Міжнародні валютно-кредитні інститути

 

Бреттон-Вудські інститути Регіональні банки розвитку

 

Міжнародний валютний фонд Світовий банк

 

МБРР МАР МФК БАГІ МЦРІС

 

Група світового банку

 

МБРР – Міжнародний банк реконструкції і розвитку;

МАР – Міжнародна асоціація розвитку;

МФК – Міжнародна фінансова корпорація;

БАГІ – Багатобічне агентство гарантії інвестицій;

МЦРІС – Міжнародний центр рішення інвестиційних суперечок.

 

Рис. 8.2. Система міжнародних валютно-кредитних інститутів.

Міжнародний валютний фонд – міжнародна міждержавна організація, створена в 1944р., що має статус спеціалізованої установи ООН, метою якої є сприяння розвитку міжнародної торгівлі і валютного співробітництва шляхом встановлення норм регулювання валютних курсів і контролю за їхнім дотриманням, удосконалення багатобічної системи платежів, надання державам-членам засобів в іноземній валюті для вирівнювання платіжних балансів.

Поняття “Світовий банк” нині включає в себе дві організаційно і фінансово незалежні установи: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) та Міжнародну асоціацію розвитку (МАР), створену в 1960 році. До цього часу назва МБРР вважалась офіційною назвою Світового банку.

Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) – міждержавний інвестиційний інститут, метою якого є сприяння країнам-учасницям у розвитку їхньої економіки шляхом надання довгострокових позик та кредитів, гарантування приватних інвестицій.

Група Світового банку – сукупність міжнародних фінансово-кредитних установ, діяльність яких сприяє досягненню основної мети Світового банку.

Регіональні банки розвитку – регіональні банківські установи, які шляхом надання насамперед довгострокових кредитів на фінансування інвестиційної діяльності приватних фірм і міжнародних проектів впливають на систему міжнародних валютно-фінансових відносин і процеси міжнародної торгівлі.

 

 

1. Міжнародний кредит – це рух позичкового капіталу за межами національних кордонів, а також рух позичкового капіталу держав між суб’єктами МЕВ, що пов’язаний з наданням валютних і товарних ресурсів на умовах терміновості, повернення, виплати відсотка.

Суб'єктами цих відносин є уряди і державні органи, банки, компанії, міжнародні і регіональні фінансово-кредитні інститути, а також інші юридичні і фізичні особи.

Основні функції міжнародного кредиту показані на рис. 9.1.

 

Ф У Н К Ц І Ї	Забезпечує перерозподіл матеріальних і фінансових ресурсів між державами
Сприяє накопиченню матеріальних і фінансових ресурсів з метою їх більш раціонального використання у майбутньому
Прискорює процес реалізації товарів
Сприяє структурній перебудові економіки окремих країн
Дозволяє більш ефективно використовувати фінансові та матеріальні ресурси
Забезпечує володіння найважливішими методами конкурентної боротьби на світовому ринку

Рис. 9.1. Функції міжнародного кредиту.

Вартість кредиту – це відношення всієї сукупності витрат, зв'язаних з його одержанням і використанням, до суми фактично використаного кредиту за визначений період часу. Вартість кредиту визначається у відсотках.

Забезпечення кредиту – це надання в заставу ТМЦ (по векселях, чеках, платіжних документах) або надання гарантій третіх осіб (у виді гарантійних листів банків, компаній, уряду).

В зовнішній торгівлі прийнята класифікація кредитів, приведена в таблиці 9.1.

 

Таблиця 9.2 – Класифікація кредитів у зовнішній торгівлі.

