Учасники туристського ринку

Туристський ринок.

Туристський ринок – це самостійна частина більш широкого поняття «ринок товарів і послуг», де реалізуються послуги і товари для туристів.

Специфікою туристського ринку є набагато більша кількість послуг. Туристські товари і послуги можуть бути спожиті лише у випадку, якщо споживач доставлений в місце їх виробництва, а звичайні товари і послуги готові до споживання коли виготовлена продукція закінчить переміщення від місця виробництва до місця споживання.

Іншою специфікою є нерівномірність попиту на них протягом року, тобто сезонність попиту. Оскільки туристи споживають товари і послуги в місці тимчасового проживання, то структура їх споживання розглядається як сукупність обов’язкових, специфічних і додаткових потреб.

Попит на туристський продукт забезпечений грошовими засобами, в першу чергу відображає рівень економічного і соціального рівня країни. На споживчий попит впливають наступні чинники:

- демографічний – чисельність, статево-вікова структура, культурний рівень потенційних споживачів туристського продукту, нац. склад.

- географічні і кліматичні умови;

- політична і економічна стабільність країни;

- безпечність країни перебування;

- психологічні фактори (етноцентризм, сімейні обставини, інтелектуальні інтереси);

- різноманітні випадкові впливи (погода, конфлікти і ін.)

Зміна попиту на туристський продукт називається еластичністю.

Вона залежить від виду туристського продукту і соц. групи, до якої відносяться споживачі.

Попит на елітний відпочинок, екзотичні індивідуальні тури характеризуються нееластичністю. Споживачі таких послуг не надають великого значення на склад і якість.

Аналогічна реакція на ціну характерна для «фанатичних» релігійних культів.

Попит на послуги високої якості характеризуються помірною еластичністю. Дохід споживача 1-2 тис. доларів в місяць.

Попит на стандартні тур послуги масового характеру (Туреччина, Кіпр, Греція) характеризуються високою еластичністю.

Для населення з низьким рівнем прибутків характерний соціальний туризм – пільговий. Іншими видами туризму вони не користуються.

Пропозиція тур послуг – формується на основі результатів вивчення ринку та споживання.

Сезонні коливання – мають великий вплив на попит.

Особливості:

- на півночі – найінтенсивніший попит у ІІІ кварталі календарного року, та протягом різдвяних і пасхальних канікул.

- Сезонність попиту розрізняється за видами туризму та територіям.

- Різні райони перебування мають специфічні форми сезонної нерівномірності.

Нерівномірність попиту на тур послуги мають негативний вплив на економіку туризму.

Пропозиція тур послуг характеризуються нееластичністю на зміни цін через те, що виробництво і споживання тур послуг пов’язані з певною територією і часом.

Тур послуги не можуть накопичуватись і зберігатись на складі, і не можуть бути реалізовані в іншому місці, чи бути привезеними з інших місць.

При зменшенні попиту на тур послуги зменшується потужність використання робочої сили.

Підвищення попиту на тур послуги викликає реакцію пропозиції з значною затримкою в часі, тому що структура фондів тур підприємств характеризується вищою вагою основних засобів виробництва послуг, порівняно з оборотними фондами та довгим терміном амортизації, та через обмеженість місцевих можливостей.

Як і будь якому ринку на ньому мусить бути конкурентна боротьба.

Конкурентна боротьба ведеться в наступних напрямках:

- зниження собівартості тур послуг при підтримці високого рівня сервісу;

- встановлення пільгового курсу на користь іноземних туристів, що характерно рис країн, економіка яких в великій мірі залежить від іноземного туризму (міжнародного);

- розробка оригінальних тур послуг, збереження надійної клієнтури, чи контролю над територією прийому туристів, що характерно для малих тур агентств в їх боротьбі за виживання;

- створення об’єднань на основі включення незалежних агентств в сателітну сітку великих гуртовиків на взаємовигідних умовах;

- створення власних консорціумів групами тур агентств;

- підпорядкування діяльності турагентства іншим, вже укладеним фірмам (транспортним компаніям, готельним сіткам), що складають важливу частину туристської сітки.

