Пре- У прикметниках та прислівниках, де префікс пре- вказує на збільшену ознаку предмета (завжди можна заміниш словосполученням із залежними словами надзвичайно, дуже): Пречудовий, предобрий, премило, прегарно
Пре- У прикметниках старослов’янського походження: Преосвященний, презирство, престол
ІІред- Завжди: Пред’явити, представитися
Пере- Завжди: Переїхати, перебороти
При- У прикметниках, де префікс при- має значення “біля”, “поруч”, “поблизу”: Прибережний,
придунайський, прикордонний
При- У дієсловах та похідних від них, де префікс при- мас значення наближення, частковості або неповноти дії: Прималювати, приєднати, приміряти
ІІри- У дієсловах та похідних від них, де префікс при- мас значення результату або завершеності дії Прикріпити, прибити, принести
Прі- У деяких словах: Прізвище, прізвисько, Прірва, прірвистий
З- Перед коренем, що починається на будь-який приголосний, у т.ч. й на глухий (крім к, п, т, ф, х): Зчепити, залпи, змішати, зсадиш
С- Перед коренем, що починається на к, п, т, ф, х: Скріпити, спалити, стишувати, сфальсифікувати, схопити
Роз-, без-, між- та ін. Завжди, незалежно від того, з якого приголосного починається корінь слова (у т.ч. на будь-який глухий), тоді кінцевий приголосний префікса ніколи не оглушується: Розжитися, розщедритися, розчепитися, безпідставний, безсовісний, безкарний.
Слова з префіксами при-, пре-, прі- тощо слід відрізняти від омонімічних початків слів іншомовного походження, де, як правило, пре-, при-, прі-, пери- і т.д. є частиною кореня. Такі слова рекомендуємо перевіряти за орфографічним принципом: претензія. презумпція, перифраз і под.
Якшо корінь слова починається з кількох приголосних, замість префікса з- уживається його його евфонічний варіант.
№8 Правопис суфіксів української мови
У суфіксі іменників на –ив- пишеться буква И; цей суфікс вживається в словах, що позначають матеріал або продукт.
Суфікс –ев- пишеться лише в слові марево, бо це не продукт праці і не матеріал.
У суфіксах –ичк-, -ичок-, пишеться буква и, якщо вони походять від іменників на –иц-, -ик.
У суфіксах іменників –ечк-, -ечок-, пишеться буква е, якщо вони походять від іменників на –ок, -к.
У суфіксах іменників –єчк-, -єчок- пишеться буква є, якщо вони походять від іменників на Й.
У суфіксах –инн-, -інн-, -анн-, -енн- збірних іменників, що походять від дієслів (або іменників), пишуться дві букви НН.
У суфіксах -ен-, -єн- іменників середнього роду 4 відміни, що позначають недорослих істот, пишеться одна буква Н.
Чоловічі імена по-батькові утворюються додаванням суфікса –ович- до твірної основи, рідше –ич.
Жіночі імена по батькові утворюються додаванням суфікса -івн(а) до твірної основи, що закінчується на будь-який приголосний крім Й, а суфікса –їв(а) до твірної основи, якщо закінчується на Й.
У суфіксах присвійних прикметників –ин-, -їн-, утворених від іменників-істот, що позначають назви тварин, пишеться одна буква Н.
У суфіксах іменників іншомовного походження –ир,-ист,-изм пишеться буква и після приголосних,що входять до «дев’ятки»: д т з с ц ч ш ж р.
У суфіксах іменників іншомовного походження –ір,-іст,-ізм пишеться буква І після приголосних, що не входять до дев’ятки.
У суфіксах відносних прикметників –ан-, -ян-, утворених від іменників, пишеться одна буква Н.
У наголошених суфіксах прикметників –анн-, -енн-, утворених шляхом ад’єктивації дієприкметників (з наголош. коренем), при цьому суфікси вказують на збільшену ознаку, пишеться дві Н.
У суфіксах пасивних дієприкметників –н-, -ен-, утворених від основ інфінітивів, пишеться одна Н.
-ов- У відносних прикметниках, утворених від основ іменників на твердий приголосний.
У відносних прикметниках із наголошеною флексією, утворених від основ іменників на будь-який приголосний.
-ев- У відносних прикметниках з наголосом на основі, утворених від основ іменників на м’який приголосний крім [т:`], [н:`].
У відносних прикметників з наголосом на основі, утворених від основ іменників на шиплячий приголосний.
-єв- У відносних прикметниках з наголосом на основі, утворених від основ іменників на мякий приголосний [т:`], [н:`].
У відносних прикметниках з наголосом на основі, утворених від основ іменників на Й.
№9 Правопис складних слів
Разом пишуться:
1. Усі складноскорочені слова й похідні від них: держбанк, колгосп, міськом, держстрах, універмаг; колгоспний, комсомольський.
Сюди належать і всі складноскорочені слова з першими частинами авіа-, авто-, біо-, зоо-, водо‑, газо-, гідро-, електро-, мета-, метео-, соціо-, стерео-, супер-, теле-, термо-, турбо-, фото- й подібні: стереосистема, газопостачання, метеослужба, агрокомплекс.
