| Характеристики стратегій | Еталонні конкурентні стратегії | Середні експертні оцінки для фірми | ||||||
| Глобальних низьких витрат | Глобальної диферен-ціації | Нішової спеціалі-зації | ||||||
| бали | норм. бали | бали | норм. бали | бали | норм. бали | бали | норм. бали | |
| 1. Диференційований попит | 0,08 | 0,25 | 0,17 | 3,00 | 0,25 | |||
| 2. Ресурсів достатньо для ринку в цілому | 0,17 | 0,25 | 0,08 | 2,25 | 0,19 | |||
| 3. Низькі витрати | 0,25 | 0,17 | 0,08 | 2,25 | 0,19 | |||
| 4. Однорідний попит | 0,25 | 0,08 | 0,17 | 1,50 | 0,13 | |||
| 5. Ресурсів недостатньо для ринку в цілому | 0,17 | 0,08 | 0,25 | 2,00 | 0,17 | |||
| 6. Висока якість | 0,08 | 0,17 | 0,25 | 1,00 | 0,08 | |||
| Разом: | 1,00 | 1,00 | 1,00 | 1,00 |
Розв’язок. Діаграму можна будувати відразу виходячи з балів, але інколи рекомендують спочатку розрахувати нормовані бали – знаходять суму балів по всіх характеристиках (у нас 12 балів), а потім ділять бал у кожному рядку на цю суму, наприклад: 1: 12 = 0,08; 2: 12 = 0,17; 3: 12 = 0,25 і т.д.
Радіальна діаграма має стільки осей, скільки враховується характеристик (в нашому випадку шість). На них мають відкладатися нормовані ранги, отже, ціна поділки – 0,1, на кожній вісі по три поділки.
Спочатку зображуємо макети еталонних стратегій; нехай глобальна стратегія низьких витрат позначена жовтим кольором, глобальна стратегія диференціації – зеленим, а стратегія нішової спеціалізації – синім (рис. 1). Потім на тому ж рисунку зображуємо макет фактичної стратегії фірми. З яким з макетів еталонних стратегій він матиме більше спільної площі, таку стратегію і слід обрати. В нашому випадку це, очевидно, глобальна стратегія диференціації.
Диференційований попит
0,3
Висока якість 0,2 Ресурсів достатньо
для ринку в цілому
0,1
0,1
Ресурсів недостатньо 0,2 Низькі витрати
для ринку в цілому
0,3
Однорідний попит
Рис. 1. Радіальна діаграма вибору провідної стратегії конкуренції
Діаграма допомагає побачити, що треба скорегувати у поточній стратегії фірми, щоб вона стала ближчою до еталонної конкурентної стратегії. У нашому випадку порівнюємо зелений та червоний контури:
- диференційований попит однаковою мірою притаманний еталонній та фактичній стратегіям, над цією характеристикою поки що можна не працювати;
- ресурсів у фірми менше, ніж достатньо для ринку в цілому – отже, бажано залучити додаткові ресурси;
- низькі витрати більшою мірою притаманні фірмі, ніж це потрібно для еталонної стратегії – отже, можна піти не деяке збільшення витрат;
- показник «однорідний попит» дещо більше притаманний фірмі, ніж це потрібно; доцільно розвивати різні смаки і вподобання у цільових споживачів;
- ресурсів у фірми скоріше недостатньо для ринку в цілому (див. коментар до вісі 2);
- висока якість значно менш притаманна фірмі, ніж це потрібно для стратегії глобальної диференціації; отже, треба підвищувати якість продукції.
Якщо з рисунку не очевидно, якій з провідних конкурентних стратегій надати перевагу (наприклад, спільна площа з двома макетами еталонний стратегій приблизно однакова), можна розрахувати суми квадратів відхилень (табл. 2).
Таблиця 2
