За словами Хелджа Ланда, головуючого «СтатойлГідро», який є радником Генерального секретаря ООН з питань енергетики, політики часто недооцінюють масштабний виклик, який становить зниження викидів парникових газів шляхом відходу від видобувних видів палива.
Пан Ланд не викликає стереотипного враження впертого нафтовика. Він вважає, що надзвичайно важливо долучатися до дискусії щодо кліматичних змін, і є єдиним представником нафтової компанії у групі, що надає поради Генеральному секретареві ООН з питань енергетики.
Норвегія має гарну репутацію щодо зменшення кількості викидів парникових газів від нафтопереробної промисловості. Так, вона є однією з перших країн, які ввели податок на викиди вуглецю в атмосферу, у 1991 році. «СтатойлГідро» одні з перших, хто почав зберігати вуглець під землею; вони мають спільні проекти з Норвегією та Алжиром.
Містер Ланд визнає, що у найближчому майбутньому його споживачі будуть використовувати менше нафтопродуктів, що виробляються його компанією. Проте навіть він стурбований тим, що політики знаходяться на межі втрати зв’язку з реальністю у гонитві за зниженням рівня викидів вуглецю в атмосферу в усьому світі. Якщо залишити світ без газу та нафти, то ситуація буде набагато складнішою, ніж думає більшість людей. «Уряди відхиляються від джерел енергії, на яких побудована вся наша цивілізація, а саме, на вуглецеві. Це досить складне завдання», — говорить він. «Дуже важливо, щоб ця дискусія базувалася на засадах енергетичних реалій».
Першою з таких енергетичних реалій є демографічна ситуація. До 2050 року населення світу зросте до 9 млрд. із 6,8 млрд., що живуть сьогодні, в той час як розвиток економіки дозволяє сотням мільйонів людей позбуватися бідності та купувати машини, холодильники та кондиціонери. Такі зміни створюють масивний попит на споживання електроенергії, який, з огляду на політику «бізнес – це бізнес», зросте до 45% у 2030 році, за даними міжнародного агентства з питань енергетики — cлужби контролю багатих країн.
Друга реалія — ефективність вуглеводів (газу та нафти), які виступають в якості енергетичних джерел, що легко видобуваються, транспортуються, зберігаються і використовуються. На сьогодні існує мало альтернатив, які пропонують щось більш привабливе, ніж поєднання цих характеристик. Містер Ланд підсумовує: «Ви самі можете переконатися у тому, що різка відмова від вуглецю неможлива».
Він не заперечує науки, яка вивчає кліматичні зміни та говорить, що існує постійна необхідність підлаштовуватись під ці зміни. Проте він дійсно хотів би припинити такі реакції на них, які на його думку, є неконструктивними. «Дискусія деколи занадто проста, та перебільшується можливість швидкого переходу до низьковуглецевої економіки», — гадає Містер Ланд. «Якщо ми почнемо сперечатися про нереальні речі, то навряд чи досягнемо реальних результатів». Небезпека, яку він підкреслює, полягає у політично зумовленій підтримці певних технологій, що, на його думку, придушить будь-які інновації.
«Деякі люди гадають, що доля технологій вирішується на політичному рівні: це не так», — засвідчує він. «Технологія розвиваються найкраще в умовах, коли конкурентоспроможні компанії працюють над конкретними проектами». Це означає, що встановлення ціни на вуглець або через накладення податку на викиди вуглецю в атмосферу, або ж, що є здається більш політично мотивованим, через торгівлю квотами на викиди парникових газів, дозволяє вільно варіювати ціну та досягати вигідних рішень».
«Нафта та газ — це вичерпні ресурси, тому ми повинні розуміти, що з часом вони стануть дорожчі, що закликає нас використовувати їх дбало». Містер Ланд каже: «Ми будемо говорити нашим споживачам, що необхідно менше використовувати продукти, які ми виробляємо».
Навіть якщо Містер Ланд правий щодо повільності переходу, «Статойл» все рівно має великий потенціал до зростання у межах своєї традиційної бізнес-схеми. Запаси газу як в Норвегії, так і в усьому світі, якими володіє ця компанія, можуть грати роль «перехідного палива», що представлятиме низьковуглецеву альтернативу паливному виробництву енергії у той час, коли інші джерела енергії знаходяться на стадії розробки.
Unit 4. Article 1.
