Економічна необхідність і роль страхування. Особливості і функції страхування. Суб’єкти страхових відносин. Класифікація страхування».

Страхування – обов’язків елемент кожної економічної системи. Без розвинутої системи всіх видів страхування економіка успішно функціонувати не може.

Страхування складова частина фінансової системи держави, воно опосередковує рух ВВП в формі фондів фінансових ресурсів. Проте цей рух пов'язаний лише з перерозподілом при відшкодуванні збитків і втрат. Крім того, за допомогою страхування здійснюється перерозподіл фінансових ресурсів між обмеженим колом учасників страхування, пов’язаних солідарною відповідальністю щодо відшкодування суми збитків.

За умов ринкової моделі економіки страхування є одним із найефективніших методів відшкодування втрат в результаті непередбачених обставин, це об’єктивна умова розвитку товарно-грошових відносин, який забезпечує безперервність, збалансованість і стабільність суспільного розвитку.

Можна виділити наступні ознаки, що характеризують таку категорію, як страхування:

- при страхуванні виникають грошові перерозподільні відносини, які зумовлені можливістю настання непередбачених подій, тобто страхових випадків, які можуть нанести матеріальні збитки національній економіці та населенню;

- при страхуванні здійснюється розподіл нанесених збитків між учасниками страхування, який носить замкнутий характер;

- страхування передбачає перерозподіл збитків як між територіальними одиницями, так і в часі (страхові фонди певних територій формуються кожен рік, оскільки невідомо, коли трапиться страховий випадок);

- повернення коштів, мобілізованих у страховий фонд (трапилась страхова подія – виплачується страхова сума).

До суб’єктів страхування відноситься страховик, страхувальник, застрахований, вигодо набувач.

Страховик – спеціалізована організація, котра за певну винагороду (страхову премію) здійснює страхування і бере на себе зобов’язання відшкодувати збитки страхувальникові (чи іншим особам) або виплатити страхову суму.

Страхова премія – зобов’язання відшкодувати страхувальникові у певних межах суму можливих витрат.

Страхова сума – сума, на яку фактично застраховане рухоме чи нерухоме майно, життя чи здоров’я людей.

Страхова діяльність обов’язково ліцензується.

Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність пов’язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням. Дозволяється виконання зазначених видів діяльності у вигляді надання послуг для інших страховиків на підставі укладених цивільно-правових угод, надання послуг (виконання робіт), якщо це безпосередньо пов’язано із зазначеними видами діяльності, а також будь-які операції для забезпечення власних господарських потреб страховика.

Законодавством України може бути визначено уповноважених страховиків для здійснення тих чи інших видів страхування, у разі якщо здійснення тих чи інших правовідносин передбачає використання бюджетних коштів, валютних резерві держави, гарантій КМУ. Обов’язковою умовою для визначення уповноважених страховиків має бути проведення відкритого тендеру з оприлюдненням у засобах масової інформації його умов і результатів та участь представників добровільних об’єднань страховиків.

Страхувальник – юридична або дієздатна фізична особа, котра укладає зі страховою організацією договір страхування свого власного інтересу чи інтересу третьої особи, сплачує страхові премії і має право на отримання компенсації у разі настання страхового випадку.

Договір страхування – угода між страхувальником і страховиком, яка регламентує їх взаємини зобов’язання відповідно до умов певного виду страхування.

Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Застраховані особи можуть набувати прав і обов’язків страхувальника згідно з договором страхування.

Страхувальники мають право при укладанні договорів особистого страхування призначати за згодою застраховані особи громадян або юридичних осіб для отримання страхових виплат, а також змінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати громадян або юридичних осіб, які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Застрахований – особа, яка бере участь в особистому страхуванні і чий інтерес (життя, здоров’я, працездатність) є об’єктом страхового захисту.

Якщо застрахований сам сплачує страхові внески, то він одночасно є і страхувальником. За деякими видами особового страхування ці суб’єкти можуть не збігатися. Наприклад, в страхуванні дітей страхувальниками є батьки, а застрахованими – діти.

 

Ознаки ризику.

Серед подій, які зумовлюють появу несприятливих подій (ризиків), відокремлюють стихійне лихо і нещасний випадок.

