Медичні засоби протирадіаційного захисту

 

Радіозахисні препарати призначені для профілактики уражень іонізуючими випромінюваннями і послаблення проявів променевої хвороби.

Медичні засоби протирадіаційного захисту поділяють на три групи:

1. Засоби профілактики радіаційних уражень при зовнішньому опромі­ненні. Для ослаблення реакції організму на дію іонізаційного випромінювання використовують лікарські засоби, які мають назву «радіозахисні препарати», або «радіопротектори». Це препарати, що зумовлюють гіпоксію в радіочутливих тканинах і тим самим знижують їх радіочутливість (цистамін, індралін тощо), а також гормональні засоби (діетилстильбестрол і ін.). Радіопротектори діють лише при введенні в організм до опромінювання і у великих дозах (які небезпечні для організму).

Цистамін належить до сірковмісних препаратів і є дисульфідом хлорис­товодневої солі — меркаптоетиламіну. Рекомендована доза — 1,2 г. Опти­мальний термін застосування цистаміну — за 40-60 хв до дії іонізаційного випромінювання, тривалість радіозахисної дії становить 4-5 год.

Індралін є гетероциклічним з’єднанням (похідне індолілалкіламіну) і радіопротектором екстреної дії. Рекомендована доза для людини — 0,45 г на 1 прийом. Три таблетки радіопротектора по 0,15 г ретельно розжовують і запивають водою. Оптимальний термін вживання — за 15 хв до передбачуваного опромінюван­ня. Препарат забезпечує захист протягом 1 год. Допускається повторне вжи­вання з інтервалом 1 год. Радіозахисний ефект індраліну виявляється, як правило, при короткочас­ній дії іонізаційного випромінювання різних видів (у-випромінювання, висо­коенергетичних нейтронів, протонів, електронів) з великою потужністю дози. Ефективність його застосування збільшується в умовах нерівномірного опро­мінювання і при поєднаному застосуванні із засобами раннього і комплексного лікування радіаційних уражень. Індралін зберігає протипроменеву активність в умовах дії на організм таких екстремальних факторів, як фізичне наванта­ження, підвищена температура повітря тощо, а також при сумісному застосу­ванні з іншими медичними засобами протирадіаційного захисту, зокрема із засобами профілактики первинної реакції на опромінювання. Препарат не має негативного впливу на операторську й інші види професійної діяльності фахів­ців різного профілю і добре ними переноситься в екстремальних умовах.

При проведенні персоналом аварійних робіт в умовах дії низькоінтенсивного у-випромінювання на радіоактивно забрудненій місцевості при дозах ра­діації 150-200 мЗв передовсім призначають засоби субстратної терапії, яка сприяє прискоренню пострадіаційних репаративних процесів в організмі. З цією метою можливе застосування рибоксину, амінотетравіту, тетрафольовіту і препаратів з янтарною кислотою. Нині розроблений новий протипроменевий препарат — індометафен, призначений для захисту персоналу від низькоінтенсивного у-випромінювання, перш за все від променевого ураження системи кровотворення.

2. Засоби для запобігання або послаблення первинної загальної реакції організму на опромінювання (нудота, блювання, загальна слабкість). До них належать в основному седативні засоби — диметкарб (включає 0,04 г проти- блювотного засобу «Диметпрамід» і 0,002 г психостимулятора «Сиднокарб»), етаперазин, аерон, диметпрамід, діетилперазин, реглан, церукал, динелфен (диметпрамід, кофеїн і ефедрин).

3. Засоби профілактики радіаційних уражень при інкорпорації радіону­клідів (під час потрапляння радіоактивних речовин через рот або інгаляційно). Для прискорення виведення їх із травного тракту і запобігання всмоктуванню в кров застосовують адсорбенти. На жаль, адсорбенти не чинять полівалентну дію, тому для виведення ізотопів стронцію і барію застосовують адсорбар, полісурмін, високоокиснену целюлозу, альгісорб; при інкорпорації плутонію — ін­галяцію пентацину; при попаданні радіоактивного йоду — препарати стабіль­ного йоду; для запобігання всмоктуванню ізотопів цезію найефективнішими є фероцин, бентонітова глина, вермікуліт, берлінська блакить.

Подібно до пентацину цинкацин зв’язує в стійкі водорозчинні комплекси ізотопи плутонію, америцію, ітрію, церію, прометію та ін.

Можуть призначатися всередину катіоно- і аніонообмінні смоли, блювот­ні засоби, засоби для промивання шлунка, відхаркувальні (при потраплянні радіоактивних речовин інгаляційно), комплексони (засоби, що прискорюють виведення радіоактивних речовин з організму: солі лимонної, молочної, оцто­вої кислот).