-

Учасники туристського ринку

Основними суб’єктами туристського ринку є:

- Турист – споживач тур продукту – б-я фізична особа, котра використовує (споживає), купляє або має намір купити тур послуги для власного споживання.

- Туроператор – тур організатор, промоутер – юридична чи фізична особа, котра

розробляє тур послуги, здійснює формування, просування та гуртову реалізацію тур продукту у вигляді генеральних угод, договорів, ваучерів, контрактів та інш. на основі ліцензії.

- Турагент – юридична чи фізична особа, котра здійснює просування та роздрібну реалізацію тур продукту у вигляді договорів, путівок на основі ліцензії, а також виконує відправку туриста з місця основного проживання та деякі виїзні формальності.

- Контрагент – юридична чи фізична особа, виконувач тур послуг в країні (місці) прибуття, що діє згідно з законодавством країни-прийому та міжнародними угодами.

Всі суб’єкти туристського ринку пов’язані між собою, система ринкових відносин є відкритою, на неї діють зовнішні фактори: клімат, економіка, соціал., національний та релігійний конфлікт та ін.

Реалізація тур продукту може бути гуртова і роздрібна.

- Гуртова реалізація – ведеться у вигляді укладання посередницьких договорів-доручень, договорів комісії чи агентських угод між туроператорів і турагентів.

- Роздрібний продаж тур продукту кінцевому споживачу (туристу) оформляється

договорами роздрібної купівлі-продажу, що встановлюють взаємні обов’язки сторін включають наступні положення:

- номер, дата і місце укладання договору;

- назва продавця, його організаційно-правова форма, номер ліцензії на право здійснення міжнародної туристської діяльності;

- ПІП туриста, його адреса, паспортні дані та інші реквізити;

- предмет договору (перерахунок послуг);

- умови надання послуг;

- права і обов’язки сторін;

- вартість договору, порядок і форму сплати;

- порядок вступу договору в силу та строк його дії;

- порядок використання ваучера;

- умови оформлення віз (для міжнародного туризму);

- умови страхування;

- умови і порядок застосування компенсаційних санкцій, а також розгляд та задоволення рекламацій;

- форс-мажорні обставини;

- особливі умови;

- юридичні і банківські реквізити продавця;

- підписи сторін і печатка продавця.

Тур ваучер – це документ, що свідчить про право туриста на послуги, що входять у склад туру та підтверджують факт надання послуг. Ваучер забезпечує чіткість обороту документів турфірми і гарантує облік наданих туристу послуг.

 

3. Поняття та склад туристської індустрії.

Туристська індустрія – це сукупність підприємств та організацій матеріального виробництва і невиробничої сфери, що забезпечують виробництво, розподіл, обмін і споживання тур продукту, освоєння та використання тур ресурсів та створення матеріально-технічної бази туризму. Як складний міжгалузевий народногосподарський комплекс, туристська індустрія включає в себе наступні компоненти:

- Організаторів туризму – тур підприємства по розробці, просуванню і реалізації тур продукту (туроператори і турагенти);

- Підприємства, що надають послуги розміщення (готелі, мотелі, будинки відпочинку і т. д.);

- Підприємства харчування (ресторани, кафе, бари і т. д.);

- Транспортні підприємства (авто- і авіапідприємства, залізнично дорожні відомства, підприємства річкового та морського транспорту і т. д.);

- Екскурсійні бюро;

- Виробничі тур підприємства (виробництво туристичних сувенірів, готельних меблів, туристського спорядження і т. д.).

- Підприємства торгівлі (магазини з продажу туристського спорядження і сувенірів);

- Підприємства сфери дозвілля та розваг (тематичні парки, кіноконцертні зали, клуби за інтересами, зали гральних автоматів і т.д.);

- Підприємства самостійного туризму (туристські, альпіністські, велосипедні клуби і т. д.);

- Органи управління туризмом (державні установи, громадські туристські організації);

- Навчальні, наукові, проектні установи.

Цей список є далеко не повним. По мірі розширення і ускладнення процесів організації туризму, всі нові галузі та підприємства національної економіки втягуються у туристичне виробництво. Обслуговуванням туристів займаються підприємства торгівлі, банки, страхові компанії.

