Родовий відмінок іменників ІІ відміни

ЧОЛОВІЧОГО РОДУ ОДНИНИ З ОСНОВОЮ НА ПРИГОЛОСНИЙ

І. ЗАКІНЧЕННЯ -А, -Я:

Іменники чоловічого роду в родовому відмінку однини приймають закінчення -А (у твердій та мішаній групах), -Я (у м’якій групі), коли вони означають:

1) назви осіб, власні імена та прізвища: студента, учителя, Андрія, Франка; також персоніфіковані предмети та явища: Вітра, Мороза, Ліса;

2) назви тварин і дерев: ведмедя, вовка, дуба, коня, ясеня;

3) назви конкретних предметів: гвинта, замка (двірного), малюнка, ножа, стола (як предмета меблів: письмового, кухонного, офісного тощо, АЛЕ: столу у конструкції типу “просимо до нашого столу!”, “Діти, до столу!”);

4) назви населенних пунктів (міст): Києва, Донецька, Луцька, Святошина, Миргорода, Лондона, Парижа, Харкова;

Примітка. -У, -ю пишеться у складених назвах населенних пунктів, другою частиною яких є іменник, що має звичайно в родовому відмінку закінчення -у: Зеленого Гаю, Красного Лиману, Кривого Рогу, Широкого Яру;

5) Інші географічні назви з наголосом у родовому відмінку на кінцевому складі, а також із суфіксами присвійності -ов, -ев, -єв, -ин, -їн: Дінця, Дніпра, Дністра, Іртиша, Орла, Пирятина, Пскова;

6) назви мір довжини, ваги, часу тощо: гектара, кілограма, місяця, метра, процента, тижня (АЛЕ віку, року); назви місяців і днів тижня: вівторка, жовтня, листопада (АЛЕ листопаду, якщо йдеться не про назву місяця, а про процес опадання листя); назви грошових знаків: гроша, долара, фунта стерлінгів; числові назви: десятка, мільйона;

7) назви машин та їх деталей: автомобіля, дизеля, мотора, поршня, трактора;

8) терміни іншомовного походження, які означають елементи будови чогось, конкретні предемети, геометричні фігури та їх частини: атома, катода, радіуса, ромба, сектора, синуса, а також українські за походженням суфіксальні слова-терміни: відмінка, додатка, займенника, трикутника, АЛЕ: виду, роду, також синтаксису, складу, способу.

ІІ. ЗАКІНЧЕННЯ -У, -Ю:

Закінчення -У (у твердій і мішаній групах), -Ю (у м’якій групі) мають іменники чоловічого роду на приголосний, коли вони означають:

1) речовину, масу, матеріал: азоту, асфальту, бальзаму, борщу, воску, гіпсу, граніту, квасу, кисню, льоду, меду, піску, пороху, сиру, АЛЕ хліба;

2) збірні поняття: ансамблю, атласу, батальйону, вишняку, гурту, капіталу, каравану, каталогу, кодексу, лісу, оркестру, парку, полку, рою, саду, товару, хору; сюди належать назви кущових і трав’янистих рослин: барвінку, бузку, гороху, звіробою, очерету, чагарнику, щавлю, ясеню (АЛЕ вівса), а також назви сортів плодових дерев: кальвілю, ренету, ренклоду тощо;

3) назви будівель, споруд, приміщень та їх частин: вокзалу, даху, заводу, залу, банку, замку, каналу, коридору, магазину, поверху, палацу, шинку, АЛЕ (переважно з наголосом на закінченні): гаража, куреня, млина, хліва; -А, -Я вживається також в іменника – назвах архітектурних спорудних деталей: карниза, портика; обидва закінчення приймають іменники: мосту й моста, паркану й паркана, плоту й плота;

4) назви установ, закладів, організацій: інституту, клубу, комітету, штабу;

5) переважна більшість слів із значенням місця, простору тощо: абзацу, валу, байраку, краю, лиману, майдану, світу, уривку, яру, АЛЕ: горба, хутора, а також зменшено-пестливі форми на -к: ліска, майданчика, ставка;

6) явища природи: вихору, вогню, вітру, граду, інею, туману, урагану;

7) назви почуттів: болю, гніву, жалю, страху;

8) назви процесів, станів, властивостей, ознак, формацій, явищ суспільного життя, загальних і абстрактних понять: авралу, винятку, галасу, крику, грипу, догмату, дисонансу, достатку, екзамену, експорту, екскурсу, звуку (АЛЕ, як термін – звука), ідеалу, інтересу, канону, кашлю, клопоту, конфлікту, ляпасу, мажору, мінімуму, максимуму, світогляду, способу, стиду, шуму, АЛЕ: ривка, стрибка, стусана;

9) терміни іншомовного походження, що означають фізичні або хімічні процеси, частину площі й т.ін.: аналізу, імпульсу, синтезу, а також літературознавчі терміни: альманаху, епосу, жанру, журналу, міфу, образу, роману, стилю, сюжету;

10) назви ігор і танців: баскетболу, вальсу, танку, танцю, тенісу, фітнесу, футболу, АЛЕ: гопака, козака (мається на увазі назва народного танцю);

11) більшість складних безсуфіксних слів (крім назв істот): водогону, водопроводу, живопису, манускрипту, рукопису, родоводу, АЛЕ: електровоза, пароплава;

12) переважна більшість префіксальних іменників із різними значеннями (крім назв істот): випадку, вислову, відгуку, заробітку, запису, побуту, поштовху, прибутку, успіху;

13) назви річок (крім зазначених у п.І, 5)), озер, гір, островів, півостровів, країн, областей тощо: Амуру, Гангу, Дону, Дунаю, Єнісею, Нілу, Рейну, Байкалу, Мічигану, Світязю, Алтаю, Ельбрусу, Паміру, Уралу, Кіпру, Криту, Алжиру, Афганістану, Єгипту, Іраку, Китаю, Донбасу, Кавказу, Сибіру.

Примітка. У ряді іменників зміна закінчення впливає на значення слова: алмаза (коштовний камінь) – алмазу (мінерал), акта (документ) – акту (дія), апарата (прилад) – апарату (установа), блока (частина споруди, машини) – блоку (об’єднання держав), буряка (одиничне) – буряку (збірне), вала (деталь машини) – валу (насип), елементу (абстрактне) – елемента (конкретне), інструмента (одиничне) – інструменту (збірне), каменя (одиничне) – каменю (збірне), клина (предмет) – клину (просторове поняття), пояса (предмет одягу) – поясу (просторове поняття), рахунка (документ) – рахунку (дія), терміна (слово) – терміну (строк), фактору (чинник) – фактора (маклер) тощо.