Розділ 2. Фінансово – економічна характеристика підприємства і особливості його функціонування 4 страница

Рентабельність власного капіталу показує, який прибуток приносить кожна інвестована власниками капіталу грошова одиниця. Показники рентабельності продажів: валова рентабельність реалізованої продукції, операційна рентабельність реалізованої продукції та чиста рентабельність реалізованої продукції. Коефіцієнт валового прибутку показує ефективність виробничої діяльності підприємства, а також ефективність політики ціноутворення. Операційна рентабельність реалізованої продукції показує рентабельність підприємства після відрахування витрат на виробництво і збут товарів. Чиста рентабельність реалізованої продукції характеризує повний вплив структури капіталу і фінансування компанії на її рентабельність.

До показників рентабельності виробництва належать: валова рентабельність виробництва та чиста рентабельність виробництва. Валова рентабельність виробництва показує, скільки гривень валового прибутку приходиться на гривню затрат, які формують собівартість реалізованої продукції. Чиста рентабельність виробництва показує, скільки гривень чистого прибутку приходиться на гривню реалізованої продукції.

Показник рентабельності активів, розраховується таким чином:

 

(2.22)

 

Рентабельність власного капіталу розраховується по формулі:

 

(2.23)

 

При оцінці рентабельності продажів у залежності від показників прибутку (валовий, операційної і чистий) розраховується ряд коефіцієнтів рентабельності.

Валова рентабельність продаж розраховується таким чином:

 

(2.24)

 

Операційна рентабельність продаж є одним із кращих інструментів визначення операційної ефективності і показує здатність керівництва підприємства отримувати прибуток від діяльності до відрахування витрат, що не відносяться до операційної діяльності.

 

(2.25)

 

При оцінки рентабельності продаж у вітчизняній практиці найчастіше використовується показник чистої рентабельності реалізованої продукції. Розрахунок цього показника здійснюється по формулі:

 

(2.26)

 

Рентабельність активів у 2008 році піднялася, але вже в кінці 2009 року вона знову знизилась. Це явище негативне, адже це свідчить про зменьшення прибутку у 2009 році. Рентабельність власного капіталу також у 2009році знизилась, в кінці 2010 року вона знову піднялася. Це явище позитивне, адже це свідчить про те, що кожна інвестована грошова одиниця тепер приносить більше прибутку (табл. 2.6).

Валова рентабельність продаж протягом 2009 року зростала, у 2010 році вони знизилася. Така тенденція до 2009 року є позитивною, тому що, це говорить про підвищення ефективності виробництва та про більш продуману політику ціноутворення. Операційна рентабельність продаж протягом 2009 року збільшувалась, а потім у 2009 році цей показник почав зменшуватись. Така тенденція є негативною, адже вона свідчить про збільшення адміністративних витрат і витрат на збут продукції (рис. 2.6).

Таблиця 2.6

Розрахунок коефіцієнтів рентабельності

	2008 рік	2009 рік	2010 рік
На початок періоду	На кінець періоду	На початок періоду	На кінець періоду	На початок періоду	На кінець періоду
Рентабельність активів	2,62	20,69	20,28	8,13	8,05	45,30
Рентабельність власного капіталу	3,77	31,13	30,59	3,67	3,63	39,59
Валова рентабельність реалізованої продукції	16,92	22,36	22,37	15,87	15,87	17,39
Операційна рентабельність реалізованої продукції	1,16	6,87	6,88	1,79	1,79	8,66
Чиста рентабельність реалізованої продукції	0,01	4,69	4,70	0,47	0,47	0,06

 

Чиста рентабельність реалізованої продукції до кінця 2008 року зростала, а потім почала знижуватись, що є негативною тенденцією, бо свідчить про збільшення витрат і, як наслідок, зменшення чистого прибутку.

 

Рис. 2.6. Динаміка зміни коефіцієнтів рентабельності

Під банкрутством розуміють визнану судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів лише за допомогою проведення ліквідаційної процедури.

Але кожне підприємство намагається функціонувати так, щоб підприємству за будь-яких умов не загрожувало банкрутство. Тому для цього потрібно проводити аналіз наявності або відсутності ознак банкрутства або діагностику банкрутства.

Діагностика банкрутства являє собою систему цільового фінансового аналізу, направленого на виявлення параметрів кризисного розвитку підприємства, генеруючи загрозу його банкрутства в наступному періоді.

Таблиця 2.7

Діагностика банкрутства

Показник	2008 рік	2009 рік	2010 рік
На початок періоду	На кінець періоду	На початок періоду	На кінець періоду	На початок періоду	На кінець періоду
X1	0,04	0,29	0,28	0,25	0,25	0,34
X2	0,02	0,14	0,14	0,19	0,19	0,48
X3	0,38	0,68	0,67	0,72	0,72	0,91
X4	0,60	0,84	0,85	1,42	1,42	4,37
X5	2,9	3,3	3,31	4,07	4,07	5,68
Z	5,42	7,6	7,6	7,11	7,11	12,39
Ймовірність банкрутства	дуже низька	дуже низька	дуже низька	дуже низька	дуже низька	дуже низька

 

Існує безліч методик проведення діагностики банкрутства, які відрізняються об’єктами спостереження, етапами проведення аналізу, масштабами дослідження, а також набором показників, за допомогою яких проводиться аналіз. Однією з най розповсюджених методик діагностики банкрутства є модель Альтмана, яка має такий вид:

 

Z=1,2X1+1,4X2+3,3X3+0,6X4+1X5 (2.27)

 

де інтегральний показник рівня погрози банкрутства;

відношення власного оборотного капіталу до суми всіх активів підприємства;

відношення нерозподіленого прибутку до суми всіх активів;

рівень прибутковості активів;

коефіцієнт фінансового ризику;

коефіцієнт оборотності активів.

