Правопис префіксів української мови.

Пре- У прикметниках та прислівниках, де префікс пре- вказує на збільшену ознаку предмета (завжди можна заміниш словосполученням із залежними словами надзвичайно, дуже): Пречудовий, предобрий, премило, прегарно

Пре- У прикметниках старослов’янського походження: Преосвященний, презирство, престол

ІІред- Завжди: Пред’явити, представитися

Пере- Завжди: Переїхати, перебороти

При- У прикметниках, де префікс при- має значення “біля”, “поруч”, “поблизу”: Прибережний,

придунайський, прикордонний

При- У дієсловах та похідних від них, де префікс при- мас значення наближення, частковості або неповноти дії: Прималювати, приєднати, приміряти

ІІри- У дієсловах та похідних від них, де префікс при- мас значення результату або завершеності дії Прикріпити, прибити, принести

Прі- У деяких словах: Прізвище, прізвисько, Прірва, прірвистий

З- Перед коренем, що починається на будь-який приголосний, у т.ч. й на глухий (крім к, п, т, ф, х): Зчепити, залпи, змішати, зсадиш

С- Перед коренем, що починається на к, п, т, ф, х: Скріпити, спалити, стишувати, сфальсифікувати, схопити

Роз-, без-, між- та ін. Завжди, незалежно від того, з якого приголосного починається корінь слова (у т.ч. на будь-який глухий), тоді кінцевий приголосний префікса ніколи не оглушується: Розжитися, розщедритися, розчепитися, безпідставний, безсовісний, безкарний.

Слова з префіксами при-, пре-, прі- тощо слід відрізняти від омонімічних початків слів іншомовного походження, де, як правило, пре-, при-, прі-, пери- і т.д. є частиною кореня. Такі слова рекомендуємо перевіряти за орфографічним принципом: претензія. презумпція, перифраз і под.

Якшо корінь слова починається з кількох приголосних, замість префікса з- уживається його його евфонічний варіант.

 

№8 Правопис суфіксів української мови

У суфіксі іменників на –ив- пишеться буква И; цей суфікс вживається в словах, що позначають матеріал або продукт.

Суфікс –ев- пишеться лише в слові марево, бо це не продукт праці і не матеріал.

 

У суфіксах –ичк-, -ичок-, пишеться буква и, якщо вони походять від іменників на –иц-, -ик.

У суфіксах іменників –ечк-, -ечок-, пишеться буква е, якщо вони походять від іменників на –ок, -к.

У суфіксах іменників –єчк-, -єчок- пишеться буква є, якщо вони походять від іменників на Й.

 

У суфіксах –инн-, -інн-, -анн-, -енн- збірних іменників, що походять від дієслів (або іменників), пишуться дві букви НН.

 

У суфіксах -ен-, -єн- іменників середнього роду 4 відміни, що позначають недорослих істот, пишеться одна буква Н.

 

Чоловічі імена по-батькові утворюються додаванням суфікса –ович- до твірної основи, рідше –ич.

Жіночі імена по батькові утворюються додаванням суфікса -івн(а) до твірної основи, що закінчується на будь-який приголосний крім Й, а суфікса –їв(а) до твірної основи, якщо закінчується на Й.

 

У суфіксах присвійних прикметників –ин-, -їн-, утворених від іменників-істот, що позначають назви тварин, пишеться одна буква Н.

 

У суфіксах іменників іншомовного походження –ир,-ист,-изм пишеться буква и після приголосних,що входять до «дев’ятки»: д т з с ц ч ш ж р.

У суфіксах іменників іншомовного походження –ір,-іст,-ізм пишеться буква І після приголосних, що не входять до дев’ятки.

 

У суфіксах відносних прикметників –ан-, -ян-, утворених від іменників, пишеться одна буква Н.

