Оптимальний розмір замовлення по­винен бути таким, щоб сумарні річні витрати на подання замовлень і на утримання запасів були найменшими за даного обсягу спожи­вання.

Економічний розмір замовлення (economic order quantity — EOQ) визначається за формулою, отриманою Ф.У. Харрісом, проте більш відомою в те­орії управління запасами як формула Вілсона:

де EOQ — економічний розмір замовлення, од.;

С₀ – вартість подання одного замовлення;

S — річна потреба у матеріалах;

С_і — закупівельна ціна одиниці товару, грн.;

U — частка витрат зберігання в ціні одиниці товару.

■

6. Види матеріальних запасів

Матеріальні запаси — це сировина, матеріали, напівфабрикати та готова продукція, призначені для виробничого споживання або продажу.

За функціональною ознакою виділяються наступні види запасів:

Ø Транспортний запас – створюється на період від моменту оплати виставленого постачальником рахунку до прибуття вантажу на склад підприємства.

Ø Поточний запас – створюється для безперебійного забезпечення виробництва матеріальними ресурсами на період між двома черговими поставками. Величина поточного запасу береться у половинному розмірі від домовленого із постачальниками періоду поставок.

Ø Підготовчий (технологічний) запас – створюється на період, необхідний для приймання, складування та підготовки матеріальних ресурсів до виробничого використання.

Ø Резервний (страховий запас) – формується на випадок можливих перебоїв у постачанні (інших непередбачених обставин).

Ø Сезонні запаси — це запаси матеріальних ресурсів і готової про­дукції, створювані і підтримувані за очевидних сезонних коливань по­питу або характеру виробництва, транспортування.

Ø Спекулятивні запаси – створюються фірмами для ма­теріальних ресурсів з метою захисту від можливого підвищення цін на них або введення протекційних квот і тарифів.

Ø Застарілі (неліквідні) запаси.

В залежності від стадії операційного циклу виділяються:

- запаси у постачанні;

- виробничі запаси;

- товарні (збутові) запаси.

7. Системи управління матеріальними запасами

Система управління запасами — сукупність правил і показ­ників, які визначають момент часу та обсяг закупівлі продукції для поповнення запасів.

Завданням управління матеріальними запасами є підтримка розмірів матеріальних запасів на такому рівні, щоб забезпечити ритмічну роботу підприємства за мінімальних витрат.

Параметрами системи управління запасами є:

- точка замовлення — мінімальний (контрольний) рівень запасів продукції, за умови досягнення якого необхідно їх поповнення;

- нормативний рівень запасів — розрахункова величина запасів, яка досягається під час чергової закупівлі;

- обсяг окремої закупівлі;

- частота здійснення закупівель — тривалість інтервалу між двома можливими закупівлями продукції, тобто періодичність по­повнення запасів продукції;

- поповнювана кількість продукції, за якої досягається мінімум витрат на зберігання запасу згідно із заданими витратами на попов­нення і заданими альтернативними витратами інвестованого капіта­лу.

На практиці найчастіше застосовуються наступні системи управління запасами:

- система управління запасами з фіксованим розміром замовлен­ня;

- система управління запасами з фіксованою періодичністю за­мовлення;

- система з встановленою періодичністю поповнення запасів до встановленого рівня;

- система «максимум-мінімум».

Система з фіксованим розміром замовлення. Регулюючими параметрами даної системи є розмір замовлення і «точка замовлення». Розмір замовлення на по­повнення запасу є постійною величиною. Замовлення на постачання продукції здійснюється за умови зменшення наявного на складах запасу до встановленого мінімального рівня, який називають «точкою замовлення».

Система з фіксованою періодичністю замовлення. У системі з фіксованою періодичністю замовлення замов­лення роблять в строго визначені моменти часу, які віддалені один від одного на рівні інтервали, наприклад, 1 раз на місяць, 1 раз на тиждень, 1 раз у 14 днів і т.п.. Наприкінці кожного періоду перевіряється рівень запасів і на ос­нові цього визначається розмір партії постачання.

Величина замовлення визначається як різниця між фіксованим максимальним рівнем, до яко­го відбувається поповнення запасу, і фактичним його обсягом у момент замовлення.

