Сечогінні засоби іноді застосовують комбіновано при:
- хронічній недостатності серця,
-гострій і хронічній недостатності нирок
-та при деяких інших захворюваннях з порушеннями водно-сольового обміну.
Найчастіше комбінують засоби з різним механізмом дії для активнішого виведення солей і води з організму. Поєднане застосування препаратів, крім того, спрямоване на зменшення їх негативної побічної дії.
Для збільшення салуретичної і діуретичної дії осмотичні сечогінні комбінують з речовинами, які діють на рівні клітин ниркових канальців. Здебільшого в таких випадках застосовують маніт з кислотою етакриновою або фуросемідом. Таку комбінацію призначають у випадках проведення форсованого діурезу при отруєннях або за потреби швидкої дегідратації, наприклад при набряку мозку.
Часто комбінують активні діуретики, які діють на рівні базальної мембрани, з тріамтереном або спіронолактоном -препаратами, які діють на рівні апікальної мембрани. При цьому зменшується можливість виникнення гіпокаліємії.
Застосування тріамтерену, амілориду з похідними бензодіазепіну запобігає порушенню кислотно-лужної рівноваги, а також гіперурикемічній дії (таблетки «Тріампур», «Модуретик» та ін.).
Деякі сечогінні засоби здатні підсилювати дію препаратів інших груп.
Так, сильні діуретики (тіазиди, кислота етакри-нова, фуросемід) посилюють дію гіпотензивних засобів (наприклад, алкалоїдів раувольфії) — таблетки «Адельфан-езидрекс», «Неокристепін», «Бринердин», «Кристепін» та ін. Тріамтерен і спіронолактон завдяки калійзберігаючій дії можна застосовувати разом з серцевими глікозидами.
Сечогінні засоби потеціюють ефект багатьох протипухлинних засобів, збільшуючи чутливість клітин пухлини до цитостатиків. Слід пам'ятати, що активні салуретики (фуросемід, буфенокс, кислота етакринова) значно збільшують ото-токсичну дію антибіотиків.
Урикозуричні засоби.
Порушення обміну пуринів або виведення нирками солей сечової кислоти — уратів — призводить до різкого підвищення їх концентрації в крові. Кристали уратів відкладаються в суглобах, сухожилках, зв'язках, що викликає запалення і больовий синдром.
Захворювання, зумовлене порушенням обміну сечової кислоти і відкладанням уратів, називають подагрою (грец. podagra — пастка).
У сечових шляхах урати в кислому середовищі кристалізуються, що часто призводить до утворення конкрементів (камінців) і розвитку нирковокам'яної хвороби. У таких випадках застосовують урикозуричні засоби, а також речовини, які пригнічують синтез сечової кислоти.
Урикозуричні засоби стимулюють виведення сечової кислоти нирками.
Внаслідок цього зменшується її вміст у крові й тканинах. Вони пригнічують зворотне всмоктування сечової кислоти в ниркових канальцях. При цьому суттєвих змін в екскреції Н+, Na+, К+, та СІ не відбувається. За тривалого застосування урикозуричних засобів можна ліквідувати або значно зменшити гіперурикемію, досягти припинення нападів подагри і розсмоктування відкладень сечової кислоти.
До урикозуричних засобів належать:
- алопуринол,
- етамід,
- уродан та ін.
До лікарських засобів, що використовують при подагрі, входять препарати, які знижують рівень сечової кислоти в організмі, а також симптоматичні знеболювальні засоби (ненаркотичні анальгетики — бутадіон, індометацин та ін.)
Класифікація. За механізмом дії лікарські засоби, які знижують рівень сечової кислоти в організмі, поділяють на:
1. Засоби, які пригнічують утворення сечової кислоти, — урикодепресивні(алопуринол).
2. Засоби, які прискорюють виведення уратів з організму:
а) пригнічують реабсорбцію сечової кислоти в ниркових канальцях (етамід);
б) покращують розчинність уратів (уродан);
в) сприяють розпушуванню сечових камінців і виведенню їх з організму (фітолізин, уролесан).
