Проаналізувати видатки бюджету на обслуговування державного боргу за останні два роки. Дані відобразити за допомогою таблиці 12.1. Охарактеризувати проблемні аспекти обслуговування державного боргу та окреслити перспективи удосконалення, враховуючи досвід однієї з зарубіжних країн.
Таблиця 12.1
Динаміка видатків бюджету України та Португалії на обслуговування державного боргу у 2009–2010 рр.*
| Показники | Код бюджетної класифікації | |||||||||
| 2009 рік | 2010 рік | Абсолютний приріст, тис. грн. | Темп росту, рази | Темп приросту, % | ||||||
| Затверджено розписом на рік | Виконано | Виконання планового показника, % | Затверджено розписом на рік | Виконано | Виконання планового показника, % | |||||
| Видатки на обслуговування державного боргу України, млрд..грн. | 14,20 | 9,10 | 64,10 | 14,20 | 15,50 | 109,40 | 6,40 | 1,70 | 70,30 | |
| Видатки на обслуговування державного боргу Португалії, млрд. крон. | 14,50 | 11,20 | 77,24 | 13,50 | 12,50 | 92,59 | 1,30 | 1,12 | 11,61 |
*Складено автором на основі джерел 7, 3.
Протягом 2010 року погашення та обслуговування боргу, який суттєво зріс у 2008–2009 роках, здійснювалось вчасно та в повних обсягах. Так, витрати державного бюджету на погашення державного боргу за 2010 рік становили 26675,5 млн. грн., в тому числі погашення державного внутрішнього боргу – 19689,5 млн. грн., погашення державного зовнішнього боргу – 6986,0 млн. гривень. Витрати державного бюджету на погашення державного боргу у 2010 році знаходилися в межах планового показника (26859,8 млн. гривень).
Витрати загального фонду державного бюджету на погашення державного боргу за 2010 рік становили 25894,5 млн. грн., що знаходилось в межах планового показника (26078,8 млн. гривень). У тому числі погашення державного внутрішнього боргу становило 19689,5 млн. грн., погашення державного зовнішнього боргу – 6205,0 млн. гривень.
Погашення державного боргу за спеціальним фондом державного бюджету за 2010 рік, проведене шляхом взаємозаліку з Російською Федерацією орендних платежів за перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, становило 781,0 млн. гривень.
Порівняно з 2009 роком видатки державного бюджету на обслуговування державного боргу зросли на 71,9 відсотка, або на 6500,2 млн. грн., що є наслідком неконтрольованого зростання рівня державного боргу.
Державний борг України за 2008–2009 роки зріс втричі (на кінець 2007 року дорівнював 71,3 млрд. гривень, а на кінець 2009 року – вже 227,0 млрд. гривень). Крім того, внаслідок отримання значних позик від МВФ, які були спрямовані на «проїдання» та проведення невиваженої політики надання державних гарантій, обсяг гарантованого державою боргу за 2008–2009 роки зріс у 5 разів (з 17,5 млрд. грн. на кінець 2007 року до 90,9 млрд. грн. на кінець 2009 року). У структурі державного боргу України найбільшу частку (42,8 відсотка) становить борг за облігаціями внутрішньої державної позики. Зовнішній борг за позиками, наданими міжнародними фінансовими організаціями, становить 25,7 відсотка загальної суми державного боргу України, за облігаціями зовнішньої державної позики – 22,1 відсотка.
У структурі гарантованого державою боргу України станом на 31 грудня 2010 року найбільшу частку (56,7 відсотка) становить борг за позиками, наданими міжнародними фінансовими організаціями. Такий вид боргу є найдешевшим для країни, оскільки передбачає сплату мінімально можливих відсотків. Гарантований борг, не віднесений до інших категорій, становить 21,9 відсотка, за комерційними позиками – 13,8 відсотка та гарантований державою борг перед юридичними особами – 6,2 відсотка.
Одним із важливих показників, який характеризує ефективність боргової політики країни та її спроможність виконувати боргові зобов'язання, є співвідношення платежів з погашення та обслуговування державного боргу до доходів та видатків загального фонду державного бюджету. Після боргової кризи 1998 року, коли сумарні боргові виплати сягнули 71,4 відсотка річного обсягу дохідної частини держбюджету, здійснення упродовж 1999–2002 років реструктуризації боргових зобов'язань дало змогу суттєво знизити навантаження на державний бюджет.
Протягом 2006–2008 років спостерігалося поступове зниження обсягів платежів за державним боргом, але у 2009 році внаслідок впливу світової фінансово-економічної кризи бюджетні витрати на погашення та обслуговування державного боргу зросли більш як у 4 рази, з 0,98 відсотка у 2008 році до 4,33 відсотка ВВП на кінець 2009 року, що є найвищим рівнем показника з 1999 року.
