У статуті організації конкретизувалися ідеї рівноправності народів, держав і громадян майбутньої слов'янської республіканської конфедерації і викладалися статутні права й обов'язки членів Кирило-Мефодіївського товариства. Найдокладніше програму Товариства "братчики" виклали в історико-публіцистичному творі, названому "Книгою буття українського народу", або "Законом Божим", який склали спільно, обґрунтувавши весь його зміст заповідями Євангелія Христового. В цілому тут викладено 109 положень релігійно-повчального та історико-публіцистичного характеру. Зміст твору стосується подій всесвітньої (переважно європейської) та вітчизняної (за тодішнім розумінням — разом російської, української і польської) історії. У творі розповідалося про визвольну боротьбу українського козацтва і розвиток деспотичного самодержавства в Росії, про Велику французьку революцію і подвиг декабристів, про поділи Польщі сусідніми державами та ін. Кирило-мефодіївці були переконані, що саме українському народові випала історична місія: бути ініціатором боротьби за національне і соціальне визволення слов'янських народів.
Ідеї визволення слов'янських народів з-під іноземного гніту та їх єднання передбачалося поширювати головним чином літературно-просвітницькою діяльністю. До народних мас кирило-мефодіївці зверталися і з агітаційними відозвами. Дві такі прокламації потрапили до рук царських жандармів: одна — звернена до "братів-українців", друга — до "братів — великоросіян і поляків". Громадська робота кирило-мефодіївців зосередилася навколо освіти народу й піднесення економіки України. Зокрема, "братчики" збирали кошти на видання популярних книжок. Одну з таких — написану П.Кулішем, "Кишенькову книжку для поміщиків про найкращий, видобутий з досвіду, спосіб керувати маєтком" швидко надрукували і розповсюдили. Планувалося також видання книги князя В.Одоєвського "Сільські читання"' у перекладі з російської мови як практичного порадника господарям-селянам. В.Білозерський склав проект запровадження в Україні широкої мережі початкових навчальних закладів, "в яких би вихованці готувалися до сільського життя і притому, переважно, землеробного; закладів, у яких виховувалися б діти, взяті з селищ, щоб знову у ті ж повернутися з більш ґрунтовними відомостями щодо потреб свого побуту і з пізнанням ремесел, необхідних у землеробському житті". Однак царські власті не дали дозволу на відкриття навіть одного училища, хоча фінансове утримання його кирило-мефодіївці брали на себе. Кирило-Мефодіївське товариство проіснувало трохи більше року. Весною 1847 року були заарештовані у Києві всіх 12 постійних учасників засідань Товариства і під конвоєм відправили до Петербурга. Шеф жандармів граф Орлов розіслав у всі губернії Російської імперії таємного листа, в якому хвалився що ліквідував у Києві небезпечну антиурядову організацію, програмні документи якої містили "революційні і комуністичні правила ". Слідством над кирило-мефодіївцями керував сам Микола І. Він же затверджував вирок кожному. Всіх учасників Кирило-Мефодіївського товариства покарали без усякого суду засланням до різних місць Російської імперії (покарання було досить м’яким) Найтяжче покарали Шевченка, бо під час арешту в нього знайшли рукописи його антицарських і антикріпосницьких творів
Значення Кирило-Мефодіївського братства полягає в тому, що це була перша спроба української інтелігенції перейти до політичної боротьби. Братство вперше розробило широку політичну програму національно-визвольного руху, яка стала прикладом для його наступників.
