Ринок – це:
1) інститут чи механізм, що об'єднує покупців (представників, суб'єктів попиту) і продавців (представників, суб'єктів пропозиції) окремих товарів та послуг;
2) форма суспільних зв'язків між людьми у процесі купівлі-продажу товарів та послуг;
3) сфера відносин між виробниками і споживачами.
Суб’єкти ринку:
Виробники;
2) Споживачі;
3) Посередники (торгові; фінансові; інформаційні; юридичні тощо);
4) Національні регулятори (держава; найпотужніші фінансово-промислові групи; об’єднання виробників; інститути громадянського суспільства);
5) Міжнародні регулятори (наддержавні політичні інститути; міжнародні фінансово-економічні організації; транснаціональні корпорації; міжнародні громадські організації).
Основні функції ринку:
1) регулююча — ринок визначає структуру пропозиції товарів відповідно до попиту на товари та послуги, визначає напрями розподілу та перерозподілу ресурсів відповідно до платоспроможного попиту;
2) інформаційна — ринок формує у виробників уявлення про суспільні потреби, попит на товари та послуги, а у покупців — про якість продукції;
3) стимулююча — ринок націлює виробників на зниження витрат виробництва і підвищення його ефективності на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, поліпшення якості товарів та послуг;
4) сануюча — ринок через механізм конкуренції (неупереджено) звільняє економіку від суб’єктів, які господарюють неефективно, є збитковими за умов ринкової економіки;
5) контрольна — ринок забезпечує вплив споживача на виробництво, оскільки тільки на ринку визначається, наскільки необхідний суспільству вироблений продукт;
6) інтегруюча — ринок забезпечує взаємодію функцій, перелічених вище, і допомагає виробити ефективні рішення щодо стратегії подальшої підприємницької діяльності.
Структура ринку – внутрішній устрій ринку та зовнішнє розташування інститутів, які забезпечують ефективне існування ринку як системного економічного явища.
Кон’юнктура ринку – співвідношення попиту, пропозиції та ціни, їх зв’язки, а також тенденції розвитку.
Інфраструктура ринку – сукупність організацій, установ, що забезпечують функціонування кожного конкретного виду ринку та системи ринків у цілому.
Складові інфраструктури ринку:
1) організаційно-технічна: товарні біржі, оптові ринки, аукціони, ярмарки, сервісні центри, промислові палати та ін.;
2) фінансово-кредитна: банки, валютні та фондові біржі, страхові компанії, інвестиційні фонди, ломбарди тощо;
3) державно-регулятивна: служби зайнятості, ліцензування, оподаткування; митна система; державні фонди сприяння діловій активності тощо;
4) науково-дослідне та інформаційне забезпечення: консалтингові компанії, інформаційні центри, наукові інститути, спеціальні навчальні заклади, юридичні фірми, рекламні агентства та ін.
Договірне регулювання ринкової економіки. Будь-які економічні відносини потребують впорядкування. Важливим інструментом впорядкування є сукупність договорів, на основі яких здійснюються операції суб’єктами ринкової економіки. Умови договорів регулюють діяльність сторін і опосередковано вчиняють регулятивний вплив на всю ринкову економіку.
Оскільки важливу роль у формуванні умов договорів відіграють юристи, якість договірного регулювання економіки значною мірою залежить від них.
Питання для дискусії: як розвинути інфраструктуру ринку в Україні?
Попит та пропозиція
Попит – це така кількість продукції, яку споживачі хочуть і можуть купити за певною ціною протягом певного періоду часу на певному ринку.
Ціна попиту – гранична максимальна ціна, за якою споживачі ще згодні купити товар.
Закон попиту: за незмінності всіх інших факторів зниження ціни веде до зростання попиту, і навпаки.
Окрім ціни, на попит впливають і нецінові фактори попиту:
- ціни на взаємодоповнюючі та взаємозамінні товари;
- грошові доходи населення;
- уподобання споживачів;
- очікування покупців тощо.
Пропозиція – це кількість продукції, яку виробник хоче і може виробити та запропонувати за певною ціною протягом певного часу на певному ринку.
Ціна пропозиції – гранична мінімальна ціна, за якою виробники ще готові продавати свої вироби.
Закон пропозиції: за незмінності всіх інших факторів зниження ціни веде до скорочення пропозиції товару для продажу, і навпаки.
Окрім ціни, на пропозицію впливають і нецінові фактори пропозиції:
- технологічний розвиток;
- ціни на ресурси;
- чисельність продавців;
- оподаткування;
- субсидування;
- очікування виробників тощо.
Рис. Ринкова рівновага: крива попиту (D) перетинається з кривою пропозиції (S) у точці ринкової рівноваги, якій відповідає ціна рівноваги P0 і рівноважний обсяг продукції Q0. (Р – ціна; Q – обсяг продукції).
Еластичність попиту за ціною – здатність попиту на товар змінюватися під впливом зміни його ціни.
Коефіцієнт цінової еластичності попиту (EDp):
Розрізняють такі види попиту в залежності від його еластичності:
1) еластичний попит (EDp > 1);
2) нееластичний попит (EDp < 1);
3) попит з одиничною еластичністю (EDp = 1);
4) абсолютно еластичний попит (EDp → ∞);
5) абсолютно нееластичний попит (EDp = 0).
Еластичність пропозиції за ціною – здатність пропозиції товару змінюватися під впливом зміни його ціни.
Коефіцієнт цінової еластичності пропозиції (ESp):
Розрізняють такі види пропозиції в залежності від її еластичності:
1) еластична пропозиція (ESp > 1);
2) нееластична пропозиція (ESp < 1);
3) пропозиція з одиничною еластичністю (ESp = 1);
4) абсолютно еластична пропозиція (ESp → ∞);
5) абсолютно нееластична пропозиція (ESp = 0).
Правильне визначення еластичності попиту та пропозиції вкрай важливі для підбору ефективної стратегії на ринку. Наприклад, якщо цінова еластичність попиту на ліки низька, виробникам вигідно піднімати ціни (адже попит скоротиться несуттєво, а прибуток від кожної проданої упаковки ліків значно збільшиться).
Водночас, регулятори ринку також мають враховувати еластичність попиту у своїй діяльності. Наприклад, знаючи про низьку цінову еластичність попиту на ліки, обмежувати ціни на них.
Питання для дискусії: якою є цінова еластичність попиту на послуги юристів?
