засоби колективного захисту

 

Сховища – це захисні споруди герметичного типу, призначені для захисту людей від усіх уражаючих чинників ядерного вибуху, а також від СДОР, ОР та бактеріальних засобів.

У надзвичайних ситуаціях мирного часу сховища забезпечують захист людей від дії високих температур, отруєння продуктами горіння, ураження СДОР та іонізуючим випромінюванням.

Сховища мають основні та допоміжні приміщення.

До основних належать відсіки для укриття, пункти управління, медичні пункти. У сховищах для лікувальних закладів розгортаються операційно-перев’язувальний блок, передопераційна, стерилізаційні приміщення тощо.

До допоміжних приміщень належать фільтрувально-вентиляційні приміщення, приміщення для дизель-генераторів, електрощитові, приміщення для зберігання паливо-мастильних матеріалів, продовольства, санітарні вузли, тамбур-шлюз, тамбур.

Для пропуску людей сховище повинно мати входи та аварійні виходи. Якщо висота приміщень становить 2,25-2,9 м, влаштовуються двоярусні нари, якщо висота 2,9 м і більше – триярусні.

Повітропостачання сховищ забезпечується за трьома режимами.

Режим 1 – чистої вентиляції. За такого режиму фільтрувально-вентиляційна система сховища очищує повітря від радіоактивного та іншого пилу (в протипиловому фільтрі).

Режим 2 – фільтро-вентиляції. Зовнішнє повітря у фільтрах-поглиначах очищується від ОР та деяких СДОР, бактеріальних засобів і пилу.

Режим 3 – регенерації. Є основним режимом захисту під чач аварій на ХНО. Якщо зовнішнє повітря значно загазоване шкідливими речовинами та продуктами горіння, проводиться регенерація внутрішнього повітря, одночасно створюється надмірний тиск повітря всередині сховища. Якщо неможливо провести регенерацію повітря у сховищі, подача кисню здійснюється із балонів.

Кількість повітря на одну людину, яке подається, встановлюється залежно від температури повітря: у разі режиму 1 – 8-13м³/год., у разі режиму 2 – 2-10м³/год. Сховища повинні мати електропостачання від міської електромережі, а на випадок аварії – автономне. Система водопостачання та каналізації сховищ підключається до міської мережі. На випадок аварії міських мереж у сховищі передбачаються ємкості для аварійного запасу питної води з розрахунку 3 л на одну людину на добу, а також автономні приймачі фекальних вод.

Сховище повинно мати телефонний зв’язок з пунктом управління та гучномовці, підключені до міської та місцевої радіотрансляційних мереж.

За захисними властивостями сховища поділяються на 4 класи:

1 клас – витримує тиск ударної хвилі до 5 кг/см²;

2 клас – витримує тиск ударної хвилі до 3 кг/см²;

3 клас та 4 – витримують тиск ударної хвилі до 2 кг/см² і до 1 кг/см²;

За ємкістю на: малі – до 600 осіб;

середні – від 600 до 2000 осіб;

великі – більше 2000 осіб.

За місцем розташування: вбудовані та окремо розташовані.

За забезпеченням фільтровентиляційним обладнанням (ФВО): промислового типу та спрощені.

За часом забудови: ті, які збудовані завчасно та швидкозбудовані (будуються при загрозі нападу противника).

Сховища повинні забезпечувати створення необхідних санітарно-гігієнічних умов. Основними показниками цих умов є: наявність чадного газу, температура та вологість повітря. В сховищах повітря повинно мати чадного газу не більше 1% (гранично допустима концентрація – ГДК – 3%), відносну вологість не більше 70% (ГДК – 80%) і температуру, не вище 23°С (ГДК – 31°С).

Приміщення сховищ поділяються на основні і допоміжні. До основних відносять: приміщення для укриття людей та тамбури-шлюзи. До допоміжних – фільтровентиляційні камери (ФВК), санітарні вузли, захищені дизельні електростанції, захищені входи і виходи, медичні кімнати, комори для продуктів та води, аварійні виходи. Аварійний вихід влаштовується у вигляді підземної галереї розміром 90 х 130 см з виходом на територію, яка не завалюється (половина висоти споруди плюс три метри) через вертикальну шахту, яка закінчується оголовком.

В невеликих містах і населених пунктах, сільській місцевості, тобто в заміській зоні, основну небезпеку буде представляти радіаційне забруднення місцевості, тому для захисту місцевого населення, яке евакуйоване з міст, готуються протирадіаційні укриття.

Протирадіаційні укриття (ПРУ) – захисні споруди, які забезпечують захист людей від уражаючої дії іонізуючого опромінення, світлового опромінення і частково від ударної хвилі.

За ступенем захисту ПРУ поділяються на 3 групи:

1 група – послаблює дію гама-опромінення в 100-200 разів;

2 група – послаблює дію гама-опромінення в 50-100 разів;

3 група – послаблює дію гама-опромінення в 20-50 разів.