Таким чином, формулу розрахунку інтегрального показника можна представити в такий спосіб (табл. 2.7).

Відповідно світовому досвіду, значення Z-показника Альтмана, можна трактувати наступним чином (табл. 2.8)

Таблиця 2.8

Інтерпретація показника Альтмана

Значення показника	Ймовірність банкрутства
<1,8	Дуже висока
1,81-2,7	Висока
2,71-2,99	Вірогідна
>3	Дуже низька

 

Значення показника моделі Альтмана протягом 2007-2009 року збільшився. Цю тенденцію не можна назвати негативною, адже за весь досліджуваний період значення показника було вищим за 3, що свідчить про дуже низьку вірогідність банкрутства.

 

2.3. Оцінка виявлених недоліків і шляхи їх подолання

 

Для оцінки внутрішніх недоліків для розвитку ВАТ “Донецький хлібозавод №14” в дипломному проекті проведена економічна діагностика діяльності підприємства за 2008 – 2010 роки.

Спочатку проводився порівняльний аналіз, який дозволяє визначити динаміку і структуру статей балансу підприємства та систематизувати розрахунки. За допомогою цього типу аналізу стає можливим аналіз відносної величини структури статей балансу, темпів зростання, відносної зміни структури та абсолютного приросту по кожній статті.

Аналізуючи дані порівняльного аналізу ВАТ «Хлібозавод №14» можна зробити висновки, що в активі балансу більшу питому вагу займають оборотні активи, в яких, у свою чергу велику вагу мають запаси та дебіторська заборгованість. З пасиву балансу також видно, що у підприємства є проблема з великою сумою залучених коштів, але з розрахунків коефіцієнтів капіталізації і покриття видно, що частка власних коштів зростає, що характеризує незалежність від зовнішніх інвесторів.

Одним з недоліків є показник операційної рентабельності, який показує, що вона знижується. Це свідчить про збільшення адміністративних витрат і витрат на збут продукції, що є негативною тенденцією. Зростатиме собівартість продукції, а якщо ціни будуть вище, це сприятиме низькому рівню конкурентоспроможності у сучасних умовах на ринку хлібопекарної галузі (рис 2.7).

Однак є і позитивна тенденція. З фінансового аналізу ми бачимо, що збільшується кількість раз обороту дебіторської заборгованості у звітному періоду, що свідчить про перетворення її у кошти, тобто погашення дебіторської заборгованості.

Загалом аналіз має позитивну тенденцію. Коефіцієнти фінансового ризику значно зменшилися, завдяки збільшенню частки власного капіталу.

Сума робочого капіталу збільшується, що характеризує як позитивну тенденцію у роботі підприємства.

Коефіцієнт оборотності запасів зменшився збільшився, що говорить про тенденцію ефективного використання запасів. Тривалість оборотності запасів протягом досліджуваного періоду зменшувалась, що є позитивним явищем, адже зменшився період часу, за який запаси перетворюються на реалізовані товари.

 

Рис. 2.7. Динаміка операційної рентабельності реалізованої продукції

 

Треба звернути увагу на тривалість обороту дебіторської заборгованості. Цей коефіцієнт покаже кількість днів для погашення кредиту, залученого кредиторами. Таким чином можна бути визначити ефективність механізмів кредитного контролю на підприємстві, а також отримати уявлення про безпеку дебіторів.

 

Висновки до розділу 2

 

Внаслідок проведення аналізу фінансово-економічної характеристики підприємства і особливості його функціонування, встановлено, що діяльність товариства в усіх суттєвих аспектах проводиться відповідно до чинного законодавства України.

Визначено, що у своїй діяльності підприємство має певні ризики: податкове навантаження, політична нестабільність, зростання інфляції, проблеми з залученням коштів, застаріле виробниче обладнання, зменшення попиту на продукцію. Стосовно фінансово-економічного аналізу, можна робити висновок, що запаси використовувались на поточну діяльність підприємства, істотного списання дебіторської заборгованості немає. Найбільш необоротними активами підприємства є необоротні активи, а саме основні засоби, серед яких найбільш істотні будівлі та споруди, машини та обладнання. Єдиним джерелом фінансування підприємства є необоротні засоби, тобто нерозподілений прибуток. Була проведена оцінка ліквідності підприємства. Ліквідність означає здатність підприємства перетворювати активи в гроші без втрат їх ринкової вартості. Коефіцієнт покриття свідчить про недостатність оборотних коштів для покриття поточних забов’язань. При цьому товариство не має залежності від зовнішніх джерел фінансування і має достатньо власного капіталу для погашення усіх зобов’язань. Розрахункова вартість чистих активів – 11037 тис. грн. більше скорегованого статутного капіталу 5207 тис. грн. Це відповідає вимогам Цивільного кодексу України.

В цілому, ситуація на підприємстві стабільна, хоча і підвищилися показники фінансового ризику та залежності від зовнішніх інвесторів. Але підприємство і надалі працює з прибутком, що говорить про раціональне використання запасів та економічного потенціалу підприємства. Однак сума чистого прибутку зменшилася, що говорить про збільшення витрат, а це є негативною тенденцією, особливо в умовах кризи.