ід Кизильник — Cotoneaster.

Листопадні або вічнозелені кущі, інколи дерева з простими, невеликими, округлими, темно-зеленими листками, білими або рожевими квітками, зібраними в щитки, китиці або поодиноко. Плоди дрібні, червоні, чорні. Розмножують насінням, відсадками, живцями, щепленням. У роду близько 50 видів, поширених у помірному кліматі Європи, Північної Америки, Азії. В Україні 3 дикорослі види.

Кизильник блискучий — Cotoneaster lucidus. Кущ до 3 м заввишки, прямостоячий, густооблистяний. Листки еліптичні, завдовжки до 5 см, зверху блискучі, темно-зелені, восени пурпурові. Квітки рожеві, зібрані в пухкі щитки, цвітуть у травні — червні. Плоди за формою майже кулясті, чорно-червоиі, достигають у вересні — жовтні.

Природно поширений у Східному Сибіру. Культивується в Україні. Росте швидко, до родючості Грунту не вибагливий, зимо- та відносно посухостійкий, тіньовитривалий, стійкий у міських умовах, добре витримує стрижку.

Рекомендується для створення груп, підліска, узлісь, живих стрижених ого­рож, декорування кам'янистих схилів у всіх районах країни.

Кизильник цілокраїй — Cotoneaster integerrimus. Кущ до 2 м заввишки, дуже гіллястий, з кулястою кроною. Листки широкояйце-подібні, до 4 см завдовжки, зверху темно-зелені, матові, гладенькі, знизу сіроповстисті. Квітки рожеві, зібрані по 2 — 3 шт. в пониклі китиці. Цвіте в травні — червні. Плоди завдовжки до 11 мм, пурпурово-червоні, достигають у серпні — вересні.

Природно поширений у Європі, на півдні Сибіру, в Середній Азії, на пів­ночі Монголії, в Гімалаях та в Китаї. В Україні росте в Карпатах та в Криму. До родючості ґрунту не вибагливий, добре росте на вапнякових ґрунтах, віддає перевагу відкритим місцям. Посухо- та зимостійкий, особливо декоративний у період дозрівання плодів.

Рекомендується для створення груп, узлісь, живих огорож, закріплення схилів та укосів, альпійських гірок у всіх райо­нах країни.

 

Рід Глід — Crataegus.

Листопадні, іноді вічнозелені кущі, невеликі дерева, переваж­но з колючками, простими листками із прилистками. Квітки білі, у деяких форм — червоні у щитках, інколи поодинокі. Плоди яблукоподібні, невеликі, різного забарвлення. Розмно­жують насінням, щепленням. У роду налічується до 1250 видів, які природно поширені в помірних, частково субтропічних районах Північної півкулі. В Україні 21 дикорослий вид.

Глід колючий (звичайний) — Crataegus oxyacantha L. Високий кущ або невелике дерево заввишки 5 м з розлогими колючими гілками, несиметричною яскраво-зеленою кроною. Листки оберненояйцеподібні, 2 —5 см завдовжки і 1,5 —4 см завширшки.

Квітки 1,5 см в діаметрі, білі, цвітуть у травні — червні. Плоди широкоеліпсоїдальні або округлі, в діаметрі 10 — 12 мм, шарлахово-червоні, дозрівають у серпні — вересні.

Природно поширений майже по всій Європі. В Україні у дикорослому стані трапляється на Закарпатті, культивується в інших районах. Росте повільно, морозо- і посухостійкий, тіньовитривалий, до родючості грунту не вибагливий, витримує сухі, кам'янисті грунти.

Декоративні форми: за забарвленням і будовою квіток — двоколірна, темно-червона, золотиста, з багряно-червоними, білими махровими квітками; за будовою листя — дуболиста.

Рекомендується для створення поодиноких посадок, невеликих груп, нешироких алей, узлісь, підліска, живих огорож у всіх районах країни.

Глід одноматочковий — Crataegus monogyna. Високий кущ або деревце заввишки 6—8 м з широкою кроною, червонувато-коричневими колючими пагонами. Листки три-, п'ятилопатеві, обернеиояйцеподібиі, видовжено-яйцеподібні, глибоко надрізані, на верхівці з зубцями, зверху темно-зелені, блискучі, знизу світло-зелені. Квітки білі, з:брані в прямостоячі суцвіття по 10—12 шт., розпускаються в травні — червні. Плоди червоні, широкоокруглі, 8 — 10 мм завдовжки, дозрівають у вересні — жовтні.

Природно поширений у центральних і південних районах Європи, в тому числі на Закарпатті та Прикарпатті, у Криму. Росте повільно, морозо- і посухостійкий. Краще розвивається на важких, глинистих грунтах.

Декоративні форми, за будовою крони — пірамідальна, повисла; за будовою і забарвленням квіток — рожева повисла, біла махрова, яскраво-червона, червона махрова, біло-пістрява; за будовою пагонів — безколючкова; за тривалістю цвітіння — постійно квітуча.

Рекомендується для створення живих огорож, узлісь, підліска, груп, поодиноких і алейних посадок у всіх районах країни.

