Класифікація небезпек. Таксономія небезпек.

Лекція №1. Категорійно-понятійний апарат з безпеки життєдіяльності, таксономія небезпек. Ризик як кількісна оцінка небезпек.

План

1. Категорування нормативно-правової бази.

2. Безпека життєдіяльності: предмет, мета, задачі

3. Класифікація небезпек. Таксономія небезпек.

4. Класифікація надзвичайних ситуацій.

Щорічно у світі на виробництві гинуть більше 200 тис. чоловік і більше 120 млн. чоловік одержують травми. Постійно зростає не тільки загальне число нещасних випадків, але й число великих аварій і катастроф, що призводять до значних матеріальних втрат і жертв. Руйнівний потенціал крупних технологічних катастроф можна порівняти сьогодні лише з потенціалом військових арсеналів. Тільки в сфері енергетики добувається, зберігається й перероблюється в усім світі близько 10 млрд. тонн умовного палива. Ця маса порівнянна лише з арсеналом світового запасу ядерної зброї.

Крім голосних (у прямому й переносному значенні) катастроф, день у день, рік у рік відбуваються тисячі так званих "тихих" катастроф. Перед усім вони породжені викидами в атмосферу й водойми різних шкідливих речовин – відходів виробництв, вихлопних газів, радіоактивним й електромагнітними випромінюваннями й т.п. При цьому припустимі норми викидів і випромінювань можуть перевищуватися в десятки й сотні разів.

За даними фахівців стан здоров'я населення залежить на 20-40 % від стану навколишнього середовища, на 15-20 % – від генетичних факторів, на 25-50 % – від способу життя й тільки на 10 % – від діяльності служб охорони здоров’я.

Історична довідка з правового регулювання БЖД

Нормативно-правова основа безпеки життєдіяльності коренями своїми йде далеко в минуле. Основою документів, що формували нормативно-правові відносини у ті далекі роки і дійшли до нас, можна вважати документи релігійних концесій, а саме: Біблію, Коран, Талмуд та інші.

Ці документи містять історію розвитку людства, що цілком пов’язана з прагненням людей до безпечного способу життя. У цих документах зазначено норми поведінки людей у соціумі, які можуть забезпечити безпечні умови життя на землі.

Відповідно до Біблії, першим, хто дав визначення «життя» можна вважати Адама, котрий нарік свою дружину Євою, що означає «життя», і вона стала матір’ю всіх людей. Одним із перших, хто скоїв убивство, позбавив життя людини насильницьким шляхом, був Каїн, який убив свого брата Авеля.

У Біблії наводяться й інші історичні матеріали, але одним із головних досягнень людства слід вважати сформульовані в Біблії 10 заповідей, що передав Господь Мойсею, як перші й основні закони, згідно з якими має жити людина, і це забезпечить безпеку її існування.

 

Категорування нормативно-правової бази з безпеки життєдіяльності.

 

Нормативно-правова основа безпеки життєдіяльності складається з законів, норм, правил, постанов та інших документів, що мають силу законів для жителів України, виданих органами виконавчої і законодавчої влади, що стосуються питань захисту життя і здоров’я населення країни, чи безпосередньо або непрямо, через елементи середовища існування (наприклад, закони, спрямовані на захист природного середовища). Тому всі ці документи можна умовно поділити на дві категорії: перша — документи, що стосуються захисту життя і здоров’я людини як елемента «середовища існування»; друга — документи, націлені на збереження «середовища існування» людини.

Нормативно-правовою основою безпеки життєдіяльності (НПО БЖД) є Конституція України (1996),

 

Безпека життєдіяльності: предмет, мета, задачі

 

Безпека життєдіяльності (БЖД)– це наука про комфортну й безпечну взаємодію людини із середовищем існування. БЖД вивчає проблеми безпеки перебування людини в навколишнім середовищі під час трудової й іншої його діяльності. БЖД – наука соціально-технічна, основна сфера її діяльності – безпека взаємодії людини й техніки (як одного з елементів середовища існування). Крім того, всі науки підрозділяються на фундаментальні й прикладні. Фундаментальні займаються пізнаннямнового, а прикладні – створеннямнового. Тому БЖД – наука прикладна. Вона займається створенням алгоритмів взаємодії людини з об'єктами техніки, у тім числі поведінки людини в умовах надзвичайної ситуації.

Як дисципліна, БЖД вивчає небезпеки, закономірності їхнього прояву, методи попередження й захист від них.

Мета БЖД – забезпечення комфортних умов життєдіяльності людини на всіх стадіях її життєвого циклу й нормативно припустимих рівнів впливу негативних факторів на людину й природне середовище.

