  |
Періодизація технологічних укладів
| Техноло-гічні уклади | Період доміну-вання | Країни-лідери | Технології, що переважають |
| І | 1770–1830 рр. | Бельгія, Велика Британія, Франція | Водяний двигун, виплавка чавуну і обробка заліза, будівництво каналів |
| ІІ | 1840–1880 рр. | Франція, Бельгія, Велика Британія, США, Німеччина | Паровий двигун, вугільна промисловість,машинобудування, чорна металургія, верстатобудування |
| ІІІ | 1890–1940 рр. | Франція, США, Велика Британія, Німеччина | Електротехнічне і важке машинобудування, виробництво сталі, неорганічна хімія, важкі озброєння, кораблебудування, лінії електропередач, стандартизація |
| IV | 1940–1980 рр. | США, країни Європи, Японія | Синтетичні матеріали, органічна хімія, кольорова металургія, електронна промисловість, автомобілебудування, атомна енергетика |
| V | 1990–2030 рр. (прогноз) | США, Японія, країни ЄС, Південно-Східна Азія | Обчислювальна техніка, телекомунікації, роботобудування, мікро- і оптоволоконні технології, космічна техніка, штучний інтелект, біотехнології |
| VI | 2030–2080 рр. (прогноз) |
Сучасний етап розвитку продуктивних сил характеризують різними термінами, залежно від того, на якій особливості сучасної економіки робиться наголос:
1) Інтернет-економіка – сфера економіки, в якій ключову роль відіграють інформаційні та комунікаційні технології. Основними продуктами є програмне забезпечення і послуги (електронна торгівля, реклама, соціальні мережі, інтернет-банкінг у фінансовому секторі, онлайновий білінг в енергетиці, онлайнове планування перевезень у транспортному секторі, дистанційне навчання в освіті та ін.). З’являються «високотехнологічні компанії», що використовують Інтернет як основний економічний ресурс; а також електронні практики, що створюють нові моделі господарювання;
2) Нематеріальна економіка – виробництво переважно нематеріальних продуктів та послуг, що спирається на нематеріальні ресурси – знання та інформацію. В нематеріальній економіці задіяний і матеріальний фактор, проте він моє підпорядковане значення по відношенню до нематеріального змісту (наприклад, DVD-диск з програмою – головна цінність полягає у програмі).
3) Постіндустріальна економіка – відображує радикальне зростання сфери послуг при значному скороченні індустріального сектору;
4) Інформаційна економіка – підкреслює високий ступінь залежності економіки від інформації: широке застосування ІТ у бізнес-практиці; збільшення інформаційної складової у собівартості продукції; перетворення інформаційних продуктів на один з основних об’єктів купівлі-продажу;
5) Інноваційна економіка – відбиває стабільне зростання частки наукомісткого сектору у структурі доданої вартості та зайнятості; підвищення економічної ефективності за рахунок інноваційних чинників;
6) Економіка знань – обґрунтовує вирішальну роль процесу створення і використання знань як джерела зростання, фактора конкурентоспроможності;
7) Мережева економіка – відображує зміну «правил» організації, управління, трансакцій, заміну автоматизованих ринкових і вертикально-організованих корпоративних структур на мережеві структури.
2.4. Виробнича функція. Ефективність суспільного виробництва
Виробнича функція – кількісна залежність між обсягом продукції і застосовуваними для його виробництва факторами.
,
де Q – обсяг виробництва; f – функція; an – використані фактори виробництва.
Функція Кобба-Дугласа:
,
де А – коефіцієнт, який враховує вплив науково-технічного прогресу; K – витрати капіталу; L – витрати праці; β – частка капіталу в доході; α – частка праці в доході.
Функція Кларка:
,
де l – природний фактор, Е – підприємницька діяльність, t – фактор часу.
Функція Солоу:
,
де N – знання або природні матеріальні ресурси.
Ефективність = Результат / Витрати
Економічна ефективність – співвідношення між результатами виробництва та витратами ресурсів, використаних у процесі виробництва.
