III. Система позакласної роботи

Поняття «система» стосовно позакласної роботи має чотири основні елементи (форми, види, методи, прийоми) і два рівні — змістовий та організаційний. Регулярність зв'язків і взаємодія елементів і рівнів приводить до таких реальних виявів системної організованості в процесі позакласної роботи з рідної мови:

1) певний порядок навчання;

2) постійний тематичний зв'язок місту позакласного заняття зі змістом уроків рідної мови;

3) чітка організаційна співвіднесеність класних і позакласних занять (система уроків система позакласних занять);

4) єдність провідних мотивів і прийомів удосконалення навичок мовленнєвого спілкування (створення ситуації + вирішення комунікативних завдань).

Таким чином, системно навчати учнів спілкування рідною мовою в позакласній роботі - значить будувати процес навчання з урахуванням усіх умов, що взаємодіють у процесі навчання і допомагають визначити спрямованість відбору навчального матеріалу, закономірності його методич­ної організації.

Багатоманітність змісту позакласної роботи, що випливає з багатома­нітності завдань і цілей навчання мовленнєвого спілкування на позакласному занятті, вимагає і різноманітності її форм. І в цій закономірності головного системного елемента позакласної роботи — одна з головних її формальних відмінностей від навчальної.

У практиці роботи шкіл України останніми роками чітко визначилися три форми позакласної роботи, що виділяються на основі кількісного складу учнів: індивідуальна, групова і масова.

Індивідуальна форма позакласної роботи передбачає самостійне виконання окремими учнями різних завдань і доручень учителя чи колективу, пов'язаних з позаурочною діяльністю: підготовка рольових ігор, заучування текстів, написання заміток і доповідей, оформлення альбомів, виготовлення наочних посібників, підготовка до художньої самодіяльності.

Індивідуальними можуть бути такі завдання: відтворити на позакласному занятті найбільш цікаве повідомлення центрального або місцевого радіо, телебачення, дати оцінку фільмові, загальновідомій події, скласти опис свого товариша тощо.

Групові форми позакласної роботи з рідної мови характеризуються обмеженим складом і однорідністю інтересів учнів. У них може бути викорис­таний і змінний склад школярів, що працюють епізодично і виконують разові доручення (підготовка до проведення вечора, свята, ювілейної дати тощо).

Групи з постійним складом являють собою різні гуртки, товариства, клу­би, що працюють регулярно, за певним планом. У них беруть участь учні одного або паралельних класів, і саме така однорідність складу дозволяє відбирати мовний матеріал з урахуванням програмового матеріалу і лінгвіс­тичної підготовки учнів. Великою перевагою є й те, що, володіючи власною чіткою організаційною структурою, групова форма позакласної роботи дозволяє координувати і спрямовувати всю позакласну роботу з рідної мови. Головна ж перевага групових форм позакласної роботи - у їх упорядкова­ності, в орієнтації на розширення мовленнєвої сфери й активізації спілкування.

Найпоширенішими на сучасному етапі груповими формами позакласної роботи є гуртки рідної мови, що мають багато варіантних назв. Програми таких гуртків складаються вчителями у відповідності з особистими інтересами, можливостями, нахилами учнів та їх віковими особливостями. У практику шкіл України активно ввійшло проведення тематичних гуртків з метою глибокого вивчення окремих питань і розділів рідної мови: гурток лексики і фразеології, культури мовлення, топоніміки, цікавої граматики тощо. У сучасних умовах роль предметних гуртків у середній школі суттєво зросла. На заняттях гуртка учні вдосконалюють свої знання, вміння й навички, переконуються в практичному значенні рідної мови в організації спілкування, набутті додаткової інформації, з користю проводять своє дозвілля.

Заняття гуртка не регламентовані навчальною програмою. Тому тут відкриваються необмежені можливості для дослідницької діяльності вчителя, вдосконалення його методичної майстерності. У процесі підготовки і проведення занять учитель може перевірити правильність своїх передбачень і гіпотез, ефективність форм, методів і прийомів, практичне і виховне значення підготовлених ним матеріалів (тексти, ситуації для мовних і рольових ігор, засоби наочності тощо), їх вплив на формування особистості школяра.

Гурткові заняття за своїм змістом і структурою ближчі до уроку рідної мови, ніж решта видів позакласної роботи з предмета, але не дублюють його. Дуже часто вони виконують роль проміжної ланки між уроком та іншими формами позакласної роботи. У виборі структури занять та їх змісту враховується, що діти прийшли на них після напруженого трудового дня, і їм необхідний відпочинок, переключення на нові види діяльності.

