 | | ||||||
 |  |
Бреттон-Вудські інститути Регіональні банки розвитку
 |  | ||
Міжнародний валютний фонд Світовий банк
 | |||||
 |  | ||||
МБРР МАР МФК БАГІ МЦРІС
 |  | | |  | |||||
Група світового банку
МБРР – Міжнародний банк реконструкції і розвитку;
МАР – Міжнародна асоціація розвитку;
МФК – Міжнародна фінансова корпорація;
БАГІ – Багатобічне агентство гарантії інвестицій;
МЦРІС – Міжнародний центр рішення інвестиційних суперечок.
Рис. 8.2. Система міжнародних валютно-кредитних інститутів.
Міжнародний валютний фонд – міжнародна міждержавна організація, створена в 1944р., що має статус спеціалізованої установи ООН, метою якої є сприяння розвитку міжнародної торгівлі і валютного співробітництва шляхом встановлення норм регулювання валютних курсів і контролю за їхнім дотриманням, удосконалення багатобічної системи платежів, надання державам-членам засобів в іноземній валюті для вирівнювання платіжних балансів.
Поняття “Світовий банк” нині включає в себе дві організаційно і фінансово незалежні установи: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) та Міжнародну асоціацію розвитку (МАР), створену в 1960 році. До цього часу назва МБРР вважалась офіційною назвою Світового банку.
Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) – міждержавний інвестиційний інститут, метою якого є сприяння країнам-учасницям у розвитку їхньої економіки шляхом надання довгострокових позик та кредитів, гарантування приватних інвестицій.
Група Світового банку – сукупність міжнародних фінансово-кредитних установ, діяльність яких сприяє досягненню основної мети Світового банку.
Регіональні банки розвитку – регіональні банківські установи, які шляхом надання насамперед довгострокових кредитів на фінансування інвестиційної діяльності приватних фірм і міжнародних проектів впливають на систему міжнародних валютно-фінансових відносин і процеси міжнародної торгівлі.
 |
1. Міжнародний кредит – це рух позичкового капіталу за межами національних кордонів, а також рух позичкового капіталу держав між суб’єктами МЕВ, що пов’язаний з наданням валютних і товарних ресурсів на умовах терміновості, повернення, виплати відсотка.
Суб'єктами цих відносин є уряди і державні органи, банки, компанії, міжнародні і регіональні фінансово-кредитні інститути, а також інші юридичні і фізичні особи.
Основні функції міжнародного кредиту показані на рис. 9.1.
| Ф У Н К Ц І Ї | Забезпечує перерозподіл матеріальних і фінансових ресурсів між державами |
| Сприяє накопиченню матеріальних і фінансових ресурсів з метою їх більш раціонального використання у майбутньому | |
| Прискорює процес реалізації товарів | |
| Сприяє структурній перебудові економіки окремих країн | |
| Дозволяє більш ефективно використовувати фінансові та матеріальні ресурси | |
| Забезпечує володіння найважливішими методами конкурентної боротьби на світовому ринку |
Рис. 9.1. Функції міжнародного кредиту.
Вартість кредиту – це відношення всієї сукупності витрат, зв'язаних з його одержанням і використанням, до суми фактично використаного кредиту за визначений період часу. Вартість кредиту визначається у відсотках.
Забезпечення кредиту – це надання в заставу ТМЦ (по векселях, чеках, платіжних документах) або надання гарантій третіх осіб (у виді гарантійних листів банків, компаній, уряду).
В зовнішній торгівлі прийнята класифікація кредитів, приведена в таблиці 9.1.
Таблиця 9.2 – Класифікація кредитів у зовнішній торгівлі.
