ід Партеноцисус — Parthenocissus Planch.

ема 4.8. Родина Гіркокаштанові, Виноградові.

1. Родина Гіркокаштанові. Рід Гіркокаштан звичайний.

2. Родина Виноградові. Рід Виноград Виноград культурний. Рід Партеноцисус. Партеноцисус п’ятилистий.

С.О.

3. Гіркокаштан червоноквітковий.

1. РОДИНА ГІРКОКАШТАНОВІ — HIPPOCASTANAСЕАЕ TORR.

ід Гіркокаштан, каштан кінський — Aesculus L.

Листопадні дерева, інколи кущі із супротивними, пальчатоскладними листками, з 5 —9 листочків. Квітки неправильні, зібрані у верхівкові стоячі волоті. Плід — велика, тристулчаста коробочка з однією або двома великими насінинами. Розмножують насінням, паростками, щепленням. Рід об'єднує близько 25 видів, поширених у Північній півкулі, третина з яких випробувана в Україні.

Гіркокаштан звичайний, каштан кінський звичайний — Aesculus hippocastanum L. Дерево заввишки до 30 м з густою, широкоокруглою, яйцеподібною кроною. Стовбур часто багатоверхівковий, кора темна, сіро-бура, тріщинувата, пагони товсті, голі, світло-бурі, бруньки великі, бурі, клейкі. Листки на довгих черешках мають 5 — 7 сидячих, оберненояйцеподібних листочків з клиноподібною основою, по краю двічіпилчасті. Квітки білі з рожевими цяточками, зібрані в прямостоячі волоті завдовжки до 30 см, з'являються в травні. Плоди великі, кулясті, до 6 см в діаметрі, з шипами, достигають у вересні — жовтні.

Природно поширений на Балканах, на півночі Греції. Широко культивується в Україні як красиве декоративне дерево. Особливо багато каштанів кінських у Києві. Досить зимо- і морозостійкий, тіньовитривалий вид. Найкраще росте і розвивається на глибоких, пухких, глинистих або супіщаних, достатньо, але не надмірно зволожених ґрунтах. Витримує сухі чорноземні ґрунти у степовій зоні, але не витримує засолення ґрунту. Чутливий до суховіїв, що виявляється в обпаданні та підгорянні листя, сповільненні росту. Міські умови витримує добре, але потерпає від жари, задимлення та загазованості повітря. Коренева система добре розвинена, на кореневих волосках живуть бактерії, які засвоюють азот з повітря. У сприятливих умовах доживає до 300 років.

Декоративні форми: за будовою та кольором квіток — махрова біла (Баумана), махрова жовто-червона (Ширингофера); за будовою та кольором листя — жовто-пістрява, біло-пістрява, з дрібними білими плямами (Меммінгера), розріза-нолиста, вирізна; за будовою крони — куляста, пірамідальна, повисла; за ростом — низькоросла.

Рекомендується для створення поодиноких, групових та алейних посадок у Іа, Ів, II, III та в умовах поливу в IV районах.

І — VITAСЕАЕ LINDL.

ід Виноград — Vitis L.

Листопадні або вічнозелені ліани, які за допомогою вусиків прикріплюються до опор. Листки прості, часто глибоко-пальчастолопатеві, по краю зубчасті. Квітки дрібні, зеленуваті. Плоди — соковиті, м'ясисті ягоди. Розмножують насінням, живцями. Рід об'єднує понад 50 видів, які ростуть у Північній півкулі переважно в помірно теплих районах. В Україні один дикорослий вид.

Виноград звичайний, культурний — Vitis vinifera L. Ліана завдовжки до 20 м. Листки 3 —5-лопатеві, серцеподібні, темно-зелені, 7 —15 см в діаметрі, лопаті грубозубчасті. Квітки зібрані у великі волоті. Цвіте в травні — червні. Плоди чорно-фіолетові, пурпурові, темно-червоні, рожеві, зелені, дозрівають у серпні — червні.

У дикорослому стані трапляється майже по всій території країні. Є родоначальником більшості культурних сортів винограду. Відносно морозостійкий, краще росте на родючих, достатньо зволожених грунтах. У разі засухи може втрачати частиігу листя.

Декоративні форми: за забарвленням листя — пурпурова; за будовою листя — розрізанолиста, має багато сортів за розмірами, забарвленням і смаком плодів.

Рекомендується для створення вертикального озеленення стін (на опорах), альтанок, трельяжів, пергол, огорож у всіх районах країни.

ід Партеноцисус — Parthenocissus Planch.

Листопадні або вічнозелені виткі деревні рослини. Вусики часто з присосками. Листки пальчасто-складні. Квітки зібрані в китиці біля супротивних листків, іноді — у волоті на кінцях гілок. Плід — сизо-чорна ягода. Рід об'єднує близько 10 видів, поширених у Північній Америці, Східній Азії та Гімалаях.

Партеноцисус п’ятилистий— Parthenocissus quinquefolia L. Ліана завдовжки 15 — 20 (25) м з червонуватими молодими пагонами. Листки пальчасто-складні, завдовжки до 12 см, темно-зелені, восени карміново-фіолетові, довго не обпадають. Квітки зібрані у верхівкові, малопомітні волоті. Плоди — дрібні, темно-сині, неїстівні ягоди. Розмножують насінням, живцями.

Природно поширений на сході Північної Америки. Давно культивується в Україні, в старих парках дичавіє. Росте швидко, за вегетацію може дати прирости 2,5 — 3 м. Віддає перевагу пухким, добре дренованим, достатньо зволоженим і родючим ґрунтам. Добре росте на сонці та в затінку, стійкий у міських умовах, майже не уражується хворобами та не пошкоджується шкідниками. Довговічний.

Декоративні форми: за розмірами листя — дрібнолиста (Енгельмана); за будовою присосків — стінна та інші форми, здатні прикріплюватися до прямовисних стіг.

Рекомендується для створення декорування стін, високих огорож, пергол, альтанок у всіх районах країни.

С.О.

3. Гіркокаштан червоноквітковий — Aesculus carnea Наупе. Дерево заввишки до 20 (25) м з широкопірамідальною кроною. За зовнішнім виглядом дуже подібний до гіркокаштана звичайного. Квітки від рожево-червоних до червоних, золотисті, суцвіття до 25 см завдовжки, густі, прямостоячі, з'являються в травні — червні. Плоди — коробочки 3 —4 см в діаметрі, з рідко розміщеними шипами, достигають у вересні.

Отриманий у результаті схрещування гіркокаштана звичайного з гіркокаштаном рожево-червоним. Часто культивується в Україні, однак менш зимостійкий, ніж гіркокаштан звичайний. В умовах Києва в суворі зими іноді підмерзає, але не вимерзає. Добре росте в західному та в південному регіонах країни.

Один з найдекоративніших видів гіркокаштанів. Рекомендується для створення поодиноких, групових та алейних посадок у Іа, Ів, III, Шб та в умовах поливу Уа, Ув районах.