Непрямо формують туристську індустрію підприємства, що обслуговують не лише туристів, але й інші групи населення, це: установи культури, лікувальні і медичні заклади, організації зв’язку, підприємства по виробництву товарів народного вжитку, громадський пасажирський транспорт і т.д.

 

4. Матеріально-технічна база туризму, класифікація її об’єктів

ЗАСОБИ РОЗМІЩЕННЯ

Це б-я об’єкти, де туристам надають, одноразово чи регулярно, місце для ночівлі. Розрізняють індивідуальні і групові засоби розміщення.

До групових належать готелі, або аналогічні їм засоби розміщення, спеціалізовані засоби та ін. підприємства розміщення.

За міжнародними рекомендаціями ВТО, заклади розміщення поділяються на 4 групи:

- готелі і аналогічні їм заклади розміщення;

- комерційні і соціальні заклади розміщення;

- спеціалізовані заклади розміщення;

- приватні туристські заклади розміщення.

ОСНОВНІ ЗАСОБИ РОЗМІЩЕННЯ: готелі, мотелі, пансіонати та ін.

Готель – це заклад, що має наступні ознаки:

- складається з номерів, число яких перевищує певний визначений мінімум;

- має єдине керівництво;

- надає готельні послуги, перерахунок яких не обмежується щоденним заправлянням постілі, прибиранням номеру і санвузла;

- групуються в класи і категорії згідно з послугами, що надаються, наявним обладнанням і відповідають стандартам країни.

Відокремлюють такі види готелів:

Туристський готель – особливий тип готелю.

Ботокемпінг – рекреаційний заклад сезонного типу з спорудами та закладами для технічного обслуговування плавзасобів. Розташовуються у проміжних пунктах лінійних водних тур маршрутах. Місткість 50-200 чоловік.

Мотокемп – туристська установа комбінованого типу, як мотель, що діє упродовж року і кемпінг, що діє влітку.

СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ЗАСОБИ РОЗМІЩЕННЯ: ротелі, ботелі, флотелі, альпготелі, притулки, засоби розміщення на транспорті.

Це готельні заклади, в яких розміщують тих, хто займається кваліфікованими активними видами туризму, таких як водний, кінний, повітряний, автотуризм тощо.

Ротель – установа туризму, призначена для літнього відпочинку автотуристів, що подорожують автомобілями з трейлерами.

Ботель – рекреаційний заклад, призначений для цілорічного функціонування на зразок турбази, розташований на березі річки або іншої водойми зі спорудами для технічного обслуговування плавзасобів. У системі водних маршрутів – це початкові, кінцеві або проміжні пункти, з великою кількістю екскурсійних об’єктів, де необхідне тривале перебування туристів.

Взимку їх використовують як готелі, будинки рибалок, спортивні бази і т.п. Місткість 100-200 чоловік.

Флотель – плав готель, готель на воді – це рекреаційний заклад сезонного типу, що функціонує повністю на воді (плаву) з розташуванням спальних і громадських приміщень на дебаркадерах або застарілих теплоходах. Місткість 200-300 чоловік. Флотель призначений для пересування за маршрутом із зупинкою на 1-3 дні відпочинку у мальовничих місцях. Флотелі можуть швартуватись на березі озера чи водосховища на період навігації, та бути опорним пунктом радіальних водних маршрутів. На відміну від ботелів, у флотелях туристам надається широкий вибір послуг для відпочинку на воді: водні лижі, спорядження для рибальства тощо. Поширені в США. Іспанії, Швейцарії.

Притулки – заклади, що мають не менше 10 нічліжних місць, розташовані в проміжному пункті або кінцевому пункті туристських маршрутів і надають готельні послуги передусім, особам, які кваліфіковано займаються туризмом.

Приватні заклади розміщення – це будинки або кімнати в приватних приміщеннях, які надають власники під час туристичного сезону туристам для відпочинку.

У всіх туристських закладах розміщення передбачені наступні чотири основні групи послуг:

1. Розміщення.

2. Харчування.

3. Дозвілля.

4. Побутове обслуговування.