Предмет вивчення БЖД – комплекс явищ і процесів, які існують у системі "людина – середовище існування".

Метод БЖД – системний аналіз, тому що й людина, і середовище існування є складними багатоелементними, багатофункціональними системами.

Місце БЖД у системі інших наук – БЖД базується на досягненнях таких наук і дисциплін, як інженерна психологія, охорона праці, економіка, екологія, ергономіка, цивільна оборона й т.д. (рис. 1.). Крім того, різні науки використовують прийоми, методи й досягнення науки БЖД у сферах своєї діяльності (рис. 2).

Задачі науки БЖД:

– розробка методів прогнозування, виявлення й ідентифікації негативних факторів;

– вивчення впливу цих факторів на людину й навколишнє середовище;

– розробка методів і способів захисту населення в умовах виникнення надзвичайних ситуацій техногенного, природного характеру й під час війни.

Найважливіше місце в курсі БЖД належить охороні праці, що представляє собою систему різних методів і засобів (законодавчих, організаційних, технічних, гігієнічних, лікувально-профілактичних), дія яких забезпечує безпеку, збереження здоров'я й працездатності людини на виробництві.

Розглянемо основні визначення, якими оперує БЖД.

Здоров'я – це стан організму людини в процесі будь-якого виду діяльності, при якому нормально виконуються всі функції його органів, нормально протікають процеси адаптації його органів до процесів навколишнього середовища, рефлекторна діяльність адекватна характеристикам інформації, що поступає із зовнішнього середовища. Показником здоров'я є гомеостаз – це стан організму, коли всі його фізіологічні системи перебувають у стані рівноваги.

Працездатність – величина функціональних здатностей організму, що характеризується кількістю і якістю роботи, що виконується за визначений час і при максимальній інтенсивності напруги.

Небезпека – негативна властивість системи "людина – середовище існування", здатна завдати шкоди життю, здоров'ю, працездатності людини й обумовлена енергетичним станом середовища й діями людини. Всі явища, впливи, об'єкти, процеси, що здатні викликати небажані наслідки, у тому числі й у майбутньому, називаються небезпекою. Небезпека характеризується наступними ознаками: загроза життю, збиток здоров'ю, утруднення функцій.

Розрізняють небезпеки реальні й потенційні (сховані). Щоб потенційна небезпека реалізувалася, потрібні наступні умови:

1 Небезпека реально існує, діє.

2 Людина перебуває в зоні дії небезпеки.

3 Людина не має досить ефективних засобів захисту.

Ці умови називаються причинами.

Ризик – частота реалізації небезпеки, кількісна оцінка небезпеки – відношення тих або інших небажаних наслідків до їхнього можливого числа за певний період.

 

Класифікація небезпек. Таксономія небезпек.

 

 

БЖД – дисципліна, що вивчає небезпеки й захист від них, це є предметом її дослідження. Небезпеки необхідно проаналізувати й систематизувати, тому що їх існує безліч. Методологічною базою БЖД є систематичний аналіз небезпек – таксономія небезпек.

Таксономія – наука про класифікацію й систематизацію складних явищ, понять, об'єктів. Таксономія небезпек – класифікація та систематизація явищ, процесів, інформації, об'єктів, які здатні завдати шкоди. Оскільки небезпека є поняттям складним, ієрархічним, що має багато ознак, класифікація їх виконує важливу роль в організації наукових знань в області БЖД, дозволяє глибше зрозуміти природу небезпеки.

При проведенні таксономії небезпек проводять їхнє виявлення в наступному порядку:

1) При виконанні конкретних досліджень складається номенклатура небезпек для окремих об'єктів, цехів, процесів, професій і т.д. (номенклатура – перелік назв, термінів, систематизованих за визначеною ознакою).

2) Далі проводиться квантифікація небезпеки – введення кількісних характеристик для оцінки ступеня небезпек. Застосовуються чисельні, бальні й інші прийоми квантифікації. Одним з них є ризик.

3) Потім проводиться ідентифікація небезпеки – процес виявлення й установлення кількісних, тимчасових, просторових й інших характеристик, необхідних для розробки профілактичних заходів, що спрямовані на забезпечення безпеки життєдіяльності.

У процесі ідентифікації визначається ймовірність прояву небезпек,

просторова локалізація, можливий збиток й інші параметри, що потрібні для вирішення конкретного завдання.

 

Існує кілька критеріїв небезпек:

1 Якісні критерії (наприклад, добре, задовільно, незадовільно, погано), які дають можливість уявити рівень небезпек.

2 Логічні критерії (найпоширеніший з них – небезпечно й безпечно).