Груша уссурійська - Pyrus ussuriensis Maxim. Батьківщина - Далекий Схід. Невелике дерево (до 10 м) з пірамідальною кроною. Листя яйцевидної форми, темно-зелені й блискучі довжиною до 10 см, восени забарвлюються в бронзово-червоні тони. Квітки білі, ароматні. Медонос. Морозостійка. Міські умови переносить задовільно. Рекомендується для посадки невеликими групами. Розмножується насінням.

ід Ірга - Amelanchier

Ірга круглолиста - Amelanchier ovalis. Чагарник заввишки до 4.5 м. Молоді гілки опушені, пізніше голі, яскраво-коричневого кольору, прямі. Листя шириною до 3.5 см, довжиною до 4 см, чергові, щільні, цільні, яйцевидної форми або еліптичні, з овальною верхівкою, по краю з простими, гострими, вперед спрямованими зубцями, на довгих черешках. Зверху темно-зелені, голі, знизу білуваті білуваті, опушені. Восени набувають червоні і жовті відтінки. Опадають на зиму.

Квітки двостатеві, з подвійним 5-роздільним оцвітиною. Квітконіжки спочатку повстяні потім голі. Суцвіття - густі щитовидні кисті мають до 10 квіток. Гілочки, на яких вони розташовуються, повстяні. Чашолистки трикутно-ланцетні, при плодах прямостоячі. Пелюстки білі або жовтуваті, кремові, зрідка червонуваті, зовні злегка волосисті, довгасто-ланцетні, довжиною до 16 мм, шириною до 5 мм. Цвіте з кінця квітня до середини червня в плині 10-12 днів.

Плід - куляста помилкова кістянка, спочатку зелений, потім червоний, при дозріванні темно-синій або чорний з сизим нальотом. Зрілі плоди - діаметром до 10 мм. Вершина зав'язі повстяна. Плоди їстівні, незважаючи на те, що чашолистки не опадають. М'якоть соковита або злегка сухувата. За смаком прісно-солодкі або слабокислі. Дозріває нерівномірно, починаючи з початку липня-серпня.

Ареал: Європа - Середня і Південна. Росія. Крим (досить рідко), Кавказ (Передкавказзя, Східне та Південне Закавказзя), Північна Африка, Мала Азія, Східний Китай, півострів Корея, Японія, Північна Америка.

Плодоносить щорічно й рясно, починає плодоносити з 3-4 років, живе до 40 років.

Світлолюбна. Зростає поодиноко на сухих південних схилах, скелях, осипи, лісових галявинах, у світлих, розріджених лісах і чагарниках. Зустрічається до 1900 м. Широко культивується як садова культура.

Ірга колосиста – Amelanchier spicata. Батьківщина - Північна Америка. Щільні багатостовбурні кущі з вузькою кроною, до 5 м заввишки. Листя восени жовто-помаранчеве. Квітки білі, в щільних прямостоячих кистях. Цвіте в травні, рясно. Плоди синювато-чорні. Хороша для створення щільних живоплотів і в групах.

Хеномелес японський, айва японська — Chaenomeles japonica.

Листопадний кущ заввишки до 1 м, з розлогою кроною, густо облиствленими пагонами із колючками. Листки шкірясті, овальні, округло-овальні, оберненояйцеподібні, З—5 см завдовжки і до 3,5 см завширшки, по краю грубогород-часті, зверху темно-зелені, блискучі, знизу світло-зелені з сер­поподібними прилистками. Квітки великі, до 5 см у діаметрі, від шарлахово-червоного до рожевого забарвлення, іноді білі. Починає цвісти у віці трьох-чотирьох років. Цвіте в квітні — травні. Плоди яйцеподібні, округлі, жовті або жовто-зелені, па­хучі, завдовжки 3 — 5 см, дозрівають у вересні — жовтні.

Природно поширений у Китаї та в Японії. Культивується в Україні. Росте повільно. Відносно морозостійкий, добре витримує засуху та невелике засолення ґрунту, димо- і газо­стійкий. Переносить стриження.

Декоративні форми: за будовою і забарвленням квіток — чисто-біла, великоквіткова біла, біло-рожева, біла махрова, біла з рожевими смужками (Марлозі), рожевооблямована, з рожевими бі-лооблямованими квітками, рожева махрова, рожево-червона (Бальтца), червона великоквіткова, багряна мах­рова, темно-багряно-махрова та ін.; за будовою крони — повисла.Рекомендується для створення поодиноких посадок на газонах, груп,узлісь, живих огорож, бордюрів, штамбових форм, ранньої вигонки в Іа, 16, II, III та в умовах поливу IV, V районів.

Шипшина зморшкувата — Rosa rugosa. Густий компактний кущ до 2 м заввишки з кулястою кроною, темно-зеленим зморшкуватим листям та великими (до 12 см у діаметрі) біло-рожевими або пурпурово-карміновими поодинокими чи зібраними в суцвіття по 3 — 6 шт. квітками. Цвіте з травня по вересень — жовтень. Плоди великі, до 4 см у діаметрі, округлі, кулясто-сплюснуті, м'ясисті, їстівні, яскраво-червоні, дуже декоративні, дозрівають ще у період цвітіння рослин.