Соціальна ефективність показує, наскільки повно розвиток виробництва задовольняє потреби суспільства. Найбільш загальними показниками соціальної ефективності є:
1) рівень життя населення (рівень споживання матеріальних і нематеріальних благ та послуг);
2) якість життя населення (рівень життя населення, а також: рівень розвитку освіти і культури, тривалість робочого тижня, можливості відпочинку, умови праці, середня тривалість життя, стан довкілля та ін.).
Конституційно-правові передумови ефективного розвитку економіки
Конституційна політична економія спрямована на вивчення чинних характеристик правил та інститутів, у межах яких взаємодіють індивіди, а також процесів, шляхом яких ці правила та інститути обираються або виникають.
Розбудова правової економіки в Україні має призвести до:
1) створення або санкціонування державою загальнообов’язкових формальних правил та інститутів, здатних сприяти ефективному функціонуванню економіки та економічному розвитку;
2) максимально можливого спрямування економічної діяльності в законні межі.
Ці завдання взаємопов’язані та мають вирішуватися у комплексі. Якщо в розвинених країнах, в межах концепції конституційної економіки, головна увага приділяється впливу правової системи на економічну ефективність, то для України вкрай актуальним є і другий аспект проблеми – максимально можливе спрямування економічної діяльності в межі закону. Адже вітчизняне законодавство вже значною мірою удосконалене відповідно до ринкових вимог, проте його дотримання викликає багато нарікань. Приблизно третина економіки знаходиться у тіні, а в офіційній економіці далеко не всі питання вирішуються у законний спосіб.
Категорія «правова економіка» більше відповідає українським реаліям, бо акцентує увагу, окрім економічної ефективності права, на необхідності здійснювати економічну діяльність відповідно до правових вимог.
2.5. Виробничі можливості суспільства
Виробничі можливості суспільства залежать від кількості ресурсів, рівня їх задіяності у виробництві та ступеня ефективності використання.
Крива виробничих можливостей показує всі можливі комбінації виробництва двох продуктів за умов повного використання всіх наявних ресурсів.
Уявімо, що в економіці виробляється тільки два товари: автомобілі та хліб. Якщо всі наявні в суспільстві ресурси будуть спрямовані виключно на виробництво хліба, то можна отримати 30 тис. т. хліба і жодного автомобіля. Використання тих самих ресурсів тільки на виробництво автомобілів дасть змогу отримати 9 тис. автомобілів і позбавить можливості виробляти хліб. Звісно, що суспільство може одночасно виробляти обидва товари в різному співвідношенні: наприклад, 4 тис. шт. автомобілів та 25 тис. т. хліба або 7 тис. шт. автомобілів і 15 тис. т. хліба (табл. 2). Але в будь-якому разі, щоб збільшити виробництво автомобілів, доведеться скоротити обсяг виробництва хліба, і навпаки.
Таблиця 1
Таблиця альтернативних можливостей виробництва
| Вид продукту | Виробничі альтернативи | |||
| А | B | C | D | |
| Автомобілі (тис. шт.) | ||||
| Хліб (тис. т.) |
Вибір певної комбінації виробництва товарів можна проілюструвати за допомогою графіка виробничих можливостей, де по горизонталі відкладемо кількість хліба, а по вертикалі — кількість автомобілів (рис. 1). Зафіксувавши на графіку всі виробничі альтернативи, наведені в таблиці, та з’єднавши точки А, B, C, D, отримаємо криву виробничих можливостей. Вона показує всі можливі комбінації виробництва двох продуктів за умов повного використання всіх наявних ресурсів.
Рис. 1. Крива виробничих можливостей
Альтернативні витрати (витрати втрачених можливостей) – кількість товару, від якої доведеться відмовитися, щоб отримати додаткову кількість іншого товару.
В умовах обмеженості ресурсів альтернативні витрати зростають у міру збільшення випуску будь-якого з альтернативних видів продукції, оскільки ресурси непридатні для їхнього повного використання у виробництві альтернативних продуктів (тобто при переорієнтації ресурсів на інше виробництво частина ресурсів не може бути задіяна).