Досвід кращих учителів України підказує декілька варіантів проведення занять. Один з них допускає об’єднання учнів усіх вікових груп, що захоплюються різними видами діяльності: читанням, декламуванням, інсценуванням і драматизацією, прослуховуванням і розучуванням українських пісень, підго­товкою наочних посібників, оформленням стендів, стінгазет, постановкою но­мерів художньої самодіяльності. Робота ведеться за схемою, прийнятою в сіль­ській школі. Вона вимагає від учителя чіткого ритму дій, уміння розподіляти час, контролювати якість виконання завдань, помічати і заохочувати кожного. Інші групи мають тимчасовий характер і розпадаються після виконання завдань, що стоять перед ними. Така організація гуртка зручна, якщо у невеликій школі працює тільки один учитель-словесник. До участі в заняттях такого гуртка бажано залучати старшокласників. За їх допомогою учитель здійснює керівництво мікрогрупами, що входять до складу гуртка.

Іншим варіантом проведення занять є об'єднання учнів з більш або менш однорідною мовною підготовкою для досягнення спільної мети - удоско­налення умінь і навичок усного мовлення або читання. На заняттях цього гуртка є можливість планувати спільні для всіх колективні форми роботи.

Оптимальним варіантом у цьому плані, на наш погляд, може бути комплексний гурток рідної мови, на заняттях якого школярі займаються різними видами діяльності: грають, розучують вірші й пісні, обговорюють прочитані тексти, переглядають кінофільми та діафільми, випускають стінгазети і бюлетені, драматизують діалоги, здійснюють постановку інсценівок і спектаклів, учаться писати листи, ведуть підготовку позакласних заходів тощо.

Робота в комплексному гуртку рідної мови не замикається в межах однієї лексичної або граматичної теми на відміну від традиційних гуртків типу «Синоніми рідної мови» або «Цікава граматика». Комплексність, багатоаспектність змісту роботи гуртка виявляється в тому, що він зверта­ється до будь-якої теми, необхідної для поліпшення і розвитку мовлення учнів.

Організація гурткової роботи починається з роз'яснення цілей, змісту, характеристики наступних занять, обговорення плану роботи. На першому (організаційному) занятті слід обрати старосту, встановити точні дні і години занять. На наступних заняттях учні в цікавій і захоплюючій формі вправляються в мовленнєвому спілкуванні українською мовою, вдосконалюючи свої мовленнєві навички і уміння, отримані на уроках.

Необхідним аспектом позакласної роботи в умовах інтенсивного нав­чання, на відміну від традиційної, є тісний взаємозв'язок і взаємообумовленість гурткових занять. Тільки методично взаємопов'язані позакласні за­няття являють собою систему, ланцюг комунікативних завдань, побудованих за внутрішньою логікою формування навичок і умінь мовленнєвого спілку­вання. У комплексно-гуртковій позакласній роботі така єдина методична нитка, що пов'язує всі поняття, є, а її опорними ланками виступають: постій­ність мети позакласних занять (мовленнєве спілкування), постійність змістовної основи (створення мовленнєвої ситуації). Чітка визначеність і ціле­спрямованість роботи комплексного гуртка рідної мови допомагають зосере­дити увагу учнів на більш глибокому і міцному засвоєнні програмного мате­ріалу й активно сприяють удосконаленню навичок спілкування учнів. Ці ж умови надають конкретності і стабільності всій методичній системі, на якій ґрунтується робота комплексного гуртка.

Методичну систему комплексного гуртка рідної мови складають такі дидактичні компоненти:

- програма занять у межах гурткового циклу,

- вимоги до вмінь і навичок мовленнєвого спілкування,

- зразки побудови ситуативних діалогів, словник-мінімум, опис-зразок позакласного заняття.

