| № з/п | Коефіцієнт | Алгоритм розрахунку | |
| Коефіцієнти ліквідності та платоспроможності | |||
| Коефіцієнт абсолютної ліквідності | Розраховується діленням найбільш ліквідних активів балансу на суму термінових і короткострокових пасивів | ||
| Коефіцієнт критичної (проміжної, швидкої, миттєвої, оперативної) ліквідності, коефіцієнт кислотного тесту | Розраховується діленням суми найбільш ліквідних активів балансу та активів, що швидко реалізуються (швидколіквідні активи) на суму термінових і короткострокових пасивів | ||
| Коефіцієнт поточної (загальної) ліквідності (коефіцієнт покриття) | Розраховується діленням суми найбільш ліквідних активів балансу, активів, що швидко реалізуються (швидколіквідні активи)та активів, що повільно реалізуються на суму термінових і короткострокових пасивів | ||
| Коефіцієнти фінансової стійкості | |||
| Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності) | Розраховується діленням загальної суми джерел фінансування (загальний капітал) підприємства на загальну вартість всіх активів підприємства (валюта балансу) | ||
| Коефіцієнт фінансової залежності | Обернений до коефіцієнта автономії (їх добуток дорівнює 1,0) | ||
| Коефіцієнт довгострокової фінансової незалежності (коефіцієнт фінансової стійкості) | Розраховується діленням суми власного капіталу і довгострокових зобов’язань підприємства на загальну вартість всіх активів підприємства (валюта балансу) | ||
| Коефіцієнт співвідношення зобов’язань і власного капіталу (коефіцієнт фінансування, коефіцієнт фінансового ризику) | Розраховується діленням суми довгострокових і поточних зобов’язань, нарахованих забезпечень майбутніх витрат і платежів та доходів майбутніх періодів підприємства на загальну вартість власного капіталу підприємства | ||
| Коефіцієнт маневреності власних коштів (маневреності, фінансової маневреності) | Розраховується діленням різниці оборотних активів і поточних зобов’язань підприємства на загальну вартість власного капіталу | ||
| Коефіцієнти ділової активності | |||
| Коефіцієнт стійкості економічного зростання | Розраховується діленням суми реінвестованого чистого прибутку, нерозподіленого прибутку поточного (звітного) року) на середню за період суму власного капіталу підприємства | ||
Послідовність і напрями контролю:
1) контроль фінансового стану підприємства починається із загальної його оцінки (експрес-аналізу або «читання» балансу), який дає змогу: оцінити загальний обсяг, склад і структуру активів підприємства; проаналізувати динаміку вартості активів підприємства і порівняти її з динамікою обсягу виробництва і реалізації продукції, фінансових результатів діяльності підприємства; оцінити склад і структуру капіталу, які визначають рівень фінансової стійкості підприємства; виявити позитивні та негативні аспекти фінансового стану, які вимагають глибшого дослідження.
Для цього складають агрегований порівняльний аналітичний баланс, з якого можна отримати низку узагальнених характеристик фінансового стану підприємства. Горизонтальний та вертикальний аналіз цих характеристик дає змогу встановити їх абсолютну зміну і темпи приросту, частку кожної з них у підсумку балансу, показники структурних зрушень (структурної динаміки) балансу. Останні особливо важливі, оскільки, зіставляючи структурні зміни відповідних агрегованих статей активу і пасиву балансу, можна зробити висновок про те, за рахунок яких джерел в основному відбулося зростання обсягу фінансових ресурсів (коштів) підприємства і в які активи вони в основному вкладалися.
Особлива увага приділяється вивченню так званих «хворих» статей балансу: збитків минулих років і звітного року, простроченої дебіторської заборгованості, сум за статтями 050 «Довгострокова дебіторська заборгованість» і 050 «Інші оборотні активи» тощо;
2) оцінка ліквідності та платоспроможності підприємства, для здійснення якої, зазвичай, використовують такі два основні прийоми, як аналіз ліквідності балансу і оцінка відносних показників ліквідності та платоспроможності.
Найважливішим показником фінансового стану підприємства є ліквідність, сутність якої виявляється в можливості підприємства у будь-який момент розрахуватися за своїми зобов’язаннями за допомогою майна, яке є на балансі. Ліквідність підприємства визначається наявністю у нього ліквідних активів, до яких належать грошові кошти в касі, кошти на поточних та інших рахунках в банках, еквіваленти грошових коштів та інші елементи оборотних активів, які легко реалізуються без втрати своєї реальної ринкової вартості.
Платоспроможність підприємства— це його спроможність своєчасно і повністю розрахуватися за своїми зобов'язаннями. Фінансовий стан підприємства, за якого воно не спроможне своєчасно виконувати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, характеризується його неплатоспроможністю, яка супроводжується нестачею власних оборотних коштів. Тривала неплатоспроможність може призвести до банкрутства підприємства.
Для забезпечення високого рівня поточної платоспроможності підприємство повинно підтримувати певне співвідношення між перетворенням (конвертацією) оборотних активів у грошові кошти і термінами погашення поточних зобов’язань.
Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні статей активу, що згруповані за ознакою ліквідності та розташовані в порядку її спадання (найліквідніші (високоліквідні) активи(А1), швидколіквідні активи(A2), повільноліквідні активи(A3), важколіквідні активи(A4)), зі статтями пасиву, що згруповані за ознакою строковості і розміщені в порядку збільшення термінів погашення зобов’язань (термінові (негайні) пасиви(П1), короткострокові пасиви(П2), довгострокові пасиви(П3), постійні пасиви(П4)). Баланс вважають абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:
| А1 ≥ П1; А2 ≥ П2; А3 ≥ П3; А4 ≥ П4 | (3.1) |
Необхідною умовою абсолютної ліквідності є виконання перших трьох нерівностей. Четверта нерівність має балансуючий характер. Її виконання свідчить про наявність у підприємства власних оборотних коштів.
