Характеристика позитивних та негативних рис

План

1. Інформаційне суспільство.

2. Характеристика позитивних та негативних рис інформаційного суспільства.

3. Складові інформаційної культури та основні види інформаційних послуг.

4. Інфраструктура інформаційного ринку.

Література: Новак В.О., Матвєєв В.В., Бондар В.П., Карпенко М.О. Інформаційні системи в менеджменті: Підручник.- 2-є вид. – К.: Каравела, 2010. ст.13-22.

1. Інформаційне суспільство.

В історії розвитку цивілізації відбулося декілька інформаційних ре­волюцій - перетворень суспільних відносин через кардинальні зміни у сфері опрацювання інформації. Наслідком подібних перетворень стало набуття суспільством нової якості.

Остання інформаційна революція пов'язана з винаходом мікропроцесор­ної технології і появою персонального комп'ютера. Але значне зростання виробництва засобів обчислювальної техніки саме по собі не стало основ­ною умовою переходу від індустріального суспільства до інформаційного.

До останнього часу комп'ютери працювали в основному ізольовано, проте тепер для ефективного використання різноманітної інформації від­бувається об'єднання їх один з одним за допомогою телекомунікаційної інфраструктури. На мікропроцесорах та інтегральних схемах створю­ються інформаційні комунікації: комп'ютери, комп'ютерні мережі, сис­теми передачі даних.

Остання інформаційна революція висуває на перший план нову га­лузь - інформаційну індустрію, пов'язану з виробництвом технічних за­собів, методів, технологій для виробництва нових знань. Найважливіши­ми складовими інформаційної індустрії стають всі види інформаційних технологій, особливо телекомунікацій.

Бурхливий розвиток комп'ютерної техніки та інформаційних техно­логій послужив поштовхом до розвитку суспільства, побудованого на використанні різної інформації, що отримало назву інформаційне сус­пільство.

Інформаційне суспільство - це суспільство, в якому більшість пра­цюючих зайнята виробництвом, зберіганням, обробкою та реалізацією інформації, особливо вищої її форми - знань.

Інформаційне суспільство - це концепція постіндустріального сус­пільства, тобто нова історична фаза розвитку цивілізації, в якій головни­ми продуктами виробництва є інформація і знання.

Відмітними рисами інформаційного суспільства є:

ü збільшення ролі інформації і знань в житті суспільства;

ü зростання частки інформаційних комунікацій, продуктів і послуг у ва­ловому внутрішньому продукті;

ü створення глобального інформаційного простору, що забезпечує ефективну інформаційну взаємодію людей, їхній доступ до світових інформаційних ресурсів та задоволення їхніх потреб в інформаційних продуктах і послугах.

Науковці вважають, що в інформаційному суспільстві процес комп'ютеризації надасть людям доступ до надійних джерел інформа­ції, позбавить їх від рутинної роботи, забезпечить високий рівень авто­матизації опрацювання інформації у виробничій і соціальній сферах.

Рушійною силою розвитку суспільства повинне стати виробництво інформаційного, а не матеріального продукту. У свою чергу, матеріаль­ний продукт стане більш інформаційно ємкісним, що означає збільшен­ня частки інновацій, дизайну і маркетингу в його вартості.

В інформаційному суспільстві змінюється не тільки виробництво, але й весь устрій життя, система цінностей, зростає значущість культурного дозвілля стосовно матеріальних цінностей.

Порівняно з індустріальним суспільством, де все спрямовано на ви­робництво і споживання товарів, в інформаційному суспільстві виробля­ються і споживаються інтелект та знання, що приводить до збільшення частки розумової праці. Від людини потрібна здібність до творчості, а значить, зростає попит на знання.

Матеріальною і технічною базою інформаційного суспільства стають різного роду системи на базі комп'ютерної техніки і комп'ютерних ме­реж, інформаційної технології, телекомунікаційного зв'язку.

При переході до інформаційного суспільства виникає нова індустрія переробки інформації на базі комп'ютерних і телекомунікаційних інфор­маційних технологій.

 

Характеристика позитивних та негативних рис

інформаційного суспільства

На думку авторів, доцільно виділити характерні як позитивні, так і не­гативні риси інформаційного суспільства, які наведено на рис.1.1

На сучасному етапі всі країни світу тією чи іншою мірою здійснюють процес інформатизації. Неправильно вибрана стратегія інформатизації або недостатність її динамізму і мобільності можуть призвести до істот­них, а часом драматичних змін у всіх сферах життя країни.