Критерій класифікації	Форми кредиту
1. Джерело кредитування	1.1. Внутрішні – які надаються у своїй країні. 1.2. Зовнішні – які надаються за кордоном, найчастіше під експорт товарів.
2. Термін надання кредиту	2.1. Надстрокові (добові, тижневі, до трьох місяців). 2.2. Короткострокові (до 1 року). 2.3. Середньострокові (1-5 років). 2.4. Довгострокові (більш 5 років).
3. Призначення кредиту	3.1. Комерційні – використовуються для кредитування зовнішньо-торговельних операцій. 3.2. Фінансові – використовуються для будь-яких інших цілей (прямі зарубіжні інвестиції, покупка цінних паперів, ін.). 3.3. Проміжні – використовуються для обслуговування змішаних операцій по експорту товару, послуг, капіталу, ін.
4. Види кредитів	4.1. Товарні – це надання кредиту у виді продажу товару з розстрочкою платежу. 4.2. Валютні – це надання кредиту в грошовій формі з боку банку.
5. Валюта позики	Кредит надається: 5.1. У валюті країни – боржника. 5.2. У валюті країни – кредитора. 5.3. У валюті третьої країни 5.4. У колективних валютах (СДР, ЕКЮ, ЄВРО, ін.)
6. Техніка кредитування	6.1. Наявні кредити – ті, котрі зараховуються на поточний рахунок боржника в його розпорядження. 6.2. Акцептні кредити – ті, котрі надаються у вексельній формі з обов'язковим акцептом імпортера або його банку. 6.3. Депозитні сертифікати – це термінове вкладення в банк фіксованої суми на депозит під визначений відсоток річних. Вони можуть бути запорукою і передаватися третім особам як кредитне зобов'язання. 6.4. Синдиковані (об'єднані) кредити – ті, котрі надаються групою банків, при цьому йде розпилення ризику і мається можливість акумуляції великих сум грошей. 6.5. Облігаційні позики – це кредити, що надаються державою, банками або акціонерними товариствами на певний строк, з фіксацією суми під визначений відсоток. Мають довгостроковий характер.
7. Забезпечення кредиту	7.1. Забезпечені (товарними документами, векселями, цінними паперами, нерухомістю, тощо). 7.2. Бланкові або незабезпечені кредити, що надаються під зобов’язання боржника погасити кредит у певний строк (соло-вексель з одним підписом позичальника).
8. Засіб погашення	8.1. Одночасний. 8.2. Пропорційний. 8.3. Прогресивний 8.4. Регресивний.
9. По суб'єктах надання кредиту	9.1. Приватні – фірмові, банківські. 9.2. Урядові. 9.3. Змішані (приватно-державні) 9.4. Кредити міжнародних фінансових організацій.

Кредитування зовнішньої торгівлі може здійснюватися у формі: фірмового (комерційного) кредиту; банківського кредиту, брокерського (посередницького) кредиту.

Фірмовий (комерційний) кредит – це позика, котра надається фірмою-експортером однієї країни імпортеру іншої у вигляді відстрочки платежу при реалізації товарів та послуг.

Банківські кредити з експорту та імпорту виступають у формі позик під заставу товарів, товарних документів, векселів, а також урахування тратт.

2. Характерною особливістю сучасних кредитних відносин є виникнення таких нових форм кредитування, як факторинг, форфейтинг, лізинг, проектне фінансування.

Факторинг – це покупка спеціалізованою фінансовою компанією грошових вимог експортера до імпортера та їх інкасація, тобто збирання боргу з покупця. Експортер передає фактор-компанії вимоги до покупця, що виникають по кредиту постачальника, а фактор бере на себе зобов’язання або переказувати клієнту гроші в міру збирання їх з боржників, або сплатити йому готівкою при укладанні угоди (частіше 80-90% суми вимог протягом 2-3 днів). За допомогою факторингу рефінансуються вимоги, термін платежу по яких не перевищує 360 днів. Ставка за факторинговий кредит на 2-4% вище офіційної дисконтної ставки і може досягти 20%, оскільки фактор-компанія приймає на себе ризик кредитування на випадок неплатежу покупця, а також надає рід інших послуг.

Форфейтинг (від фр. a forfait – цілком, загальною сумою) – це купівля банком-форфейтором на повний строк і за заздалегідь встановленими умовами векселів, інших боргових і платіжних документів. Банк бере на себе ризик несплати боргових зобов’язань і збирає за це фіксовану в договорі тверду облікову ставку, премію. У залежності від кредитоспроможності імпортера термін вимог, що купуються, обмежується 2-5 роками, іноді до 7 років. Основними валютами угод є долар США, євро та швейцарський франк. Мінімальний розмір прийнятих до форфейтингу вимог від 100 тис. до 5 млн. грошових одиниць. Прийняті до форфейтингу векселі повинні бути звичайними векселями на імпортера з авансом банку країни покупця, а інші вимоги – з банківською гарантією.

Лізинг – це кредитування у формі оренди дороговартісного майна терміном від трьох до 15 років. Орендні платежі робляться щомісяця, щокварталу, або по півріччях. Лізинг включає в себе цілий пакет послуг: монтаж, забезпечення запасними частинами, технічне обслуговування, страхування тощо. Використання лізингу має свої переваги, оскільки при цій формі співробітництва для перебудови виробництва на базі сучасної технології і випуску продукції, що відповідає найсуворішим вимогам міжнародного ринку, не потрібно початкового виділення великих коштів в інвалюті. Усі витрати на першому етапі покриває лізингова компанія (фірма-орендодавець). Доходом від лізингових операцій є орендна плата.

Важливу роль у фінансуванні експорту грає так зване проектне фінансування, для якого характерна інвестиційна спрямованість. Перш, ніж приступити до нього, банк розглядає, чи буде проект ефективний, його технічно-економічні параметри, враховує політичну ситуацію, правові питання, можливість і доцільність прийняття участі у укладанні контрактів на постачання продукції з кредитуємого об'єкта після його введення в експлуатацію і постачань товарів на зовнішній ринок. Іноді вирішується, що частина кредиту може надаватися національним компаніям країни-замовника для фінансування витрат, зв'язаних з технічною підготовкою місцевого персоналу, зі створенням інфраструктури.