Природно поширена на Далекому Сході Росії, в Кореї, Північному Китаї, Японії. Культивується в Україні. Морозо-, посухо- та газостійка, не вибаглива до родючості грунту, може рости на зморшкувата пісках, витримує засолення, імунна проти хвороб, дає багато кореневих паростків. Декоративні форми: за кольором квіток — біла, біла махрова, рожева, червона махрова. Крім того, є багато природних та отриманих штучно гібридів і географічних форм.

Рекомендується як найдекоративніша серед диких шипшин для створення поодиноких, групових посадок, узлісь, живих огорож середньої висоти, закріплення та декорування піща­них і кам'янистих схилів по всій території країни.

 

Шипшина корична - Rosa cinnamomea. Чагарник сімейства розоцвітих, досягає 1,5 м заввишки, з тонкими блискучими червоно-коричневими гілками, з нечисленними вигнутими на них шипами. Листя непарноперисті, 4-9 см завдовжки, з 5-7 листочками і трав'янистими прилистками. Квітки рожеві діаметром 3-5 см, частіше одиночні, рідше по 2-3 разом на різної довжини квітконіжках (5-17 см). Плоди горіхоподібні, однонасінні, укладені в кулясті або яйцеподібні м'ясисті гипантии, що утворюють несправжній плід. Внутрішні стінки плоду волосисті, нагорі його зберігаються чашолистки. Цвіте з середини травня до липня. Плоди дозрівають в серпні-вересні.

Росте по лісах, чагарниках, річкових заплавах європейської частини Росії, Західного Сибіру і в деяких районах Східного Сибіру.

Черемха пізня – Prunus serotina. Великий чагарник або невелике дерево з яйцевидної кроною, 5-10м висотою і шириною, основні гілки висхідні, бічні пагони горизонтальні або згинаються, середньо-або швидкоростуча, 20-60см в рік. Листя пізніше розпускання, яйцеподібне, блискуче, зелене, восени - матово-жовте.

Квіти після появи листя, вертикальні, білі, гроновидні суцвіття 10-15см довгою. Плоди червонувато-чорні ягоди, розміром з горошину, гіркуватий фруктовий присмак.

Коренева система глибока, не утворює нащадків, чутлива до ущільнення, переносить тимчасове затоплення.

Світлолюбна, зимостійка, підходить для міських умов, вітростійка.

Росте на кислих до злегка лужних грунтах, відносно сухих або вологих.

 

Черемха віргінська — Prunus virginiana. Дерево заввишки до 10-15 м. Молоді пагони темно-бурі, сірі, голі місцями покриті сіруватою плівкою, а на зламі з характерним неприємним запахом. Бруньки яйцевидно-конічні (на відміну від черемхи звичайної з довгасто-конічними бруньками), невеликі, завдовжки 3-5 мм, жовтувато-бурі або темно-коричневі, голі, блискучі, із загостреною верхівкою.

Листя овально-ланцетні або овальні, з тонкопільчатим краєм і загострені на кінці. Зверху листя яскраво-зелене, блискуче, знизу трохи світліше, восени червонуваті.

Квітки білі, зібрані в короткі кисті, мають слабкий запах. Цвіте на півдні - в травні, на півночі - у червні.

Плоди декілька більше, ніж у звичайної черемхи, кулясті кістянки, від темно-червоних до майже чорних. Їстівні, дозрівають у серпні.

Поширена в лісостеповій зоні Європейської частини Росії, в Західному Сибіру. Батьківщина - Північна Америка. Добре росте в парках і садах міст та в затінених місцях. Невибаглива до грунтів, посухостійка, витримує досить низькі температури.

Господарське значення. Використовується в озелененні для створення груп і в одиночних посадках. Має цінну деревину, яка йде на виготовлення меблів. Кора володіє терпкими властивостями і вживається як лікарський засіб.

 

Слива колюча, терен — Prunus spinosa. Гіллястий листопадний кущ до 6 м заввишки, з еліптично-яйцеподібними листками, 2 —4 см завдовжки і 1 — 3 см завширшки. Молоді листки опушені, потім голі, пилчасті. Квітки зібрані по 1—2 шт., білі, інколи із зеленуватим відтінком, 1 —1,5 см в діаметрі, з'являються в травні. Плоди темно-сині із сизим нальотом, близько 1 см в діаметрі, кулясті або овальні, дозрівають у серпні — вересні.

Природно поширена у Середній і Північній Європі, на Кавказі, в Малій Азії. В Україні росте повсюди, час­то утворює непрохідні зарості. Морозо- і посухостійка, світлолюбна. Дає багато кореневих паростків. Слива колюча декоративною метою майже не ви­користовують.

Декоративні форми: за будовою квіток — махрова; за кольором квіток — пурпурова, яка менш колюча.

Рекомендується для створення густих, колючих живоплотів, узлісь та підліска в лісопарках, а махрова і пурпурова форми — для створення груп на всій території країни.