарної обробки шкіри розчинниками (дихлоретан, бензин, спирт), оскільки це посилить важкість ураження (ОР розчиняється у розчинниках, розподіляється на більшій площі, значно легше проходять крізь шкіру).
При зараженні отруйними речовинами повна спеціальна обробка (ПСО) проводиться після часткової санітарної обробки.
При зараженні бактеріальними засобами ПСО піддається весь особистий склад незалежно від засобів захисту і проведення часткової санітарної обробки. ПСО заключається в обеззараженні дезинфікуючими розчинами відкритих частин тіла з миттям теплою водою з милом.
Заражене спорядження і обмундирування піддається дезинфекції або заміняється. ПСО проводиться на санітарних обмивочних пунктах (СОП), які створюються на базі бань, санпропускників, дешевих або на пунктах спеціальної обробки.
Одночасно з повною санітарною обробкою проводиться обеззараження одягу, взуття і ЗІЗ на станціях обеззараження одягу (СОО) або на площадках обеззараження одягу.
Для проведення санітарної обробки, заміни зараженого обмундирування і спорядження знезараженим, а також для дезинфекції обмундирування, взуття, спорядження і ЗІЗ розгортається „Майданчик санітарної обробки особового складу”, яка входить в склад пункту спеціальної обробки.
На брудній половині майданчика відводяться місця для зняття захисного одягу, для сортування і підготовки зараженого майна до дезинфекції, а також для сортування і зберігання майна зараженого РВ і ОР. Брудна половина відмічається знаком „Заражено”.
Повна санітарна обробка полягає в обливанні тіла теплою водою з милом. При зараженні радіоактивними речовинами повна санітарна обробка проводиться у тому випадку, якщо після проведення часткової санітарної обробки зараження шкіряних покривів та одягу залишається більше допустимих величин.
Повна санітарна обробка повинна проводитися при можливості не пізніше 3-5 годин з моменту зараження, проведення її після 10-12 годин практично не ефективно. Одяг замінюється, якщо після його оброблення зараження залишається вище допустимих норм. Повна санітарна обробка при зараженні краплинно-рідинними ОР та їх аерозолями може проводитися після проведення часткової обробки з гігієнічними цілями.
 |
Схема майданчика санітарної обробки особового складу
При зараженні бактеріальними засобами повній санітарній обробці підлягають всі люди, що знаходяться в районі дії бактеріальних засобів, незалежно від того, використовувалися засоби захисту і чи приводилася часткова санітарна обробка. Заражений одяг підлягає дезинфекції або заміні.
Для проведення повної санітарної обробки використовуються: санітарні пункти обливання на базі стаціонарних лазень, душових павільйонів і санпропускників; комплекти санітарної обробки КСО; дезинфекційно-душеві установки ДДА-53А, ДДА-66; ДДП.
Санітарний обмивочний пункт СОП розгортається в містах і сільській місцевості на базі бань, душових павільйонів, санпропускників та інших приміщень, які придатні для проведення санітарної обробки. Пропускна здатність СОП, що має 10 душових сіток – 1600 чол. за добу при роботі 20 годин. На одного чоловіка витрачається 30 г мила і 30-35 л води, що нагріта до температури 38-40оС.
Висновок: Своєчасно проведена часткова та повна санітарна обробка особового складу формувань та населення – гарантія збереження їх життя та здоров’я.
Заходи безпеки при проведенні спеціальної обробки
1. Дезактивацію, дегазацію і дезинфекцію виконувати, як правило, в засобах індивідуального захисту;
2. Одягати і знімати засоби захисту тільки в спеціально відведених місцях, де виключається можливість зараження;
3. Не знімати і не розстібати засоби захисту без наказу командира. При пошкодженні або при сильному зараженні ЗІЗ негайно доповідати командирові.
4. Дотримуватись встановленого часу перебування в захисному одязі і при слабості або захворюванні працюючого негайно направити його на медичний огляд і надати йому допомогу.
5. Бережливо поводитися з дегазаційними, дезинфекційними і дезактиваційними засобами і матеріалами, не класти їх на заражену місцевість або предмети.
6. Складати використані при дегазації і дезактивації матеріали для обтирання в спеціально вириті ями, а по закінченню робіт ями закопувати, матеріали для обтирання, використанні при дезінфекції, закопувати, або спалювати.
7. Уникати непотрібного контакту із зараженими предметами, не сідати на них і не доторкатися до них.
8. На місці проведення робіт не приймати їжу і не курити.
9. При обробці не допускати підняття пилу і створення бризок.
10. Не торкати ся до відкритих ділянок тіла зараженими руками (захисними рукавицями).
11. Дегазувати або дезактивувати після закінчення робіт площадку, на якій проводилася дегазація або дезактивація.
12. При роботі з технікою, яка піддавалася частковій дегазації, дезинфекції або дезактивації, дотримуватись заходів безпеки і не торкатися до необроблених місць.
Висновок: Суворе дотримання заходів безпеки при проведенні спеціальної обробки зараженого населення, особового складу формувань, техніки, озброєння та майна – запорука успішного виконання поставлених завдань.