Готельні підприємства класифікуються за різними критеріями. Найпоширенішими є:

- рівень комфорту;

- місткість;

- функціональне призначення;

- місце розташування;

- забезпечення харчуванням;

- тривалість перебування клієнтів та ін.

Рівень комфорту – це комплексний критерій, складовими якого є:

§ склад і структура номерного фонду: площа номерів, кількість одномісних, багатомісних номерів, номерів-апартаментів, наявність комунальних зручностей та ін.;

§ стан меблів, інвентарю та ін.;

§ наявність, стан і режим роботи підприємств харчування: ресторанів, кафе, барів та ін.;

§ стан споруди, під’їзні шляхи, стан території, що прилягає до готелю;

§ інформаційне забезпечення і технічне оснащення, в тому числі наявність телефонного, супутникового зв’язку, телевізорів, холодильників, міні-барів та ін.;

§ забезпечення можливості надання ряду інших послуг.

Встановлення рівня комфорту лежить в системі більше 30 систем класифікації готелів, найпоширенішими з яких є:

v система «ЗІРОК» або європейська система – поділ готелів на категорії від 1 до 5 зірок. Франція, Австрія, Єгипет та ін.;

v система букв (А, В, С, Д) – використовується в Греції;

v система «КОРОН» - використовується в Великобританії;

v система категорій – Італія, Ізраїль.

Функціонування засобів розміщення регламентується законодавством і нормативними документами кожної країни.

 

ОБ’ЄКТИ ГРОМАДСЬКОГО ХАРЧУВАННЯ

Ресторани, бари, кафе, закусочні, буфети і столові в сфері туристичних послуг, як правило, відносяться до об’єктів готельної діяльності. Вартість харчування включається у вартість готельного номеру чи туру.

Класифікатор видів економічної діяльності, продукції і послуг передбачає також самостійне приготування їжі відпочиваючими і туристами в пансіонатах та системах надання відпочинку. Якщо вартість харчування не включена у вартість туру, то туристи харчуються в ресторанах, кафе та інших об’єктах харчування як звичайні відвідувачі.

Розрізняють наступні види передплаченого харчування:

v повний пансіон (сніданок, обід, вечеря);

v півпансіон (сніданок і обід, або сніданок і вечеря);

v лише сніданок;

v все включено (повний пансіон + додаткове харчування).

Форми обслуговування туристів харчуванням:

«Шведський стіл» - туристам надають право вибору б-л блюда в б-я кількості з того, що є в наявності.

«Тальбот» - форма обслуговування туристів офіціантом згідно єдиного меню з обмеженою кількістю блюд.

«А ля карт» - форма обслуговування туристів офіціантом з вибором блюд туристами згідно запропонованого меню.

Система харчування залежить від виду туру, категорії туристів, співвідношення місць розміщення до місць харчування та багатьох інших чинників. Система харчування вказана у путівці, договорі і ваучері.

 

ТРАНСПОРТНІ ПІДПРИЄМСТВА

Перевезення – це сукупність засобів транспорту, шляхів сполучення, засобів управління і зв’язку, а також різноманітних технічних пристроїв, механізмів і споруд, що забезпечують їх роботу.

До засобів транспорту належить рухомий склад різних видів транспорту – локомотиви, вагони, морські і річкові судна, літаки, автобуси та ін.

Основні види транспортного обслуговування туристів:

На повітряному транспорті: існує коло 20 класів обслуговування, котрі враховують порядок проходження реєстрації, харчування в польоті, норму безкоштовного перевезення багажу, норму повернення вартості білету і т. ін.

На водному транспорті – при морських та річкових подорожах в обслуговуванні туристів, наголос робиться на можливість отримання всіх доступних сервісних послуг та розваг. Швидкість прибуття в пункт призначення є другорядним показником.

Залізничний транспорт – якість обслуговування залежить від класу розміщення та виду поїзду (пасажирський, швидкісний, фірмовий).

За європейськими стандартами розрізняють класи поїздів:

- TD – міжконтинентальний експрес;

- JC – міжнародний експрес;

- JCL – швидкий суперекспрес;

- TEE – фірмовий експрес;

- EC – швидкий експрес і ін.