Зіставлення груп активу і пасиву дає змогу виявити поточну ліквідність підприємства, яка свідчить про поточну його платоспроможність (неплатоспроможність) та перспективну платоспроможність підприємства.
У процесі аналізу ліквідності балансу особливої уваги заслуговує показник власних оборотних коштів (власного оборотного капіталу). Він характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом формування його оборотних активів. Очевидним є те, що зростання суми оборотних коштів, яка залишається у розпорядженні підприємства після погашення всіх його поточних зобов’язань, характеризує зростання можливостей підприємства виконувати свої поточні зобов’язання.
Його розраховують як різницю оборотних активів та поточних зобов'язань. Величина робочого капіталу має перевищувати 30 % загального обсягу оборотних активів підприємства.
Для якісної оцінки ліквідності та платоспроможності підприємства крім аналізу ліквідності балансу проводять розрахунок і аналіз сукупності фінансових коефіцієнтів ліквідності. Основними з них при оцінці платоспроможності в короткостроковій перспективі є коефіцієнти абсолютної, критичної і поточної ліквідності.
3) оцінка фінансової стійкості здійснюється, як правило, по пасиву балансу, тобто дає можливість відстежити залежність підприємства від його кредиторів та інвесторів. Але при вивченні фінансової діяльності господарюючого суб’єкта важливим є не тільки те, звідки залучились кошти, а й куди вони вкладені, тобто в процесі розрахунків використовуються дані активу.
В першу чергу необхідно агрегувати основні розділи активу і пасиву балансу і згрупувати окремі показники в основні групи: запаси і затрати (33); власні оборотні кошти (ВОК); джерела формування запасів (ДФЗ). Порівнюючи ці показники, можна умовно виділити такі рівні фінансової стійкості підприємства: абсолютну фінансову стійкість (33 < ВОК); нормальну фінансову стійкість (ВОК < 33 < ДФЗ); нестійкий фінансовий стан (33 >ДФЗ); критичний фінансовий стан характеризується такою ситуацією, коли не тільки не виконується нерівність 3), але й мають місце непокриті збитки, а також довгострокові кредити та позики, що не погашені в строк.
Крім абсолютних показників фінансової стійкості, необхідно розглянути та проаналізувати відносні показники фінансової стійкості підприємства.Основними серед них є коефіцієнти капіталізації, що характеризують структуру довгострокових джерел фінансування активів, співвідношення капіталізованих і власних оборотних коштів, темпи нагромадження власних коштів, співвідношення короткострокових і довгострокових зобов’язань, структуру довгострокових пасивів. При цьому, коефіцієнт фінансового ризику є найзагальнішою оцінкою фінансової стійкості підприємства.
4) перевірка наявності і використання власних оборотних коштів. Наявність власних оборотних коштів перевіряється методами тематичних обстежень і техніко-економічних розрахунків даних балансу станом на початок року та ревізованих звітних кварталів. Результати порівняння підсумкових даних першого, другого і третього розділів пасиву з підсумком першого розділу активу балансу дають змогу ревізору оцінити покриття нормативних запасів підприємства власними джерелами коштів, а також стан збереження його власних оборотних коштів. Основними причинами зменшення власних оборотних коштів, можуть бути збитки минулих років і поточного року, низький рівень прибутковості підприємницької діяльності через спад обсягів виробництва і попиту покупців. Причиною зміни власних оборотних коштів є також збільшення зобов’язань за кредитами й позиками.
Оцінка використання власних оборотних коштів проводиться на підставі розрахунку коефіцієнту оборотності (кількість оборотів, що здійснюється оборотними коштами протягом певного періоду (кварталу, року)), тривалості одного обороту (кількість днів, протягом яких оборотні кошти проходять усі стадії кругообігу) і завантаження коштів в обороті (сума оборотних коштів, що авансуються на 1 грн. виручки від реалізації).
«Зростаюча» динаміка коефіцієнту завантаження коштів в обороті може свідчити про збільшення залишків запасів, затримку реалізації продукції, робіт (послуг) і уповільнення обороту оборотних коштів та неефективне їх використання. Прискорення оборотності оборотних коштів є найважливішою умовою їх економії та раціонального використання, але інколи низький показник оборотності є виправданим (наприклад, у випадках очікуваного підвищення цін на сировину і матеріали). Якщо показник темпу зростання виробничих запасів буде вищим від показника темпу зростання продажу, то фінансовий стан підприємства можна оцінити як напружений.
5) перевірка дотримання розрахунково-платіжної дисципліни на предмет виявлення причин низької платоспроможності підприємства. Застосовують прийоми аналітичних і структурних групувань даних балансу Журналів 1, 3 і відомостей до них. Ретельно досліджується динаміка і структура кредиторської і дебіторської заборгованості, особливо проблемної. Важливою є оцінка співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості. Значне перевищення дебіторської заборгованості свідчить про нестійкий фінансовий стан підприємства і загрожує його платоспроможності у довгостроковій перспективі.
6) систематизація і узагальнення результатів контролю фінансового стану підприємства. У вигляді аналітичних таблиць систематизується інформація про кредиторську і дебіторську заборгованість по термінах її виникнення, про структуру і обсяги джерел формування оборотних коштів, стан розрахунків з бюджетом та по довгострокових і короткострокових кредитах банків тощо.
