рганізація зовнішньоекономічної комерційної діяльності.

Торговельні організації й підприємства можуть здійснювати зовнішньоторговельні операції за власною ініціативою або ініціативі вищих органів (об'єднань, асоціацій) і інших підприємств, що займаються організацією зовнішньоторговельних операцій, шляхом висновку контрактів з іноземними фірмами.

У більшості випадків, щоб здійснити зовнішньоторговельну операцію, необхідно мати власні експортні ресурси, тобто спочатку продати товар, а потім купити потрібні вироби. Сприятливі можливості для цього має, наприклад, споживча кооперація приваблива певними експортними ресурсами, одержуваними шляхом закупівель, а також виробленими на власних підприємствах.

Кооперативні організації й підприємства здійснюють закупівлі понад 70 види сільськогосподарських продуктів і сировини, дикоростучої продукції й вторинної сировини. Організації споживчої кооперації поставляють на зовнішні ринки такі види сільськогосподарської й дикоростучої продукції й сировини, як мед, горіхи (волоські, фундук, ліщина, арахіс), насіння гарбуза, лікарсько-технічна сировина, гриби, журавлина, брусниця, морошка, свіжі городин і фрукти й ін. Крім того, кооперативні організації експортують різна вторинна сировина й промислова відходи: рогу, копита, нестандартна шкіряна сировину, макулатуру, відходи лесопродукции, багаттю. Експортуються також і продукти, що знаходять за рубежем великий попит, але, що не користуються їм на внутрішньому ринку (раки, жаби, равлика й ін.). Більшу частку експорту становить продукція, вироблена й перераба тываемая харчовими підприємствами споживчої кооперації.

У практиці зовнішньоторговельних операцій застосовуються такі форми економіко-фінансових зв'язків між експортерами й імпортерами товарів, як бартер, кліринг, розрахунки у вільно конвертованій валюті (ВКВ).

Бартер — угода, що передбачає обмін певного кількості товару на обумовлену кількість іншого товару. Як правило, бартерна угода не супроводжується перекладом коштів з рахунків покупців на рахунки продавців.

Кліринг — система безготівкових розрахунків, заснована на заліку взаємних вимог і зобов'язань.

Більш досконалою формою фінансових розрахунків є розрахунки у вільно конвертованій валюті, що дозволяє експортерові використовувати виторг у ВКВ для розрахунків з будь-якою іншою державою при двосторонніх зовнішньоторговельних зв'язках.

Організація зовнішньоторговельних операцій включає наступні етапи:

♦ вивчення зовнішнього ринку і його кон'юнктури;

♦ формування експортних ресурсів для їхньої реалізації на зовнішньому ринку;

♦ пошук і вибір контрагента для висновку контракту;

♦ висновок і виконання контрактів.

Вивчення зовнішнього ринку повинне допомогти встановити можливість успішної, тобто із прибутком, продажу або обміну нашого товару на адекватну суму грошей або інший товар. Для цього необхідно вивчити стан ринку — його ємність, структуру, комерційні умови реалізації, основних конкурентів і т.д.

Експортні ресурси підприємства визначаються насамперед наявністю конкурентоспроможної на зовнішньому ринку продукції. Для того щоб зробити продукцію конкурентоспроможної, випливає, зокрема, проаналізувати ресурсне забезпечення підприємства — сировинне, фінансове, технічне, кадрове і т.д. При цьому необхідно мати на увазі, що економічно вигідна зовнішньоторговельна діяльність можлива лише при поставках досить великих партій товарів.

Важливим елементом комерційної роботи з організації зовнішньоторговельних операцій є вибір контрагентів — закордонних фірм — покупців (продавців) товарів. Знайти потрібну фірму можна або по спеціальних товарно-фірмових або галузевим довідникам, каталогам, рекламним покажчикам, публікаціям у пресі й іншим матеріалам, або за допомогою зовнішньоторговельних організацій (структур). Серед перерахованих джерел найбільшу користь представляють фірмові довідники. Вони охоплюють велику кількість фірм, містять реквізити фірм (адреса, телекс, телефон, перелік вироблюваних товарів, послуг, найменування банку), число їх підприємств, обсяг продажів, прибуток, капітал і т.д. Вибираючи контрагента, необхідно добре знати його реальне положення на ринку, показники господарської діяльності.

Техніка оформлення зовнішньоторговельних операцій включає:

♦ напрямок оферти (пропозиції);

♦ підтвердження замовлення покупцем (продавцем);

♦ участь у переговорах;

♦ оформлення й підписання контракту.

Основним документом, за допомогою якого оформляється угода, є міжнародний контракт купівлі-продажу товарів. У ньому обмовляються зміст договірних умов, порядок їх виконання й відповідальність сторін. До основних елементів контракту ставляться: преамбула (вступна частина), предмет контракту, обсяг поставок, ціна, умови платежу, якість товару, строки поставки, базисні умови поставки, порядок здачі-приймання товару, умови про гарантії й санкції, арбітраж, форс-мажорні обставини (тобто обставини непереборної сили, які можуть перешкодити виконанню угоди), транспортні умови.

Процес виконання контрактів включає підготовку товарів до відвантаження, організацію їх транспортування, страхування товарів, фінансові розрахунки.

При оформленні експортних угод на лицензируемые товари необхідно одержати відповідний дозвіл (ліцензію) на товар, що вивозиться.

Для пропуску товарів через границю відправник повинен заповнити вантажну митну декларацію.

Організація доставки товарів закордонному партнерові припускає поряд з вибором виду транспорту укладання договору на транспортування товарів, а також забезпечення підготовки й відправлення вантажів. Наймання й оплата (фрахтування) транспортного засобу здійснюються різними способами, виходячи з умов світового ринку морських, залізничних, автомобільних і інших перевезень.