 

У наголошених суфіксах прикметників –анн-, -енн-, утворених шляхом ад’єктивації дієприкметників (з наголош. коренем), при цьому суфікси вказують на збільшену ознаку, пишеться дві Н.

 

У суфіксах пасивних дієприкметників –н-, -ен-, утворених від основ інфінітивів, пишеться одна Н.

 

-ов- У відносних прикметниках, утворених від основ іменників на твердий приголосний.

У відносних прикметниках із наголошеною флексією, утворених від основ іменників на будь-який приголосний.

 

-ев- У відносних прикметниках з наголосом на основі, утворених від основ іменників на м’який приголосний крім [т:`], [н:`].

У відносних прикметників з наголосом на основі, утворених від основ іменників на шиплячий приголосний.

 

-єв- У відносних прикметниках з наголосом на основі, утворених від основ іменників на мякий приголосний [т:`], [н:`].

У відносних прикметниках з наголосом на основі, утворених від основ іменників на Й.

 

№9 Правопис складних слів

Разом пишуться:

1. Усі складноскорочені слова й похідні від них: держбанк, колгосп, міськом, держстрах, універмаг; колгоспний, комсомольський.

Сюди належать і всі складноскорочені слова з першими частинами авіа-, авто-, біо-, зоо-, водо‑, газо-, гідро-, електро-, мета-, метео-, соціо-, стерео-, супер-, теле-, термо-, турбо-, фото- й подібні: стереосистема, газопостачання, метеослужба, агрокомплекс.

2. Складні слова, першою частиною яких є кількісний числівник (коли він не позначається цифрою): двобічний, трипроцентний, сімдесятиріччя, трикутник, двадцятишеститисячний, двовладдя.

3. Складні іменники, утворені шляхом поєднання за допомогою сполучного звука двох або кількох основ: самокат, лісосплав, краснопис, чорнозем, верболіз.

4. Складні іменники, утворені шляхом поєднання дієслова в 2-й особі однини наказового способу з іменником: вернигора, горицвіт, перекотиполе.

5. Іменники, утворені шляхом поєднання трьох ібільше основ: веломотоспорт.

6. Складні прикметники, співвідносні з складними іменниками, що пишуться разом: електросиловий, самохідний.

7. Складні прикметники, утворені від сполучення іменника та узгоджуваного з ним прикметника: народно-поетичний, первіснообщинний.

8. Складні прикметники з другою дієслівною частиною: деревообробний.

9. Складні прикметники, у яких перша частина співвідноситься з прислівником: доброзичливий.

10. Складні прикметники, утворені з 2-х або кількох прикметників, якщо основне смислове навантаження передається останнім прикметником: вузькодіалектний.

11. Складні прикметники, що виступають як наукові терміни: головоногі, грудочеревна (перепона), умовнорефлекторна (дія).

Через дефіс пишуться:

1. Повторення того самого слова з метою підсилення його повного значення, зокрема, в дієсловах для підсилення інтенсивності дії: писав-писав, ходив-ходив; у прикметниках і прислівниках для вираження великої міри, ознаки: білий-білий, легенький-легенький, багато-багато, синьо-синьо, тихо-тихо.

2. Поєднання синонімічних слів: гидко-бридко, зроду-віку, тишком-нишком, часто-густо; антонімічних слів: більш-менш, видимо-невидимо; близьких за значенням слів, що передають єдине поняття: батько-мати (батьки), хліб-сіль (їжа); слів із тим самим коренем, але з різними закінченнями, префіксами і суфіксами: великий-превеликий, давним-давно, з давніх-давен, з діда-прадіда, мало-помалу, повік-віки, радий-радісінький, сила-силенна, тихий-тихесенький.

Примітка. Два однакових іменники, з яких один має форму називного відмінка, а другий – орудного, пишуться окремо: кінець кінцем, одним одна, честь честю, чин чином. Так само йзайменники: сама самотою.

3. Поєднання слів, що означають приблизність: день-другий, година-дві, не сьогодні-завтра, три-чотири.