Рис. 1.4. Основні види інформаційних послуг

Перша країна, яка почала інформатизацію - це США. Інші промислово-розвинені країни світу, зрозумівши перспективність і неминучість цього напряму, достатньо швидко зорієнтувалися і стали нарощувати темпи впровадження комп'ютерів і засобів телекомунікацій. У будь-якій країні, незалежно від рівня її розвитку, так чи інакше розуміють неминучість та необхідність втілення в життя ідей інформатизації суспільства. Багато країн мають національні програми інформатизації з урахуванням місцевих особливостей і умов.

Рис.1.2. Основні позитивні риси інформаційного суспільства

У період переходу до інформаційного суспільства, крім вирішення описаних вище проблем, необхідно підготувати людину до швидкого сприйняття та опрацювання великих обсягів інформації, оволодіння сучасними засобами, методами і технологією роботи. Крім того, нові умови роботи породжують залежність інформованості однієї людини від інформації, придбаної іншими людьми. Тому вже недостатньо вміти самостійно осво­ювати і накопичувати інформацію, а необхідно навчитися такій технології роботи з інформацією, коли готуються і приймаються рішення на основі колективного знання. Це говорить про те, що людина повинна мати пев­ний рівень культури поведінки з інформацією.

 

3.Складові інформаційної культури та основні види інформаційних послуг

Для вільної орієнтації в інформаційному потоці людина повинна володіти інформаційною культурою як однією зі складових загальної культури. Інформаційна культура пов'язана із соціальною природою людини. Вона є продуктом різноманітних творчих здібностей людини і виявляєть­ся в таких аспектах (див. рис. 1.3):

Ø вміння працювати з різними видами інформації;

Ø володіння основами аналітичної обробки інформації;

Ø здатність представляти необхідну інформацію в зрозумілому вигляді і вміння її ефективно використовувати;

Ø здатність використовувати комп’ютерні інформаційні технології базовими складовими яких є численні програмні продукти;

Ø вміння знаходити необхідну інформацію з різних джерел;

Ø конкретні навики щодо засобів використання технічних пристроїв від телефону ПК і комп’ютерних мереж.

Інформаційні ресурси суспільства. Одним із ключових понять при інформатизації суспільства стало поняття "інформаційні ресурси".

Ресурс - це запаси, джерела чого-небудь. У індустріальному суспільстві де велика частка зусиль спрямована на матеріальне виробництво, відомо декілька основних видів ресурсів, що стали вже класичними еко­номічними категоріями: матеріальні ресурси; природні; трудові; фінансові; енергетичні ресурси.

У інформаційному суспільстві акцент уваги і значущості зміщуєть­ся з традиційних видів ресурсів на інформаційний ресурс, який хоч завжди існував, але не розглядався ні як економічна, ні як жодна інша категорія.

Інформаційні ресурси суспільства можна розуміти як знання, відчу­жені від тих людей, які їх накопичували, узагальнювали, аналізували, створювали тощо. Ці знання матеріалізувалися у вигляді документів, баз даних, баз знань, алгоритмів, комп'ютерних програм, а також витворів мистецтва, літератури і науки.

Інформаційні ресурси країни, регіону, організації повинні розглядатися як стратегічні ресурси, аналогічні за значущістю до запасів сировини, енергії, корисних копалин та інших ресурсів.

Розвиток світових інформаційних ресурсів дав можливість:

Ø перетворити діяльність з надання інформаційних послуг в глобальну людську діяльність;

Ø сформувати світовий і внутрішньодержавні ринки інформаційних по­слуг;

Ø утворити різні бази даних ресурсів регіонів і держав, до яких можли­вий порівняно недорогий доступ;

Ø підвищити обґрунтованість і оперативність ухвалення рішень в ор­ганізацій банках, біржах, промисловості, торгівлі тощо за рахунок своєчасного використання необхідної інформації.

Інформаційні ресурси є базою для створеним інформаційних продуктів. Інформаційний продукт - це сукуп­ність даних, сформована виробником для розповсюдження в матеріаль­ній або нематеріальній формі.

Виходячи з можливих видів інформаційних продуктів, баз даних і ре­сурсів, класифікація інформаційних послуг зображена на рис. 1.4.