Комплексони застосовуються інгаляційно у вигляді аерозолів і утворюють в легенях комплексні з’єднання з радіоізотопами, які потім всмок­туються в кров і виводяться із сечею. Разом з комплексонами для виведення з організму солей урану і полонію використовують унітіол.

Багато лікарських засобів є не тільки засобами медичного захисту, а й більшою мірою — засобами надання медичної допомоги і лікування радіацій­них уражень. Це:

а) адаптогени (підвищують загальну опірність організму) — препарати елеутерококу, женьшеню, китайського лимоннику; дибазол; бджолина отрута (поліпептид із бджолиної отрути — мелітин); зміїна отрута; екстракти молюс­ків (мідій);

б) стимулятори кровотворення — пентоксил, гемостимулін і ін.;

в) стимулятори центральної нервової системи — ендопам, бемегрид, інші нейролептики, транквілізатори, антидепресанти, психотропні засоби;

г) антигеморагічні засоби — серотонін, мексамін, цистамін (у поєднанні з іншими засобами), батилол, лінімент тезану (при променевих опіках шкіри для місцевого застосування) і ін.

Лікарські засоби для профілактики і лікування при радіаційних уражен­нях використовуються за призначенням лікаря, і лише ті засоби, що містяться в індивідуальній аптечці, населення може застосовувати самостійно.

Засоби профілактики радіаційних уражень шкіри при забрудненніїїрадіоактивним пилом. Найефективнішим заходом у цьому випадку є сані­тарне оброблення в максимально ранні терміни після забруднення (миття во­дою з милом; доцільне застосування препарату «Захист» і 1-3 % розчину хло­ридної кислоти або цитрату натрію).

Антидоти (протиотрути) — це медичні засоби протихімічного захис­ту, здатні знешкоджувати отруту в організмі шляхом фізичної або хімічної взаємодії з ним або забезпечуючи антагонізм з отрутою при дії на ферменти і рецептори. Найважливішою умовою для отримання максимального лікуваль­ного ефекту від антидотів є їх якнайскоріше застосування.

У надзвичайній ситуації хімічної природи антидоти слід застосовувати од­разу після дії отруйних речовин. Профілактичні антидоти для фосфорорганіч­них отруйних речовин (П-10М) і оксиду вуглецю (амізил) слід застосовувати безпосередньо перед входом в осередок аварії. Найефективніше антидоти ді­ятимуть при їх внутрішньом’язевому, підшкірному, внутрішньовенному вве­денні. Очевидно, що при масовому ураженні населення і тим більше у надто обмежені терміни це зробити дуже складно.

Антидоти для самостійного використання населенням виробляють у та­блетках, застосовують їх відповідно до вкладеної інструкції.

Протибактерицидні засоби поділяють на:

Ö засоби екстреної неспецифічної профілактики

Ö специфічної профілактики.

До засобів неспецифічної профілактики належать антибіотики і сульфаніламідні препарати широкого спектра дії, а також інтер­ферони. До засобів специфічної профілактики — антибіотики вузького спек­тра дії, сироватки, вакцини, анатоксини, бактеріофаги.

Деякі з указаних засобів вкладені в табельну індивідуальну аптечку.

 

 

Табельні засоби захисту

 

Для профілактики ураження сильнодіючими отруйними речови­нами та надання першої медичної допомоги у надзвичайних ситуаціях використовуються табельні засоби – індивідуальна аптечка АІ-2 (та її аналоги), індивідуальний протихімічний пакет (ІПП-8, ІПП-10, ІПП-11), пакет перев'язувальний індивідуальний (ППІ) і антидоти само- і вза­ємодопомоги для фосфорорганічних отруйних речовин у шприцах-тюбиках (атропін, афінін, будаксим).

Склад аптечок може змінюватися залежно від наявності антидотів і від призначення (військовослужбовцям — при локальній або великомасштабній війні; рятувальникам — при аваріях у мирний або воєнний час тощо).

Аптечка індивідуальна містить медичні засоби захисту і при­значена для надання допомоги, самодопомоги, взаємодопомоги при пораненнях і опіках (для зняття болю) і попередження або пос­лаблення уражень фосфорорганічними отруйними речовинами, бак­теріальними засобами і радіоактивними речовинами.

Гніздо № 1: шприц-тюбик з 2 % розчином промедолу. Промедол — сильний знеболювальний засіб. Застосовується для профілактики шоку при сильному болю, спричиненому переломами, обширними ранами, розтрощен­ням тканин і опіками. Для застосування шприц-тюбика потрібно:

1) вийняти його з аптечки;

2) однією рукою узятися за ребристий край канюлі, іншою — за корпус і повернути його за годинниковою стрілкою до проколу мембрани;

3) тримаючи шприц-тюбик за канюлю, зняти ковпачок, що захищає голку;

4) утримуючи шприц-тюбик за ребристий край канюлі і не стискаючи пальцями корпусу, ввести голку в м’які тканини стегна, сідниці або плеча (можна через одяг) до канюлі;

5) видавити вміст тюбика, стискаючи його корпус;

6) не розтискаючи пальці, витягти голку.