Автобусний транспорт – виконує декілька видів перевезень:

- багатоденні перевезення на великі відстані;

- одноденні екскурсійні перевезення;

- внутрішньо маршрутні перевезення в країні перебування.

Цей вид транспорту розрізняють за класами. Найбільший набір послуг може бути наданий в автобусах класу «ЛЮКС». Вони обладнані широкими тонованими вікнами, відкидними сидіннями, холодильниками, системою салонного повідомлення, магнітолами, мобільними телефонами з можливістю міжнародних переговорів, міні-барами і т.д.

 

ПІДПРИЄМСТВА СТРАХУВАННЯ

Міжнародний досвід по розробці засобів безпеки туризму вивчає та узагальнює ВТО. Безпека подорожей задекларована в Хартії туризму. Найефективнішим інструментом забезпечення в туризмі гарантій медичної та іншої допомоги, а також репатріації є страхування.

Страхування туристів – це особливий вид страхування, що забезпечує страховий захист майнових інтересів громадян під час їх туристських поїздок, подорожей, шоп-турів і т.д.

Види страхування, що застосовують в туризмі:

v Страхування від нещасних випадків:

- індивідуальні;

- страхування дітей;

- групове страхування, за рахунок коштів юридичних осіб;

- обов’язкове страхування пасажирів.

v Медичне страхування:

- громадян, що виїжджають за кордон для тимчасового перебування;

- іноземних громадян.

v Страхування відповідальності:

- власників автотранспортних засобів;

- перевізників.

Таким чином, страхування в туризмі є найважливішим елементом забезпечення гарантій, передусім фінансових, пов’язаних з відшкодуванням збитків.

 

ПІДПРИЄМСТВА, що надають екскурсійні послуги

та послуги гідів-перекладачів

 

Екскурсія – це організована подорож, що не перевищує 24 годин, у супроводі фахівця-екскурсовода за заздалегідь складеним маршрутом, з метою ознайомлення з пам’ятками історії, культури, природи, музеями, визначними місцями тощо.

В якості основної послуги виступають послуги екскурсовода (гіда).

Ефективність екскурсійного обслуговування є в прямій залежності від якості її організації та проведення всього комплексу послуг, серед яких основною є якість екскурсій, що залежить від професіоналізму екскурсовода. Він має відповідати наступним характерним рисам: інтелектуальність, індивідуальність, відповідальність, особиста честь та активна життєва позиція.

Професійна майстерність – це красномовність екскурсовода та виразність мовлення, рівень освіченості.

Обов’язками екскурсовода є:

- знання змісту екскурсій, що проводяться;

- знання методики проведення екскурсій;

- участь в розробці нових тем і нових маршрутів екскурсій;

- участь в роботі методичних секцій та творчих груп екскурсоводів, конференціях, семінарах;

- пропаганда та реклама екскурсій.

 

СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ОРГАНІЗАЦІЇ, ЩО НАДАЮТЬ ТУРИСТСЬКІ ПОСЛУГИ ЦІЛЬОВОГО НАПРЯМКУ:

- екскурсійні бюро та організації гідів-перекладачів;

- оздоровчі комплекси рекреаційного туризму – курорти, бази відпочинку, рекреаційні зони;

- туристські бази різноманітної спеціалізації;

- навчальні пункти початкової спеціалізованої підготовки туристів;

- спортивні комплекси і табори для занять спортом, проведення змагань;

- виробничі фірми, що виготовляють товари, котрі використовуються туристами;

- служби і організації по наданню юридичних послуг та послуг в сфері міжнародного туризму;

- організації, що надають послуги по виконанню візового режиму та митним формальностям.

 

ОРГАНІЗАЦІЇ ВІДТВОРЕННЯ ТУРИСТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ:

- організації професійної підготовки туристичних кадрів;

- навчальні заклади з професійної підготовки персоналу та керівництва турфірми;

- кадрові агенції з професійного відбору претендентів на роботу в турфірму;

- курси підготовки гідів-перекладачів;

- організації ліцензування, атестації, акредитації та контролю фізичних та юридичних осіб, що займаються туристською діяльністю.