Будь-який інформаційний продукт відображає інформаційну модель його виробника і втілює в життя його власне уявлення про конкретну об­ласть, для якої він створений. Будучи результатом інтелектуальної діяль­ності людини, він повинен бути зафіксований на матеріальному носії будь-якого типу у вигляді документа, статті, огляду, програми, книги тощо.

Інформаційний продукт може розповсюджуватися тими самими спо­собами, як і будь-який інший матеріальний продукт, за допомогою по­слуг.

При наданні послуги укладається угода (договір) між двома сторона­ми: стороною, яка надає послугу, і стороною, яка використовує послугу. В угоді вказуються термін її використання і відповідна винагорода.

Перелік послуг визначається обсягом, якістю, наочною орієнтацією зі сфери використання інформаційних ресурсів та інформаційних продук­тів, створених на їх основі.

Інформаційні послуги виникають лише за наявності баз даних у комп'ютерному або некомп'ютерному варіанті.

Розглянемо класифікацію баз даних з позицій використання для сис­тематизації інформаційних послуг і продуктів.

Бази даних прийнято розділяти на бібліографічні і небібліографічні.

Бібліографічні бази даних містять вторинну інформацію про докумен­ти, включаючи реферати і анотації.

Небібліографічні бази даних мають безліч видів:

Ø довідкові, містять інформацію про різні об'єкти і явища, наприклад, адреси, розклади руху, телефонні номери тощо;

Ø повного тексту, що містять первинну інформацію, наприклад, статті, журнали, брошури та ін.;

Ø числові, які містять кількісні характеристики і параметри об'єктів і явищ, наприклад, хімічні і фізичні дані, статистичні і демографічні дані, тощо;

Ø текстово-числові, що містять описи об'єктів та їхні характеристики, наприклад, щодо промислової продукції, фірм, країн тощо;

Ø фінансові, які містять фінансову інформацію, що надається банками, біржами, фірмами, тощо;

Ø юридичні, що містять правові документи за галузями, регіонами, кра­їнами.

Ринок інформаційних продуктів і послуг (інформаційний ринок) - це система економічних, правових і організаційних відносин щодо торгівлі продуктами інтелектуальної праці на комерційній основі.

Інформаційний ринок характеризується певною номенклатурою продуктів і послуг, умовами і механізмами надання, цінами. Як предмет продажу або обміну виступають інформаційні системи, інформаційні технології, ліцензії, патенти, товарні знаки, ноу-хау, інженерно-технічні послуги, різного роду інформація та інші види інформаційних ресур­сів.

Сукупність засобів, методів і умов, що дозволяють використовувати інформаційні ресурси, складає інформаційний потенціал суспільства.

Сьогодні в Україні швидкими темпами йде формування ринку ін­формаційних продуктів та послуг, найважливішими компонентами яко­го є:

Ø технічна і технологічна складова - це сучасне інформаційне устаткування, потужні комп'ютери, розвинена комп'ютерна мережа і відповідні їм технології переробки інформації;

Ø нормативно правова складова - це юридичні документи: ухвали, які забезпечують цивілізовані відносини на інформаційному ринку;

Ø інформаційна складова - це довідково-навігаційні засоби і структури, що дозволяють знаходити потрібну інформацію;

Ø організаційна складова - це елементи державного регулювання взаємодії виробників і розповсюджувачів інформаційних продуктів і по­слуг.

 

4. Інфраструктура інформаційного ринку.

У нашій країні у зв'язку з перехідними процесами в економіці й ін­форматизації суспільства наразі відсутня єдина думка щодо інфраструктури інформаційного ринку.

Інфраструктура інформаційного ринку - сукупність секторів, кож­ний з яких об'єднує групу людей або організацій, що пропонують однорідні інформаційні продукти і послуги.

На думку авторів, виглядає доцільним такий підхід до інфраструктури ринку, зображений нарис. 1.5.

Розглянемо окремі сектори ринку інформаційних продуктів і послуг.

Перший сектор - ділова інформація, яка складається з таких частин:

Ø біржова і фінансова інформація - котирування цінних паперів, ваучери, облікові ставки, ринок товарів і капіталів, інвестиції, ціни. Постачальниками такої інформації є спеціальні служби біржової і фінансової інформації, брокерські компанії, банки;

Ø статистична інформація - це ряди динаміки, прогнозні моделі та оцінки в економічній, соціальній, демографічній

сферах. Постачальниками цієї інформації є державні служби, компанії,

консалтингові фірми;

Ø комерційна інформація— за компаніями, фірмами, корпораціями, напрямами їхньої діяльності, виготовленої продукції та цінами; про фінансовий стан, зв'язки, операції, керівників, ділові новини у області економіки і бізнесу. Постачальниками цієї інформації є спеціальні інформа­ційні служби.

