оняття комерційного договору, його структура та типи.

редмет, цілі і завдання комерційної діяльності.

омерція - це вид торгового підприємництва чи бізнесу, але бізнесу шляхетного, того бізнесу, що є основою будь-якої по-справжньому цивілізованої ринкової економіки. Предметом комерційної діяльності виступають принципи й методи економічних відносин у конкретному діловому просторі, спрямованому на одержання прибутку. Предметом курсу є комерційні й технологічні операції, чинені на різних стадіях процесу руху товарів, розглянутого як процес доведення товарів від виробничих підприємств до споживачів. При цьому під комерцією розуміється діяльність юридичних, а також фізичних осіб по здійсненню операцій купівлі-продажу товарів і послуг з метою задоволення попиту й одержання прибутку. Під технологією розуміється вчення про якесь ремесло, у цьому випадку — про операції, пов'язані з рухом товару, що і є продовженням процесу виробництва в сфері обігу (транспортування, зберігання, упакування, фасовка, продаж і т.д.).

б'єктами професійної діяльності комерсанта є матеріальні товари і нематеріальні блага і послуги, що підлягають купівлі-продажу чи обміну в сфері обертання. Основні види професійної діяльності комерсанта:організаційно-комерційна; товарознавчо-експертна; маркетингова; торгово-економічна; аналітична;торгово-закупівельна.

Основні різновиди комерційної діяльності цілком відбивають її сутність.По-перше, мова йде про постачання підприємства необхідними для нього сировиною, матеріалами і виробами. Робота, зв'язана з їхніми закупівлями, включає наступні основні цілі: планування матеріальної потреби; організація придбання ресурсів і доставка їх на підприємство; регулювання розмірів матеріальних запасів; організація і контроль споживання ресурсів на підприємстві необхідно виконувати спеціальним підрозділам. Головний принцип комерції - це пронизування комерційними діями етапів просування продукції від виробника до споживача, забезпечуючи зниження витрат обертання й одержання реального прибутку від продажу продукції. Головний принцип комерції - це пронизування комерційними діями етапів просування продукції від виробника до споживача, забезпечуючи зниження витрат обертання й одержання реального прибутку від продажу продукції. Цілі: • підвищення рівня роботи з вивчення кон'юнктури ринку на основі маркетингових досліджень;• своєчасне прийняття розв'язків, що відповідають ситуації, яка склалася на ринку ситуації;• формування взаємовигідних відносин з партнерами;• посилення ролі договорів і зміцнення договірної дисципліни;• установлення тривалих господарських зв'язків з постачальниками;• ріст ефективності комерційної діяльності за рахунок автоматизації окремих операцій. Основними завданнями комерційної діяльності є:- забезпечення конкурентоспроможності на ринку товарів і послуг;- виявлення нових ринків збуту;- розширення асортименту продовольчих і непродовольчих товарів, які виробляються на підприємствах і є екологічно чистими;- поліпшення торгового обслуговування населення.

2. Поняття комерційної інформації та тайни.

Комерційна інформація являє собою відомості про ситуацію, яка склалася на ринку різних товарів і послуг.

Комерційна інформація дозволяє торговельним фірмам проводити аналіз своєї діяльності, планувати й здійснювати контроль над її результатами (тобто за одержанням прибутку).

Джерелами комерційної інформації можуть служити маркетингові дослідження з конкретних товарів. Однак перед тем, як вкладати грошові кошти в проведення досліджень, збір і аналіз інформації, необхідно провести порівняльну оцінку витрат і значимості (цінності) можливих результатів. Якщо приріст прибутки від використання комерційної інформації перевищить приріст витрат на її одержання, то проведення маркетингових досліджень є доцільним.

Важливим джерелом комерційної інформації є також внутрішні матеріали й документи торговельної фірми, зокрема, відомості про обсяги товарообігу, витратах на продаж, товарних запасах, прибутку, витратах на рекламу й ін.

Ще одним із джерел комерційної інформації є дані зовнішньої статистики й публіковані в засобах масової інформації відомості про стан ринку.

Комерційна таємниця — навмисно приховувані по й 'ммсрческим міркуванням економічні інтереси й інформацію про різні сторони й сферах вирибничо-господарської, управлінської, науково-технічної й финансової діяльності фірми, охорона яких обумовлена ппгресами конкуренції й можливими погрозами экономічної безпеки фірми. Комерційна таємниця виникає тоді, коли вона становить інтерес для комерції.

Комерційні секрети — форма комерційної таємниці; предоставляють собою відомості у вигляді документів, схем, виробів, що ставляться до комерційної таємниці фірми й підлягаючі захисту службою безпеки від можливих посягательств шляхом викрадення, вивідування, витоку інформації. Вони різняться по наступних ознаках:

♦ по природі комерційної таємниці (технологічні, виробничі, організаційні, маркетингові, інтелектуальні, рекламні);

♦ по приналежності власникові (власність підприємства, групи підприємств, окремої особи, групи осіб і т.д.);

♦ по призначенню.

Документи, що містять комерційні секрети, могут мати гриф "конфіденційно", "гостро конфиденциаль' але", "конфіденційно, тільки адресатові" і ін.¹

Носій комерційного секрету — особа, обізнаний ное про комерційні секрети підприємства або фірми (керівники й допущені до комерційних секретів виконавці).

Носіїв комерційних секретів слід відрізняти про джерел закритої комерційної інформації (ноу-хау схеми, документи, технології, вироби, зразки).

Таємність в умовах ринкового господарювання за рахує виробника від несумлінної конкуренції до конторою ставляться різні протиправні дій у вигляді потайливого використання торговельної марки, підділки продукції конкурента, облудної реклами, підкупу, шантажа й т.п. Не останнє місце в цьому ряді займає виробничий шпигунство.