Шприц-тюбик після введення його вмісту постраждалому необхідно при­кріпити до пов’язки або одягу на видному місці.

Гніздо № 2: круглий пенал червоного кольору з профілактичним антидотом для фосфорорганічних отруйних речовин — тареном (6 таблеток). Одну таблетку вживають за вказівкою. При появі ознак отруєння необхідно вжити ще одну таблетку самостійно. Повторно засіб можна вжити не раніше ніж че­рез 5—6 год.

Гніздо № 3: довгий круглий пенал без забарвлення з протибактерійним засобом № 2. У пеналі міститься 15 таблеток сульфадиметоксину (суль­фаніламідний препарат тривалої дії). Вживають при виникненні шлунково-кишкових розладів після опромінення, при пораненнях і опіках з метою запо­бігання інфікуванню. У 1-й день вживають 7 таблеток, у наступні два дні — по таблетки на день.

Гніздо № 4: два восьмигранні пенали рожевого кольору, що містять ра­діозахисний засіб № 1 — цист амін (по 6 таблеток у кожному). За ЗО—60 хв до входження на забруднену територію вживають 6 таблеток. За потреби повтор­не вживання допускається через 4—5 год.

Гніздо М 5: два чотиригранні пенали без забарвлення з протибактерій- ним засобом № 1 по 5 таблеток у кожному. Як засіб екстреної неспецифічної профілактики інфекційних захворювань використовується хлортетрациклін. Вживають при загрозі бактерійного зараження, а також при обширних ранах і опіках з метою профілактики гнійних ускладнень. Перше вживання — 5 та­блеток, повторно (через 6 год) — ще 5. Можуть бути використані бісептол або септрин, а також будь-які сучасні антибіотики (ампіцилін, кефзол, цефобід, цифран тощо).

Гніздо № 6: чотиригранний пенал білого кольору, що містить радіо­захисний засіб № 2 — калію йодид (10 таблеток по 0,25 г). Дорослі і діти від років і старше вживають по 0,125 г, тобто по 1/2 таблетки 1 раз на день про­тягом 7 днів з моменту випадання радіоактивних осадів (діти до 2 років вжива­ють по 0,04 г на день) після їди, запиваючи киселем, чаєм або водою. Вагітним прийом калію йодиду (по 0,125 г) необхідно поєднувати з одночасним вживан­ням калію надхромовокислого — 0,75 г (3 таблетки по 0,25 г).

За відсутності калію йодиду використовують 5 % настойку йоду, яку до­рослим і підліткам старше 14 років дають по 44 краплі 1 раз на день або по 20-22 краплі 2 рази на день після їди на 1/2 склянки молока або води. Дітям 5-14 років 5 % настойку йоду призначають по 20-22 краплі 1 раз на день або по 10-11 крапель 2 рази на день після їди на 1/2 склянки молока або води. Дітям до 5 років настойку йоду всередину не призначають, а спиртовий розчин йоду застосовують тільки зовнішньо (нашкірно): 10-20 крапель наносять у вигляді сіточки на шкіру стегна або передпліччя. Достатньо швидкий ефект також дає змазування шкіри настойкою йоду в будь-якому місці (площа обро­блюваної поверхні 2X5 см).

Запізнення із вживанням препаратів йоду призводить до зниження його захисної дії. Так, якщо їх вживають через 2-3 год після початку надходжен­ня радіоактивного йоду в організм, ефективність препаратів знижується на 25-ЗО %, а через 5-6 год — на 50 %. У пізніші терміни застосування пре­паратів йоду малоефективне. Своєчасно вжиті препарати йоду запобігають на­копиченню в щитоподібній залозі радіоактивного ізотопу йоду, отже, запобі­гають її ураженню.

Гніздо № 7: круглий пенал блакитного кольору, в якому міститься про- тиблювотний засіб — етаперазин (5 таблеток). Вживають по 1 таблетці відразу після опромінення, а також при появі нудоти, блювання як після опромінен­ня, так і після контузії, при струсі мозку. При нудоті, що триває, — його слід вживати повторно по 1 таблетці через 3—4 год.

Дітям до 8 років при вживанні всіх препаратів з АІ-2 дають на одне вжи­вання по 1/4 таблетки (окрім калію йодиду), від 8 до 15 років — по 1/2 таблет­ки. Виключенням є протибактерійний засіб, який у дітей старших 8 років за­стосовують у повній дозі, до 2 років — не застосовують.