Другий сектор - інформація для фахівців. Вона містить такі частини:

Ø Професійна інформація - спеціальні дані та інформація для юристів, фармацевтів, викладачів, інженерів, геологів, метеорологів та ін.;

Ø науково-технічна інформація - документальна, бібліографічна, реферативна, довідкова інформація з галузі природничих, технічних, суспільних наук, галузей виробництва і сфер людської діяльності;

Ø доступ до першоджерел - організація доступу до джерел інформації через бібліотеки і спеціальні служби.

Третій сектор – інформація для споживачів, яка складається з таких частин:

Ø новини і література - інформація служб новин і агентств преси, електронні журнали, довідники, енциклопедії;

Ø інформація для споживачів - розклади транспорту, резервування квит­ків і місць в готелях, замовлення товарів і послуг, банківські операції тощо;

Ø розважальна інформація - ігри, телетексти, відеотексти.

Четвертий сектор - послуги освіти. Ця частина ринку інформацій­них продуктів і послуг включає всі форми і ступені освіти: дошкільну, спеціальну, середню непрофесійну, вищу, підвищення кваліфікації та пе­репідготовку кадрів. Інформаційна продукція цього сектора може бути відтворена в комп'ютерному або некомп'ютерному вигляді: підручники, методичні розробки, практикуми, розвивальні комп'ютерні ігри, навчаль­ні і контролюючі системи, методики навчання тощо.

П'ятий сектор — забезпечуючі інформаційні системи і засоби. Ця час­тина ринку інформаційних продуктів і послуг складається з таких частин:

Ø програмні продукти - програмні комплекси з різною орієнтацією - від професіонала до недосвідченого користувача комп'ютера: системне програмне забезпечення, програми загальної орієнтації, прикладне програмне забезпечення та ін.;

Ø технічні засоби - комп'ютери, телекомунікаційне устаткування, оргтехніка, супутні матеріали і комплектуючі;

Ø розробка і супровід інформаційних систем і технологій;

Ø консультування з різних аспектів інформаційної індустрії: яку інформаційну техніку придбати, яке програмне забезпечення необхідне для реалізації професійної діяльності, чи потрібна інформаційна система і яка, на базі якої інформаційної технології краще організувати свою діяльність;

Ø підготовка джерел інформації - створення баз даних із заданої теми, галузі, явища тощо.

Найважливішою особливістю інформаційного суспільства є перенесення акценту з виробництва чи використання матеріалів на надання послуг, що спричиняє в свою чергу значне зниження видобутку та переробки сировини і витрат енергії. Пріоритетний розвиток надання послуг як сектора економіки призводить до істотної зміни питомої ваги галузей еконо­міки у формуванні НВП. Наприклад, в європейських країнах, де інформаційне суспільство значно просунулося в розвитку, більше половини (55%) обороту засобів в інформаційній індустрії припадає на створення інформаційних продуктів і технологій і лише 45% - на виробництво техніки; в індустрії зв'язку цей розрив є ще радикальнішим: 80% складають телеко­мунікаційні послуги і лише 20% — виробництво засобів комунікації.

Інформаційне суспільство — це суспільство, в якому вирішальну роль Виконує придбання, опрацювання, зберігання, передавання, розповсюджен­ня, використання знання та інформації, зокрема за допомогою інтерактив­ної взаємодії і технічних можливостей, що постійно удосконалюються.

Прогнозується, що в майбутньому існуватиме декілька типів інформа­ційного суспільства, як в минулому існувало декілька моделей індустрі­ального суспільства. Ключовими ознаками при визначенні типу суспільства стануть: ступінь забезпеченості рівності прав громадян на доступ до основного ресурсу - інформації; ступінь участі в житті суспільства і самореалізації людей.

 

 

Питання для контролю знань студентів

1. У чому полягає концепція інформаційного суспільства?

2. Охарактеризуйте відмітні риси інформаційного суспільства.

3. Визначте напрямки розвитку національної інформаційної інфраструк­тури України.

4. Охарактеризуйте особливості матеріальної і технічної бази інформа­ційного суспільства.

5. Визначте роль інформаційних ресурсів в інформаційному суспільстві.

6. Охарактеризуйте основні види інформаційних продуктів.