Культурно-просвітницькі організації

ЗМІСТ

1. Історія виникнення та розвитку м. Маріуполь.

2. Сучасні функції міста

3. Екологічні проблеми міста та шляхи їх вирішення

4. Висновок

5. Використані літературні джерела

 

 

Історія виникнення та розвитку м. Маріуполь.

Маріуполь відомий з початку XVI століття як козацька фортеця Домаха. Домаха була паланковим містом Кальміуської паланки Запорожжя.

Справжнім містом з постійним населенням Маріуполь став лише після переселення у Приазов'я кримських греків у 1778–1780 роках. Наприкінці XIX сторіччя у місті з'явилась залізниця, новий великий порт та металургійні заводи. У роки індустріалізації тут був побудований завод-гігант «Азовсталь» та багато інших підприємств. Місто пережило фашистську окупацію (1941–1943 роки) та економічний спад (кінець XX сторіччя). Зараз це найважливіший центр промисловості Донецької області, але ж разом з тим залишається його значення як курорту. Місто — визнаний центр грецької культури в Україні.

Сьогодні Маріуполь — друге за значенням місто в Донецькій області (після Донецька), десяте за чисельністю населення в Україні. Має давню історію (Маріуполь — перший населений пункт на території Донецької області, що одержав статус міста, в 1779 році), є «металургійною столицею» України, регіональним курортом, неодноразово одержував вищі місця в українських рейтингах за благоустроєм тощо.

У порівняно молодому місті (трохи більше 200 років) не було умов для розквиту великих архітектурних стилів. Знищений міський собор мав ознаки провінційного класицизму. Пересі чна забудова кінця 19-початку 20 ст. має всі ознаки декоративного стилю капіталізму модерн - краєзнавчий музей, хоральна синагога 1882 р,, колишнє Духовне училище(1880 р.), колишня Олександрівська чоловіча гімназія (арх. М. К. Толвінський), особняк лікаря Гампера С.В. 1897 р.), готель «Контіненталь» (ДК «Азовсталь»). До 1917 Маріуполь мав дев'ять православних храмів, католицький костел св. Катерини (1860 р.), декілька синагог. Найкращою за архітектурними якостями була церква Марії Магдалини псевдовизантійського стилю (освятили 1897 р, зруйнована, забудовано драматичним театром). Найбільший серед сучасних храмів — собор св. Миколи Чудотворця (арх. Клюєв А. Д. та Еренбург Н. Ю., 1992 р).

 

Сучасні функції міста

Маріуполь знаходиться на півдні Донецької області, на березі Азовського моря, угирлі річки Кальміус. Місто займає площу 166,0 км² У тому числі під забудовою — 106,0 км², зелені масиви займають 80,6 км².

кількість населення склала 477,9 тис. мешканців. За останнє сторіччя кількість населення зросла майже у 12 разів. У місті мешкають українці, росіяни, греки, білоруси, вірмени, євреї тощо.

Промислова функція

За оборотом реалізації готової продукції промисловість Маріуполя продовжує займати перше місце в регіоні. Загальний обсяг реалізованої продукції промисловості склав 59,22 млрд грн (2010). В розрізі основних груп промислової продукції традиційно переважають:

· продукція металургії і готових металевих виробів — 78,3 %.

· Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча

· Азовсталь

· продукція машинобудування

· Азовзагальмаш

· Маріуопльський завод важкого машинобудування,

· судоремонтний завод, завод «Електробутприлад», «Термічний завод», «Азовелектросталь», Маріупольський дослідно-експериментальний завод, завод «Магма».

Транспортна функція

Маріуполь є точкою перетину трас національного та міжнародного значення. Слов'янськ — Донецьк — Маріуполь (P19, Н20) і Ростов-на-Дону — Одеса (E58, М14). З Маріуполя здійснюється пряме залізничне сполучення з багатьма містами України, Росії, Білорусі. З маріупольського аеропорту здійснюються рейси в міста України, Росії, Туреччини, Греції та інших країн. У місті функціонує міжнародний автовокзал і приміська автостанція АС-2. Маріупольський морський торговельний порт (найбільший на Азовському морі і один з найбільших в Україні, вантажообіг близько 15 мільйонів тонн на рік) цілий рік здійснює вантажоперевезення в десятки країн світу. У місті діє автобусне, тролейбусне, трамвайне сполучення; зареєстровано близько 100 тисяч одиниць автомобільного транспорту.

Культурно-просвітницькі організації

• Театри:
• Донецький обласний російський драматичний театр. У 2003 році найстаріший театр області відсвяткував своє 125-річчя. У театрі працює талановитий колектив акторів, серед яких 2 народних та 2 заслужених артиста України. За внесок у духовне виховання регіону драмтеатр у 2000 році став лауреатом конкурсу «Золотий Скіф».
• Театр ляльок (створений у 1999 році).

• Кінотеатри:
• Буревісник
• імені Лукова
• Комсомолець
• Побєда («Перемога»)
• Савона
• Союз
• Ювілейний

• Палаци культури (разом з так званими клубами — всього 16 одиниць):
• Азовсталь
• Іскра
• Маркохім
• Металургів
• Міський палац культури
• Моряків
• Палац дитячого та юнацького мистецтва («Будинок піонерів»)
• Строїтель (Будівник)

• Виставкові зали, музеї:
• Маріупольський краєзнавчий музей
• Художній музей імені Куїнджі (відкрито у 2010 р.)
• Виставковий зал імені А. І. Куїнджі
• Музей етнографії (в минулому музей А. О. Жданова)
• Музей медальєра Юхима Харабета
• Харбарбонд
• Азовський морський музей ім. В. А. Палія

Наукова функція

В місті 2 державних університети, 3 інститути, 2 академії, 6 технікумів, 4 коледжи. Працює 81 загальноосвітня установа, у тому числі 67 загальноосвітніх шкіл (вчаться 48 500 школярів), 2 гімназії, 3 ліцеї, 4 вечірні змінні школи, 3 інтернати, 2 приватні школи, 11 професійно-технічних установ (6 274 учнів), 94 дитячих дошкільних установ (12 700 дітей).

Рекреаційна функція

Маріуполь розташовано на узбережжі Азовського моря, місто має природний потенціал для розвитку рекреаційної сфери (у т.ч. для оздоровлення дітей, морського відпочинку). Проте екологічне забруднення у місті призводить до того, що рекреаційний потенціал Маріуполя втрачає свою конкурентоспроможність та інвестиційну привабливість (порівняно з екологічно − безпечними іноземними курортами).