Примітка. Поєднання слів зі значенням приблизності або певних числових меж можуть складатися й з двох числівників, позначених цифрами. У таких випадках між ними ставиться тире 3–4 (дні), учні 8–11 класів.

4. Складні вигуки та звуконаслідування: гей-гей, ого-го, бом-бом.

5. Звуки в словах, що вимовляються протяжно: По-о-дай, то во-о-ни наморились уже йта-а-к біля мене. (Тесленко); По-о-лк, стій!

6. Літерні абревіатури з належними до них цифрами: Ту-154, ЗІЛ-131.

7. Літерні найменування паралельних класів у школах: 7-А, 10-В.

8. Терміни, до складу яких входить літера алфавіту: П-подібний, Т-подібний.

9. Літерні скорочення складних слів, які пишуться разом або через дефіс: с.-г. — сільськогосподарський; с.-д. — соціал-демократ, соціал-демократичний; ст.-сл. — старослов’янський.

Але скорочення, утворені від словосполук, пишуться окремо: с. г. — сільське господарство.

10. Іменники, що означають науковий ступінь, спеціальність, професію:

магнітолог-астроном, член-кореспондент.

11. Іменники, що означають державні посади, військові звання: генерал-губернатор, генерал-майор.

12. Іменники, у яких перше слово підкреслює основну прикмету чи особливість предмета, що передається другим словом: блок-система, жар-птиця, крекінг-процес.

13. Іменники, що означають складні одиниці виміру: кіловат-година.

14. Складні іменники з першою складовою частиною віце-, екс-, лейб-, максі-, міні-, обер-, унтер-, штаб- (штабс-): віце-президент, екс-чемпіон, штабс-капітан.

15. Складні прикметники, що співвідносяться із складними іменниками, що пишуться через дефіс: дизель-моторний, соціал-демократичний, блок-системний.

16. Складні прикметники, утворені з двох чи більше прикметникових основ, що означають рівноправні поняття (між компонентами можна ставити і): аграрно-сировинний, плоско-опуклий, столярно-механічний.

17. Складні прикметники з першою частиною на -ико (-іко): діалектико-матеріалістичний, політико-економічний, ритміко-інтонаційний.

18. Складні прикметники з першою частиною військово-, воєнно-: військово-морський, воєнно-стратегічний.

Виняток: військовозобов’язаний, військовополонений.

19. Складні прикметники, у яких перша складова частина не має прикметникового суфікса, але за змістом однорідна з другою частиною й приєднується до неї за допомогою сполучного звука о або е: м’ясо-вовняний, крохмале-патоковий.

 

 

№ 10 Правопис складних іменників та прикладок

 

Разом пишуться:

а) складні іменники, утворені шляхом поєднання за допомогою сполучного звука двох або кількох основ, одна з яких дієслівного походження: вертоліт, лісосплав, самохід, силосонавантажувач, тепловоз;

б) складні іменники, утворені поєднанням прикметникової та іменникової основ за допомогою сполучного звука: білокрівці, чорногуз, чорнозем;

в) складні іменники, утворені за допомогою сполучного звука від двох іменникових основ: верболіз, лісостеп, носоріг, трудодень, шлакоблок (але людино-день); сюди ж належать іменники, першою частиною яких є незмінний іменник іншомовного походження (тут роль сполучного звука виконує останній голосний першого іменника: автострадда, велотрек, радіокомітет);

г) складні іменники, утворені з дієслова в наказовій формі та іменника: горицвіт, зірвиголова, перекотиполе, пройдисвіт; Непийпиво, Перебийте, Убийвовк (прізвища);

ґ) складні іменники, утворені з кількісного числівника у формі родового відмінка (для числівника сто — називного) та іменника: дванадцятитонка, сторіччя, стоп'ятдесятиріччя, шестиденка;

ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!