Алопуринол (мілурит) як інгібітор ксантиноксидази затримує окиснення гіпоксантину і ксантину, що пригнічує утворення сечової кислоти і зменшує її концентрацію в сироватці крові та сечі. Крім того, препарат пригнічує синтез пуринів. Алопуринол призначають хворим на подагру та інші захворювання, які супроводжуються гіперурикемією. Препарат ефективний навіть у тих випадках, коли лікування урикозуричними засобами малоефективне, а також за наявності сечокислих конкрементів та недостатності нирок. У більшості хворих під впливом ало-пуринолу стають рідшими подагричні кризи, зменшуються подагричні вузли, зникають запальні та інші прояви захворювання.
Препарат малотоксичний, його добре переносять хворі навіть у випадках тривалого застосування. На початку лікування можливе загострення подагри, що, однак, не є приводом для припинення подальшого застосування алопуринолу.
Етамід пригнічує реабсорбцію сечової кислоти в ниркових канальцях. Сприяє виведенню її з сечею. Негативні явища викликає рідко, проте може затримувати виділення нирками пеніциліну та інших речовин. Призначають хворим на хронічну подагру, нирковокам'яну хворобу з кристалізацією уратів та інші захворювання, які супроводжуються гіперурикемією.
До урикозуричних засобів належать також бензобромарон (нормурат, хіпурик), аломарон (комбінований препарат алопуринолу та бензобромарону), сульфінпіразон (антуран) та ін.
Уродан — легкорозчинні у воді гранули з виділенням вуглекислого газу. Комбінований препарат, до складу якого входять піперазину фосфат, гексаметилен-тетрамін, солі натрію та літію. Сприяє виведенню сечової кислоти завдяки підвищенню її розчинності (солі піперазину і літію утворюють з сечовою кислотою легкорозчинні комплекси). Певне значення мають зрушення кислотно-основної рівноваги. Уродан призначають хворим на сечокам'яну хворобу, хронічний поліартрит та ін.
При подагрі та сечокам'яній хворобі застосовують також лікарські засоби, дія яких зумовлена зміщенням рН сечі в бік лужної реакції (головним чином під впливом цитратних йонів), що гальмує утворення і сприяє розчиненню камінців — маргуліт, ураліт, блемарен, солу-ран та ін.
Завдяки спазмолітичній дії сприяють виведенню камінців із сечоводу і мають протизапальні властивості препарати лікарських рослин — екстракт марени красильної, оліметин, леспенефрил, авісан, уролесан, трава споришу, фітолізин та ін.
Принципи комбінованої терапії діуретичними засобами.
Вибір діуретика залежить від:
- характера захворювання,
-порушення гомеостазу,
-функціонального стану серцево - судинної, ендокринної систем,
-печінки, нирок,
-а також особливості фармакокінетики, фармакодинаміки і
-побічних ефектів препаратів.
При невідкладних станах препаратами вибору є фуросемід (лазикс), який при внутрішньовенному введенні протягом години виводить 43% добової кількості сечі, а через 2 години - 60%, та осмотичні діуретики. При незначній затримці рідини (хронічна недостатність кровообігу II А ст.., передменструальний синдром, ожиріння, прийом глюкокортикоїдів) показані діуретики середньої сили дії, такі як гідрохлортіазид (гіпотіазид, дихлотіазид).
При великих набряках, асциті, призначаються всередину сильні діуретики: фуросемід (80 мг.), урегіт (100 мг.), буметанід (2 мг.).
Всі вищеназвані препарати, особливо при тривалому застосуванні, слід комбінувати з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, амілорид).
Для лікування артеріальної гіпертензії добре призначати комбінації діуретиків з іншими антигіпертензивними засобами, такі як наприклад:
адельфан (резерпін + гіпотіазид),
ліпразид (лізиноприл + гідрохлортіазид) і ін..
Сечогінні засоби.
Назва Форми випуску, середні терапевтичні дози, способи застосування.
