Економічні системи: зміст, класифікація, еволюція
Економічна система – сукупність взаємопов’язаних і певним чином упорядкованих елементів економіки, які формують економічну структуру суспільства.
Класифікація економічних систем
Формаційний підхід розрізняє економічні системи (називаючи їх «соціально-економічні формації») згідно зі способом поєднання виробників із засобами виробництва, який визначається панівною формою власності на засоби виробництва: 1) первіснообщинна; 2) рабовласницька; 3) феодальна; 4) капіталістична; 5) комуністична.
Стадійний підхід класифікує економічні системи залежно від рівня продуктивних сил і технологічного розвитку суспільства: 1) традиційне суспільство; 2) перехідне суспільство; 3) суспільство, що зазнає зрушень; 4) «зріле», індустріальне суспільство; 5) суспільство масового споживання.
Цивілізаційний підхід розглядає економічний розвиток як зміну цивілізацій; окрім економічних факторів бере до уваги й неекономічні: соціокультурні, соціально-політичні, постекономічні, природно-кліматичні, географічні тощо.
Функціональний підхід, відповідно до засад прийняття економічних рішень, виділяє наступні економічні системи: 1) традиційна; 2) ринкова; 3) командна; 4) змішана.
Слід наголосити, що реальні економічні системи зазвичай не повністю відповідають теоретичним моделям. Віднесення до того чи іншого теоретичного типу здійснюється згідно з домінуючими рисами реальної системи, другорядні риси можуть відповідати іншим теоретичним типам.
Еволюція економічних систем
Натуральна (традиційна) економіка притаманна первіснообщинній системі, господарствам рабовласників і феодалів.
Кожна виробнича одиниця (господарство) є замкненою системою організаційно-економічних відносин, відокремленою від інших, існує за рахунок власних виробничих ресурсів з метою самозабезпечення всім необхідним для життя.
Ринкова економіка у вигляді, наближеному до «чистого» ринку, існувала в розвинених країнах Заходу в ХІХ ст.:
1) приватна власність на засоби виробництва, працю та вироблену продукцію;
2) децентралізованість процесів прийняття економічних рішень (свобода споживчого вибору і підприємництва на основі вільної конкуренції);
3) наявність «провалів ринку»;
4) низький рівень соціального захисту;
5) висока здатність до генерування і впровадження інновацій (забезпечує зростання ефективності та виявлення нових напрямів економічного розвитку).
Командна (командно-адміністративна, соціалістична, планова) економіка була втілена в життя в колишньому СРСР і країнах соціалістичної співдружності:
1) одержавлення засобів виробництва, робочої сили і результатів виробництва;
2) централізоване регулювання економіки (забезпечує високу здатність мобілізовувати ресурси на відомі напрями розвитку);
3) розвинений державний патерналізм (гарантована зайнятість, безоплатність багатьох послуг освіти, медицини, культури тощо);
4) недостатня (для побудови високоефективної економіки та постіндустріального суспільства) здатність до генерування і впровадження інновацій.
Змішана економіка за сучасних умов спостерігається у розвинених країнах:
1) ринкова основа економічної системи (притаманні ринковій економіці риси див. вище);
2) активне державне регулювання економіки з метою:
- підтримки конкурентного ладу;
- забезпечення сталого розвитку країни;
- нівелювання «провалів ринку»;
- соціального вирівнювання;
- соціального захисту.
Питання для дискусії: чому на певних історичних етапах командна економіка розвивалася швидше ринкової, але в загальному підсумку програла ринку?
Особливості розвитку перехідних економік
Перехідна (або трансформаційна) економіка – це особливий період (етап) в еволюції економіки, коли розпадається стара економічна система і формується нова. Характеризується: несталістю; залежністю від конкретно-історичних умов; певною інерцією перетворень; інтенсивним розвитком нових економічних форм.
Основні актуальні трансформації:
1) Перехід від індустріального до постіндустріального суспільства (в розвинених країнах);
2) Перехід від аграрного суспільства з потужною роллю традицій до індустріального суспільства з розвиненими ринковими відносинами (у багатьох країнах Азії, Африки, Латинської Америки);
3) Перехід від адміністративно-командної до ринкової економіки (у 29 постсоціалістичних країнах). Передбачав:
1) роздержавлення власності;
2) перехід від державної монополії до конкурентних засад функціонування економічних суб’єктів, від централізованого розподілу ресурсів – до ринкового механізму, від державного встановлення цін – до ринкового ціноутворення.
Моделі переходу до ринку:
1) Градуалістський підхід – поступове, поетапне проведення реформ:
- модель «ринкового соціалізму» (Китай, В’єтнам);
- модель «оксамитової революції» (Чехія, Словаччина).
2) Ліберальний підхід – швидкі радикальні зміни одночасно в економічній та політичній системах країн:
- модель «шокової терапії» (Польща).
3) Модель «обмеженої трансформації» (країни СНД) – лейтмотивом трансформаційних процесів стало перетворення владних повноважень на економічні блага. Власне процеси розбудови ринкової економіки відійшли на другий план і підпорядковані інтересам політико-економічної еліти. Ринкові відносини розбудовуються в тій мірі, в якій це вигідно еліті, і обмежуються там, де це не вигідно можновладцям. Переважаюча частина державних підприємств перейшла до приватних рук за суттєво заниженими цінами.
Особливості трансформаційних процесів в Україні – (див. лекцію)
Перехід до ринкової економіки пов'язаний із такими поняттями:
Економічна лібералізація – процес переходу до ринкового механізму саморегулювання (на основі вільного ринкового ціноутворення), створення умов для підприємницької діяльності.
Роздержавлення економіки – перехід від ретельного, всеохоплюючого, директивного втручання держави в економіку до ринкового саморегулювання та переважно непрямих методів державного регулювання економіки.
Приватизація – перетворення державної (а також колективної) власності на приватну.
Моделі приватизації:
• сертифікатна та грошова приватизація;
• колективна приватизація (трудовим колективом підприємства);
• продаж пакетів акцій державних підприємств зовнішнім інвесторам;
• реституція (повернення майна попереднім власникам).
Питання для дискусії: чому трансформаційні процеси в Україні пішли за моделлю «обмеженої трансформації»? Яка модель трансформації була б найкращою для України?