Тематична програма - це розгорнутий у часі план мовних тем на уроках модуля і відповідних їм тем у гуртковому модулі. Кожна тема позакласної роботи включає мовленнєві зразки і діалогічну лексику. У програмі вка­зується також, який конкретно вид або види позакласної роботи будуть використані при вивченні даної теми

Незалежно від типу гуртка у підготовці й проведенні його занять необхід­но враховувати такі спільні вимоги:

1) виховний і розвивальний характер матеріалів і завдань, їх практична спрямованість;

2) спрямованість тематики роботи гуртка, його форм і методів до різних сторін пізнавальної діяльності учнів: інтелектуальної (активний пошук, догадка, розуміння цільових ус­тановок і готовність до їх виконання); емоційність (радість пізнання, пере­живання емоцій здивування, очікування нового, успіху, задоволення тощо); вольовий (ініціативність, здатність до постановки і вирішення завдань, готов­ність довести справу до кінця);

3) творчий підхід до планування і реалізації завдань, відсутність одноманітності і шаблону в роботі;

4) наявність логіч­ного зв'язку між окремими заняттями гуртка; опора на знання, уміння й на­вички, одержані учнями на уроках.

Участь у роботі гуртка добровільна. Проте слід прагнути до утворення постійного складу гуртка, дотримання певних правил, що регулюють його діяльність. Вони виробляються спільно вчителем і учнями і доводяться до відома всіх членів гуртка.

Залежно від етапу навчання мови змінюється співвідношення видів діяльності на заняттях гуртка. Так, в 5-6 класах учні виконують дії за зразком, беруть участь у керованих діалогах, оволодівають технікою читання, аудіюють невеликі тексти, побудовані з використанням вивченого мовленнєвого матеріалу. Основна увага звертається на створення необхідної бази для роз­ширення комунікативних можливостей предмета.

У 7-9 класах надають перевагу різним видам діяльності, в ході якої учні знайомляться з історією й культурою України, беруть участь у мовленнєвому спілкуванні, наближеному до реальних умов їх життя. Процес оволодіння українською мовою на заняттях гуртка повинен формувати пізнавальні інте­реси учнів, сприяти духовному й національному становленню особистості.

Старшокласники беруть активну участь в обговоренні прочитаних кни­жок і переглянутих фільмів, прагнуть порівняти зображувані події і героїв з тими, які вже їм відомі, установити причинно-наслідкові зв'язки, пояснити вчин­ки героїв обставинами їх життя. Багатьох з них притягує професійно спрямо­ване вивчення рідної мови. У цьому зв'язку зростає роль читання текстів різних функціональних стилів, з'являється можливість навчати деяких прийомів реферування й анотування доступних для розуміння технічних текстів, вибіркового перекладу зі словником літератури з різних спеціальностей.

В організації роботи гуртка необхідно враховувати провідні стимули, що спонукають учнів відвідувати його заняття:

- для 5-6 класів — новизна предмета, різноманітність форм і видів діяльності;

- для 7-9 класів — мож­ливість дізнатись про нові цікаві відомості з історії України, її звичаї, традиції;

- для 10-11 класів — поряд з інтересом до історії й культури України - можливість набути знання, уміння й навички, необхідні з обраної спеціальності, отримати відомості, які будуть корисні на заняттях з інших предметів тощо.

Наводимо варіант планування гурткових занять з урахуванням тем, що вивчаються за програмою.

7 клас

Тема: «Звичаї та традиції українського народу»

Заняття І

1. Знайомство з опорною лексикою.

2. Перегляд діафільму або серії діапозитивів з теми із звуковим супроводом.

3. Швидке читання пропонованих текстів з установкою на вибір найбільш цікавих описів звичаїв і традицій українського народу з метою їх наступної драматизації. 4. Розучування обрядових пісень і танців.

4. Драматизація текстів і виконання пісень і танців.

Заняття 2

1. Розповідь ведучих про звичаї і традиції українського народу, демонстрація ілюстративного матеріалу.

2. Розучування сцен, що відбивають деякі звичаї і традиції.

3. Вікторина «Що б це означало?» (Учням демонструються різні фотоматеріали, предмети, малюнки. Вони повинні відгадати, які звичаї та традиції відображені, коротко розповісти про них, назвати предмети тощо.

4. Колективне розучування обрядової пісні.

Основними формами гурткової роботи в п'ятому класі є керований діа­лог, бесіда, опис картинок. У 6-7 класах ці форми розвиваються: рівень сформованості мовленнєвих умінь і навичок дозволяє школярам брати активну участь у рольових іграх «Екскурсія школою», «Приймаємо гостей», «Урок рідної мови», «У бібліотеці, лікарні, аптеці, на пошті» тощо.