Гідрохлортіазид Таблетки по 0,025 і 0,1 г.
Hydrochlorthiazidum Усередину по 0,025 — 0,05 г на день
Циклометіазид Таблетки по 0,0005 г.
Cyclomethiazidum Усередину по 1—3 табл. 1—2 рази на день
Оксодолін Таблетки по 0,05 г.
Oxodolinum Усередину по 0,025 — 0,1 г раз на 2 — 3 дні
Фуросемід Таблетки по 0,04 г; в ампулах по 2 мл 2 % розчину.
Furosemidum Усередину по 0,04 г раз на день зранку; внутрішньовенно і внутрішньо-
м'язово по 0,02 — 0,06 г 1 —2 рази на добу
Буфенокс Таблетки по 0,001 г; в ампулах по 2 мл 0,025 % розчину.
Buphenoxum Усередину по 1—2 табл. раз на 2 дні; внутрішньовенно повільно (2 —
3 хв) і виутрішньом'язово по 0,0005 — 0,0015 г
Клопам ід Таблетки по 0,02 г.
Clopamidum Усередину по 2 — 3 табл. 1 —2 рази на день
Кислота етакринова Таблетки по 0,05 г.
Acidum etacrynicum Усередину по 0,05 — 0,2 г на добу
Діакарб Таблетки по 0,25 г.
Diacarbum Усередину по 0,125 — 0,25 г 1—3 рази на день
Тріамтерен Капсули по 0,05 г.
Triamterenum Усередину по 1—4 капсули 2 рази на день
Тріампур композитум Таблетки, що вміщують тріамтерен — 0,025 г і дихлотіазид — 0,0125 г.
Triampur compositum Усередину по 1 —2 табл. 2 рази на день
Спіронолактон Таблетки по 0,025 г.
Spironolactonum Усередину по 0,075 — 0,3 г на добу. По досягненні ефекту дозу знижують до 0,075— 0,025 г на добу
Сечовина У сухому вигляді по ЗО, 45, 60 і 90 г у комплекті з розчинником — 10 %
Urea pura глюкози.
Внутрішньовенно у вигляді ЗО % розчину на 10 % розчині глюкози з
розрахунку 0,5 — 1,5 г/кг
Маніт Ліофілізована маса по ЗО г у флаконах на 500 мл; 15 % розчин у фла-
Mannitum конах по 200, 400 і 500 мл.
Внутрішньовенно 15 % розчин або 10 %, 15%, 20 % розчини ex tempore.
Розчиняють у воді для ін'єкцій або в 5 % розчині глюкози. Лікувальна
доза 1 — 1,5 г/кг
Трава хвоща польового Усередину відвар (1: 20) по половині чи третині склянки 2 — 3 рази на
Herbae Equiseti день
Листя мучниці Настій (1: 20) усередину по половині чи третині склянки 3 — 4 рази на
Folium Uvae ursi день
Бруньки берези Настойка (1:5) на 90 % спирті.
Gemmae Betulae Усередину по чайній ложці на прийом
Листя ортосифона Настій (20,0: 200,0) по столовій ложці 3 — 4 рази на день. Настій 3,5:
Folium Orthosiphoni: 200,0 по півсклянки 2 — 3 рази на день
Алопуринол Таблетки по 0,1 г.
Allopurinolum Усередину по 0,1 г після їди
Етамід Таблетки по 0,35 г.
Aethamidum Усередину по 0,35 — 0,7 г
Уродан Гранули по 100 г у флаконі.
Urodanum Усередину по чайній ложці 3 — 4 рази на день
Уролесан У флаконах по 15 мл.
Urolesanum Усередину по 8—10 крапель до їди
Трава споришу Настій (100,0-150,0:200,0).
Herba,.Polygoni avicularis Усередину по 2 ст. ложки
Екстракт марени Таблетки по 0,25 г.
красильної Усередину по 0,5 — 0,75 г, розчинивши таблетки у половині склянки
Extractum rubiae теплої води
tinctorum
