Основні вимоги, функції і принципи діяльності підприємця.

Підприємці АПК згідно з Законом України «Про підприємство» мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству. Особливості регулювання окремих видів підприємництва встановлюються законодавством України. Перелік видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також перелік видів діяльності, підприємництво в яких не застосовується у зв'язку з підвищенними вимогами до безпеки робіт та необхідністю централізації функції управління, встановляється Верховою Радою України за поданням Ради Міністрів України. Визначення видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, в інших законодавчих актах, крім цього закону, не допускається.

Підприємництво в АПК України здійснюється в будь - яких організаційних формахна вибірпідприємця.

Порядок створення, діяльності, реорганізації та ліквідації окремих організаційних форм підприємництва визначається відповідними законодавчими актами України.

У разі, коли цей порядок спеціальним законодавством не встановлено, підприємець керується Законом України «Про підприємництво» і своїм статутом.

Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться у виконавчому комітеті міської, районної в місті або в районній, районній міст Києва і Севастополя, державній адміністрації за місцезнаходженням або місцем проживанням даного суб'єкта, якщоінше непередбачено законом.

Держава гарантує всім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права і створює рівні можливості для доступу до матеріально -технічних, трудових, фінансових, природних, інформаційних та інших ресурсів.

У разі поставок підприємцем с.-г. продукції (товарів), виконання робіт, надання послуг для задоволення державних потреб, держава сприяє забезпеченню його матеріально - технічними та іншими ресурсами. У передбачених законом випадках підприємець або громадянин, який працює у підприємця по найму, може бути залучений до виконання в робочий час державних обов'язків. Державний орган, що приймає таке рішення, відшкодовує підприємцю відповідні збитки відповідно до встановленого законодавства.

Повна і персональна відповідальність за господарську діяльність - найсуттєвіший показник підприємництва.

Підприємництво будується на умовах ринкової конкуренції, а розвивається тільки у сфері виробництва, послуг торгівлі, але активно впроваджується в інші сфери людської діяльності, а саме: культуру, освіту, охорону здоров'я, фінанси і ін. У підприємництві яскраво виражені взаємозв'язок і взаємодія кількох елементів: власність, управління і ризик, оскільки у своїй основі це правильно застосований капітал, у потрібний час, у потрібному місці, з метою одержання прибутку. Мати кошти необхідно, але це недостатня умова для успіху в підприємництві, бо крім грошей необхідно володіти вмінням як найкраще використати їх, в той же час бути готовим вкласти капітал у конкретну справу. Однією з суттєвих характеристик підприємництва є досягнення і збереження конкретної переваги підприємництва, яке досягається не підтримкою «статус кво», а перманентним нововведенням і вишуканням нових можливостей, які завжди несуть у собі частку ризику. Підприємництво ґрунтується на підприємцеві, особі, яка сама наважується на участь в ділі і приймає на себе ризик. У цьому конспекті підприємництво - не знання, а поведінка індивідууму, спрямована на творче комбінування виробничих факторів, що в процесі управління і керівництва характеризуються інноваційною діяльністю і ризиком.

Функції діяльності підприємця витікають з концепції підприємництва, яка зводиться до готовності швидкої реакції на навколишні зміни. При цьому можна виділити два основних способи поведінки:

- реакція па зміни, що мають примусовий характер;

- спостереження за змінами.

У першому випадку концепція діяльності підприємця ґрунтується на рішучому підході до розв'язання проблем, причому основна увага спрямована на визначення джерела, яке зумовлює зміни, і переміни розглядаються тільки в разі необхідності. У другому випадку мова йде про найрішучіший підхід до змін, що насправді є головною рисою концепції підприємництва. Основним, визначальним, моментом підприємницького підходу є відкрита позиція у відношенні до змін. Зміни - це спосіб життя підприємця і основа його підприємницького імунітету.

Проблему існування підприємництва, як першої сходинки цілей, підприємецьвирішуєчастими змінами діяльності.

Концепція підприємництва у своїй основі ґрунтується на таких передумовах:

1. активне ставлення до оточення і можливостей, які виникають у новому;

2. спрямованість на розвиток і майбутнє;

3. особисті особливості;

4. адекватні соціальні відносини.

Активне ставлення до оточення, процесів, що відбуваються в ньому, передбачає,в першучергу, уявну орієнтацію підприємця на споживача. Для реалізації цього завдання підприємець шукає і використовує можливості, які виникають у навколишньому середовищі, з метоюстворення необхідних умов для нової діяльності і нового успіху.

Спрямованість на розвиток як компонент концепції підприємництва відбувається в довгостроковій орієнтації підприємця на майбутнє, з урахуванням конкуренції. Це допомагає підприємцю стежить за підприємством в цілому. Як носій змін підприємець постійно орієнтується на інноваційні процеси і швидку комерціалізацію.

Що ж до особистих особливостей, то тут підприємець використовує інтуїцію, стратегічне мислення і цілеспрямованість. Прагнення до мети і активні дії є основними компонентами підприємницької діяльності, в якій він готовий застосовувати граничний ступінь ризику.

Соціальні умови є важливим компонентом концепції підприємництва і спрямована, в першу чергу, на створення безпосередньої, інтенсивної комунікації. Підприємництво спирається на професіональні і талановиті кадри, причому ідеї, знання і колективний труд адекватно заохочуються. Підприємець намагається забезпечити максимальну участь співробітників у розв'язанні проблем. Контроль за їх діяльністю підприємець здійснює за допомогою простої системи підтримки - головне завдання яких зміна сутності речей.

Для успіху підприємства важливою є якість керівника - лідерство.

В суті основоположних умов розвитку аграрного підприємництва мають бути такі основні принципи:

1. використання різноманітних форм власності;

2. різних форм господарювання;

3. різних розмірів підприємств;

4. переважний розвиток малого підприємництва;

5. сприятиме поглибленню спеціалізації і розширенню кооперації;

6. збереження і раціональне використання наявної матеріально - технічної бази і виробництва продовольства.

Перший принцип передбачає розвиток підприємництва на базі всіх форм власності: державної, колективної та індивідуальної (приватної).

Сутність другого принципу полягає у поєднанні різних організаційних форм підприємницької діяльності: агрокомбінатів, агрофірм, виробничих систем, радгоспів, колективних приватних господарств, товариств, міжгосподарський і спільних підприємств, акціонерних і пайових товариств, кооперативів, сімейних індивідуальних та ін. приватних господарств.

Третій принцип розвитку підприємства передбачає необхідність поєднання різних розмірів підприємств, незалежно від їх організаційних форм. Це можуть бути великі, середні і малі агрокомбінати, агрофірми, радгоспи, кооперативи, селянські (фермерські) господарства, особисті підсобні господарства громадян та ін.

Четвертим принципом є широке залучення робітників до підприємництва шляхом прискореного розвитку дрібного аграрного підприємництва при дотриманні оптимальних співвідношень різних типорозмірів господарств.

П'ятий принцип розвитку підприємництва передбачає сприяння поглибленню спеціалізації і розширенню кооперації з метою поглиблення спеціалізації праці і збереження виробниче технічних зв'язків.

Шостим принципом розвитку підприємництва є збереження і більш результативне використання існуючої матеріально - технічної бази виробництва продовольства. Він передбачає розвиток підприємництва на існуючій матеріально - технічній базі виробництва продовольства і поступове спостереження більш ефективної, так як держава, суспільство в цілому і тим більше потенціальні підприємці не мають необхідних ресурсів для створення малооб'ємної матеріально технічної бази виробництва найближчим часом.