Теоретичні засади юридичної психології
1. Місце юридичної психології в системі наук. Її предмет, система та завдання.
2. Методологічні основи юридичної психології.
Література до курсу
1. Антонян Ю.М., Гумбольт В.В. Криминальная патопсихология. – М.: Наука, 1991. – 248 с.
2. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Юридическая психология. Ученик.-Харьков, 2002.
3. Бедь В.В. Юридична психологія. Навчальний посібник.-К., 2002.
4. Васильев В.Л. Юридическая психология – СПб.: Питер Пресс, 2002. – 656 с.
5. Еникеев М.И. Основы общей и юридической психологии. – М.: Юрист, 1996. – 632 с.
6. Зелинский А.Ф. Криминальная психология. – К.: Юринком Интер, 1999. – 237 с.
7. Коновалова В.Е. Правовая психология. – Харьков: Основы, 1996. – 184 с.
8. Нор В.Т., Костицкий М.В. Судебно-психитрическая экспертиза в уголовном процессе. – К.: Выща шк., 1985. – 54 с.
9. Общая, социальная и юридическая психология: Учебник для вузов/ М.Еникеев. – СПб.: Питер, 2003. – 752 с.
10. Ситковская С.Д. Судебно-психологическая експертиза. – М., 1980. – 96 с.
11. Чуфаровский Ю.В. Юридическая психология: теоретические аспекты, практическое применение. – М.: Право и закон, 1996. – 352 с.
12. Шиханцов Г.Г. Юридическая психология. – М., 1998. – 120 с.
Юридична психологія (від лат. "juris" - право) –
y прикладна галузь психології, яка вивчає закономірності та механізми психіки людини у сфері відношень, які регулюються правом.
y науково-практична дисципліна, яка вивчає психологічні закономірності системи «людина-право», розробляє рекомендації, направлені на підвищення ефективності цієї системи.
Юридична психологія – одна із порівняно молодих галузей психологічної науки. Перші спроби систематичного вирішення деяких завдань юриспруденції методами психологічної науки відносять до XVIII ст.
У розвитку юридичної психології можна виділити наступні три етапи:
1. Рання історія юридичної психології - XVIII ст. і перша половина XIX ст. (Щербатов М.М.: закони мають розроблятися відповідно до індивідуальних особливостей особистості, розглядав питання про дострокове звільнення; Посошков І.Т.- психологічні рекомендації щодо допиту звинувачених; класифікація злочинців; В.К. Елпатьевський, П.Д. Лодій, Л.С.Гордієнко, Х.Штельцер- пенітенціарна психологія; І.С. Баршев –обгрунтовував необхідність використання психологічних знань у судочинстві «суд не над живими, а над трупами»; І. Гофбауер «Психологія в її основних використаннях у судовому житті», І.Фрідріх «Систематичне керівництво судовою психологією» - німецькі вчені, які працювали над проблемою розслідування злочинів)
Початкове оформлення юридичної психології як науки - кінець XIX в. і початок XX в.
3. Історія юридичної психології у ХХ-ХХІ столітті.
Юридична психологія – самостійна галузь знання, що знаходиться на межі психології та юриспруденції. Вона вивчає психологічні явища, пов’язані з правом, його виникненням і застосуванням у цілісній системі «людина-суспільство-право». В центрі її уваги – психологічні аспекти свідомості, особистості та поведінки у сфері права, оскільки саме право – результат людської діяльності, звернений передусім, до особистості. (Л.І.Казміренко)
Отже, предметом юридичної психології є індивідуально-психологічні особливості суб’єктів правовідносин, загальні закономірності системи «людина-право».
Юридична психологія як наука ставить перед собою певні завдання, які можна розділити на загальні й часткові.
Загальними завданнями юридичної психології є науковий синтез юридичних і психологічних знань, розкриття психологічної сутності фундаментальних категорій права.
Часткові завдання юридичної психології стоять перед розробкою рекомендацій для здійснення правової діяльності. До них можна віднести:
ü дослідження психологічних передумов (умов) ефективності правових норм;
ü психологічне дослідження особистості злочинця, розкриття мотивації злочинної поведінки, специфіки мотивації окремих видів злочинної поведінки;
ü розробка соціально-психологічних основ профілактики злочинів;
ü дослідження психологічних закономірностей різних видів правоохоронної діяльності (слідчого, прокурора, адвоката, судді);
ü дослідження психологічних закономірностей діяльності виправних установ з метою розробки системи дій спрямованих на виправлення й перевиховання засуджених;
ü розробка рекомендацій по удосконалюванню професійної майстерності працівників правоохоронних органів, по профорієнтації, профвідбору та профконсультації кандидатів, що бажають працювати в зазначених органах.
Владислав Леонідович Васільев виділяє такі завдання юридичної психології:
§ вивчення психологічних закономірностей впливу права і правоохоронної діяльності на окремих осіб, груп і колективів;
§ розробка наукових рекомендацій з метою підвищення ефективності правоохоронної діяльності, чіткого дотримання законності, успішного виконання завдань правосуддя і перевиховання осіб, які здійснили злочин.