Серед учнів 8-9 класів популярні заочні екскурсії містами України. Вони охоче розповідають про події особистого і шкільного життя в листах до своїх ровесників як в Україні, так і діаспорі, беруть участь у конкурсах знавців та ерудитів.

Гуртківці охоче працюють над добором матеріалу, створенням альбомів, випуском бюлетенів, лінгвістичних газет. Так, п'ятикласники можуть пра­цювати над виготовленням альбому з малюнками зі значенням нових слів, гуртківці 5-7 класів можуть аналізувати історизми, учні 8-9 класів — збирати й аналізувати топоніми. Таку роботу найкраще спрямувати на вивчення міс­цевого матеріалу. Це можуть бути назви населених пунктів (ойконіми), назви вулиць, майданів, провулків тощо (урбаноніми). Для збору матеріалу вико­ристовуються різноманітні довідники, у тому числі поштові, телефонні, довід­ники автомобільних шляхів, плани, мапи, матеріали історичних і краєзнавчих музеїв, бесіди зі старожилами тощо. Обробляючи зібраний матеріал, учні знайомляться з принципами номінації, джерелами утворення топонімів, специфікою утворення населених пунктів і внутрішньо-міських об'єктів. Зістав­ляючи старі й нові назви, важливо відзначити зміни в семантиці мотивуючих лексем (рельєф, рослинність, професійна зайнятість населення, національності людей, які мешкають у цій місцевості). Ураховуючи велике значення назв, необхідно залучити учнів до їх популяризації, познайомивши попередньо з життям і діяльністю тих людей, чиїм іменем названі певні об'єкти. Відбір топонімічних матеріалів для вивчення в гуртку можна обмежити не територіальне, а тематично («Назви вулиць, пов'язані з природою», «Назви, пов'язані з родом заняття міщан», «Назви вулиць, пов'язані з іменами історич­них осіб» тощо), а доповіді, сторінки усного журналу, бюлетені про ці топоніми приурочити до відповідних знаменних дат, Дня міста тощо.

Робота з різними словниками у лінгвістичному гуртку дає можливість побачити багатство лексичного і фразеологічного запасу рідної мови, здатність слів мати не одне, а декілька значень, розвиненість синонімічних рядів і антонімічних протиставлень, дериваційні властивості українського слова, специфіку українського словесного наголосу та багато іншого.

Учні старших класів (10-11) залучаються до написання рефератів, доповідей, до участі в конференціях, олімпіадах, до випуску газет, підготовки виставок, що розкривають історію розвитку рідної мови, її мартиролог. Стар­шокласники беруть інтерв'ю в жителів міста, беруть участь в імпровізованих телемостах, обмінюються думками про книжки та кінофільми, події в житті держави, міста. Вони активні в ролі гідів, перекладачів і в проведенні кон­курсів знавців. Після відповідної підготовки старшокласники справляються з невеликими доповідями і повідомленнями, включеними до програми прес-конференції або брифінгу.

Останнім часом у школі отримали велике поширення масові форми позакласної роботи з рідної мови. До цих форм відносять дні і тижні рідної мови, олімпіади, фестивалі, свята поезії (казки, книжки), усні журнали, конференції, культпоходи, зустрічі, мовні прогулянки, вікторини, конкурси, бесіди і повідомлення на різні теми, шкільне радіо, преса. До їх проведення залучається велика кількість учнів середніх або старших класів, але контин­гент цей нестабільний, збирається епізодично.

Головними завданнями проведення масових заходів з рідної мови в школах нового типу є: розвиток інтересу до рідної мови, залучення до активного вивчення рідної мови основної маси учнів, організація активного відпочинку дітей. Ліцеїсти, наприклад, охоче беруть участь у таких видах масової роботи, як диспути, читацькі конференції, обговорення, конкурси читців, вечори українських письменників, поетів, музичні композиції на теми українських пісень. Ефективність масових заходів багато в чому залежить від підготовчої роботи з учнями, спрямованої на розвиток і вдосконалення їх мовлення.