Незважаючи на великий обсяг зобов’язань, у 2010 році вжито дієвих заходів щодо обмеження зростання державного боргу та збільшення доходів бюджету, що дало змогу зменшити співвідношення платежів з погашення та обслуговування державного боргу до доходів загального фонду державного бюджету до 19,7 відсотка проти 25,3 відсотків на кінець 2009 року.
Співвідношення платежів з погашення та обслуговування державного боргу до видатків загального фонду державного бюджету зменшилось до 17,1 відсотка проти 21,1 відсотка на кінець 2009 року.
Аналізуючи дані таблиці 12.1. можна сказати, що і в Україні і в Пртугалії спостерігається аналогічна динаміка видатків на покриття державного боргу. Зокрема в обох країн відбувається зростання цих видатків. Зокрема в Україні в 2010 році відбулося зростання видатків на обслуговування державного боргу на 6,4 млрд. грн. або в 1,7 рази. В Португалії спостерігається зростання цих видатків на 8,27 млрд.грн. або 1,12 грн.
Державний борг – це загальний розмір, накопиченої заборгованості уряду власникам державних цінних паперів, який дорівнює сумі минулих бюджетних дефіцитів за вилученням бюджетних надлишків.
За умов кризи рефінансування заборгованості держави виконання нею своїх зобов’язань у рамках нинішнього курсу економічної політики вимагатиме направлення податкових надходжень до бюджету на боргові виплати, що означатиме кардинальне скорочення бюджетних видатків на соціально-економічний розвиток. Розв’язання боргової проблеми лише за рахунок видатків бюджету призведе до остаточного руйнування сфер науки, освіти та охорони здоров’я, а також розширить масштаби зубожіння населення.
Вивчення міжнародного досвіду, зокрема Португалії, врегулювання боргових проблем і аналіз ситуації з державною заборгованістю в Україні засвідчили, що єдино можливими шляхами виходу України з боргової кризи є:
§припинення обслуговування державних облігацій, які перебувають у власності НБУ, та ліквідація ринку ОВДП;
§застосування помірної грошової емісії для часткового погашення боргових зобов’язань (на рівні 1,7% ВВП);
§досягнення первинного профіциту бюджету на рівні 3,6% ВВП;
§скорочення імпорту споживчих товарів шляхом удосконалення тарифного регулювання;
§посилення валютного регулювання та застосування інших механізмів припинення втечі капіталів за кордон;
§укладання з кредиторами угод про реструктуризацію заборгованості на умовах зниження боргового навантаження, а також конверсії боргових зобов’язань у корпоративні цінні папери і товарні поставки [7].
Спираючись на міжнародний договір і відстоюючи власні національні інтереси, Україна повинна також залучити механізми активного управління зовнішнім боргом, започаткувавши обмін боргових зобов’язань держави на акції підприємств, які перебувають у державній власності, погашення боргів товарними поставками, викуп державних облігацій на вторинному ринку за гроші.
Для врегулювання боргових проблем країн, переобтяжених зовнішнім боргом, світовою практикою напрацьовано багато схем, які передбачають зменшення боргового тягаря: до вартості боргових зобов’язань застосовуються спеціальні знижки, що враховують котирування цінних паперів на вторинному ринку. Такий підхід дає переваги для обох сторін: держава-боржниця викуповує свій борг із знижкою, а кредитор одержує матеріальні або фінансові активи, вартість яких перевищує ринкову вартість боргових зобов’язань [8].
Одним з методів зниження боргового навантаження є викуп боргових зобов’язань держави на вторинному ринку, з дисконтом за іноземну валюту. Для цього можуть використовуватися як офіційні валютні резерви країни, так і кредити міжнародних фінансових організацій.
Вивчення міжнародного досвіду, зокрема Португалії, врегулювання боргових проблем і аналіз ситуації з державною заборгованістю в Україні засвідчили, що єдино можливими шляхами виходу України з боргової кризи є:
§ припинення обслуговування державних облігацій, які перебувають у власності НБУ, та ліквідація ринку ОВДП;
§ застосування помірної грошової емісії для часткового погашення боргових зобов’язань (на рівні 1,7% ВВП);
§ досягнення первинного профіциту бюджету на рівні 3,6% ВВП;
§ скорочення імпорту споживчих товарів шляхом удосконалення тарифного регулювання;
§ посилення валютного регулювання та застосування інших механізмів припинення втечі капіталів за кордон;
§ укладання з кредиторами угод про реструктуризацію заборгованості на умовах зниження боргового навантаження, а також конверсії боргових зобов’язань у корпоративні цінні папери і товарні поставки [10].
