онтроль взаємного розташування робочих поверхонь.

Методи контролю погрішностей взаємного розташування робочих поверхонь розглянемо на прикладі деталей класу валів і корпусних деталей.

У деталях класу валів найчастіше контролюють неспівісну шийок і неперпендикулярність фланців до осі валів.

Контроль неспівісної шийок валів роблють шляхом виміру їх радіального биття за допомогою індикатора (мал. 2).

Контрольований вал при цьому встановлюють в центрах.

Величина радіального биття шийок визначається як різниця найбільшого і якнайменшого свідчень індикатора за один оборот валу.

Контроль неперпендикулярності фланця до осі валу виробляють також при установці валу в центрах (мал..3). За допомогою індикатора заміряють торцеве биття фланця на певному радіусі R

У корпусних деталях контролюють наступні погрішності взаємного розташування поверхонь:

· неспівісна отворів,

· непаралель осі отворів щодо площини,

· непаралель осей отворів і порушення міжцентрової відстані,

· неперпендикулярність осей отворів,

· неперпендикулярність осі отвору до площини.

Контроль неспівісної отворів в корпусних деталях роблють за допомогою оптичних, пневматичних і індикаторних пристосувань.

 

Мал..2. Контроль взаємного биття шийок валу

 

 

Мал. 3. Контроль биття фланця на валу

 

 

Найбільше застосування в авторемонтном виробництві знайшли індикаторні пристосування.

Схема виміру неспівісної отворів під корінні підшипники колінчастого валу в блоці циліндрів за допомогою індикаторного пристосування показана на мал..4.

Пристосування складається з контрольного облямовування, втулок і індикатора годинного типу.

При перевірці неспівісної обертають втулку з індикатором і заміряють величину радіального биття. Радіальне биття покаже подвоєну величину неспівісної (зсуви осей).

Неспівісну отворів контролюють в блоках циліндрів двигунів, картерах коробок передач, картерах редукторів і інших деталях.

Контроль міжцентрової відстані і непаралелі осей отворів виробляють шляхом вимірювання відстаней а_{1 і} а₂ (мал..6) між внутрішніми створюючими контрольних облямовувань за допомогою штихмаса або індикаторного нутроміра

Міжцентрову відстань визначають розрахунком по формулі:

 

а₁+а₂ d₁+d₂

А = ---------- + --------

2 2

 

 

де:

d₁ і d₂ — діаметри контрольних оправок.

Непаралель осей отворів визначають як різницю вимірів а₁—а₂ на довжині L.

Контроль неперпендикулярності осей отворів роблють за допомогою оправки з індикатором (мал..7, а) або калібром (мал..7, б) шляхом вимірювання зазорів Ñ₁ і Ñ₂ на довжині L.

Величина неперпендикулярності осей в першому випадку визначається як різниця свідчень індикатора в двох протилежних положеннях, а в другому — як різниця зазорів.

Контроль неперпендикулярності осі отворів до площини можна виконати за допомогою індикаторного пристосування (мал..8, а) або спеціального калібру (мал..8, б)

 

 

Мал..5. Контроль неспівісної отворів:

/ — втулки; 2 — облямовування; 3 — індикатор

 

Мал..6. Контроль непаралелі осей отворів і міжцентрової відстані

Мал..7. Схема виміру неперпендикулярності осі отворів

 

Мал..8, Контроль неперпендикулярності осі отворів до площини

 

У першому випадку неперпендикулярність осі отвору до торце-завивання площини на діаметрі Д визначають як різницю свідчень індикатора при обертанні його щодо осі отвору, в другому випадку — вимірюванням зазорів в двох діаметрально протилежних крапках по периферії контрольного диска.

Величина неперпендикулярності в цьому випадку буде рівна різниці зазорів Ñ₁ -Ñ₂ на діаметрі Д.