За способом передачі мовного матеріалу розрізняють усні форми позакласної роботи (всі види, що проводяться в усній формі) і письмові - стіннівки, бюлетені, стенди, рукописні журнали, альбоми і доповіді, листування українською мовою. Слід зазначити, що усні форми переважають над письмовими. Це пояснюється насамперед практичною спрямованістю позакласної роботи. У практиці всі.ці форми можуть перехрещуватись і ком­бінуватися, бо всі вони пов'язані між собою і утворюють загальну систему позакласних занять з рідної мови. Кожна з форм позакласної роботи має декілька видів, які відрізняються один від одного метою, методикою проведення, обсягом мовного матеріалу, характером участі учнів. Різно­манітність методів і прийомів, що використовуються в позакласній роботі з рідної мови, є однією з обов'язкових умов, що забезпечує успіх цієї роботи: інтерес учнів до позакласних заходів підтримується не тільки змістом матеріалу, але й новизною та оригінальністю проведення. Тому оволодіння методикою підготовки і проведення позакласної роботи не менш важливе, ніж визначення її змісту. Як свідчить практика, пріоритетне значення має групова (гурток) форма роботи. У рамках гуртка роль масових форм поси­люється, бо організація і проведення будь-якого позакласного заняття пе­редбачає індивідуальну підготовку учня. Тому при обґрунтуванні нового підходу до позакласної роботи в школах нового типу ми не акцентуємо увагу на трьох окремих формах позакласної роботи, гадаючи, що всі вони успішно входять до системи роботи гуртка (див. табл.).

Як бачимо, у практичному оволодінні рідною мовою як засобом спіл­кування важливою умовою ефективності позакласної роботи є, з одного боку, різноманітність і поєднання видів і форм позакласної роботи, а з іншого - урахування специфічної методики організації і проведення різних видів цієї роботи.

Відзначимо, що в школах України протягом багатьох років формувались і успішно застосовувалися багато видів індивідуальних, групових і масових форм позакласної роботи з рідної мови: вечори, ранки, дні, тижні, фестивалі, вікторини, конкурси, олімпіади, КВК; конференції, диспути, семінари, гуртки; екскурсії, походи, поїздки; зустрічі, ігри, клуб, МАН; художня самодіяльність, літературно-музичні композиції; випуск газет, журналів, листівок, альбомів тощо.

Але, на жаль, вони не завжди виявляються ефективними і в багатьох школах проводяться нерегулярно, тільки від випадку до випадку.

Пошук нових форм позакласної роботи з рідної мови викликаний запро­вадженням у школі інтенсивного навчання, а аналіз педагогічної і методичної літератури, вивчення передового досвіду навчання мови переконує в тому, що сучасні цілі позакласної роботи вимагають більш багатозначних і комплексних видів, що мають чітку організаційну структуру.

Становлення і розвиток системи позакласних форм навчання тісно пов'язані з розвитком суспільних функцій рідної мови, що відбивають зростання комунікативних потреб різних суспільних верств. Розширення діапазону комунікативних потреб у спілкуванні українською мовою стиму­лює розвиток позакласних форм навчання рідної мови різних контингентів учнів, підвищує роль і значення позакласної роботи в задоволенні різних інтелектуальних і соціально-особистісних інтересів учнів.

Не менш відчутні результати використання такої методики позакласної роботи й у виховному процесі. У переважної більшості старшокласників, як показують матеріали досліджень, підвищився інтерес до рідної мови, активізувалися процеси внутрішньоособистісної динаміки - учням удалося подолати мовний і психологічний бар'єр, у них з'явилися нові пізнавальні потреби (читання художньої літератури і преси українською мовою, інтерес до національної історії, культури, науки, мистецтва українського народу, інтерес до самого методу навчання). Учні виявили особистісні якості, які раніше, через життєві обставини, що склалися, недостатньо проявлялись, але дуже необхідні в житті людей — життєрадісність, доброзичливість, чем­ність, увага до оточуючих, взаємодопомога тощо.

Отже, зміст навчання рідної мови в тій чи іншій позакласній формі визна­чається природою і сферою спілкування, комунікативними потребами учнів і цілями навчання. Позакласна робота дозволяє досягнути помітного ефекту в навчанні різних контингентів учнів за рахунок наближення змісту навчання, характеру і способів презентації, тренування до кожного учня.

 

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. У чому полягають мета й завдання позакласної роботи?

2. Схарактеризуйте основні види позакласної роботи.

3. У чому виявляються зв’язки позакласної роботи з класною?

4. З’ясуйте вимоги до позакласного заходу.

5. Охарактеризуйте принципи позакласної роботи.

6. Чи можна віднести уроки-концерти, уроки-казки, уроки-подорожі до позакласних заходів?

7. З’ясуйте роль мовного гуртка в навчально-виховному процесі.

8. Яке значення шкільної олімпіади з української мови?