2. Складні слова, першою частиною яких є кількісний числівник (коли він не позначається цифрою): двобічний, трипроцентний, сімдесятиріччя, трикутник, двадцятишеститисячний, двовладдя.
3. Складні іменники, утворені шляхом поєднання за допомогою сполучного звука двох або кількох основ: самокат, лісосплав, краснопис, чорнозем, верболіз.
4. Складні іменники, утворені шляхом поєднання дієслова в 2-й особі однини наказового способу з іменником: вернигора, горицвіт, перекотиполе.
5. Іменники, утворені шляхом поєднання трьох ібільше основ: веломотоспорт.
6. Складні прикметники, співвідносні з складними іменниками, що пишуться разом: електросиловий, самохідний.
7. Складні прикметники, утворені від сполучення іменника та узгоджуваного з ним прикметника: народно-поетичний, первіснообщинний.
8. Складні прикметники з другою дієслівною частиною: деревообробний.
9. Складні прикметники, у яких перша частина співвідноситься з прислівником: доброзичливий.
10. Складні прикметники, утворені з 2-х або кількох прикметників, якщо основне смислове навантаження передається останнім прикметником: вузькодіалектний.
11. Складні прикметники, що виступають як наукові терміни: головоногі, грудочеревна (перепона), умовнорефлекторна (дія).
Через дефіс пишуться:
1. Повторення того самого слова з метою підсилення його повного значення, зокрема, в дієсловах для підсилення інтенсивності дії: писав-писав, ходив-ходив; у прикметниках і прислівниках для вираження великої міри, ознаки: білий-білий, легенький-легенький, багато-багато, синьо-синьо, тихо-тихо.
2. Поєднання синонімічних слів: гидко-бридко, зроду-віку, тишком-нишком, часто-густо; антонімічних слів: більш-менш, видимо-невидимо; близьких за значенням слів, що передають єдине поняття: батько-мати (батьки), хліб-сіль (їжа); слів із тим самим коренем, але з різними закінченнями, префіксами і суфіксами: великий-превеликий, давним-давно, з давніх-давен, з діда-прадіда, мало-помалу, повік-віки, радий-радісінький, сила-силенна, тихий-тихесенький.
Примітка. Два однакових іменники, з яких один має форму називного відмінка, а другий – орудного, пишуться окремо: кінець кінцем, одним одна, честь честю, чин чином. Так само йзайменники: сама самотою.
3. Поєднання слів, що означають приблизність: день-другий, година-дві, не сьогодні-завтра, три-чотири.
Примітка. Поєднання слів зі значенням приблизності або певних числових меж можуть складатися й з двох числівників, позначених цифрами. У таких випадках між ними ставиться тире 3–4 (дні), учні 8–11 класів.
4. Складні вигуки та звуконаслідування: гей-гей, ого-го, бом-бом.
5. Звуки в словах, що вимовляються протяжно: По-о-дай, то во-о-ни наморились уже йта-а-к біля мене. (Тесленко); По-о-лк, стій!
6. Літерні абревіатури з належними до них цифрами: Ту-154, ЗІЛ-131.
7. Літерні найменування паралельних класів у школах: 7-А, 10-В.
8. Терміни, до складу яких входить літера алфавіту: П-подібний, Т-подібний.
9. Літерні скорочення складних слів, які пишуться разом або через дефіс: с.-г. — сільськогосподарський; с.-д. — соціал-демократ, соціал-демократичний; ст.-сл. — старослов’янський.
Але скорочення, утворені від словосполук, пишуться окремо: с. г. — сільське господарство.
10. Іменники, що означають науковий ступінь, спеціальність, професію:
магнітолог-астроном, член-кореспондент.
11. Іменники, що означають державні посади, військові звання: генерал-губернатор, генерал-майор.
12. Іменники, у яких перше слово підкреслює основну прикмету чи особливість предмета, що передається другим словом: блок-система, жар-птиця, крекінг-процес.
13. Іменники, що означають складні одиниці виміру: кіловат-година.
14. Складні іменники з першою складовою частиною віце-, екс-, лейб-, максі-, міні-, обер-, унтер-, штаб- (штабс-): віце-президент, екс-чемпіон, штабс-капітан.
15. Складні прикметники, що співвідносяться із складними іменниками, що пишуться через дефіс: дизель-моторний, соціал-демократичний, блок-системний.
16. Складні прикметники, утворені з двох чи більше прикметникових основ, що означають рівноправні поняття (між компонентами можна ставити і): аграрно-сировинний, плоско-опуклий, столярно-механічний.
17. Складні прикметники з першою частиною на -ико (-іко): діалектико-матеріалістичний, політико-економічний, ритміко-інтонаційний.
18. Складні прикметники з першою частиною військово-, воєнно-: військово-морський, воєнно-стратегічний.
Виняток: військовозобов’язаний, військовополонений.
19. Складні прикметники, у яких перша складова частина не має прикметникового суфікса, але за змістом однорідна з другою частиною й приєднується до неї за допомогою сполучного звука о або е: м’ясо-вовняний, крохмале-патоковий.
