У зв'язку зі стабільною роботою більшості великих підприємств, місто постійно стикається з екологічними проблемами. Наприкінці 70-х років ХХ століття Маріуполь за кількістю промислових викидів в атмосферу займав 3-є місце в СРСР (після Новокузнецьку й Магнітогорську). В 1989 році всіма підприємствами міста викидалося в атмосферу через 5 215 джерел забруднення 752,9 тис. тонн шкідливих речовин у рік (близько 98 % доводилося на металургійні комбінати й «Маркохім»). У 2003 році цей показник склав 401,6 тис. тонн.
З 316,4 тис. тонн викинутих шкідливих речовин (у тому числі твердих - 11,0 % - 34,9 тис. тонн, газоподібних - 89,0 % - 281,5 тис. тонн) підприємствами міста в 1999 році припадало:
· 69,2 % - 218,8 тис. тонн на Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча;
· 26,9 % - 85,2 тис. тонн на Металургійний комбінат «Азовсталь»;
· 3,0 % - 9,5 тис. тонн на Маріупольський коксохімічний завод «Маркохім»;
· 0,9 % - 2,9 тис. тонн на інші підприємства.
У тім же 1999 року підприємствами міста було скинуто у водойми (ріки Кальчик, Кальміус, Азовське море) 885,0 млн. м³ стічних вод (у тому числі 403,9 млн. м³ забруднених стічних вод), у тому числі:
· 87,1 % - 770,5 млн. м³ на Металургійний комбінат «Азовсталь», у тому числі 357,9 млн. м³ - забруднених;
· 5,1 % - 45,5 млн. м³ на Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча;
В 1999 році утворено промислових відходів I-IV класів - 8,5 млн. тонн, у тому числі:
· 62,9 % - 5,35 млн. тонн - Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча;
· 38,8 % - 3,3 млн. тонн - Металургійний комбінат «Азовсталь»;
· 0,6 % - 50,6 тис. тонн - Маріупольський коксохімічний завод «Маркохім».
Навіть у період деякого ослаблення активності промисловості в державі (середина 90-х років XX століття) гранично-припустима концентрація (ГПК) багатьох забруднювачів навколишнього середовища було перевищено:
· для аміаку в 1,3 рази
· для фенолу в 1,3 рази
· для формальдегіду в 2,0 рази
У житлових районах, що безпосередньо примикають до промислових гігантів, концентрація бензапірену (канцероген) коливається в межах 6-9 ГПК, фтористого водню, аміаку, формальдегіду - 2-3,5 ГПК, пилу, окислів вуглецю, сірководню - 6-8 ГПК, двоокису азоту - 2-3 ГПК. Були зафіксовано випадки перевищення ГПК по фенолу в 17 (!) разів, а бензапірену до 13-14 разів.
Не зовсім продумане розташування ділянок для будівництва Азовсталі і Маркохіму (передбачалася економія в транспортних витратах, як під час будівництва в 30-х роках, так і під час наступної експлуатації) призвело до того, що відповідно до рози вітрів, всі викиди, головним чином, відносяться до центральних районів Маріуполя. Трохи рятує положення висока інтенсивність цих вітрів і географічна «рівність» рельєфу, що не дозволяє довгий час скопичуватися забруднювачам.
Пилогазові викиди підприємств формують над містом важке темно-фіолетове марево, що містить шкідливі домішки в концентраціях, у багато разів перевищуючі гранично припустимі. Місто розташоване на піднесеній слабохвилястої рівнині, що обривається до моря крутим уступом. Рельєф місцевості й наявність постійних вітрів (узимку - бору, улітку - бриз) забезпечує гарну провітрюваність території міста й розсіювання пилогазових викидів. У той же час при вітрі підсилюється запилювання численних відвалів промислових відходів, піщаних і еродованих ділянок ґрунтового покриву.
У тяжкому становищі перебуває й Азовське море поблизу міста. Улов риби по всьому морю скоротився за останні 30-40 років у кілька разів. Море в районі Маріуполя темно-бурого кольору, особливо в центральній частині набережної, де впадає річка Кальміус, стік якої, як і стік її правобережного припливу ріки Кальчик, на 70-80 % сформований із шахтних і стічних вод.
Прозорість морської води в районі Маріуполя знижується до 0,5 метри, у той час як у відкритій частині Азовського моря прозорість води становить 8 метрів. Азовське море є внутрішнім морем. Процеси водообміну, a, отже, і процеси самоочищення йдуть у ньому досить уповільнено. Період водообміну Азовського моря становить 60-80 років.
Стік Кальміусу й скидання стічних вод підприємств Маріуполя приводять до зниження змісту кисню в придонному шарі моря практично до нуля, особливо в літню пору. Це викликає періодичні замори риби. Замори підсилюються в післеповеневий період, коли з підвищенням швидкості й інтенсивності прибережної морської течії із дна мілководдя піднімається накопичений за багато років великий шар донних відкладень техногенного походження.
Територія міста, особливо його прибережна частина, захаращена залишками металевих конструкцій і смітниками виробничих відходів, пересічена численними залізничними під'їзними коліями. Багато робиться в Маріуполі для утилізації промислових відходів. На базі переробки доменних шлаків створене виробництво будівельних матеріалів і виробів. Однак обсяг нагромадження промислових відходів продовжує рости й досяг уже 2,5 млрд. т. Незважаючи на досить важку екологічну обстановку Маріуполь надалі залишається кліматичним і бальнеологічним курортом.
Все це негативно впливає на екологічну ситуацію в місті. Проте багато що робиться і для її покращення. Із загальної площі, що займає місто під забудовою знаходиться 106,0 км ², зелені масиви займають 80,6 км ². В останні роки проблемами екології почали займатися провідні підприємства міста. І хоча у зв'язку зі стабільною роботою більшості великих підприємств, місто постійно стикається з екологічними проблемами за 15 останні років промислові викиди знизилися майже в 2 рази. Багато робиться в Маріуполі і для утилізації промислових відходів. На базі переробки доменних шлаків створене виробництво будівельних матеріалів. Металургійні підприємства зобов'язалися знижувати кількість викидів в разі виникнення несприятливих метеорологічних умов. Дуже серйозно до цього підійшли на комбінаті ім. Ілліча і на комбінаті «Азовсталь». Планується зниження викидів у цьому випадку на 66 тонн за добу у ММК «Ілліча» і на 88 тонн − у ММК «Азовсталь». Дуже важливим є зниження викидів на 10 т по коксохімвиробництву, запах якого є найбільш відчутним [6]. В 2009 році викиди шкідливих речовин, порівняно із 2008 роком зменшились майже на 80 тис. тон, хоча залишились досить великими − 284 тис. тон [6]. Нове об’єднання цих металургійних гігантів − «Метінвест-холдинг», зобов'язується впровадити екологічну програму, розраховану на декілька років, яка передбачає зниження викидів виробництва до європейських норм.
Висновок
Незважаючи на досить важку екологічну обстановку Маріуполь надалі залишається не лише «металургійною столицею» України, але і одночасно регіональним курортом. У природоохоронну діяльність провідні підприємства Маріуполя вкладають мільйони гривень, але цього виявляється поки що недостатньо для того, щоб розв'язати екологічні проблеми, накопичені в місті роками. Але можливо за модернізації цих підприємств, а також комунального господарства, шкідливі викиди будуть мінімалізовані і тоді місто набуде статусу курорту державного значення.
