Під джерелами права слід розуміти нормативні акти, які є юридичною базою для регулювання суспільних відносин.

Екологічне право

САМОСТІЙНЕ ВИВЧЕННЯ

Тема № 1: Предмет, джерела та система екологічного права.

Мета: дати студентам чітке поняття екологічного права. Студенти повинні знати функції екологічного права. Студенти повинні орієнтуватись в предметі екологічного права. Студенти повинні знати поняття та види об'єктів і суб'єктів екологічного права

Форми контролю:

- доповіді;

- обговорення;

- тести.

Питання для самостійного вивчення.

1. Джерела екологічного права.

2. Система екологічного права.

Рекомендована література до теми:

1№ Вид Назва

Базова Конституція України від 28. 06. 96р.

Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25.06.91 р.

Закон України “Про охорону атмосферного повітря” від 21.06.01 р.

Закон України “Про природно-заповідний фонд” від 16.06.92 р.

Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” від 24.02.94 р.

Закон України “Про екологічну експертизу” від 09.02.95 р.

Закон України “Про пестициди і агрохімікати” від 02.03.95 р.

Закон України “Про тваринний світ” від 21.05.02 р.

Закон України “Про курорти ” від 05.10.2000 р.

Закон України “Про рослинний світ” від 09.04.99 р.

Закон України “Про виключну (морську) економічну зону” від 16.05.95 р.

Закон України “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних)економічних зон” від 13.10.92 р.

Закон України “Про зону надзвичайної екологічної ситуації” від 13.07.2000 р.

Закон України “Про ратифікацію Конференції про допуск до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішення та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля” від 06.07.99 р.

Земельний кодекс України від 25.10.01 р.

Кодекс України про надра від 27.02.94 р.

Лісовий кодекс України від 21.01.96 р.

Водний кодекс України від 06.06. 95 р.

Кодекс України про адміністративні порушення

Кримінальний кодекс від 05.04.01 р.

Постанова ВР України “Про Червону книгу України” від 29.10.92 р. № 2750.

Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами справ про відповідальність за порушення законодавства про охорону природи” від 26.01.90 р. №1.

Допоміжна Андрейцев В.І. Екологічне право. – К.: Вентурі, 1996.

Андрейцев В.І. Екологічне право. – К.:Істина, 2001.

Дмитренко І.А. Екологічне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер,2001.

Малишко М.І. Екологічне законодавство України: система і основні джерела. – К.,1997.

Малишко М.І. Основи екологічного законодавства і права України. – К.,1997.

Петров В.В. Экологическое право России: Учебник для вузов. – М., 1995.

Шульга М. Земельне та сільськогосподарське законодавство України. – Харків,1996.

Методичні рекомендації при вивченні теми

При вивченні першого питання (Джерела екологічного права.) студентам слід звернути увагу на те, що

Під джерелами права слід розуміти нормативні акти, які є юридичною базою для регулювання суспільних відносин.

Джерела екологічного права послідовно виражають і закріплюють екологічну політику Української держави, сприяють її розвитку. Основним джерелом екологічного права України є Конституція, яка має вищу юридичну силу і закріплює основи екологічного права.

У Конституції зосереджені основоположні правові норми, які забезпечують механізм ефективного використання й охорони земель, надр, вод, лісів, всієї природи.

Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 р. охопив широке коло питань у сфері

екології.

Приймаються закони галузевого значення, які регулюють питання раціонального використання, відтворення і охорони окремо взятих об'єктів природи, зокрема "Про природно-заповідний фонд України" від 16 червня 1992р.; "Про охорону атмосферного повітря" від 16 жовтня 1992 р.; "Про тваринний світ" від 3 березня 1993 р., "Про рослинний світ" від 9 квітня 1999 р. До таких законодавчих актів слід віднести також Земельний, Водний та Лісовий кодекси, кодекс України "Про надра", які також є джерелами екологічного права.

До джерел екологічного права відносяться постанови Верховної Ради України й укази Президента, які спрямовані на врегулювання суспільних відносин у галузі використання, відтворення і охорони природних ресурсів та гарантування екологічної безпеки населення України.

Поширеним джерелом екологічного права є постанови Кабінету Міністрів України та рішення місцевих органів влади і управління з питань раціонального використання та охорони природи.

До джерел екологічного права відносяться також накази й інструкції міністерств і відомств з питань екології. Такі акти є обов'язковими, як правило, лише для підприємств і установ, що їм підпорядковані.

Удосконалення чинного екологічного законодавства і розробка нових законів і підзаконних актів є однією з важливих передумов побудови правової держави.

При вивченні другого питання (Система екологічного права.) студентам слід звернути увагу на те, що

Система екологічного права — це цілісна і послідовна сукупність теоретичних положень, принципів і еколого-правових норм, взаємопов'язаних і об'єднаних регулюванням специфічних суспільних відносин в галузі екології. Система екологічного права — це його структура, будова і внутрішня форма організації теоретичних положень і еколого-правових норм, які є елементами системи. Ці елементи об'єднані в певні групи за ознакою однорідності суспільних відносин, на регулювання яких вони спрямовані. Послідовність їх розташування в системі екологічного права як галузі права обумовлена їх роллю і значенням для неї. А оскільки система екологічного права як учбового курсу спрямована на пізнання еколого-правового матеріалу, то вона побудована за принципом «від загального до часткового і конкретного».

Система учбового курсу екологічного права включає три розділи, розміщені в такій послідовності: загальна частина, особлива частина і спеціальна частина.

В загальній частині розглядаються науково-методологічні засади екологічного права, даються теоретичні положення щодо предмета, методу, джерел екологічного права, аналізуються екологічні правовідносини, розглядаються питання щодо екологічних прав та обов'язків громадян, права власності на природні ресурси і права природокористування, основні питання щодо правової охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки, починаючи з організаційно-управлінської діяльності аж до еколого-правової відповідальності за порушення екологічного законодавства.

Особлива частина включає три розділи:

1. Правове регулювання використання, збереження і відтворення природних об'єктів, що входять в національну екологічну систему України: земель, вод, лісів, надр, тваринного світу, атмосферного повітря.

2. Правове регулювання охорони навколишнього природного середовища та окремих складових екологічної системи України, в тому числі природно-заповідного фонду, курортних, рекреаційних і лікувально-оздоровчих зон, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони.

3. Правове забезпечення екологічної безпеки людини, охорони її життя і здоров'я, збереження генофонду народу України.

Спеціальна частина курсу «Екологічне право» включає аналіз міжнародного співробітництва держави в галузі екології, пошук шляхів розв'язання міжнародних екологічних проблем.