3 Фізичні критерії – які можливо кількісно виміряти (рівень шуму,

напруга електричного струму тощо).

4 Імовірнісні критерії, які розраховуються за допомогою методів теорії імовірності.

5 Ретроспективні критерії, коли розглядається поведінка системи в попередній період експлуатації (наприклад, небезпека терористичного акту в метро на підставі вже накопичених даних).

6 Експертні критерії – об'єкт розділяють на компоненти за якостями або властивостями й оцінюють:

− за бальною системою;

− за значимістю (або за методом ранжирування) – що важливіше з погляду небезпеки;

− за методом парного порівняння (скоріше „провалишся” на математиці, ніж на БЖД).

7 Економічні критерії, коли мірою небезпеки є величина збитків (для оцінки наслідків – реальних чи потенційних) – найбільш зручний критерій для молодих підприємців.

8 Соціальні критерії – визначають рівень страждань, дискомфорту, зміни життєвих орієнтирів (благополуччя), перспектив і тенденцій розвитку й ін. У судовій практиці соціальний критерій може бути переведений у вартісний – моральний збиток, який, до речі, у десятки разів може перевищувати матеріальний.

9 Інші критерії.

До критеріїв пред'являються свої вимоги – об'єктивність, чутливість (до рівня зміни небезпеки), селективність (вибірковість) – повинні реагувати тільки на рівень небезпеки, динамічність (швидкість реакції на зміну умов), простота застосування, інструментальне забезпечення й ін.

Існуючі класифікації небезпек дуже умовні, і їх дуже багато, як і самих небезпек.

Існують наступні види класифікації небезпек:

1) За походженням: природні, антропогенні, екологічні, технічні, змішані.

2) За ймовірністю: постійні, випадкові й ті, що виникають за неприємного збігу обставин.

3) За об'єктивністю: зовнішні джерела – стан виробничого середовища й помилкові, непередбачені дії персоналу, що призводять до аварій і створюють для людей ризиковані ситуації; внутрішні – обумовлені особистісними особливостями працюючого, які пов'язані з його соціальними й психологічними властивостями і являють собою суб'єктивний аспект небезпеки.

4) За офіційними стандартами: фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні.

5) За часом локалізації: імпульсні, суцільні, комулятивні.

6) За локалізацією: пов'язані з гідросферою, літосферою, атмосферою й космосом.

7) За сферою прояву: побутові, спортивні, шляхово-транспортні, виробничі, військові й т.п.

8) За структурою: прості й похідні, породжувані взаємодією простих.

9) За характером впливу на людину: активні й пасивні. До активних належать небезпеки, що активізуються за рахунок енергії навколишнього середовища, до пасивних – що активізуються за рахунок енергії, носієм якої є сама людина (колючі, ріжучі предмети, нерівності поверхні, ухили, підйоми й ін.).

Прихована (потенційна) небезпека проявляється за певних, часто важко передбачуваних умов і реалізується у формі надзвичайних ситуацій, захворювань чи травм людей.

Умови, за яких реалізуються потенційні небезпеки, називаються причинами. Форми збитку або небажаних наслідків різноманітні: травми різної ваги, шкода навколишньому середовищу й т.д. Небезпека, причини й наслідки є характеристиками таких явищ, як нещасний випадок, надзвичайна ситуація, пожежа. Та сама небезпека може реалізуватися в небажані наслідки з різних причин. В основі профілактики нещасних випадків, власне кажучи, лежить пошук причин.

Приклади: 1) отрута (небезпека) – помилка провізора (причина) – отруєння (небажаний наслідок); 2) алкоголь – надмірна кількість – летальний результат; 3) пропуски занять (причина) – незадовільні результати сесії (небезпека) – відрахування з академії (небажаний наслідок); 4) паління в гуртожитку – зустріч із комендантом – виселення з гуртожитку.

 

4. Класифікація надзвичайних ситуацій.

 

Сучасна людина протягом свого життя буває в різних середови­щах: соціальному, виробничому, місцевому (міському, сільському), побутовому, природному та ін.

Людина і її середовище утворюють систему, що складається з без­лічі взаємодіючих елементів, і впорядкована у певних межах, а також має специфічні властивості. Така взаємодія визначається безліччю факторів і впливає як на саму людину, так і на відповідне середовище її мешкання. Це явище може бути, з одного боку, позитивним, з іншо­го — негативним.