| Критерій класифікації | Форми кредиту |
| 1. Джерело кредитування | 1.1. Внутрішні – які надаються у своїй країні. 1.2. Зовнішні – які надаються за кордоном, найчастіше під експорт товарів. |
| 2. Термін надання кредиту | 2.1. Надстрокові (добові, тижневі, до трьох місяців). 2.2. Короткострокові (до 1 року). 2.3. Середньострокові (1-5 років). 2.4. Довгострокові (більш 5 років). |
| 3. Призначення кредиту | 3.1. Комерційні – використовуються для кредитування зовнішньо-торговельних операцій. 3.2. Фінансові – використовуються для будь-яких інших цілей (прямі зарубіжні інвестиції, покупка цінних паперів, ін.). 3.3. Проміжні – використовуються для обслуговування змішаних операцій по експорту товару, послуг, капіталу, ін. |
| 4. Види кредитів | 4.1. Товарні – це надання кредиту у виді продажу товару з розстрочкою платежу. 4.2. Валютні – це надання кредиту в грошовій формі з боку банку. |
| 5. Валюта позики | Кредит надається: 5.1. У валюті країни – боржника. 5.2. У валюті країни – кредитора. 5.3. У валюті третьої країни 5.4. У колективних валютах (СДР, ЕКЮ, ЄВРО, ін.) |
| 6. Техніка кредитування | 6.1. Наявні кредити – ті, котрі зараховуються на поточний рахунок боржника в його розпорядження. 6.2. Акцептні кредити – ті, котрі надаються у вексельній формі з обов'язковим акцептом імпортера або його банку. 6.3. Депозитні сертифікати – це термінове вкладення в банк фіксованої суми на депозит під визначений відсоток річних. Вони можуть бути запорукою і передаватися третім особам як кредитне зобов'язання. 6.4. Синдиковані (об'єднані) кредити – ті, котрі надаються групою банків, при цьому йде розпилення ризику і мається можливість акумуляції великих сум грошей. 6.5. Облігаційні позики – це кредити, що надаються державою, банками або акціонерними товариствами на певний строк, з фіксацією суми під визначений відсоток. Мають довгостроковий характер. |
| 7. Забезпечення кредиту | 7.1. Забезпечені (товарними документами, векселями, цінними паперами, нерухомістю, тощо). 7.2. Бланкові або незабезпечені кредити, що надаються під зобов’язання боржника погасити кредит у певний строк (соло-вексель з одним підписом позичальника). |
| 8. Засіб погашення | 8.1. Одночасний. 8.2. Пропорційний. 8.3. Прогресивний 8.4. Регресивний. |
| 9. По суб'єктах надання кредиту | 9.1. Приватні – фірмові, банківські. 9.2. Урядові. 9.3. Змішані (приватно-державні) 9.4. Кредити міжнародних фінансових організацій. |
Кредитування зовнішньої торгівлі може здійснюватися у формі: фірмового (комерційного) кредиту; банківського кредиту, брокерського (посередницького) кредиту.
Фірмовий (комерційний) кредит – це позика, котра надається фірмою-експортером однієї країни імпортеру іншої у вигляді відстрочки платежу при реалізації товарів та послуг.
Банківські кредити з експорту та імпорту виступають у формі позик під заставу товарів, товарних документів, векселів, а також урахування тратт.
2. Характерною особливістю сучасних кредитних відносин є виникнення таких нових форм кредитування, як факторинг, форфейтинг, лізинг, проектне фінансування.
Факторинг – це покупка спеціалізованою фінансовою компанією грошових вимог експортера до імпортера та їх інкасація, тобто збирання боргу з покупця. Експортер передає фактор-компанії вимоги до покупця, що виникають по кредиту постачальника, а фактор бере на себе зобов’язання або переказувати клієнту гроші в міру збирання їх з боржників, або сплатити йому готівкою при укладанні угоди (частіше 80-90% суми вимог протягом 2-3 днів). За допомогою факторингу рефінансуються вимоги, термін платежу по яких не перевищує 360 днів. Ставка за факторинговий кредит на 2-4% вище офіційної дисконтної ставки і може досягти 20%, оскільки фактор-компанія приймає на себе ризик кредитування на випадок неплатежу покупця, а також надає рід інших послуг.
Форфейтинг (від фр. a forfait – цілком, загальною сумою) – це купівля банком-форфейтором на повний строк і за заздалегідь встановленими умовами векселів, інших боргових і платіжних документів. Банк бере на себе ризик несплати боргових зобов’язань і збирає за це фіксовану в договорі тверду облікову ставку, премію. У залежності від кредитоспроможності імпортера термін вимог, що купуються, обмежується 2-5 роками, іноді до 7 років. Основними валютами угод є долар США, євро та швейцарський франк. Мінімальний розмір прийнятих до форфейтингу вимог від 100 тис. до 5 млн. грошових одиниць. Прийняті до форфейтингу векселі повинні бути звичайними векселями на імпортера з авансом банку країни покупця, а інші вимоги – з банківською гарантією.
Лізинг – це кредитування у формі оренди дороговартісного майна терміном від трьох до 15 років. Орендні платежі робляться щомісяця, щокварталу, або по півріччях. Лізинг включає в себе цілий пакет послуг: монтаж, забезпечення запасними частинами, технічне обслуговування, страхування тощо. Використання лізингу має свої переваги, оскільки при цій формі співробітництва для перебудови виробництва на базі сучасної технології і випуску продукції, що відповідає найсуворішим вимогам міжнародного ринку, не потрібно початкового виділення великих коштів в інвалюті. Усі витрати на першому етапі покриває лізингова компанія (фірма-орендодавець). Доходом від лізингових операцій є орендна плата.
Важливу роль у фінансуванні експорту грає так зване проектне фінансування, для якого характерна інвестиційна спрямованість. Перш, ніж приступити до нього, банк розглядає, чи буде проект ефективний, його технічно-економічні параметри, враховує політичну ситуацію, правові питання, можливість і доцільність прийняття участі у укладанні контрактів на постачання продукції з кредитуємого об'єкта після його введення в експлуатацію і постачань товарів на зовнішній ринок. Іноді вирішується, що частина кредиту може надаватися національним компаніям країни-замовника для фінансування витрат, зв'язаних з технічною підготовкою місцевого персоналу, зі створенням інфраструктури.