У індивідуальній аптечці не передбачені засоби загальнозаспокійливої дії і засоби, що зменшують відчуття страху. Під час надзвичайної ситуації, як по­казала практика, ці засоби необхідні. Тому можна рекомендувати населенню додатково до вмісту АІ-2 використовувати транквілізатори (еленіум, сибазон, фенозепам).

Індивідуальний протихімічний пакет (ІПП-8, ІПП-10, ІПП-11) призначений для часткового спеціального оброблення з метою знешкоджен­ня фосфорорганічних хімічних речовин і отруйних речовин, а також отрут шкірно-наривної дії на відкритих ділянках шкіри, одягу і слизових оболон­ках.

В індивідуальному протихімічному пакеті — ІПП-8 — міститься 1 скля­ний флакон з дегазуючим розчином, 4 марлеві серветки і інструкція, що упа­ковані в целофанову герметичну плів­ку. Дегазуючий розчин такого індиві­дуального протихімічного пакету не дає дезінфекційного ефекту.

При виявленні крапель хімічних і отруйних речовин на шкірі, одязі або слизових оболонках потрібно вжити та­ких заходів:

· розкрити пакет і рясно змочити тампон рідиною з флакона;

· протерти тампоном відкриті ді­лянки шкіри і зовнішню поверхню мас­ки протигаза;

· змочити інший тампон і про­терти ним комір і краї манжетів одягу, прилеглі до відкритих ділянок шкіри;

· рясно змочити ще один тампон і промокальними рухами просочити одяг у місцях попадання крапель речовин.

При обробці шкіри обличчя слід дотримувати правил поводження із засобом і стежити за тим, щоб дегазуючий розчин пакета не потрапив в очі. Якщо таке сталося, необхідно промити очі водою або 0,25-0,5 % розчином хлораміну.

В індивідуальному протихімічному пакеті ІПП-10 захисно-дегазуючий розчин міститься в металевому балоні. Оброблення цим розчином проводять шляхом наливання в долоню і обтирання нею обличчя, шиї і кистей рук як до дії отруйних речовин (входу в забруднену зону), так і після роботи в осередку. Дегазуючий розчин дає також дезінфекційний ефект.

Обробка шкіри, одягу розчином ІПП проводиться негайно після потра­пляння на них хімічних і отруйних речовин. Оброблення, проведене протягом

4 хв після дії, може повністю запобігти ураженню.

Індивідуальний протихімічний пакет ІПП-11 є герметичним, містить сер­ветки, змочені тим самим розчином. Його використання дає змогу цілеспрямо­ваніше і економніше витрачати засіб.

За відсутності індивідуального протихімічного пакета часткове спеціаль­не оброблення можна провести 5 % розчином аміаку, 1 % розчином хлораміну, хлорним молоком і іншими засобами.

Пакет перев'язувальний медичний випускається 4 типів:

індивідуальний;

звичайний;

першої допомоги з однією по­душечкою;

першої допомоги з двома подушечками.

Розрізняються вони за способом упакування, кількістю поду­шечок і розмірами.

Пакет перев’язувальний індивідуальний (ППІ, ППМ) призначений для накладення первинної асептичної пов’язки на рану, опікову поверхню. Міс­тить стерильний перев’язувальний матеріал, який обгорнений двома оболон­ками: зовнішня — з прогумованої тканини (з надрукованим на ній описом спо­собу розкриття і застосування) і внутрішня — з паперу.

У складці внутрішньої оболонки є безпечна шпилька. Оболонки забезпе­чують стерильність перев’язувального матеріалу, оберігають його від меха­нічних пошкоджень, вогкості і забруднення. Перев’язувальний матеріал — марлевий бинт завширшки 10 см і завдовжки 7 м і дві однакові за величиною ватно-марлеві подушечки розміром 17X32 см. Одна з подушечок пришита до бинта, інша рухома і може вільно пересуватися по довжині бинта.

У разі поранення грудної клітки, коли з рани виділяється піниста, кров’яниста рідина або при вдиху чути всмоктування повітря (відкритий пнев­моторакс), на рану накладається оклюзійна (герметизуюча) пов’язка. Для цьо­го застосовують прогумовану оболонку, яку безпосередньо накладають на рану внутрішньою стороною, покривають подушечками і щільно прибинтовують.

Медичний захист населення і рятувальників у надзвичайній ситуації по­лягає у дослідженні і застосуванні засобів медичного захисту при несприятли­вій дії на організм фізичних факторів, а також при їх поєднанні з хімічними та іншими факторами, що мають місце при виникненні надзвичайної ситуації.