Негативні впливи факторів природного середовища виявляються головним чином у надзвичайних ситуаціях. Ці ситуації можуть бути наслідком як стихійних лих, так і виробничої діяльності людини. З метою локалізації і ліквідації негативних впливів, що виникають у надзвичайних ситуаціях, створюються спеціальні служби, роз­робляються правові основи та утворюються матеріальні засоби для їхньої діяльності. Велике значення мають навчання населення пра­вилам поведінки в таких ситуаціях, а також підготовка спеціальних кадрів в галузі безпеки життєдіяльності.

Стихійні лиха, промислові аварії і катастрофи на транспорті, еко­логічні наслідки антропогенного впливу на біосферу, застосування супротивником у випадку воєнних дій різних видів зброї створюють ситуації, небезпечні для життя і здоров'я населення.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1099 від 15 липня 1998 року «Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій» за­тверджено «Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій».

Згідно з цим Положенням терміни мають таке значення:

Надзвичайна ситуація (НС) — порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинене ава­рією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка призвела (може призвести) до загибелі людей або значних матері­альних втрат.

Класифікація НС — система, згідно з якою НС поділяються на класи і підкласи залежно від їх характеру.

Класифікаційна ознака НС — технічна або інша характеристика аварійної ситуації, що дає змогу вважати її надзвичайною.

Порогове значення класифікаційної ознаки НС — визначене в установленому порядку значення технічної або іншої характеристи­ки конкретної аварійної ситуації, перевищення якого ставить ситуа­цію у ранг надзвичайної і потребує відповідного рівня реагування.

Класифікація НС сприяє створенню ефективного механізму оцін­ки подій, що можуть статися у прогнозований термін, та визначенню ступеня реагування на відповідному рівні управління.

Загальними ознаками НС є:

• наявність або загроза загибелі людей чи значне порушення умов їх життєдіяльності;

• заподіяння економічних збитків;

• істотне погіршення стану довкілля.

Відповідно до причин походження подій, що можуть зумовити ви­никнення НС на території України, розрізняють такі їх види:

Надзвичайні ситуації техногенного характеру — транспортні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи або їх загроза, аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоак­тивних, біологічних речовин, раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідро­динамічні аварії на греблях, дамбах.

Надзвичайні ситуації природного характеру — небезпечні гео­логічні, метеорологічні, гідрологічні явища, деградація ґрунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційні захворювання людей, сільськогосподарських тварин, масове уражен­ня сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери.

Надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру пов'я­зані з протиправними діями терористичного й антиконституційного спрямування; здійснення або реальна загроза терористичного акту (збройний напад, захоплення й утримання важливих об'єктів, ядер­них установок, і матеріалів, систем зв'язку та телекомунікацій, на­пад чи замах на екіпаж повітряного чи морського судна), викраден­ня (спроба викрадення) чи знищення суден, захоплення заручників, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, викраден­ня або захоплення зброї, виявлення застарілих боєприпасів.

Надзвичайні ситуації воєнного характеру пов'язані з наслід­ками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження на­селення внаслідок руйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин та відходів, наф­топродуктів, вибухівки, транспортних та інженерних комунікацій.

Відповідно до територіального поширення, обсягів заподіяних або очікуваних економічних збитків, кількості людей, які загинули, за класифікаційними ознаками визначаються чотири рівні надзвичай­них ситуацій: загальнодержавний, регіональний, місцевий, об'єкто-вий.

У процесі визначення рівня НС послідовно розглядаються три гру­пи факторів:

• територіальне поширення;

• розмір заподіяних (очікуваних) економічних збитків та люд­ських втрат;

• класифікаційні ознаки надзвичайних ситуацій.

Надзвичайна ситуація загальнодержавного рівня — це надзви­чайна ситуація, яка виникає на території двох та більше областей або загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріали і технічні ресурси в обсягах, що пере­вищують можливості окремої області, але не менше 1% обсягу видат­ків відповідного бюджету.

Надзвичайна ситуація регіонального рівня — це надзвичайна ситуація, яка виникає на території двох або більше адміністратив­них районів (міст обласного значення), або загрожує перенесенням на територію суміжної області України, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що пе­ревищують можливості окремого району, але не менше 1% обсягу ви­датків відповідного бюджету.

Надзвичайна ситуація місцевого рівня — це надзвичайна ситуа­ція, яка виходить за межі потенційно небезпечного об'єкта, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують можливості потенційно-небезпечного об'єкта, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету. До міс­цевого рівня також належать всі надзвичайні ситуації, які виника­ють на об'єктах житлово-комунальної сфери та інших, що не входять до затверджених переліків потенційно небезпечних об'єктів.

Надзвичайна ситуація об'єктового рівня — це надзвичайна си­туація, яка розгортається на території об'єкта або на самому об'єкті і наслідки якої не виходять за межі об'єкта або його санітарно-захис­ної зони.