 

Стихійне лихо – це випадок, спричинений руйнівною дією стихійних сил природи, який охоплює здебільшого чималу територію і призводить до значних матеріальних збитків та загибелі чи втрати здоров’я багатьох людей.

Нещасний випадок – це такі події, через які гинуть чи втрачають здоров’я люди, а також відбувається непередбачувана втрата товарно-матеріальних цінностей.

Потенційна можливість настання стихійного лиха та нещасних випадків становить суть ризику.

Ризик – усвідомлення можливості небезпеки виникнення непередбачуваних витрат очікуваного прибутку, майна, грошей у зв’язку з випадковими змінами умов економічної діяльності, несприятливими обставинами, який вимірюється частотою, ймовірністю виникнення того чи іншого рівня витрат.

Ризики характеризуються основними та додатковими характеристиками. До основних характеристик ризику належать:

· Реальність існування;

· Вірогідність настання;

· Непередбачуваність часу і місця настання та величини заподіяного збитку.

Додатковими характеристиками ризику є:

· Змінність (непостійність);

· Стадійність (етапність).

Ризики класифікуються за такими критеріями:

· Причини;

· Об’єкти;

· Наслідку;

· Величини;

· Можливостей настання;

· Можливостей їх страхування.

Без ризику немає страхування, тому що відсутній страховий інтерес.

 

Страховий інтерес – страхова сума, якою оцінюються збиток у зв’язку з імовірністю загибелі страхових осіб чи інших істот або можливим пошкодженням (знищенням) застрахованого майна та іншими матеріальними втратами.

Ризиковий характер суспільного виробництва – головна причина неспокою власників майна та товаровиробників за свій матеріальний добробут. На цьому ґрунті виникла ідея відшкодуванняматеріального збитку шляхом його солідарного розподілу між зацікавленими власниками майна. А страхування виступає невід’ємним атрибутом цивілізованого суспільства.

У країнах з розвиненим ринковим господарством страхування є одним із стратегічних секторів економіки. Воно забезпечує стабільність у суспільстві, гарантує власникам відшкодування збитків при загибелі майна й втраті доходу, захищає людину в багатьох випадках життя.

 

Особисте страхування.

Особисте страхування включає страхування життя, страхування від нещасних випадків і хвороб, медичне страхування. Об’єктом особистого страхування виступають майнові інтереси виступають майнові інтереси, пов’язані з життям, здоров’ям, працездатністю

Конкретними подіями, щодо яких здійснюється особове страхування, є дожиття до закінчення терміну страхування чи до певного віку; смерть застрахованого; втрата застрахованим здоров’я в період чинності страхового договору. На відміну від об’єктів майнового страхування, об’єкти особового страхування вартості (грошової оцінки) не мають, через те в особовому страхуванні страховик не відшкодовує матеріального збитку, а надає громадянам чи їх сім’ям грошову допомогу.

Особисте страхування виконує ризикову та нагромаджувальну функцію. Ризикова – передбачає відшкодування втрат у разі настання страхової події. Нагромаджувальна функція полягає в тому, що після закінчення строку дії страхового договору, застрахованому виплачується страхова сума.

 

Перестрахування.

Перестрахування – система перерозподілу ризику між страховиками, при якій певний (прямий) страховик приймає від страхувальника увесь ризик на власну відповідальність, а в подальшому перерозподіляє між собою та іншими страховиками. При настанні страхового випадку збитки виплачуються першим (прямим) страховиком, після чого інші страховики відшкодовують прямому страховику збиток у відповідності з умовами договору перестрахування.

Тобто в договорі перестрахування беруть участь: страхове товариство, що передає ризик; страхове товариство, що приймає ризик на свою відповідальність; посередник (не обов’язково).

Перестрахування – це необхідна умова забезпечення фінансової стійкості й нормальної діяльності страховика незалежно від розміру його капіталу та страхових резервів.

Перестраховик, фінансово підтримуючи страхову компанію, сприяє розширенню її страхової діяльності. Це дуже важливо для страховика, який зацікавлений у розширенні можливостей своєї компанії. Ураховуючи перестрахування, страховик може брати на страхування більшу кількість ризиків.

Перестрахування не лише захищає страховиків, а й сприяє захисту самого страхувальника; працівників страхових компаній від втрати роботи; акціонерів компаній від зниження прибутку; держава має гарантію надходження податків від страхової діяльності та ін..