Система із заданою періодичністю поповнення запасів до вста­новленого рівня. Ця система містить елемент системи з фіксованою періодичністю замовлен­нями і елемент системи з фіксованим розміром замовлення. Її особливість полягає в тому, що замовлення поділяються на дві кате­горії: планові та додаткові. Планові замовлення роблять через задані інтервали часу. Можливі додаткові замовлення, якщо наявність запасів на складі досягає граничного рівня.

Система «Мінімум-максимум». У даній системі замовлення виникають тільки за умови, що запаси на складі в цей мо­мент виявилися рівними або меншими встановленого мінімального рівня. У випадку подання замовлення його розмір розраховується так, щоб постачання поповнило запаси до максимального рівня.

8. Аналіз ABC-XYZ в управлінні матеріальними запасами

В основі методу ABC лежить так зване правило Паретто. Від­повідно до методу Паретто безліч керованих об'єктів поділяється на дві неоднакові частини (80/20). Ме­тод ABC пропонує глибший поділ — на три частини.

Залежно від витрат товарні запаси поділяються на три групи — А, В, С за їх питомою вагою в загальних витратах на придбання. Однак розподіл не обов'язково відбувається на три групи, число груп та їх межі вибираються довільно. Найбільш розповсюдженою є така кла­сифікація:

Група «А»: найбільш дорогі товари, в т.ч. у зберіганні, на частку яких припадає приблизно 75-80% загальної вартості запасів. Вони скла­дають 10-20% загального переліку товарів, які знаходяться на зберіганні.

Група «В»: середні за вартістю товари. Їх частка в загальній сумі за­пасів складає приблизно 10-15%, але у кількісному відношенні ці запа­си складають 30-40% переліку продукції, яка зберігається.

Група «С»: найдешевші. Вони становлять 5-10% від загальної вар­тості виробів, які зберігаються, і 40-50% від загальної кількості позицій.

Аналіз ABC показує значення кожної групи товарів. Зазвичай на 20% всіх товарів, які знаходяться в запасах, припадає 80% всіх витрат. Виходячи з цього, для кожної з трьох груп товарів закладається різний ступінь деталізації під час планування та контролю.

У залежності від віднесення ТМЗ до різних категорій застосовуються різні підходи до управління ними:

Ø Статті ТМЗ категорії А: дуже жорсткий контроль, повний і точний облік, регулярна перевірка високопоставленими менеджерами, котрі можуть ухвалювати рішення.

Ø Статті ТМЗ категорії В: менш жорсткий контроль, належний облік, регулярна перевірка.

Ø Статті ТМЗ категорії С: найпростіший контроль, мінімальний облік, періодична перевірка та повторне замовлення.

Принцип диференціації асортименту в процесі аналізу XYZ інший — тут весь асортимент поділяють на три групи залежно від рівномірності попиту і точності прогнозування.

У групу «X» включають товари, попит на який рівномірний, або мо­же незначно коливатися. Обсяг реалізації за товарами, включених у да­ну групу, добре передбачається.

У групу «Y» включають товари, які споживаються в обсягах, що ко­ливаються. Зокрема, в цю групу можуть бути включені товари із сезон­ним характером попиту. Можливості прогнозування попиту за товара­ми групи «Y» — середні.

У групу «Z» включають товари, попит на які виникає лише епізо­дично, будь-які тенденції відсутні. Прогнозувати обсяги реалізації то­варів групи «Z» складно.

Результатом спільного проведення аналізів ABC і XYZ є матриця, яка складається з дев'яти різних класів (таблиця).

 

 

 

	А	В	С
X-матеріал	Висока споживча вартість	Середня споживча вартість	Низька споживча вартість
Високий ступінь надійності прогнозу споживання	Високий ступінь надійності прогнозу споживання	Високий ступінь надійності прогнозу споживання
Y-матеріал	Висока споживча вартість	Середня споживча вартість	Низька споживча вартість
Середній ступінь надійності прогнозу споживання	Середній ступінь надійності прогнозу споживання	Середній ступінь надійності прогнозу споживання
Z-матеріал	Висока споживча вартість	Середня споживча вартість	Низька споживча вартість
Низький ступінь надійності прогнозу споживання	Низький ступінь надійності прогнозу споживання	Низький ступінь надійності прогнозу споживання

Поєднання даних про співвідношення кількості та вартості АВС-аналізу з даними про співвідношення кількості та структури споживан­ня XYZ-аналізу дозволяють отримати цінні інструменти планування, контролю й управління для системи постачання в цілому, і управління запасами зокрема.