оняття комерційного договору, його структура та типи.

Договором зізнається угода двох або декількох осіб про встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків». З його допомогою регулюють відносини в здійсненні господарської діяльності. Він визначається як згода сторін, спрямоване на встановлення, зміну або припинення зобов'язань.

Договір може регулювати як передбачені, так і не передбачені законом або іншими правовими актами відносини, якщо вони не порушують обов'язкові для сторін правила, установлені законом або іншими правовими актами, що діють у момент укладання договору, тобто імперативними нормами. У якості сторін договору можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи. При цьому неодмінною умовою є воля в укладанні договору.Договір може мати наступну зразкову структуру:1. Реквізити договору (назва договору, місце й дата його висновку). 2. Преамбула, що включає назву сторін і вказівка на те, що вони уклали даний договір. 3. Предмет договору. 4. Термін дії договору (якщо буде потреба). 5. Права та обов'язки сторін. 6. Розрахунки сторін. 7. Відповідальність сторін. 8. Вирішення спорів. 9. Заключні положення. 10. Юридичні адреси й банківські реквізити сторін. 11. Підписи сторін. Види комерційних договорів:1) договор купівлі-продажу одна сторона (продавець) зобов'язується передати річ (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), яка зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму. 2) Договор поставки - по якому поставщик або продавець, що здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати в обумовлений строк або строки вироблені або закуповувані їм товари покупцеві для використання в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім і іншим подібним використанням.3) договор комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується з доручення іншої сторони (комітента) за винагороду зробити одну або кілька угод від свого імені, але за «чіт комітента..4) Договір оренди є договором майнового наймання, по якім орендодавець (наймодавець) зобов'язується надати орендареві (наймачеві) майно за плату в тимчасове володіння й користування або в тимчасове користування.5) Трудовий договір (контракт) — це угода між працівником і роботодавцем (фізичним або юридичною особою), по якім працівник зобов'язується виконувати роботу з певної спеціальності, кваліфікації або посади з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а роботодавець (фізичне або юридична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.6) договор складського зберігання є товарний склад (хоронитель), який зобов'язується за винагороду зберігати товари, передані йому товаровласником (поклажедателем), і повернути ці товари в цілості.

4. Процес формування асортименту товарів на підприємствах оптової торгівлі.

Формування асортиментів — процес добору груп, видів і різновидів товарів у відповідності з попитом населення з метою більш повного його задоволення. Формування асортиментів здійснюється постійно у всіх ланках руху товарів — від виробництва до споживання. У кожному з них асортименти товарів різний. При цьому в якості цільової установки формування асортиментів у всіх ланках руху товарів виступає торговельний асортименти роздрібних торговельних підприємств. Необхідною умовою безперебійного постачання роздрібної торговельної мережі товарами в необхідному асортиментах є створення оптимального асортиментів товарів на оптових підприємствах. Тому правильне, науково обґрунтоване формування асортиментів являє собою найважливішу функцію комерційної служби оптових підприємств.На конкретнім оптовім підприємстві формується асортименти товарів на підставі асортиментного переліку товарів.У зв'язку з тим, що умови роботи різних оптових підприємств мають свої особливості, оптимальний асортименти товарів у них неоднаковий. Він диктується тими маркетинговими розв'язками, які ухвалює для себе оптовик.

В асортиментами переліку оптового підприємства передбачається групова й внутрігрупова структура асортиментів товарів. При цьому по кожному виду товару визначається кількість різновидів асортиментів, яке повинне пропонуватися оптовому покупцеві. Це мінімальна кількість різновидів товарів, яке повинне бути постійно на складах оптового підприємства. Однак у кожний період часу ця кількість буде залежати від стану виробництва й поставок даного товару, попиту на нього з боку магазинів, сезону й від інших причин.

Асортиментні переліки товарів на оптових підприємствах розробляються, як правило, у два етапи.

На першому етапі встановлюється груповий асортименти товарів. Основою для його визначення є маркетингові дослідження в області цільового ринку, який представлений оптовими покупцями — магазинами й іншими підприємствами роздрібної торгівлі.На другому етапі розраховується число різновидів кожного виду товару асортиментного переліку, тобто визначається кількість різновидів товарів, вступ яких обов'язково у зв'язку із заявками оптових покупців.

5. Конкурентоспроможність товару та методи її оцінки.

Конкурентоспроможність товару споживач оцінює з точки зору своїх потреб і повноти їх задоволення. Володіючи обмеженими можливостями (не тільки фінансовими, оскільки сам процес споживання обумовлений певною «технологією», а отже - і «продуктивністю»), споживач прагне максимізувати ступінь своєї загальної задоволеності

Визначення ціни з урахуванням цінової конкуренції. На встановлення ціни істотний вплив виявляють конкурентне положення товару й цінова конкуренція на ринку. Причому чому гостріше цінова конкуренція, тем нижче за інших рівних умов ціна товару. Орієнтація на порівняльні ціни продаваних товарів дозволяє встановлювати реальну ринкову ціну товару й утримувати ринкову позицію, займану торговельним підприємством.

підприємці, впроваджуючись на ринки, активно розбудовують конкуренцію шляхом здійснення стратегій диференціації й диверсифікованості. У цих умовах ураховуються конкурентна ситуація на ринку й конкурентне положення фірми. Виходячи з реальної дійсності фірми використовують наступні{ методы формування продажної ціни товарів:

• метод визначення ціни на основі ринкових цін;• метод визначення ціни шляхом проходження за цінами фірми-лідера;• метод визначення ціни на основі прийнятої практики роботи конкретного ринку товарів;• метод визначення престижних цін;• змагаючий метод визначення цін.