Діагностика ВГ є системним процесом, заснованим на використанні традиційних методів, що характеризують стан патологічного процесу в динаміці. Вона включає клінічний огляд хворого, засобів функціонального і морфологічного дослідження печінки, етіологічної (наприклад, вірусологічної) діагностики і визначення клініко-лабораторних, біохімічних, імуноферментних, імунологічних і інших параметрів. Жоден зі складових компонентів діагностичного процесу не повинний бути упущений, оскільки інформація, що втрачається при цьому, непоправима і діагноз недосконалий.
Виявлення різноманітних антигенів дозволило розробити чутливі серологічні тести, які чітко розмежовують гепатити. На сучасному етапі, завдяки можливості визначенню маркерів, всебічне та глибоке вивчення клінічної картини, ускладнень та наслідків ВГ, є важливою та актуальною теоретичною та практичною задачею.
Для вивчення сироваток крові на інфікування вірусом гепатиту застосовують імуноферментні тест-системи. Ними визначають маркери інфікування ВГ.
HВsAg – поверхневий антиген гепатиту В з’являється у сироватці крові в кінцевій стадії перед жовтяничного періоду гострого вірусного гепатиту В (в середньому через 4 тижні після зараження) і зникає у більшості хворих на протязі 3-6 тижнів від початку гострої інфекції. HВsAg виявляється імуноферментним методом у 90% захворюваних.
HвsAg IgM – поверхневий антиген В класу IgM характерний для гострого періоду вірусного гепатиту В.
Анти-HBs антитіла до поверхневого антигену В з’являються у кінці гострого вірусного гепатиту або після 3-6 місяців. У людей, які перехворіли, ці антитіла зберігаються біля 10 років. Анти-HBs розглядають як ознаку імунітету. При наявності анти-HBs вакцинація проти ВГ B недоцільна.
HbcAg – ядерний антиген гепатиту В, в момент інфекції знаходиться в печінці. Цей антиген звичайними методами в сироватці крові не реєструється.
Анти-HBc – антитіла до ядерного антигену з’являються першими серед антитіл, які зв’язані із збудником гепатиту В. Високі титри характерні для гострого вірусного гепатиту.
Анти-HBc IgM – антитіла до ядерного антигену класу IgM – характерні для гострого вірусного гепатиту.
Hbe Ag – антиген Е гепатиту В, виявляється у сироватці хворих гострим вірусним гепатитом і хронічним активним гепатитом вірусної етіології. HBe Ag свідчить про реплікацію (розмноження) вірусів і є обов’язковим тестом для оцінки інфікованості. При мутації пре-корової зони HBV у хворих з реплікацією віруса HBe Ag може бути відсутній, що в свою чергу може бути причиною фульмінантних форм гострого вірусного гепатиту і важких форм хронічного гепатиту.
Анти-HBe-антитіла до антигену Е гепатиту В свідчить про виведення віруса гепатиту В з організму.
HBV-DNA – ДНК віруса В зосереджена у ядерному відділі віруса. Наявність HBV-DNA у сироватці крові свідчить про реплікацію віруса і є надійним показником інфекційного процесу. Кров пацієнта, в якій виявлена HBV-DNA високо інфікована.
DNA-p – ДНК -полімераза вказує на активний інфекційний вірусний процес-реплікацію віруса.
Анти-HCV-антитіла до вірусного гепатиту С – з’являються через 4-6 місяців після початку гострого вірусного гепатиту С. Анти-HCV використовують для ретроспективної діагностики гострого вірусного гепатиту (ГВГ), а також для етіологічної діагностики хронічних вірусних захворювань печінки.
HCV-RNA – РНК віруса гепатиту С визначається за допомогою ланцюгової полімеразної реакції. HCV-RNA свідчить про реплікацію HCV.
Анти-HDV-IgM – антитіла до вірусного гепатиту D класу свідчить про гостру стадію дельта-інфекції.
Гострий вірусний гепатит А діагностується на основі виявлення в сироватці крові анти-HAV IgM.
Гострий вірусний гепатит В діагностується при наявності у сироватці крові HBs Ag і високих титрів анти-HBc або наявності анти-HBc IgM. У хворих хронічними захворюваннями печінки виявлено три види “взаємовідношень” з вірусом гепатиту В:
· виявлення у сироватці крові анти-HBs і анти-HBc в дуже малих титрах характерно для залишкових явищ перенесеної вірусної інфекції гепатиту В та імунітету, який розвивається. Це говорить про сліди перенесеної інфекції;
· наявність в сироватці крові HBs Ag і анти-HBc, а також анти-HBe – характерно для персистенції віруса гепатиту В. Спостерігається у вірусоносіїв;
· виявлення у сироватці крові HBe Ag, анти-HBc IgM, HBV-DNA i HBs Ag характерно для реплікації (розмноження) вірусу гепатиту В і спостерігається при ГВГ.
Відсутність у сироватці крові маркерів вірусного гепатиту не заперечує можливості вірусної етіології захворювання. Тому в клінічній практиці необхідно прагнути до їхнього пошуку як можна в більшому числі середовищ організму хворого, не обмежуючи дослідженням сироватки або біоптату тканини печінки. Відзначимо, що в результатах визначення НBsаAg значення мають не тільки досліджувані середовища, але і використовувані методи. Саме тому найбільш прийнятними є методи радіоімунного та імуноферментного аналізів (ІФА). Найбільш сучасними і чуттєвими є методи ІФА 2-го і 3-го покоління, методика рекомбінантного імуноблоту, ланцюгово-полімеразної реакції (ЛПР) і "розгалуженої " ДНК. Причому маркери вірусів гепатиту можуть бути досліджені як у сироватці крові, так і в інших середовищах (наприклад, слині, спермі) і тканинах (тканина печінки, клітини крові, кісткового мозку) організму.
Діагностика вірусного гепатиту припускає виявлення біологічної фази розвитку вірусу: фази реплікації й інтеграції.