№ 10 Правопис складних іменників та прикладок
Разом пишуться:
а) складні іменники, утворені шляхом поєднання за допомогою сполучного звука двох або кількох основ, одна з яких дієслівного походження: вертоліт, лісосплав, самохід, силосонавантажувач, тепловоз;
б) складні іменники, утворені поєднанням прикметникової та іменникової основ за допомогою сполучного звука: білокрівці, чорногуз, чорнозем;
в) складні іменники, утворені за допомогою сполучного звука від двох іменникових основ: верболіз, лісостеп, носоріг, трудодень, шлакоблок (але людино-день); сюди ж належать іменники, першою частиною яких є незмінний іменник іншомовного походження (тут роль сполучного звука виконує останній голосний першого іменника: автострадда, велотрек, радіокомітет);
г) складні іменники, утворені з дієслова в наказовій формі та іменника: горицвіт, зірвиголова, перекотиполе, пройдисвіт; Непийпиво, Перебийте, Убийвовк (прізвища);
ґ) складні іменники, утворені з кількісного числівника у формі родового відмінка (для числівника сто — називного) та іменника: дванадцятитонка, сторіччя, стоп'ятдесятиріччя, шестиденка;
ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!
У складних словах із числівником, який означає число двозначне, тризначне та інші, числівник зазвичай пишеться цифрами й приєднується до другої частини слова за допомогою дефіса: 750-річчя, 16-поверховий.
д) складні іменники з першою частиною пів-, напів-, полу-: піваркуша, півгодини, півдюжини, півкарбованця, півколо, півмісяць, півогірка, пів'яблука; напівавтомат, напівсон; полукіпок, полумисок; перед іменниками — власними іменами пів- пишеться через дефіс: пів-Європи, пів-Києва;
є) складні іменники, утворені з трьох і більше основ: автомотогурток, вітловодолікування, термогідродинаміка.
Через дефіс пишуться:
а) іменники, що означають протилежні за змістом поняття: купівля-продаж,розтяг-стиск;
б) іменники, що означають спеціальність, професію: магнітолог-астроном, лікар-еколог;
в) іменники на позначення казкових персонажів: Зайчик-Побігайчик.Лисичка-Сестричка;
г) іменники, у яких перше слово підкреслює певну прикмету чи особливість предмета, явища, названого другим словом: блок-система, буй-тур, дизель-мотор, жар-птиця, козир-дівка, крекінг-процес, свят-вечір, стоп-кран;
ґ) іменники, що означають державні посади, військові, наукові звання: генерал-губернатор, генерал-лейтенант, контр-адмірал, прем'єр-міністр, унтер-офіцер, член-кореспондент, штабс-капітан;
д) іменники, що означають складні одиниці виміру: кіловат-година, людино-день, тонно-кілометр;
є) складні іменники з" першою складовою частиною віце-, екс-, лейб-, максі-, міді-, міні-, обер-: віце-президент, екс-чемпіон, лейб-медик, максі-спідниця, міні-футбол, обер-майстер;
є) іншомовні назви проміжних сторін світу: норд-вест, норд-ост;
ж) субстантивовані словосполучення, що означають переважно назви рослин: брат-і-сестра, люби-мене, розрив-трава, чар-зілля;
з) скорочені іменники, у яких наводиться початок і кінець слова: б-ка — бібліотека, вид-во —видавництво, д-р — доктор, ін-т — інститут, л-ра — література, т-во — товариство, ф-ка — фабрика;
и) перша частина складного слова (яке пишеться разом або через дефіс), коли далі йде слово з такою самою другою частиною: кулько й ролико-підшипники, радіо- й телеапаратура, тепло- й гідроелектростанції.
ПРИКЛАДКИ
Прикладки можуть писатися окремо й через дефіс, що залежить від семантики поєднуваних складників:
а) якщо прикладкою виступає видова назва, то дефіс між означуваним іменником і прикладкою не ставиться: місто Київ, ріка Москва, трава звіробій; якщо ж у ролі прикладки виступає родова назва,то між означуваним іменником і прикладкою ставиться дефіс: звіробій-трава, Мбсква-ріка, Сапун-гора;
б) якщо узгоджуваний іменник, що має атрибутивне (означальне) значення, виступає в ролі прикладки в постпозиції, він приєднується до пояснюваного іменника дефісом: вовк-жаднюга, дівчина-красуня, хлопець-богатир; якщо такий іменник виступає в препозиції до означуваного іменника, то він пишеться окремо: богатир хлопець, жаднюга вовк, красуня дівчина;
в) пояснюваний іменник і прикладка можуть мінятися місцями (причому атрибутивну роль виконує іменник у постпозиції), між ними завжди ставиться дефіс: дівчина-грузинка й грузинка-дівчина, учитель-фізик і фізик-учитель, художник-пейзажист і пейзажист-художник;
г) якщо прикладка входить до складу терміна, вона втрачає атрибутивне значення, перетворюючи словосполучення на складний іменник без сполучного звука. Такі іменники пишуться через дефіс: гриб-паразит, жук-короїд, заєць-русак, льон-довгунець.