У складних словах із числівником, який означає число двозначне, тризначне та інші, числівник зазвичай пишеться цифрами й приєднується до другої частини слова за допомогою дефіса: 750-річчя, 16-поверховий.

д) складні іменники з першою частиною пів-, напів-, полу-: піваркуша, півгодини, півдюжини, півкарбованця, півколо, півмісяць, півогірка, пів'яблука; напівавтомат, напівсон; полукіпок, полумисок; перед іменниками — власними іменами пів- пишеться через дефіс: пів-Європи, пів-Києва;

є) складні іменники, утворені з трьох і більше основ: автомотогурток, вітловодолікування, термогідродинаміка.

 

Через дефіс пишуться:

а) іменники, що означають протилежні за змістом поняття: купівля-продаж,розтяг-стиск;

б) іменники, що означають спеціальність, професію: магнітолог-астроном, лікар-еколог;

в) іменники на позначення казкових персонажів: Зайчик-Побігайчик.Лисичка-Сестричка;

г) іменники, у яких перше слово підкреслює певну прикмету чи особливість предмета, явища, названого другим словом: блок-система, буй-тур, дизель-мотор, жар-птиця, козир-дівка, крекінг-процес, свят-вечір, стоп-кран;

ґ) іменники, що означають державні посади, військові, наукові звання: генерал-губернатор, генерал-лейтенант, контр-адмірал, прем'єр-міністр, унтер-офіцер, член-кореспондент, штабс-капітан;

д) іменники, що означають складні одиниці виміру: кіловат-година, людино-день, тонно-кілометр;

є) складні іменники з" першою складовою частиною віце-, екс-, лейб-, максі-, міді-, міні-, обер-: віце-президент, екс-чемпіон, лейб-медик, максі-спідниця, міні-футбол, обер-майстер;

є) іншомовні назви проміжних сторін світу: норд-вест, норд-ост;

ж) субстантивовані словосполучення, що означають переважно назви рослин: брат-і-сестра, люби-мене, розрив-трава, чар-зілля;

з) скорочені іменники, у яких наводиться початок і кінець слова: б-ка — бібліотека, вид-во —видавництво, д-р — доктор, ін-т — інститут, л-ра — література, т-во — товариство, ф-ка — фабрика;

и) перша частина складного слова (яке пишеться разом або через дефіс), коли далі йде слово з такою самою другою частиною: кулько й ролико-підшипники, радіо- й телеапаратура, тепло- й гідроелектростанції.

 

ПРИКЛАДКИ

Прикладки можуть писатися окремо й через дефіс, що залежить від семантики поєднуваних складників:

а) якщо прикладкою виступає видова назва, то дефіс між означуваним іменником і прикладкою не ставиться: місто Київ, ріка Москва, трава звіробій; якщо ж у ролі прикладки виступає родова назва,то між означуваним іменником і прикладкою ставиться дефіс: звіробій-трава, Мбсква-ріка, Сапун-гора;

б) якщо узгоджуваний іменник, що має атрибутивне (означальне) значення, виступає в ролі прикладки в постпозиції, він приєднується до пояснюваного іменника дефісом: вовк-жаднюга, дівчина-красуня, хлопець-богатир; якщо такий іменник виступає в препозиції до означуваного іменника, то він пишеться окремо: богатир хлопець, жаднюга вовк, красуня дівчина;

в) пояснюваний іменник і прикладка можуть мінятися місцями (причому атрибутивну роль виконує іменник у постпозиції), між ними завжди ставиться дефіс: дівчина-грузинка й грузинка-дівчина, учитель-фізик і фізик-учитель, художник-пейзажист і пейзажист-художник;

г) якщо прикладка входить до складу терміна, вона втрачає атрибутивне значення, перетворюючи словосполучення на складний іменник без сполучного звука. Такі іменники пишуться через дефіс: гриб-паразит, жук-короїд, заєць-русак, льон-довгунець.