В протирадіаційних укриттях передбачається природна або механічна вентиляція, енерго- та водопостачання від загальної мережі. При відсутності водоводу необхідно мати запас води з розрахунку 2 літри на одну людину на добу.

Прості укриття – споруди, які забезпечують захист людей від малопотужних механічного характеру ушкоджуючих факторів, іонізуючого опромінення, деяких сильнодіючих отруйних речовин. До них можуть бути віднесені підвальні та напівпідвальні приміщення, траншеї, щілини.

6. класифікація дозиметричних приладів та їх призначення

Прилади радіаційної розвідки місцевості. Для ведення радіаційної розвідки застосовуються індикатори радіоактивності та рентгенометри (рентгенометри-радіометри).

Iндикатор радіоактивності ДП-63-А призначений для виявлення радіоактивного зараження місцевості, вимірювання невеликих рівнів радіації та визначення забруднення місцевості бета-, гама- випромінюваннями. Діапазон вимірювання від 0,1 до 50 р\год. Рівні гама-випромінювання вимірюють на висоті 70-100 см від поверхні землі. Для визначення бета-випромінювання необхідно провести два замірювання на висоті до 30 см від поверхні землі (одне при закритій кришці в дні футляра приладу, а друге - при відкратій). Різниця отриманих показань свідчить про наявність бета-випромінювань.

Iндикатор-сигналізатор ДП-64 призначений для постійного радіаційного спостереження та оповіщення про радіоактивне зараження місцевості. Прилад працює в спостережному режимі та забезпечує за допомогою автоматичної звукової і світлової сигналізації повідомлення про досягнення рівня радіації гама-випромінювання 0,2 Р/год. Живиться прилад від мережі змінного струму з напругою 127/220 В або акумуляторної батареї з напругою 6 В.

Рентгенометр ДП-2 призначений для вимірювання рівнів радіації на зараженій місцевості. Діапазон вимірювання поділений на три піддіапазозони: 1 - від 0 до 2 р\год; 2 - від 0 до 20 р\год; 3-й від 0 до 200 р\год.

ДП-2 складається з чотирьох частин: іонізаційної камери, електричної схеми з підсилюючим пристроєм, вимірювального пристрою - мікроамперметру і блоку живлення - сухий елемент 1,6-ПМЦ-У-8.

Вага приладу 3,5 кг, носиться на ремені.

Бортовий рентгенометр ДП-3 (ДП-3 Б) призначений для ведення радіаційної розвідки за допомогою транспортних засобів. Приладом забезпечуються розвідувальні підрозділи хімічних військ. Встановлюється на автомобілях, БРДМ-РХ, танках, бронетранспортерах, вертольотах.

Джерела живлення - бортова мережа транспортного засобу з напругою 12 або 26 В.

Рентгенометр призначений для вимірювання рівня радіації на місцевості в діапазоні від 0,1 до 500 Р/год. Конструкція приладу забезпечує визначення рівнів радіації безпосередньо (з винесенням датчика за борт машини) або всередині транспортного засобу (із врахуванням коефіцієнта ослаблення радіації технікою).

Рентгенометр-радіометр ДП-5-А (модифікації Б, В, М) - вимірювач потужності дози - призначений для вимірювання рівнів радіації на місцевості та ступеню радіоактивного зараження поверхонь техніки, майна, спорядження і т. і. Потужність гама-випромінювання визначається в мілірентгенах або рентгенах за годину (діапазон 0,05-5000 мр/год), а рівень радіації - в рентгенах за годину (діапазон 0,05-200 р/год).

Прилад складається з вимірювального пульту та з'єднаного з ним гнучким кабелем довжиною 1,5 м зонду, телефону (для звукової індикації), подовжувальної штанги, контрольного препарату та футляру. Живлення приладу здійснюється від трьох сухих елементів типу КБ-1, які забезпечують безперервність роботи до 40 годин. Прилад має акумуляторну колодку для живлення від зовнішніх джерел напругою 3 В, 6 В і 12 В.

Порядок підготовки до роботи, перевірки справності приладу та роботи з ним описані в інструкції, яка додається до нього.

Вимірювач потужності дози (рентгенометр-радіометр ДП-5В) призначений для вимірювання рівнів гама-радіації на місцевості а також поверхнях різних об'єктів по гама-випромінюванню у діапазоні 0,05 мР/год - 200 Р/год та виявлення бета-випромінювання. Живлення - три елементи А-336, що забезпечують роботу протягом 55 годин. Прилад має розподільник напруги для підключення до зовнішнього джерела постійного струму напругою 12 В або 24 В.

Більш повні описання приладів радіаційної розвідки, їх технічні характеристики, проядок експлуатації та принципи роботи приводяться в спеціальних інструкціях, керівництвах та настановах.